Ухвала суду № 14161593, 02.03.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2011 р.Справа № 7/600/06/5016 Категорія: 8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Семенчук Н.О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В.

судді - Потапчук В.О.

судді - Коваль М.П.

при секретаріКапустинській А.М. за участю сторін: СВК «Лиманське»Іванюта О.Д. (довіреність) ДПІ Кальяна О.Д. (довіреність)

прокурор Миколаївської обл.Клюкін К.І. (посвідчення) розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою сільськогосподарського виробничого кооперативу «Лиманське»на Постанову Господарського суду Миколаївської області від «19»лютого 2009 року по справі за позовом сільськогосподарського виробничого кооперативу «Лиманське»до Очаківської обєднаної державної податкової інспекції за участю прокурора Миколаївської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановиЛА:

Позивач, сільськогосподарський виробничий кооператив «Лиманське», звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Очаківської обєднаної державної податкової інспекції за участю прокурора Миколаївської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від «19»лютого 2009 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з Постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Господарського суду Миколаївської області від «19»лютого 2009 року по справі № 7/600/06 та прийняти нову постанову, якою задовольнити повністю позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою та винесеною з порушення норм матеріального та процесуального права. Крім того апелянт зазначає, що при винесені оскаржуваної постанови судом першої інстанції неповно зясовані обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Як встановлено судом першої інстанції, Очаківська об'єднана державна податкова інспекція здійснила виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період 01.04.2005 року по 31.03.2006 року, за результатами якої складено акт перевірки від 04.07.2006 року № 36/23/00414078 (а.с. 10-50).

На підставі акту перевірки відповідач направив позивачу податкове повідомлення-рішення № 0000322301/0 від 12.07.2006 р. про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1329616,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 815648,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 513968,00 грн., та за результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення № 0000322301/1 від 20.09.2006р., які позивач просить скасувати.

Відповідно до положень пункту 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (з врахуванням змін та доповнень) до 01 січня 2007 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України, а саме Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271.

Позивач є сільськогосподарським товаровиробником, основними видами діяльності якого є: - вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів; - виробництво вин; - оптова торгівля фруктами та овочами; - оптова торгівля м'ясом та м'ясними продуктами; - оптова торгівля напоями.

СВК «Лиманський»при здійсненні операцій з продажу продукції власного виробництва, а саме виноматеріалів включав їх до податкових декларацій, що подаються при застосуванні спеціального режиму.

Перевіркою встановлено, що позивач неправомірно відніс ці операції до операцій, на які розповсюджується дія пункту 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки він здійснював продаж виноматеріалів, що відносяться до підакцизних товарів.

Пунктом 2 Постанови Верховної Ради України «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір»від 12.09.1996 року № 365/96-ВР встановлено, що перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, визначається і обмежується переліками підакцизних товарів, які ввійшли до Законів України від 6 лютого 1996 року «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби», від 7 травня 1996 року «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої», від 24 травня 1996 року «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них», від 11 липня 1996 року «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)».

Законом України від 07.05.1996 року № 178/96 «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої», який був чинний на момент спірних правовідносин, затверджено ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої відповідно до коду товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), затвердженою Законом України «Про митний тариф України», яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів. Згідно ст. 1 Закону України № 178/96 на виноматеріали виноградні (з урахуванням статті 2 цього Закону) які мають код 2204 30 встановлено ставку акцизного збору «0».

Згідно ст.2 вищезазначеного Закону встановлено ставки акцизного збору на вироблені в Україні з вітчизняної сировини виноматеріали (код згідно з УКТ ЗЕД 2204 30), що реалізуються посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сировини(винограду), крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції - 1,0 гривні за 1 літр. Тобто така ставка акцизного збору не застосовується при реалізації виноматеріалів підприємствам вторинного виноробства, але при цьому виноматеріали із переліку підакцизних товарів за кодом 2204 законодавцем не виключені.

Отже, твердження позивача стосовно того, що податкова інспекція безпідставно віднесла виноматеріали до підакцизних товарів за Гармонізованою системою по коду 2204, суд вважає неправомірним та таким, що суперечить ст. 1 Закону України № 178/96.

Стаття 1 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" від 15.09.1995 року № 329/95 дає визначення терміну алкогольних напоїв -"алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, які відносяться до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08".

Як вбачається з матеріалів справи, виноматеріали, що реалізовував позивач підприємствам вторинного виноробства підпадають під поняття алкогольних напоїв, зазначеного вказаним вище законом, що спростовує твердження позивача щодо реалізації ним саме сировини а не алкогольних напоїв.

Отже, на операції позивача з реалізація виноматеріалів, які є підакцизним товаром не поширюється спеціальний режим оподаткування ПДВ.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність прийнятого Очаківською обєднаною державною податковою інспекцією рішення № 0000322301/0 від 12.07.2006 року.

Доводи апеляційної скарги та заяви про доповнення апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Так, доводам апеляційної скарги, які фактично дублюють пояснення позивача надані ним в суді першої інстанції, Господарський суд Миколаївської області надав оцінку в своїй Постанові «19»лютого 2009 року. Заява про доповнення апеляційної скарги побудована на цитуванні рішень різних інстанції з аналогічних, на думку позивача, спорів та не враховує той факт, що вказані рішення приймались відповідними судами за наявними в них матеріалами й доводів сторін та не можуть бути віддзеркалені на спірні правовідносини.

Також позивач в своїй апеляційній скарзі та заяві про доповнення апеляційної скарги не вказав про те, що існує і інша судова практика яка підтверджує правомірність висновків суду першої інстанції. Так, зокрема Вищій адміністративний суд України в своїй Постанові від 29 квітня 2010 року зі справи № К-1766/07 визнав вимоги про визначення позивачу податкового зобовязання правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Господарський суд Миколаївської області правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу «Лиманське»на Постанову Господарського суду Миколаївської області від «19»лютого 2009 року по справі № 7/600/06, - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Миколаївської області від «19»лютого 2009 року по справі за позовом сільськогосподарського виробничого кооперативу «Лиманське»до Очаківської обєднаної державної податкової інспекції за участю прокурора Миколаївської області про скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалу складено у повному обсязі 03 березня 2011 року.

ГоловуючийсуддяГ.В. Семенюк

суддяВ.О. Потапчук

суддяМ.П. Коваль