Постанова № 14161585, 10.03.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2011 р.Справа № 2-а-705/09/2170 Категорія:8.2.8Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Косцової І.П.

суддів Стас Л.В.

Шляхтицького О. І.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2009 року по справі за адміністративним позовом Державного підприємства Центральне конструкторське бюро «Ізумруд»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання неправомірною бездіяльність та зобовязання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням змін, просив визнати незаконною бездіяльність ДПІ у м. Херсоні щодо не виключення з обліку на особистому рахунку підприємства нарахованої пені за несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб у сумі 19167,48 грн. та зобовязати відповідача виключити вказану суму з обліку на особистому рахунку платника податків.

В обґрунтування позову зазначено, що оскільки розрахунок форми № 1ДФ, поданий підприємством до податкового органу, не є податковою декларацією в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», сума заборгованості по податку з доходів фізичних осіб не може вважатися узгодженою, а, відтак, нарахування пені за несвоєчасну сплату зазначеного податку є незаконним.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2009 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування судового рішення та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Херсоні проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства Центральне конструкторське бюро «Ізумруд»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 31.03.2008 року, у тому числі з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб.

За результатами перевірки складено акт № 2417/23-5/14309617 від 18.08.2008 року, відповідно до якого встановлено факт несвоєчасної сплати податку з доходів фізичних осіб за 2005-2008 роки на суму 516802,84 грн., позивачу нараховано пеню у сумі 19167,48 грн.

Для забезпечення стягнення нарахованої за наслідками перевірки пені відповідачем на адресу позивача направлено першу податкову вимогу від 02.10.2008 р. № 1/1763, якою позивача зобов'язано сплатити узгоджене податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, а саме пеню у сумі 19167,48 грн., нараховану за актом від 18.08.2008 р.

За результатами розгляду скарги позивача про перегляд податкової вимоги від 02.10.2008 року ДПІ у м. Херсоні рішенням від 10.11.2008 року скасувала зазначену податкову вимогу з тих підстав, що нарахована пеня не є узгодженою сумою податкового зобовязання, отже направлення платнику податку податкової вимоги як спосіб стягнення пені не може бути застосований податковим органом за правилами ст. 16 ЗУ № 2181.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що довідка форми № 1ДФ не є декларацією (розрахунком) у розумінні Закону України № 2181, у податкового агента, в даному випадку, у позивача, відсутній обовязок надавати до податкового органу декларації або інші розрахунки стосовно податку з доходів фізичних осіб найманих працівників. На момент перевірки обовязок позивача як податкового агента сплатити до бюджету утриманий податок з фізичних осіб не мав статусу податкового боргу, отже, за висновком суду першої інстанції, заходи, передбачені ст. ст. 3,6,7,8,16 Закону України № 2181, не застосовуються.

Однак такий висновок, на думку колегії суддів є помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі - ЗУ № 889) податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобовязані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону. Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є субєктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) також іншими фізичними особами.

Згідно п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 вказаного Закону податок, утриманий податковим агентом, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач як податковий агент протягом 2005-2008 років несвоєчасно перераховував до бюджету утриманий податок з доходів найманих працівників.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі ЗУ № 2181) податковий борг (недоїмка) податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Пунктом 16.1.1 ст.16 ЗУ № 2181I передбачено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобовязання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного Законом № 2181-ІП та закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату сум податкового боргу.

Положеннями ст.5 ЗУ № 2181 передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 ст.4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків апеляційного узгодження цих зобов'язань.

Податкова декларація, розрахунок це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу) (п. 1.11 ст.1 вищевказаного Закону).

Згідно пп. б) п.19.2 ст. 19 ЗУ № 889 особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобовязані надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує таки доходи або виплачує доходи не всім платникам податку. зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається.

Таким чином, з аналізу вищенаведених положень чинного законодавства у сфері справляння податку з доходів фізичних осіб вбачається, що поданий податковим агентом розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку є нічим іншим, як податковою декларацією у розумінні ЗУ № 2181, а відтак, у випадку несвоєчасної сплати зазначеного податку до державного бюджету, податковий агент несе передбачену цим Законом відповідальність, у тому числі у вигляді сплати пені.

Колегія суддів звертає увагу на те, що сам по собі факт скасування відповідачем своєї першої податкової вимоги не тягне за собою автоматичного скасування нарахованої пені, оскільки, як вже зазначалося вище, нарахована пеня не є узгодженим податковим зобовязанням, тому вона не може бути стягнута з платника податку шляхом направлення останньому податкових вимог. Для стягнення такого податкового боргу чинним законодавством передбачений зовсім інший механізм, у тому числі шляхом звернення податкового органу до суду з відповідним позовом.

Таким чином колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно не виключено з обліку на особистому рахунку позивача суми пені, нарахованої за несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб. Зазначена сума підлягає сплаті до Державного бюджету України у встановленому законом порядку.

В свою чергу, суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені обставини, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про незаконність дій відповідача.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п. 3 ч. 1 ст. 198, п.3 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2009 року по справі за адміністративним позовом Державного підприємства Центральне конструкторське бюро «Ізумруд»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання неправомірною бездіяльність та зобовязання вчинити дії - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Державного підприємства Центральне конструкторське бюро «Ізумруд»- відмовити.

Постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів у відповідності до діючого законодавства.

Головуючий суддя:І.П. Косцова

Судді Л.В. Стас

О. І. Шляхтицький.