Постанова № 14159850, 17.01.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

17 січня 2011 р. № 2-а- 13701/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зоркіної Ю.В.,

при секретарі судового засідання Смоляр Є.А.

за участі представників :

позивача Соколова Т.П. довіреність від 30.08.10 року

відповідача Бровко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Селянського фермерського господарства "ЛАН"

до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

провизнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення, встановив :

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом у якому після уточнення позовних вимог просить суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000561700/0 від 03.08.2005 року та податкове повідомлення рішення № 0001102310/0 від 03.08.2005 р. в частині нарахування фінансових санкцій за ПДВ в сумі 8570 грн. Позовні вимоги вмотивовані тим, що при проведенні перевірки відповідачем по справі невірно визначено базу оподаткування з плати за землю та невірно застосовано приписи ст. 9 Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік»в частині визначення бази оподаткування.

У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на неправомірність застосування позивачем собівартості продукції, що склалася у 2002 році, під час проведення розрахунків за оренду землі за 2004 рік. До того ж, за посиланням відповідача, база оподаткування ПДВ має визначатись за правилами статті 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», яка у спірних правовідносинах є спеціальною нормою по відношенню до Постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Лозівською ОДПІ проведено планову комплексну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства СФГ «Лан»за період з 01.04.2004 по 31.05.2005 року, результати якої оформлені актом від 01.08.2005 року №106/26-104/22668709.

При проведенні перевірки відповідачем зафіксоване порушення п.3.1. ст..3, п.п.7.4.5 п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст..1 п.1.2, ст.1 п.1.17, ст..3 п.3.1. п.п.3.1.1, ст..4 п.4.2. пп. 4.2.1 , ст..7 п.7.1., ст..8 п.8.1. пп.8.1.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»в ході цієї перевірки було виявлено факт здійснення позивачем розрахунків у натуральній формі під час виплати орендної плати за оренду земельних паїв;

Встановлені порушення стали підставою для прийняття Лозівською ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 03.08.2005 №0000561700/0, згідно з яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9653,31 грн. (у тому числі 3217,77 грн. за основним платежем та 6435,54 грн. штрафних санкцій).

Судовим розглядом встановлено, що позивач протягом 2004 року проводив розрахунки за оренду земельних паїв вирощеним врожаєм цього ж року, але по бухгалтерському обліку таку видачу провів лише в січні 2005р, визначення нарахованої орендної плати проводилося у відповідності до положень постанови КМ України від 23.04.99р. № 672 "Про проведення перерахунку обсягів натуральної та відробіткової форм плати за оренду земельної частки (паю) у грошову" приписами якої передбачено, що перерахунок обсягів натуральної та відробіткової форм плати за оренду земельної частки(паю)у грошову проводиться виходячи з фактичної собівартості визначених договоромвидів продукції, робіт (послуг), яка склалася в господарстві за минулий рік, відповідно до Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг)сільськогосподарських підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1996 р. № 452.

Виходячи із системного аналізу положень вказаного нормативного акту суд зазначає, що він не містить у собі порядку застосування фактичної собівартості продукції у разі виникнення форс-мажорних обставин, а вказує на те, що при розрахунку повинна братися за увагу собівартість продукції за минулий рік, а не минулі роки, тому позивач невірно в даному випадку застосував у своїх розрахунках собівартість вирощеної продукції за 2002 рік, та повинен був застосовувати собівартість продукції за 2003рік.

Проте суд звертає увагу на те, що відповідач також невірно застосував у своїх розрахунках собівартість вирощеної продукції за 2004 рік, посилаючись на те, що видача такої продукції проводилась у січні 2005 року, а тому відповідно до Постанови КМУ № 672 попередній до 2005р. і є 2004р., оскільки позивач проводив розрахунок за оренду земельних паїв за 2004р. продукцією, яка була вирощена у 2004 р., тому відповідач також повинен був застосовувати у своїх розрахунках собівартість вирощеної підприємством продукції у 2003р.

На підставі викладеного, беручи до уваги той факт, що суд не наділений повноваженням здійснювати розрахунки бази оподаткування та не може переймати на себе повноваження Державної податкової інспекції, керуючись вимогами ст.11 КАС України, суд вважає позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000561700/0 від 03.08.2005 року обґрунтованими та такими, що підлягають

Стосовно донарахування штрафних санкцій з ПДВ суд зазначає, що спірне рішення було винесено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.99 № 271 "Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками ПДВ, щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини" (із змінами та доповненнями внесеними Постановою КМУ № 488 від 11.04.2002р., яка набрала чинності з 18.04.2002р.), та визначено суму податкового зобов'язання по ПДВ - штрафна санкція - 14406,00 грн., яка складається із суми 5836грн., на яку зменшено податковий кредит по ПДВ відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97р. (із змінами та доповненнями) та суми 8570 грн. - заниження податкового зобов'язання по ПДВ по спеціальній декларації за січень 2005 року в порушення ст.9 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004р. № 2285-ІУ, де встановлено, що база оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами), але не нижче ніж фактичні витрати на їх виготовлення (придбання), з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, що включається до ціни товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

Позивач не заперечує проти підстав донарахування штрафних санкцій з ПДВ в розмірі 5836,0грн., що донарахований внаслідок невірно заповнених податкових накладних, а в обґрунтування своїх позовних вимог стосовно решти суми донарахувань в розмірі 8570,0грн. зазначає, що вся, вказана в акті перевірки продукція була видана в рахунок орендної плати за земельні паї. Продукція видавалась по мірі її збирання в 2004р., однак проведена по бухгалтерському обліку була лише в січні 2005р.

Суд зауважує, що згідно положень абз.6 п.4 мотивувальної частини рішення Конституційний Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та абз.3,4 п.5.4. п.5 рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визначено, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

Судовим розглядом встановлено, що розрахунок проводився сільгосппродукцією власного виробництва, яка має свою специфіку виробництва в сільському господарстві, тому для визначення бази оподаткування по розрахунку собівартості продукції повинна застосовуватись спеціальна норма, а саме постанова КМУ №672 яка зазначає, що перерахунок обсягів натуральної та відробіткової форм плати за оренду земельної частки (паю) у грошову проводиться виходячи з фактичної собівартості визначених договором видів продукції, робіт (послуг), яка склалася в господарстві за минулий рік, відповідно до Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1996 р. № 452.

Відповідно до ч.1 ст.9, ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та вважає їх такими, що підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов Селянського фермерського господарства "ЛАН" до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.08.2005 року № 000561700/0

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.08.2005 року №0001102310/0 , в частині нарахування фінансових санкцій у розмірі 8570,00 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 21.01.2011 року

Суддя Зоркіна Ю.В.