Постанова № 14159849, 08.12.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

08 грудня 2010 р. № 2-а- 13738/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіна Ю.В. при секретарі судового засідання Зоркіна Ю.В.

у присутності представника позивача Акопян М.О.

представника відповідача Богданової М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Компанія Фортіс"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

проскасування податкових повідомлень рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги заявлені про скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих ДПІ у Київському районі м.Харкова № 0000372397/0 від 02.03.2010 року, № 0000372397/1 від 29.06.2010 року та № 0000372397/2 від 27.07.2010 року та № 0000372397/3 від 08.10.2010 року, якими позивачеві визначено податкове зобовязання у розмірі 60145,5 грн., в тому числі за основним платежем (податок на додану вартість) 40097, 00 грн. та штрафні санкції 20048, 5 грн. В обґрунтування адміністративного позову позивач послався на те, що при проведенні перевірки відповідачем по справі не враховано усіх обставин, внаслідок чого прийняте неправомірне рішення.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала у повному обсязі, просила позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, у задоволенні позовним вимог просив відмовити, посилаючись на те, що при проведенні перевірки позивача було встановлено порушення у заповненні податкових накладних на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит, що стало підставою для зменшення суми податкового кредиту та відповідно нарахування штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

У квітні поточного року фахівцями відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства.

За результатами перевірки складено акт від 21.05.2010 року № 2697/23-3/35349265, яким встановлено порушення п.п.7.2.1, п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого донараховано податок на додану вартість у розмірі 40097,00 грн.

На підставі порушень встановлених при проведенні перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення рішення № 0000372397/0 від 02.03.2010 року, яким позивачеві визначено податкове зобовязання у розмірі 60145,5 грн., в тому числі за основним платежем (податок на додану вартість) 40097, 00 грн. та штрафні санкції 20048, 5 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням відповідач скористався правом апеляційного узгодження спірного податкового повідомлення рішення, відповідно до приписів п.1.20 ст.1, ст.5 Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за результати якого податкове повідомлення рішення залишено без змін та винесені відповідні рішення № 0000372397/1 від 29.06.2010 року та № 0000372397/2 від 27.07.2010 року та № 0000372397/3 від 08.10.2010 року

Перевіряючи оскаржувані рішення субєкта владних повноважень на відповідність приписам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Вимоги до податкових накладних визначені п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037.

Із дослідженого в судовому засіданні копії акту перевірки та пояснень представника відповідача вбачається, що на момент проведення перевірки для підтвердження права на податковий кредит, позивачем надано податкові накладні, отримані від ТОВ «Наша України»від 07.08.2009 року №229/г сума податку на додану вартість 15000 грн. та від ТОВ «Морефрост»від 27.08.2009 року № 000011/001 сума податку на додану вартість 25967 грн. Вказані податкової накладні були заповнені із порушенням приписів п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку від 30 травня 1997 року №165: податкова накладна від ТОВ «Наша Україна»не містила ціни та одиниці виміру, а податкова накладна від ТОВ «Морефрост»не мала назви підприємства поставника.

Суд погоджується з висновками представника відповідача про те, що вказані документи заповнені із порушенням приписів абз. «в», «є»п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Проте суд звертає увагу на те, що недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту, оскільки згідно з абзацом другим підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Тобто, коли на момент перевірки платника податку суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні могли мати недоліки в заповненні, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Із дослідженого в судовому засіданні акту перевірки, пояснень представників сторін вбачається, що податкові накладні отримані позивачем від ТОВ «Наша Україна»та ТОВ «Морефрост»містили відомості, що дозволяють ідентифікувати особу, що видала податкову накладну (індивідуальний податковий номер продавця та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість), факту ненадходження до державного бюджету сум податку на додану вартість за вказаними податковими накладними відповідачем в силу приписів ст..71 КАС України в судовому засіданні не доведено.

Відповідно до ч.1 ст.9 , ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та вважає їх такими, що підлягають скасуванню.

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку визначеному ст.94 КАС України

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст.8-14,35,71,94,160-163,167,185-186 КАС України суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Компанія Фортіс"доДержавної податкової інспекції у Київському районі м. Харковапро скасування податкових повідомлень рішень задовольнити у повному обсязі

Скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0000372307/0 від 02.06.2010р.; № 0000372307/1 від 29.06.2010р.; № 0000372307/2 від 27.07.2010р.; № 0000372307/3 від 08.10.2010р.

Стягнути з Державного бюджету на користь ПП "Компанія Фортіс" (код 35349265) судовий збір у розмірі 3.40 три гривні сорок копійок

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 13.12.2010 року

Суддя Зоркіна Ю.В.