Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" листопада 2026 р. м. Київ Справа № 911/2256/26
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
без виклику (повідомлення) сторін
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О.,
розглянув матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства Перший український міжнародний банк
04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4, код ЄДРПОУ 14282829
до Фізичної особи-підприємця Федорець Юлії Іванівни
АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №11381 від 27.07.2026) Акціонерного товариства Перший український міжнародний банк до Фізичної особи-підприємця Федорець Юлії Іванівни про стягнення заборгованості за договором овердрафтного кредитування «Овердрафт для ФОП» № 7144812427296 від 09.07.2024 у загальному розмірі 45760,73 грн, з яких: 37567,38 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 8193,35 грн - заборгованість за процентами.
Відповідно до частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а згідно з пунктом 1 частини 5 цієї статті малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено, що на 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3328,00 гривень.
За позовною заявою Акціонерного товариства Перший український міжнародний банк заявлено до стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 45760,73 грн, отже, дана справа є малозначною в розумінні пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, не відноситься до категорій справ, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до частини 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Зважаючи на вказане, ухвалою Господарського суду Київської області від 14.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором у частині своєчасного повернення отриманих кредитних коштів та сплати процентів за користування ними.
На підтвердження заявлених вимог позивачем подано кредитний договір, Типові умови кредитування, розрахунок заборгованості станом на 24.03.2026, банківські виписки, довідку щодо зміни ліміту овердрафту, вимогу про погашення заборгованості та інші документи.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому висловлено заперечення щодо обґрунтованості розміру заявленої заборгованості, зокрема щодо відображених Банком операцій від 18.03.2025 та від 14.04.2025, порядку зміни ліміту овердрафту та правильності нарахування процентів.
Позивачем подано відповідь на відзив, у якій наведені пояснення щодо механізму формування заборгованості та заперечені доводи відповідача.
Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, у яких підтримано раніше викладену позицію щодо недостатності доказів на підтвердження заявленого розміру боргу.
У зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписав рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
За результатами дослідження матеріалів справи, всебічного і повного з`ясування всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об`єктивної оцінки доказів, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд
встановив:
1. Правовідносини сторін
09.07.2024 між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (далі Банк, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Федорець Юлією Іванівною (далі Позичальник, відповідач) укладено кредитний договір № 7144812427296 (далі договір), відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику кредит у формі овердрафту, а Позичальник зобов`язується повернути отримані кредитні кошти та сплатити передбачену договором плату за користування ними.
Відповідно до пункту 1.1.1 договору максимальний розмір ліміту овердрафту становить 500000,00 грн. Фактичний розмір ліміту визначається Банком відповідно до умов договору.
Пунктом 1.1.3 договору встановлено строк дії ліміту овердрафту до 09.07.2025, з можливістю його продовження відповідно до пункту 5.4.1 договору.
Згідно з пунктом 1.1.4.2 договору процентна ставка за користування овердрафтом становить 21,9% річних для заборгованості за основною сумою овердрафту протягом періоду безперервного користування ним.
Пунктом 1.1.4.3 договору передбачено проценти на прострочену суму овердрафту в розмірі 35% річних.
Відповідно до пункту 1.1.4.1 договору комісійна винагорода за управління лімітом овердрафту становить 1% від розміру максимальної заборгованості за основною сумою овердрафту, визначеної на кінець операційного дня у відповідному періоді нарахування.
За змістом пункту 1.1.5 договору період безперервного користування овердрафтом - це проміжок часу, протягом якого безперервно існував дебетовий залишок за поточним рахунком Позичальника. Такий період не може перевищувати 90 календарних днів.
Тривалість періоду безперервного користування визначається з дати виникнення першої заборгованості за овердрафтом після укладення договору та/або після закінчення попереднього періоду безперервного користування до дати виникнення кредитового залишку на поточному рахунку.
Пунктом 1.5 договору передбачено обов`язок Позичальника погасити заборгованість за овердрафтом не пізніше закінчення відповідного періоду безперервного користування або строку дії ліміту овердрафту залежно від того, яка з цих подій настане раніше.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору овердрафт надається шляхом здійснення Банком платежів за рахунком Позичальника, зокрема шляхом оплати платіжних інструкцій та здійснення договірного списання у випадках, передбачених договором.
Пунктом 2.3 договору передбачено право Банку здійснювати перерахунок розміру ліміту овердрафту відповідно до встановленого договором механізму.
Згідно з пунктом 1.1.7 договору кредитні кошти можуть використовуватися, зокрема, для сплати процентів і комісійних винагород за кредитними договорами.
Пунктом 5.2.1 Типових умов передбачено нарахування процентів із розрахунку 365 днів у році.
Відповідно до пункту 5.2.2 Типових умов проценти нараховуються щоденно на фактичну суму заборгованості за основною сумою овердрафту за результатами операційного дня.
Отже, укладеним між сторонами договором передбачено надання кредитних коштів у межах установленого Банком ліміту, можливість його зміни, здійснення договірних списань, а також обов`язок Позичальника повернути кредит та сплатити передбачену договором плату.
2. Аргументи позивача
Позивач зазначає, що на виконання умов договору відповідачу було надано можливість користування кредитними коштами в межах установленого ліміту овердрафту.
За твердженням Банку, відповідач користувалася кредитними коштами, однак належним чином не виконала зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів.
Відповідно до поданого позивачем розрахунку, станом на 24.03.2026, заборгованість відповідача становить 45760,73 грн, з яких: 37567,38 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 8193,35 грн - заборгованість за процентами.
У відповіді на відзив позивач пояснив, що 18.03.2025 заборгованість у розмірі 36591,32 грн була відображена в розрахунку у зв`язку зі зміною статусу кредитної заборгованості.
Щодо операцій від 14.04.2025 Банк зазначив, що сума 37000,00 грн відображає відновлений кредитний ліміт або обліковий дебетовий оборот, пов`язаний зі зміною рахунків обліку заборгованості, а не безпідставне збільшення боргу.
Позивач також послався на те, що остаточний залишок заборгованості визначено з урахуванням проведених операцій та платежів.
Стосовно процентів Банк зазначив, що їх нарахування здійснювалося відповідно до умов кредитного договору на фактичний залишок заборгованості із застосуванням передбаченої договором процентної ставки.
Позивач вважає подані розрахунок та банківські документи достатніми доказами наявності заборгованості у заявленому розмірі.
3. Аргументи відповідача
Відповідач заперечує проти задоволення позову в заявленому розмірі.
У відзиві та запереченнях на відповідь на відзив відповідач звертає увагу на те, що станом на 11.03.2025 заборгованість за основною сумою кредиту становила 36591,32 грн, а 18.03.2025 зазначена сума була відображена як погашена.
На думку відповідача, позивач не пояснив належним чином правову та фактичну природу зазначеної операції.
Також відповідач вказує, що 14.04.2025 у розрахунку Банку відображено використання 37000,00 грн та погашення 36023,94 грн, унаслідок чого кінцевий залишок основної заборгованості визначено в розмірі 37567,38 грн.
Відповідач вважає, що саме по собі відновлення кредитного ліміту не є тотожним фактичному отриманню кредитних коштів, а тому Банк повинен довести підстави відображення відповідної суми як використаного кредиту.
Крім того, відповідач посилається на відсутність доказів належного повідомлення про зміну кредитного ліміту та на недостатню деталізацію розрахунку процентів.
За твердженням відповідача, поданий Банком розрахунок не дає можливості встановити фактичну суму заборгованості, на яку щоденно нараховувалися проценти, та перевірити правомірність їх нарахування протягом усього заявленого періоду.
4. Норми права, що підлягають застосуванню
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.
Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок позичальника повернути позику у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Разом із тим пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено спеціальне регулювання відповідальності позичальника за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування.
За статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь- які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України докази повинні відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази та їх правова оцінка
Судом встановлено, що 09.07.2024 між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та Фізичною особою-підприємцем Федорець Юлією Іванівною укладено Договір овердрафтного кредитування «Овердрафт для ФОП» № 7144812427296, відповідно до умов якого Банк зобов`язується надати Позичальнику кредит у вигляді овердрафту з визначеним лімітом, а Позичальник має право отримати такий Овердрафт, а після отримання зобов`язаний використати овердрафт за цільовим призначенням, повернути всю заборгованість за овердрафтом, заборгованість за процентами, комісійними винагородами та іншими платежами за Договором в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені Договором та Типовими умовами.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано Договір, Типові умови кредитування, виписки за рахунками, довідку про зміну кредитного ліміту та розрахунок заборгованості станом на 24.03.2026 та інші документи.
Предметом позову є стягнення 45760,73 грн заборгованості, з яких 37567,38 грн становить заборгованість за основною сумою кредиту та 8193,35 грн заборгованість за процентами.
Оцінюючи обґрунтованість заявлених вимог, суд виходить із необхідності розмежування зобов`язання з повернення фактично використаних кредитних коштів та зобов`язання зі сплати процентів, правова природа і підстави нарахування яких залежать від того, чи здійснювалося користування кредитом у межах погодженого строку кредитування, чи після настання строку його повернення.
Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що раніше сформована заборгованість за основною сумою кредиту була погашена 16.12.2024, після чого 18.12.2024 виникла нова заборгованість за кредитом.
У подальшому відповідач користувалася кредитними коштами, внаслідок чого, станом на 11.03.2025, заборгованість за основною сумою кредиту становила 36591,32 грн.
Відповідно до пункту 1.1.5 Договору період безперервного користування овердрафтом визначається як проміжок часу, протягом якого безперервно існував дебетовий залишок за поточним рахунком позичальника, та не може перевищувати 90 календарних днів.
Згідно з пунктом 1.5 Договору позичальник зобов`язаний погасити заборгованість за овердрафтом не пізніше останнього дня відповідного періоду безперервного користування або останнього дня строку дії ліміту овердрафту залежно від того, яка із зазначених дат настане раніше.
18.03.2025 позивачем здійснено операцію з призначенням «Автом. рекласифікація стандартної з-ті за основним боргом в прострочену», внаслідок чого заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 36591,32 грн була віднесена Банком до простроченої.
Суд зазначає, що вказана операція за своїм змістом є зміною облікової категорії кредитної заборгованості та сама по собі не свідчить про фактичне погашення відповідачем отриманих кредитних коштів.
Таким чином, з урахуванням дати виникнення заборгованості 18.12.2024, установленої Договором максимальної тривалості періоду безперервного користування овердрафтом та здійсненої Банком рекласифікації суд дійшов висновку, що 18.03.2025 строк повернення заборгованості за відповідним періодом кредитування настав. Водночас закінчення строку кредитування не припиняє обов`язку позичальника повернути фактично отримані кредитні кошти.
Заперечуючи проти заявленого розміру основної заборгованості, відповідач звертає увагу на операції, здійснені Банком 14.04.2025, зокрема на відображення у розрахунку використання 37000,00 грн кредитних коштів та погашення 36023,94 грн заборгованості, а також на відсутність доказів повідомлення про відновлення кредитного ліміту.
За результатом дослідження наданих позивачем банківських виписок та розрахунку заборгованості, суд встановив, що 14.04.2025 за рахунками відповідача відображено операції з автоматичного погашення простроченої заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 36023,94 грн, процентами в розмірі 610,15 грн та комісією за управління лімітом овердрафту в розмірі 365,91 грн. Загальна сума зазначених операцій становить 37000,00 грн.
Крім того, цього самого дня у виписці відображено операцію з призначенням «Перенесення заборгованості за основним боргом згідно договору № 7144812427296».
Відповідно до розрахунку позивача після здійснення зазначених операцій залишок попередньої простроченої заборгованості за основною сумою кредиту становив 567,38 грн, а заборгованість, облікована за результатами операцій від 14.04.2025, - 37000,00 грн.
Таким чином, заявлена до стягнення заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 37567,38 грн складається із залишку раніше сформованої заборгованості в розмірі 567,38 грн та заборгованості в розмірі 37000,00 грн, відображеної Банком 14.04.2025.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору надання овердрафту здійснюється шляхом проведення Банком платежів за рахунком Позичальника, зокрема оплати платіжних інструкцій та здійснення договірного списання у випадках, передбачених Договором.
Положеннями пункту 3.4 Договору та пункту 6.9 Типових умов урегульовано здійснення Банком договірного списання коштів для погашення зобов`язань Позичальника, у тому числі за рахунок невикористаного ліміту овердрафту.
Пунктом 1.1.7 Договору передбачено можливість використання кредитних коштів, зокрема, для сплати процентів і комісійних винагород. Водночас ці положення не передбачають права Банку здійснювати кредитування понад розмір чинного ліміту овердрафту та не звільняють його від обов`язку дотримуватися погодженого сторонами порядку встановлення або зміни такого ліміту.
Станом на 11.03.2025 заборгованість відповідача за основною сумою кредиту становила 36591,32 грн за встановленого ліміту овердрафту 37000,00 грн, тобто невикористана частина ліміту становила 408,68 грн.
18.03.2025 Банк перевів заборгованість до простроченої та, згідно з довідкою про зміну ліміту, встановив ліміт овердрафту в розмірі 0,00 грн. Тому договірне списання 14.04.2025 на суму 37000,00 грн за рахунок кредитних коштів потребувало належного підтвердження правових підстав відновлення ліміту, оскільки за нульового ліміту невикористаної частини овердрафту не було.
Відповідно до пункту 2.4 Договору Банк визначає розмір ліміту овердрафту на наступний період без укладення додаткової угоди, однак у разі встановлення нового розміру ліміту, відмінного від попереднього, направляє Позичальнику відповідне повідомлення через систему «ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ». Договором передбачено можливість прийняття Позичальником нового розміру ліміту шляхом ненаправлення повідомлення про відмову; водночас застосування такого механізму передбачає попереднє виконання Банком обов`язку щодо повідомлення Позичальника. За пунктом 2.6 Договору та пунктом 4.3 Типових умов поновлення кредитування після несприятливої події можливе за умови, що така подія та її наслідки повністю усунуті, із письмовим повідомленням Позичальника в порядку, передбаченому пунктом 2.4 Договору.
Із довідки позивача вбачається, що 14.04.2025 Банк відобразив установлення ліміту овердрафту в розмірі 37000,00 грн, після чого того самого дня повторно визначив його на рівні 0,00 грн. Водночас матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу повідомлення про відновлення кредитного ліміту в передбаченому Договором порядку. Саме по собі відображення зміни ліміту у внутрішній довідці Банку не підтверджує дотримання процедури повідомлення Позичальника, а відсутність його заперечень не свідчить про належне застосування механізму мовчазного акцепту.
За таких обставин відображені Банком 14.04.2025 операції з погашення раніше сформованої заборгованості та перенесення відповідних сум між рахунками бухгалтерського обліку не є достатнім підтвердженням виникнення нового кредитного зобов`язання в порядку, передбаченому Договором. При цьому зазначені операції не підтверджують фактичного повернення відповідачем раніше отриманих кредитних коштів та не спростовують існування основної заборгованості, яка станом на 11.03.2025 становила 36591,32 грн.
Отже, позивачем не доведено належних правових підстав збільшення основної кредитної заборгованості з 36591,32 грн до 37567,38 грн унаслідок операцій від 14.04.2025.
Суд зазначає, що відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, 25.03.2025 Банком відображено нарахування процентів у розмірі 610,15 грн та комісійної винагороди за управління лімітом овердрафту в розмірі 365,91 грн.
Зазначені суми в загальному розмірі 976,06 грн були включені до операцій з договірного списання, здійснених 14.04.2025 за рахунок овердрафту.
Таким чином, збільшення визначеної Банком основної заборгованості з 36591,32 грн до 37567,38 грн арифметично відповідає сумі процентів та комісійної винагороди, погашення яких було здійснено за рахунок кредитних коштів.
Водночас саме по собі нарахування процентів та комісійної винагороди відповідно до умов Договору не є достатньою підставою для включення відповідних сум до основної кредитної заборгованості. Таке включення передбачає належне підтвердження правових підстав надання кредитних коштів для погашення зазначених платежів, зокрема дотримання погодженого сторонами порядку встановлення та зміни кредитного ліміту.
Оскільки позивачем не доведено належного відновлення кредитного ліміту 14.04.2025, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав вважати доведеним збільшення основної заборгованості на 976,06 грн унаслідок проведених Банком операцій.
При цьому суд ураховує, що предметом позову є стягнення основної заборгованості та процентів у визначеному позивачем розмірі, тоді як самостійних вимог про стягнення зазначеної комісійної винагороди позивачем не заявлено.
Отже, з урахуванням досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позивачем доведена наявність заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 36591,32 грн. Натомість збільшення зазначеної заборгованості на 976,06 грн унаслідок операцій від 14.04.2025 належними та достатніми доказами не підтверджена.
За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту підлягають частковому задоволенню в розмірі 36591,32 грн. У задоволенні вимог про стягнення 976,06 грн основної заборгованості належить відмовити.
Щодо вимог позивача про стягнення 8193,35 грн процентів суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1.1.4.2 Договору процентна ставка за користування овердрафтом становить 21,9% річних протягом періоду безперервного користування овердрафтом.
Водночас пунктом 1.1.4.3 Договору передбачено окрему процентну ставку за прострочену суму овердрафту в розмірі 35% річних.
Таким чином, умовами Договору розмежовано проценти за користування кредитом протягом погодженого строку та проценти, що нараховуються у зв`язку з простроченням повернення кредитних коштів.
За змістом статей 1048, 1054 Цивільного кодексу України проценти за користування кредитом є платою за можливість правомірно користуватися наданими кредитодавцем коштами протягом погодженого сторонами строку кредитування.
Натомість після настання строку повернення кредиту правова природа процентів, що нараховуються у зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання, підлягає визначенню з урахуванням положень статті 625 Цивільного кодексу України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 сформулювала висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або в разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України.
Після спливу строку кредитування права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
У постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду наголосила на необхідності розмежування процентів за правомірне користування кредитними коштами відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України та процентів, що нараховуються у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання відповідно до статті 625 цього Кодексу.
При цьому для правильної правової кваліфікації заявлених до стягнення процентів визначальне значення мають не лише найменування відповідних платежів і розмір установленої договором ставки, а й зміст договірних умов, строк виконання основного зобов`язання та підстави здійснення відповідних нарахувань.
Відповідний підхід до визначення правової природи процентів після закінчення строку кредитування застосовано також Верховним Судом у постанові від 19.10.2026 у справі № 908/3188/24 під час вирішення спору щодо заборгованості за договором овердрафтного кредитування.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 17.09.2025 у справі № 905/1197/24 викладено правовий підхід, за яким проценти, нараховані у зв`язку з простроченням повернення кредитних коштів після спливу строку кредитування, за своєю правовою природою становлять міру цивільно-правової відповідальності відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України. Встановлення сторонами іншого розміру таких процентів не змінює їх правової природи.
Застосовуючи зазначені правові висновки до спірних правовідносин, суд ураховує особливості погодженого сторонами механізму овердрафтного кредитування.
Відповідно до пункту 1.1.5 Договору період безперервного користування овердрафтом не може перевищувати 90 календарних днів.
Зміст зазначеної умови допускає виникнення наступних періодів користування кредитними коштами, однак право Банку нараховувати проценти за ставкою, передбаченою пунктом 1.1.4.2 Договору, протягом такого наступного періоду залежить від доведеності фактичних і договірних підстав його виникнення.
При цьому строк дії ліміту овердрафту, визначений пунктом 1.1.3 Договору, та період безперервного користування овердрафтом, передбачений пунктом 1.1.5 Договору, є різними договірними категоріями.
Саме по собі продовження загального строку дії кредитного ліміту не означає автоматичного виникнення нового періоду правомірного користування кредитними коштами після настання строку повернення заборгованості за попереднім періодом.
Судом установлено, що 18.03.2025 заборгованість за основною сумою кредиту була віднесена Банком до простроченої, а кредитний ліміт відповідно до довідки про його зміну встановлено в розмірі 0,00 грн.
14.04.2025 Банк відобразив установлення кредитного ліміту в розмірі 37000,00 грн, після чого того самого дня повторно визначив його на рівні 0,00 грн.
Відповідно до пункту 2.4 Договору Банк визначає розмір ліміту овердрафту на наступний період без укладення додаткової угоди, однак у разі встановлення нового розміру ліміту, відмінного від попереднього, направляє Позичальнику відповідне повідомлення через систему «ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ».
Договором передбачено можливість прийняття Позичальником нового розміру ліміту шляхом ненаправлення повідомлення про відмову. Водночас застосування такого механізму передбачає попереднє виконання Банком обов`язку щодо повідомлення Позичальника про встановлений розмір ліміту.
Пунктом 2.6 Договору також передбачено можливість поновлення кредитування після припинення визначених Договором обставин із повідомленням Позичальника в порядку, передбаченому пунктом 2.4 Договору.
Однак матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу повідомлення про відновлення 14.04.2025 кредитного ліміту в розмірі 37000,00 грн через систему «ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ» у передбаченому Договором порядку.
Саме по собі відображення Банком зміни кредитного ліміту у внутрішній довідці не підтверджує дотримання процедури повідомлення Позичальника та не є достатньою підставою для висновку про погоджене сторонами виникнення нового періоду правомірного користування овердрафтом.
Посилання на відсутність заперечень Позичальника щодо нового розміру ліміту також не підтверджує належного застосування механізму мовчазного акцепту за відсутності доказів направлення відповідного повідомлення.
Крім того, позивачем не наведено належного обґрунтування причин установлення 14.04.2025 кредитного ліміту в розмірі 37000,00 грн із подальшим його зменшенням до нуля того самого дня та впливу зазначених змін на визначення нового періоду безперервного користування овердрафтом.
Суд ураховує, що пунктом 5.4.1 Договору передбачено можливість автоматичного продовження строку дії ліміту овердрафту за відсутності відповідного повідомлення про припинення Договору.
Однак зазначена умова регулює продовження загального строку дії кредитного ліміту та сама по собі не підтверджує виникнення нового періоду безперервного користування овердрафтом після закінчення попереднього 90-денного періоду.
Отже, наданими позивачем доказами не підтверджено належного поновлення кредитування 14.04.2025 у спосіб, який свідчив би про виникнення нового періоду правомірного користування овердрафтом і, відповідно, про наявність правових підстав для нарахування процентів за ставкою 21,9% річних протягом такого періоду.
При цьому суд розмежовує підтвердження основної кредитної заборгованості за результатами проведених банківських операцій та доведеність права Банку нараховувати договірні проценти як плату за правомірне користування кредитом після настання строку повернення заборгованості за попереднім періодом кредитування.
Визнання обґрунтованими вимог про повернення основної суми кредиту не усуває необхідності самостійного встановлення правових підстав, періоду та характеру процентних нарахувань.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заявлена до стягнення заборгованість за процентами в розмірі 8193,35 грн сформована за результатами нарахувань, відображених у період із 25.04.2025 до 24.03.2026.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідні проценти нараховувалися за ставкою 21,9% річних на фактичний залишок заборгованості.
Водночас наданий розрахунок містить щомісячні суми нарахувань, проте не розкриває належним чином правових і фактичних підстав застосування ставки, передбаченої пунктом 1.1.4.2 Договору, після настання 18.03.2025 строку повернення заборгованості за попереднім періодом кредитування.
За відсутності доведеного нового періоду правомірного користування овердрафтом відповідні нарахування не можуть бути кваліфіковані як проценти за користування кредитом у межах погодженого строку кредитування відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Після настання строку повернення кредиту правовідносини сторін щодо неповернутої заборгованості набули охоронного характеру, а проценти, пов`язані з простроченням виконання відповідного грошового зобов`язання, підлягають правовій кваліфікації з урахуванням частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачення сторонами договору іншої процентної ставки за прострочення виконання грошового зобов`язання не змінює правової природи таких процентів як відповідальності за порушення зобов`язання.
Разом із тим пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальникові було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався.
Зокрема, Указом Президента України від 14.01.2025 № 26/2025, затвердженим Законом України № 4220-IX, Указом від 15.04.2025 № 235/2025, затвердженим Законом України № 4356-IX, Указом від 14.07.2025 № 478/2025, затвердженим Законом України № 4524-IX, Указом від 20.10.2025 № 793/2025, затвердженим Законом України № 4643-IX, та Указом від 12.01.2026 № 40/2026, затвердженим Законом України № 4757-IX, забезпечено безперервну дію правового режиму воєнного стану протягом спірного періоду.
Таким чином, увесь період здійснення спірних процентних нарахувань із 25.04.2025 до 24.03.2026 охоплюється дією воєнного стану.
Відповідно, проценти, які за своєю правовою природою становлять відповідальність за прострочення виконання кредитного зобов`язання, не підлягають стягненню з відповідача в силу пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Застосування Банком до спірних нарахувань ставки 21,9% річних замість передбаченої Договором ставки 35% річних на прострочену суму овердрафту не змінює правової природи відповідних платежів після настання строку повернення кредиту за відсутності доведеного нового періоду правомірного користування ним.
Суд ураховує, що неправильне визначення кредитором розміру заборгованості або недоліки поданого розрахунку самі по собі не звільняють суд від обов`язку перевірити обґрунтованість заявлених вимог та, за наявності відповідних правових підстав, самостійно визначити належну до стягнення суму в межах позовних вимог.
Водночас у цій справі підставою для відмови у стягненні 8193,35 грн процентів є не лише недостатня деталізація розрахунку, а насамперед відсутність доведених підстав для їх нарахування як плати за правомірне користування кредитом протягом нового періоду кредитування та встановлене законом звільнення Позичальника від відповідальності за прострочення виконання кредитного зобов`язання в період дії воєнного стану.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення 8193,35 грн процентів.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно зі статтею 86 цього Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, зміст договірних умов, характер проведених банківських операцій та правові підстави здійснених процентних нарахувань, суд доходить висновку, що позивачем доведено наявність основної кредитної заборгованості в розмірі 36 591,32 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.
Водночас позовні вимоги про стягнення 8193,35 грн процентів є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача належить стягнути 36591,32 грн заборгованості за основною сумою кредиту. У задоволенні позовних вимог про стягнення 976,06 грн основної заборгованості та 8193,35 грн процентів належить відмовити.
6. Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем заявлено до стягнення 45760,73 грн, з яких судом визнано обґрунтованими 36591,32 грн.
Відповідно до частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на сплату позивачем судового збору у мінімальному розмірі 2662,40 грн та висновки суду про те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат зі сплати судового збору у повному обсязі - 2662,40 грн на підставі частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов Акціонерного товариства Перший український міжнародний банк (04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4, код ЄДРПОУ 14282829) до Фізичної особи-підприємця Федорець Юлії Іванівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Федорець Юлії Іванівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Перший український міжнародний банк (04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4, код ЄДРПОУ 14282829) 36591,32 грн (тридцять шість тисяч п`ятсот дев`яносто одна гривня тридцять дві копійки) заборгованості за кредитом та 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) витрат зі сплати судового збору.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 19.11.2026.
Суддя С.О. Саванчук
Судове рішення № 141619685, Господарський суд Київської області було прийнято 19.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 911/2256/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: