Постанова № 14160599, 10.01.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.01.11 місто СевастопольСправа №2а-3752/10/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

головуючого судді - Прохорчук О.В.;

секретар судового засідання - Іванов Д.Б.,

за участю представників:

позивача Борисов Олег Вікторович, довіреність № 1/10/11 від 10.01.2011,

відповідача Летюча Діана Геннадіївна, довіреність № 344/10-004 від 22.06.2009,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮВА” до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя про заборону вчиняти певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю “ЮВА” звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя, в якому, з урахуванням уточнень, просить визнати протиправними дії відповідача в частині внесення до акту перевірки № 81/23-1/24030112 від 22.09.2010 відомостей про нікчемність угоди договору б/н від 01.09.2008, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЮВА” та Приватним підприємством “Вистар-К” та відомостей про неналежність особи, яка підписала первинні документи за вказаним договором, а також заборонити Державній податковій інспекції у Ленінському районі міста Севастополя надсилати зазначені відомості на адресу інших податкових органів для використання в їх діяльності до закінчення процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами перевірки.

Позов обґрунтовано невідповідністю відомостей, викладених в акті перевірки фактичним обставинам, а також практикою, що склалася у податкових органах України, надсилати акти перевірки до податкових органів за місцем знаходження контрагентів платників податків, що може негативно вплинути на господарську діяльність позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 10.12.2010 відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача в частині внесення до акту перевірки № 81/23-1/24030112 від 22.09.2010 відомостей про нікчемність угоди договору б/н від 01.09.2008, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЮВА” та Приватним підприємством “Вистар-К” та відомостей про неналежність особи, яка підписала первинні документи за вказаним договором.

У решті позовних вимог провадження у справі відкрито іншою ухвалою суду від 10.12.2010.

Ухвалою від 10.12.2010 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 13.12.2010 відмовлено в задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії висновків акту перевірки № 81/23-1/24030112 від 22.09.2010 та заборони Державній податковій інспекції у Ленінському районі міста Севастополя надсилати вказаний акт до державних податкових інспекцій за місцем знаходження контрагентів позивача до закінчення розгляду справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, зазначених у письмових запереченнях на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮВА” з питань дотримання вимог податкового законодавства з контрагентом - Приватним підприємством “Витар-К” за період з 01.09.2008 по 31.03.2009, за результатами якої складений акт № 81/23-1/24030112 від 22.09.2010.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення- рішення № 0001190231/0 від 05.10.2010 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 57607,50 грн. та № 0001200231/0 від 05.10.2010 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 127675,50 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя, рішенням якої від 08.12.2010 скарга частково задоволена, податкові повідомлення-рішення частково скасовані, прийняти інші: № 0001680231/1 від 08.12.2010 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 56061,50 грн. та № 0001690231/1 від 08.12.2010 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 117543,50 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення також оскаржені позивачем до Державної податкової адміністрації міста Севастополя. На час розгляду даної справи у суді рішення за вказаною скаргою не прийнято.

Позивач просить суд заборонити Державній податковій інспекції у Ленінському районі міста Севастополя надсилати відомості, викладені в акті перевірки № 81/23-1/24030112 від 22.09.2010 на адресу інших податкових органів для використання в їх діяльності до закінчення процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами перевірки, оскільки це може негативно вплинути на господарську діяльність позивача.

Відповідно до частини 1 статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

У відповідності до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Між тим, позивач не надав суду доказів того, що діями відповідача порушені його права, свободи чи інтереси в публічно-правових відносинах, а обґрунтування можливого порушення його прав відповідачем, є лише припущенням позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку, встановлені частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

СуддяО.В. Прохорчук Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 17 січня 2011 року.