Ухвала суду № 14161000, 01.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8916/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" березня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі: Плаксі В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва Бойка Ігоря Івановича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ЛКафа»до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2010 року Приватне підприємство «ЛКафа»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги мотивує тим, що вважає податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2009 року №0032561502/0 про застосування штрафних санкцій по податку з реклами в сумі 20280,24 грн. таким, що не відповідає вимогам закону, оскільки спірна сума збору сплачена до установи банку вчасно, а 06.04.2009 року було виправлено допущену помилку. Зазначив, що допущення в податковому розрахунку податку з реклами арифметичної помилки не призвело до заниження обєкта оподаткування; подання уточнюючого розрахунку не є сплатою узгодженої суми податкового зобовязання, а штрафні санкції на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Пропорядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” застосовуються тільки у випадку такої сплати.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 жовтня 2010 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 07 грудня 2009 року №0032561502/0.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва Бойко Ігор Іванович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову про відмову у задоволенні даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

ДПІ у Соломянському районі м. Києва проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень ПП “ЛКафа” за період з 01.03.2009 року по 07.12.2009 року.

За результатами даної перевірки складено акт від 07 грудня 2009 року №14883/15-3-34832815, за змістом якого за перевірений період встановлено несвоєчасне подання платіжних доручень до установи банку. Під час перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установи банку встановлено порушення строків сплати податкових зобовязань по податку з реклами, передбачених підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами”.

07 грудня 2009 року ДПІ у Соломянському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0032561502/0, яким ПП “ЛКафа” за затримку до 30календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 202802,41 грн. на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10% у сумі 20280,24грн. Відповідно до розрахунку штрафних санкцій податок з реклами, визначений у розрахунку від 20 березня 2009 року №40215, сплачений 06 квітня 2009 року із затримкою 7днів.

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” податкове зобовязання - зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 цього Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Абзацом першим пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” передбачено, що податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до абзацу першого підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а)календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом “г” підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г)календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач 20 березня 2009 року подав податковий розрахунок податку з реклами за лютий 2009 року, в рядку 01 “Утримано податку вповноваженою особою-платником податку за базовий податковий (звітний) період” якого зазначено суму 203 833,33 грн., в рядку 02 “Утримано податку вповноваженою особою-платником податку за даними раніше поданого розрахунку, що уточнюється” зазначено суму 1 019,17 грн.

Відповідно до абзацу другого пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Також судом першої інстанції було встановлено, що 06 квітня 2009 року ПП “ЛКафа” подано уточнюючий розрахунок податку з реклами за лютий 2009 року, в якому виправило помилку, а саме невірно вказану суму зобовязання з податку на рекламу, та відповідно до якого сума утриманого податку вповноваженою особою-платником податку за базовий податковий період (рядок 01) становить 1019,17 грн., сума утриманого податку вповноваженою особою-платником податку за даними раніше поданого розрахунку, що уточнюється, становить 203833,33 грн. (рядок 02); сума податку, яка зменшує податкове зобовязання у звязку з виправленням помилки (рядок 02 рядок 01), становить 202814,16 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що очевидним є те, що за допомогою уточнюючого розрахунку позивач фактично виправив помилку, допущену ним в розрахунку податку з реклами за лютий 2009року, а саме зменшив помилково вказану суму податкового зобовязання з податку на рекламу за лютий 2009 року на суму 202814,16 грн.

Також суд першої інстанції встановив, що 06 квітня 2009 року платіжне доручення про сплату податкового зобовязання податку з реклами у розмірі 202814,16 грн. позивачем не подавалося, а, отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт сплати узгодженої суми податкового зобовязання не мав місце.

Таким чином, висновки Акта перевірки про несвоєчасне подання позивачем платіжних доручень до установи банку та порушення строків сплати податкових зобовязань по податку з реклами не відповідають обставинами справи.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чині.

З аналізу наведеної правової норми колегія суддів приходить до висновку, що застосування таких штрафних санкцій виправдане лише коли платник податків здійснює саме сплату узгодженої суми податкового зобовязання з порушенням встановлених граничних строків, а подання уточнюючого розрахунку не може прирівнюватися до сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 07 жовтня 2008 року №К-475/07.

За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновок м суду першої інстанції про те. що позов є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а відповідачем на виконання обовязку, встановленого ч. 2 ст. 71 КАС України не було надано доказів на підтвердження правомірності спірного рішення.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва Бойка Ігоря Івановича залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 жовтня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.В. Федотов