Постанова № 14160038, 02.03.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 березня 2011 р. № 2-а- 176/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волкова Л.М., при секретарі судового засідання Добровольська М.С.

за участю:

представника позивача Шевченко Є.В., Яковлєва Н.Б., діє за дорученням № 2 від 05.01.11

представника відповідача Хлопузян Р.Д., діє за дорученням № 71/10/10-012 від 10.01.11

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс - Балаклія"

до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправним рішення Державної податкової інспекції в Балаклійському районі Харківської області від 29.12.2010 р. № 0000051801/0 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 91921,38 грн. і скасувати зазначене рішення.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, в обґрунтування яких зазначили наступне. ДПІ в Балаклійському районі Харківської області було прийняте податкове повідомлення рішення № 0000051801/0 про визначення суми податкового зобовязання ТОВ «Автотранс Балаклія» з податку на додану вартість в розмірі 91921,38 грн., в тому числі за основним платежем 61280,92 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 30640,46 грн. з підстав нікчемності угод позивача з ПП «Реалтексервіс», що суперчить фактичним обставинам справи, з огляду на що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Балаклійському районі Харківської області від 29.12.2010 року № 0000051801/0 підлягає скасуванню.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам діючого законодавства.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранс Балаклія» зареєстровано як юридична особа 24.02.2009р. Балаклійською РДА Харківської області, що підтверджується Довідкою з ЄДРПОУ (а.с. 32-33) та є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ (а.с. 19).

ДПІ в Балаклійському районі Харківської області було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Автотранс Балаклія» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків з ПП «Реалтексервіс», про що було складено Акт перевірки № 2561/18-006/32898172 від 10.12.2010 року (а.с. 10-18).

В Акті перевірки № 2561/18-006/32898172 від 10.12.2010 року ДПІ в Балаклійському районі Харківської області було зроблено висновок про порушення ТОВ «Автотранс Балаклія» вимог ст. 216 Цивільного Кодексу України, п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4., абз. «в» п.п. 7.2.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за травень 2010р. на суму 61280.92 грн.

На підставі зазначеного акту невиїзної перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення від 29.12.2010 року № 0000051801/0, яким з посиланням на встановлене порушення п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» здійснено донарахування ТОВ «Автотранс Балаклія» податку на додану вартість на загальну суму 91921.38 грн. (основний платіж 61280.92 грн., штрафні санкції 30640.46 грн.) (а.с. 9).

Дослідження судом Акту перевірки № 2561/18-006/32898172 від 10.12.2010 року показало, що фактичною підставою для відображення в акті порушення Закону України «Про податок на додану вартість» і винесення спірного податкового повідомлення рішення слугував викладений в акті висновок відповідача про нікчемність угоди, укладеної між ТОВ «Автотранс Балаклія» і ПП «Реалтексервіс» (а.с. 18).

Перевіряючи цей висновок, а відтак і прийняте на його підставі спірне податкове повідомлення рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

В судовому засіданні було встановлено, що між ТОВ «Автотранс Балаклія» (покупець) і ПП «Реалтексервіс» (продавець) було укладено Договір купівлі-продажу від 01.04.2010р. № 01/04, предметом якого була поставка дизельного пального (а.с. 20-21).

Відповідно до копій накладних від 05.05.10р. (а.с. 23), 12.05.10р. (а.с. 25), 19.05.2010р. (а.с. 27), 26.05.2010р. (а.с. 29) ПП «Реалтексервіс» було поставлено, а ТОВ «Автотранс Балаклія» на виконання Договору купівлі-продажу від 01.04.2010р. № 01/04 було прийнято дизельне пальне в кількості 40000 літрів на загальну суму 211680,0 грн.

Як встановлено в судовому засіданні, поставка вказаного пального здійснювалася продавцем - ПП «Реалтексервіс».

Єдиний порядок організації та виконання робіт, повязаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі нафта) і нафтопродуктів встановлюється Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України/Міністерства економіки України/Міністерства транспорту та звязку України/Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155. Вимоги цієї Інструкції є обовязковими для всіх субєктів займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Відповідно до п.п. 10.2.1 Інструкції № 281 приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності.

Згідно з п.п. 10.2.4 Інструкції № 281 забороняється приймати нафтопродукти у разі: неналежного оформлення або відсутності ТТН; відсутності паспорта якості на нафтопродукт або неналежного його оформлення (відсутність номера, марки та виду, заповнення не за всіма ознаками якості); відсутності копії сертифіката відповідності та інше.

З аналізу вказаних норм вбачається, що приймання нафтопродуктів, які надійшли автотранспортом, повинно здійснюватись замовниками за обовязкової наявності товарно-транспортних накладних, паспорта якості та сертифікату відповідності.

Так, позивачем на підтвердження факту отримання дизельного пального, придбаного у ПП «Реалтексервіс», до суду були надані копії товарно-транспортних накладних від 05.05.10, 12.05.10, 19.05.10, 26.05.10, копія паспорту якості та сертифікату відповідності на паливо дизельне. З аналізу вказаних документів судом встановлено, що позивачем придбане у ПП «Реалтексервіс» дизельне пальне, приймалося у відповідності до вимог Інструкцієї про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України/Міністерства економіки України/Міністерства транспорту та звязку України/Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155 (а.с. 92-95, 123, 124)

Судом встановлено, що позивачем було в повному обсязі сплачено вартість придбаного пального, що підтверджується копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи про перерахування коштів. (а.с. 35-37)

Позивачем було отримано від ПП «Реалтексервіс» на підтвердження факту перерахування у складі вартості придбаного пального ПДВ податкові накладні № 505 від 05.05.10, № 512 від 12.05.05, № 519 від 19.05.10, № 526 від 26.05.10 (а.с. 23, 25, 27, 29)

Таким чином, судом встановлено, що як позивач так і ПП «Реалтексервіс» виконали умови Договору купівлі-продажу від 01.04.2010р. № 01/04 в повному обсязі, чим і підтвердили факт його укладення.

Крім того, судом встановлено, що основним видом господарської діяльності позивача є діяльність автомобільного вантажного транспорту, діяльність автомобільного регулярного транспорту. (а.с. 32)

Позивач має ліцензію на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування: внутрішні перевезення вантажів та пасажирів серія АВ № 339015, видану 08.06.07, строком дії до 08.06.12. (а.с. 96)

Також, судом встановлено, що у власності позивача перебуваються вантажні автомобілі марки МАЗ, КАМАЗ, трактори та ін., що підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу. (а.с. 97-113)

З досліджених в судовому засіданні копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно, технічного паспорту на виробничий будинок «К» по вул. Загородній, 1, м. Балаклія, встановлено, що у власності позивача перебуває автозаправочний пункт. (а.с. 114-118)

Враховуючи досліджені вище докази, суд приходить до висновку про наявність у позивача доведеної належними та допустимим доказами обєктивної необхідності придбання дизельного пального для забезпечення ведення власної господарської діяльності надання послуг з перевезення вантажів. Крім того, як встановлено судом вище, є технічна можливість для зберігання та використання придбаного дизельного пального за наявності власного автозаправного пункту.

Таким чином, суд приходить до висновку про підтвердження позивачем в судовому засіданні належного виконання сторонами договору від 01.04.2010р. № 01/04, реальності укладеного правочину, та використання в господарській діяльності придбаного у ПП «Реалтексервіс» дизельного пального.

Суд зазначає, що посилання відповідача в акті перевірки № 2561/18-006/32898172 від 10.12.2010 року на відсутність у контрагента позивача ПП «Реалтексервіс» трудових ресурсів (фактично працює одна особа), власних виробничих фондів не може слугувати підставою для визнання угоди, укладеної позивачем з ПП «Реалтексервіс» нікчемною з огляду на наступне. З досліджених в судовому засіданні копій товарно-транспортних накладних судом встановлено, що для доставки дизельного пального до позивача ПП «Реалтексервіс» користувався послугами перевізника ФОП ОСОБА_4, що не заборонено вимогами діючого законодавства. Тому відсутність у контрагента позивача достатніх, на думку податкового органу, трудових ресурсів та власних основних фондів не є підставою для визнання угоди нікчемною, оскільки в даному випадку жодним чином не впливає на реальність укладеного правочину.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору купівлі-продажу від 01.04.2010р. № 01/04 взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Суд зазначає наступне. Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абзацом 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Згідно із ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається договору купівлі-продажу від 01.04.2010р. № 01/04, укладеного між ТОВ «Автотранс Балаклія» і ПП «Реалтексервіс», вказаний договір є двостороннім, а по своїй суті договором купівлі-продажу. Глава 54 ЦК України регулює відносини, повязані з купівлею-продажем майна, а тому до умов вказаного договору застосовуються відповідні статті вказаної Глави.

Неможливість фактичного здійснення ПП «Реалтексервіс» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у звязку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів за цим договором жодним чином не свідчить про порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (активні дії), оскільки обєктивна сторона несплати до бюджету відповідного податку міститься не в діях, а в бездіяльності, з чого випливає, що висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочину в укладеному між позивачем та ПП «Реалтексервіс» договорі, в розумінні п. 1 ст. 228 ЦК України - зроблений відповідачем із невірним тлумаченням змісту вказаної норми матеріального права.

Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочину в укладеному між позивачем та ПП «Реалтексервіс» договорі купівлі-продажу, в розумінні ч. 1 ст. 215 ЦК України - зроблений відповідачем на підставі невірного тлумачення відповідачем змісту вказаної норми матеріального права.

Факт реєстрації контрагента позивача платникоми податку на додану вартість, а також той факт, що вказане підприємство (ПП «Реалтексервіс») на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, відповідачем не заперечується, в т.ч. і в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд зазначає, що витрати позивача на придбання дизельного пального були обєктивно необхідні йому для здійснення власної господарської діяльності.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки необґрунтовано зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту з податку на дану вартість у травні 2010 року на суму 61280,92 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність податкового повідомлення-рішення № 0000051801/0 від 29.12.2010 року дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрать з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст. 203, 215, 216, 220, 228 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, 94, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс - Балаклія" до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області від 29.12.2010 року № 0000051801/0 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 91921,38 грн. і скасувати зазначене рішення.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранс - Балаклія" (ідентифікаційний номер 32898172, місцезнаходження: вул. Загородня, 1а, м. Балаклія, Харківська обл., 64200) витрати зі сплати державного мита в розмірі 3.40 (три грн. 40 коп.) грн.

4. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 04 березня 2011 року.

Суддя Волкова Л.М.