Рішення № 14192123, 05.03.2011, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 1519/2-2111/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 1519/2-2111/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 березня 2011р. Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Вербицької Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Солтис О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Обґрунтовуючи заявлені вимоги він посилався на те, що 11.12.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір на суму 45 900 доларів США, що дорівнює еквіваленту 231795 грн. Строк виконання договору був зазначений до 11.12.2013 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12 % річних. В забезпечення виконання 11.12.2006 року укладений договір застави транспортного засобу марки «Toyota Prado», 2006 р.в., номер шасі НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, а також договір поруки, в якому поручителем є ОСОБА_2.

Проте, відповідач належним чином не виконував умови договору, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед банком. На вимоги банку про дострокове повернення кредиту боржник та поручитель не реагують. Такі обставини стали підставою для звернення банком до суду.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 31 травня 2010 року позовні вимоги АТ «Укрсиббанк» задоволені, з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 стягнуто в солідарному порядку 346509 грн. 17 коп.(а.с.73-74).

29.07.2010 року ОСОБА_2 звернувся із заявою про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 31 травня 2010 року, в якій заперечував сам факт укладання договору поруки, а також зазначав, що не знайом з ОСОБА_1 та не міг за нього поручатися. Крім того, йому не було відомо про день слухання справи, оскільки він не отримував судових повісток, що підтверджується матеріалами справи (а.с.82.).

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 20.10.2010 року заочне рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 31 травня 2010 року скасовано.

При повторному розгляді справи представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, стягнувши також судові витрати з відповідачів.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, повідомлявся за місцем реєстрації відповідно до ч.3 ст.76 ЦПК України через житлово-експлуатаційну організацію (а.с.135).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання при повторному розгляді справи жодного разу не з'явився, про день слухання справи повідомлявся завчасно та належним чином (а.с.94,124,131,138). 20.12.2010 року ОСОБА_2 надав заперечення на позов, в яких зазначив, що він згадав, що 11.12.2006 року дійсно укладав договір поруки, в якому поручився за виконання кредитного договору ОСОБА_1 Проте, позивачем пропущений строк позовної давності для звернення з вимогою до нього як поручителя, тому просив у позові до нього відмовити (а.с.120-121).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для встановлення фактичних відносин сторін, суд, зі згоди представника позивача, розглядає справу за відсутності відповідачів.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини між сторонами виникли з приводу кредитних зобовязань.

В судовому засіданні встановлено, що 11 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» (надалі банк) та ОСОБА_1 (надалі - позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу майна № 11092502000 на суму 45 900 доларів США, що еквівалентно 231795 грн., зі строком повернення до 11.12.2013 року та сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12 % річних (а.с.28-32). Предметом застави відповідно до розділу 2 договору є транспортний засіб марки «Toyota Prado», 2006 р.в., номер шасі НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1.

За цим договором ОСОБА_1 видана сума в розмірі 45 900 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки (а.с.140).

Згідно п.п.4.1, 4.2, 4.6 вищевказаного кредитного договору позичальник зобов'язувався вчасно сплачувати відсотки за користування коштами, здійснювати повернення кредиту згідно Графіку; в разі невиконання вимог повернути суми кредиту достроково.

В забезпечення виконання кредитного договору укладений також договір поруки № 73353 від 11.12.2006 року, де поручителем виступив ОСОБА_2 (а.с.35). Даних, які б спростовували дійсність цього договору поруки, відповідачем ОСОБА_2 не надано. Його первинні посилання на те, що ним не підписувався договір поруки, необхідні були як підстава для перегляду заочного рішення суду. В подальшому, ОСОБА_2 в своїх письмових поясненнях підтвердив факт укладання договору поруки від 11.12.2006 року, про що зазначалось раніше. Такі дії відповідача ОСОБА_2 суд розцінює як зловживання правами на перегляд судового рішення з метою уникнути цивільної відповідальності.

Відповідно до п.1.1 договору поруки ОСОБА_2 зобовязується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобовязань, що виникли з кредитного договору, укладеного 11.12.2006 року між банком і ОСОБА_1

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинне виконуватися належним чином згідно умов договору і вимог Цивільного кодексу України.

Прийняті на себе зобов'язання по договору у частині своєчасного погашення заборгованості за кредитом і нарахованим по ньому відсоткам відповідач ОСОБА_1 не виконує, тому відповідно до ст. 610 ЦК України порушує зобов'язання, оскільки виконує його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, в разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що банк належним чином виконав умови договору та передав грошові кошти позичальнику; проте відповідач ОСОБА_1 належним чином договору не виконує: щомісячно не здійснює часткове погашення кредиту; не сплачує відсотки за користування кредитом.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, відповідачі на звернення банку про повернення кредиту не реагують, платежів не здійснюють та ін. Прострочення виконання кредитних зобовязань підтверджується довідкою-розрахунком заборгованості за кредитом, процентам та пені станом на 25.12.2009 року (а.с.19-27).

Відповідно до п. 5.9 кредитного договору банк має право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків у випадках невиконання позичальником умов договору, зокрема якщо: позичальник порушує терміни повернення кредиту або терміни сплати процентів строком більше ніж на один місяць.

Аналогічні правові наслідки порушення зобовязання передбачені ст.611 та ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України.

Пунктом 12.1 кредитного договору дострокове погашення повинно бути здійснене позичальником не пізніше 31 календарного дня з дати одержання повідомлення про дострокове повернення кредиту, а в разі неодержання повідомлення банку протягом 40 календарних днів з дати направлення вимоги банку. Відповідно до п.2.2 договору поруки у випадку невиконання боржник5ом своїх зобовязань за основним договором кредитор має право предявити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обовязковими до виконання на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги. З наданих позивачем в судовому засіданні документів вбачається, що на адресу відповідачів 23.10.2008 року направлялась вимога-претензія про порушення зобовязань за кредитним договором та дострокової сплати усієї заборгованості (а.с.36-39). Тому, банк, предявляючи зазначені позовні вимоги 21.01.2010 року дотримався строків предявлення позову про дострокове стягнення кредитної заборгованості.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не здійснили погашення ані простроченої заборгованості, ані дострокового погашення заборгованості, достовірно знаючи про існування такої.

В результаті неналежного виконання договорів утворилась заборгованість, яка станом на 25.12.2009 року складає:

- за кредитом 34772,27 доларів США, що дорівнює еквіваленту 276955,9 грн.;

- за відсотками 7122,13 доларів США, що в еквіваленті складає 56734,89 грн.;

- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 1035,92 доларів США, що в еквіваленті складає 8252,11 грн.;

- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом складає 568,19 доларів США, що в еквіваленті складає 4526,27 грн.

Відповідно до вимог ч.2 ст.533 ЦК України, а також ч.2 п.14 постанови Пленуму Верховного

Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» у разі предявлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом Національного банку України на день ухвалення рішення.

Оскільки на день ухвалення судового рішення (02 березня 2011 року) курс долара США по відношенню до гривні становить 7.9373, то загальна сума, яка підлягає стягненню за цим кредитним договором з відповідачів на користь АТ «УкрСиббанк» становить 345260,72 грн.( 43498,51 х 7,9373 = 345260,72), яка є меншою, ніж заявлена в позові.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача ОСОБА_2, що АТ «УкрсСиббанком» пропущений строк вимоги до нього про стягнення заборгованості, оскільки вони не відповідають умовам договору поруки. Так, відповідно до п.3.1 договору договір поруки діє до повного припинення всіх зобовязань боржника за основним договором. Враховуючи наявність заборгованості ОСОБА_1 за основним договором, договір поруки є діючим та банком правомірно предявлені вимоги до поручителя.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд також стягує з відповідачів на користь позивача в рівних частках суму сплаченого держмита (1700 грн. (а.с.1)) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення (120 грн. (а.с.2)), оскільки позовні вимоги задовольняються в повному обсязі.

Керуючись ст. 525, 526, 530, 549, 554, 559, 624, 629, 651, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 345260 (триста сорок пять двісті шістдесят) грн. 72 коп., що еквівалентно 43498 (сорока трьом тисячам чотириста девяносто восьми) доларам 51 центу США.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» державне мито в розмірі 1 700 грн. та витрати на ІТЗ в розмірі 120 грн., а всього 1 820 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі до Малиновського районного суду м.Одеси апеляційної скарги на протязі 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

ГоловуючийН.В.Вербицька