Постанова № 1416171, 25.02.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25.02.2008 р.                                                                                           № 2/12

За позовом Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт»

До Київської регіональної митниці

Про визнання податкового повідомлення недійсним

Суддя Келеберда В.І.

Секретар Мельникова Л.В.

Представники:

Від позивача Годун Г.В.

Від відповідача Скорук О.С.

Обставини справи:

Позов заявлено про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень Київської регіональної митниці від 31.07.07р. № 34 та №35.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на Порядок декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений постановою КМУ від 28.08.03р., Митний кодекс України та правила Інкотермс та зазначив про правильне визначення митної вартості товару під час заповнення митної декларації та перевірку зазначеної вартості митницею, про що було проставлено відповідні штампи на митних деклараціях. На думку позивача, до фактурної вартості товару повинні бути включені витрати на доставку товарів до моменту перетину митного кордону України, враховуючи умови договорів поставки, що були укладені за правилами Інкотермс.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на правильність проведення перевірки та ухилення позивача від зазначення повної митної вартості товару шляхом невнесення сум на транспорті витрати у повному обсязі.

На підтвердження своєї позиції представником відповідача заявлено клопотання про витребування документальних доказів у справі. Судом клопотання задоволено частково та зобов’язано позивача надати первинні документи здійснення господарських операцій.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем –Київською регіональною митницею –прийняте податкове повідомлення № 34 від 31.07.07р., яким позивачу –ПП «Акрілат-Хімконтракт»згідно з п. “б” пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», статтею 267 Митного кодексу України визначено суму податкового зобов’язання з ввізного мита у розмірі 116334, 48 грн., у т.ч. за основним платежем –77588, 60 грн., за штрафними санкціями –38745, 68 грн.; та податкове повідомлення № 35 від 31.07.07р., яким позивачу згідно з п. “б” пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 267 Митного кодексу України та п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 935719, 63 грн., у т.ч. за основним платежем –624144, 82 грн., за штрафними санкціями –311574, 81 грн.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта перевірки Київської регіональної митниці № 08/7/100000000/24744461 від 24.07.07р. щодо дотримання ПП «Акрілат-Хімконтракт»законодавства України з питань митної справи за період з 01.05.04р. по 01.04.07р. (далі –Акт перевірки), в якому зазначається про порушення позивачем ст. 267 Митного кодексу України у частині повноти визначення митної вартості, що в свою чергу спричинило несплату до бюджету мита, митного збору та податку на додану вартість. Висновки акту перевірки зводяться до того, що відповідачем встановлено розбіжність між сумами витрат на транспортування, задекларованих при митних оформленнях, та сумами, що були фактично сплачені за рахунками перевізників.

Як вбачається з Акту перевірки, при проведенні позапланової перевірки відповідачем перевірялись наступні документи за період з 01.05.2004р. по 01.04.2007р.: зовнішньоекономічні контракти, укладені підприємством позивача; вантажно-митні декларації з наявними додатками; оборотно-сальдові відомості за період, що підлягав перевірці; угоди про надання транспортно-експедиційних послуг, послуг з перевезення вантажів автомобільним, залізничним та морським транспортом; акти виконаних робіт з надання транспортно-експедиційних послуг, послуг з перевезення вантажів автомобільним, залізничним та морським транспортом; рахунки на оплату послуг з міжнародних перевезень; довідки, що надавались підприємством позивача до митного органу на підтвердження транспортних витрат; податкові накладні; виписки банківських рахунків.

Перевіркою встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, позивач відповідно до умов укладених контрактів здійснював закупівлю продукції у іноземних суб'єктів підприємництва, що знаходяться у Німеччині, Бельгії, Нідерландах, Польщі, Франції, Китаї, США та Росії.

Постачання здійснювалось на умовах ЕХW, FСА та FОВ відповідно до правил міжнародної торгівлі ІНКОТЕРМС 2000. Перевезення вантажів як до митної території України, так і по ній забезпечували суб'єкти підприємництва, у тому числі приватні підприємці, з якими позивач уклав угоди про надання транспортно-експедиційних послуг.

Розрахунки з підприємствами, що надали транспортні послуги, позивач здійснював на підставі актів виконаних робіт, рахунків-фактур, міжнародних транспортних накладних, податкових накладних, які подаються перевізниками після розвантаження транспортних засобів і митного оформлення. Перевіркою рахунків-фактур, виписок із банківських рахунків підприємства позивача підтверджено, що оплата наданих протягом періоду, що перевірявся, транспортних послуг здійснена в розмірах, зазначених у рахунках-фактурах підприємствами-перевізниками, у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

З огляду на викладене, не потребує додаткового доказування обставини щодо укладання позивачем договорів купівлі-продажу з іноземними контрагентами на умовах EXW, FCA та FOB та здійснення позивачем повного розрахунку із підприємствами-перевізниками у розмірах, визначених актами виконаних робіт.

Всі вище вказані договори є дійсними станом на день розгляду спору, в установленому порядку недійсними не визнані.

Згідно Указу Президента України «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів»від 04.10.94р. при укладанні суб'єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари, застосовуються Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів, підготовлені Міжнародною торговою палатою у 1953 році (далі - Правила Інкотермс).

Відповідно до Правил Інкотермс термін Франко-завод»(місце зазначене) означає, що зобов'язання продавця щодо поставки вважається виконаним після того, як він надав покупцеві товар на своєму підприємстві (тобто на заводі, фабриці, складі і т.д.). Зокрема, продавець не відповідає за вантаження товарів та надані покупцем транспортні засоби або за очистку товарів від мита на експорт (якщо не домовлено про інше). Покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товарів з підприємств продавця до місця призначення.

Термін Франко-перевізник»(місце зазначене) означає, що зобов'язання продавця щодо поставки вважається виконаним після передачі товару, очищеного від мита на експорт, під відповідальність перевізника, названого покупцем, у погодженому місці або пункті. Якщо покупець не вказав точного пункту, то продавець може вибрати у межах домовленого місця або зони пункт, де перевізник візьме товар під свою відповідальність. За такою умовою покупець зобов’язаний нести витрати по сплаті всіх мит, податків та інших офіційних зборів, а також витрати по виконанню митних формальностей, оплачуваних під час вивозу і ввозу товару, а в окремому випадку - для транзитного перевезення через треті країни.

Термін Франко-борт»(порт відвантаження зазначений) означає, що зобов'язання щодо поставки вважається виконаним після того, як товар передано через поручні судна в погодженому порту відвантаження. Це означає, що покупець повинен нести всі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару від цього моменту. Покупець за свій рахунок укладає договір перевезення товару з погодженого порту відвантаження та зобов’язується нести всі витрати по товару з моменту, коли він перейшов через поручні судна в погодженому порту відвантаження, а також сплачувати всі мита, податки та інші офіційні збори та витрати по виконанню митних формальностей, сплачувані при ввозі товарів, а в окремому випадку для їх транзитного перевезення через треті країни.

Як вбачається з інтерпретації зазначених термінів, при укладанні договорів на таких умовах ризик загибелі товару, транспорті витрати та митні збори покладаються на покупця, яким згідно умов контрактів є позивач у справі.

Пунктом 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (у редакції, що діяла на час здійснення імпортних операцій) визначено, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Статтею 267 Митного кодексу України встановлено метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Так, під митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, розуміється вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати, понесені покупцем; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів тощо (ч. 2 ст. 267 Митного кодексу України).

Частиною 3 наведеної статті встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню, зокрема витрати на транспортування після ввезення.

Таким чином, до митної вартості товарів за ціною договорів, що імпортуються, відносяться договірна вартість таких товарів, зазначена у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було визначено фактурну вартість товару та митну вартість товару з урахуванням транспортних витрат. При цьому, вартість транспортних витрат, які включені до митної вартості товару, є меншими у порівнянні з фактично сплаченими згідно рахунків перевізників.

Відповідно до Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів та інших предметів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженої наказом ДМСУ від 20.04.05р. № 314 та Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 574 від 09.06.1997р., митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів та інших предметів. Вантажна митна декларація (далі-ВМД) –заява, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби і мету їх переміщення через митний кордон України, … а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів. ВМД застосовується під час декларування суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності товарів та інших предметів, що перевозяться через митний кордон України. У разі прийняття ВМД для оформлення їй присвоюється реєстраційний номер та проводиться реєстрація в журналі обліку ВМД. ВМД вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.

Таким чином, законодавство чітко визначає форму, зміст та порядок складання документа –ВМД –який має бути належним підтвердженням (в т.ч. доказом в судовому процесі) належного здійснення декларування імпортної операції в разі відповідності цього документа вимогам нормативних актів.

До матеріалів справи залучені належним чином засвідчені копії ВМД. При дослідженні наданих доказів судом встановлено, що митні декларації мають напис митниць «Митну вартість визнано», засвідчені номерними печатками інспекторів митниць, які здійснювали митне оформлення товару, що повністю відповідає Постанові КМУ від 09.06.1997р. № 574.

Митні вантажні декларації позивача оформлені належним чином, підтверджують виконання умов договорів та факт митного оформлення товарів, що засвідчено уповноваженим державним органом.

Слід зазначити, що під час митного оформлення товарів декларант зобов’язаний своєчасно надати митному органу додаткові відомості, що підтверджують правильність визначення заявленої митної вартості. При цьому, у разі потреби митний орган може надати декларантові за наявності у базі даних Держмитслужби інформацію про середньоконтрактні ціни або митну вартість товарів, що була визначена під час митного оформлення ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, ввезених в Україну за іншою угодою.

Згідно Постанови КМУ від 28.08.2003р. № 1375 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України»(яка була чинною на момент здійснення митного оформлення товарів) та Постанови КМУ від 20.12.2006р. № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження»для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, декларант подає:

угоду (договір, контракт), на підставі якої здійснюється поставка товарів, і додатки до неї;

рахунок-фактуру (інвойс) і банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено) або рахунок-проформу для умовно-вартісних угод (договорів, контрактів), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару;

угоду (договір, контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи;

рахунок про сплату наданих транспортно-експедиційних послуг або офіційно завірену керівником і головним бухгалтером підприємства калькуляцію транспортних витрат у разі, коли транспортні витрати не були включені до рахунка-фактури (інвойсу);

пакувальні листи;

ліцензію на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню;

сертифікат про походження товару, сертифікат якості, безпеки тощо.

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів у разі потреби на вимогу митного органу можуть додатково подаватися інші документи, що можуть бути використані для підтвердження відомостей, заявлених у декларації митної вартості.

В даному випадку підставами для визначення бази оподаткування є наявність відповідних документів та виконання платником податків умов поставки, визначених згідно з правилами Інкотермс, які є обов'язковими до виконання.

До матеріалів справи залучено копії договорів з перевізниками, копії ВМД та декларацій митної вартості, копії авансових звітів ПП «Акрілат-Хімконтракт», акти виконаних робіт з додатками за період з травня 2004 року по березень 2007 року, виписки з банківського реєстру документів підприємства позивача.

З наведених актів вбачається, що між позивачем, як замовником, та іншими господарюючими суб’єктами (як юридичними особами, так і приватними підприємцями), як експедиторами, існували правовідносини щодо надання послуг міжнародного перевезення. Так, сторонами цих правовідносин зазначені витрати, які зобов’язався сплатити позивач. В зазначених актах наведено розподіл витрат, що зроблені експедиторами, на послуги перевезення з пункту призначення іноземної держави –до митної території України, з митної території України –до пункту призначення на території України, а також зазначено інші витрати.

Як встановлено відповідачем при здійсненні перевірки та підтверджується виписками з банківського реєстру документів клієнта ПП «Акрілат-Хімконтракт», позивачем було оплачено транспортні послуги експедиторів у повному розмірі, тобто за фактично надані послуги експедитора згідно калькуляції вартості перевезення без розмежування витрат за здійсненні послуги до митної території України та після ввезення товару на митну територію України.

Як встановлено судом, при заповненні вантажної митної декларації позивач вказував суму транспортних витрат до митного кордону України, як і передбачено вимогами Закону України «Про податок на додану вартість»та Митного кодексу України.

Згідно з п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205 (далі - Порядок), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Пункти 1.5 та 1.6 Порядку передбачають, що акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Згідно пункту 1.7 та факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі.

Як встановлено судом, в акті перевірки відповідачем не досліджено обставин щодо розподілу транспортних витрат позивача до та після митного кордону України.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, посадові особи контролюючого органу під час проведення перевірки не мали права самостійно на свій розсуд робити висновки про ухилення позивача від встановлення повної митної вартості товарів за вищевказаними господарськими операціями, не зібравши та не вказавши матеріальних чи документальних доказів на підтвердження вказаних обставин.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем заперечується як належний доказ акти виконаних робіт та додатки до них, проте суду не надано добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки вказаних документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача за результатами перевірки за розглянутими господарськими операціями носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами і спростовується наданими позивачем доказами.

Розглядаючи спір по суті, суд також відзначає, що відповідно до Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990р. за № 507-ХІІ в Україні діють вільні ціни і тарифи, а також регульовані державою ціни і тарифи.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення»при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із закордонними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

З огляду на викладене вище та керуючись принципами підприємницької діяльності, передбаченими п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про підприємництво»про самостійний вибір та встановлення цін, позивач правомірно узгодив із підприємствами-експедиторами вартість транспортних послуг до та після перетинання митного кордону України.

Відповідно, ПП «Акрілат-Хімконтракт»не порушувало вимог Закону України «Про податок на додану вартість»та Митного кодексу України і правомірно віднесло до складу митної вартості товару часткову суму транспортних витрат, що і відображено в митних деклараціях та актах виконаних робіт за період 2004-2007 років.

У відповідності до п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 цієї статті у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Зважаючи на те, що суд визнав відсутність факту порушення позивачем митного законодавства, а також відсутність суми недоплати (заниження суми митної вартості товарів) ввізного мита та податку на додану вартість за розглянутим епізодом, застосування до нього штрафних санкцій є необґрунтованим.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, позов визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 161-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Задовольнити позов повністю.

          2. Визнати недійсними та скасувати повідомлення-рішення Київської регіональної митниці від 31.07.07р. № 34 та від 31.07.07р. № 35.

На постанову може бути подана апеляційна скарга в порядку ст.186 КАС України шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови протягом 10 днів з дня її проголошення або складення повного тексту та наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили у порядку встановленому 254 КАС України.

Суддя                                                                                          В.І.Келеберда