Постанова № 14159680, 10.03.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2a-1670/545/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сич С.С.,

при секретарі Зайченко Н.О.,

за участю:

прокурора - Савченка В.А.,

представника позивача - Трунової Т.В.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Кременчуцького транспортного прокурора в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Полтавській областідо суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_3про стягнення фінансових санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

17 січня 2011 року Полтавський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Полтавській областізвернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_3про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що проведеною Територіальним управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Полтавській області рейдовою перевіркою було встановлено та зафіксовано в акті перевірки № 164330 від 27.07.2010 р. порушення відповідачем законодавства про автомобільний транспорт, а саме, статті 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”, у зв'язку з чим постановою № 094959 від 30.08.2010 року до відповідача застосовано фінансові санкції в розмірі 1700 грн. Фінансові санкції до Державного бюджету відповідач не сплатив, що стало підставою для звернення до суду про стягнення коштів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.01.2011 року у даній справі відкрито скорочене провадження.

03.02.2011 року від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, у яких позивач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що транспортний засіб за договором позички був переданий Приватному підприємству “Євротранс-сервіс”, яким і здійснювалося перевезення 27.07.2010 року. Проте дана обставина не взята до уваги перевіряючими при проведенні перевірки та при винесенні постанови про накладення фінансових санкцій.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.02.2011 року справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача та прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, покази свідка ОСОБА_5, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 6 статті 6 Закону України “Про автомобільний транспорт” встановлено, що державний контроль за додержанням субєктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, здійснює урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, яким є Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (далі Головавтотрансінспекція), що діє на підставі Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 р. № 1190 (далі Положення).

Згідно з пунктом 5 Положення Головавтотрансінспекція має право перевіряти додержання субєктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезень пасажирів та вантажів.

Для виконання покладених на Головавтотрансінспекцію завдань відповідно до пункту 8 Положення утворюються територіальні органи Головавторансінспекції в межах граничної чисельності її працівників.

Пунктом 6 Положення про територіальне управління Головтрансінспекції в Полтавській області визначено, що територіальне управління має право проводити перевірку автомобільних транспортних засобів загального користування щодо їх відповідності вимогам законодавства про автомобільний транспорт.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті згідно із ч. 17 ст. 6 Закону України “Про автомобільний транспорт” визначає Кабінет Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі Порядок), який встановлює процедуру здійснення такого контролю.

Відповідно до пункту 4 Порядку державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових, рейдових перевірок.

Судом встановлено, що 27.07.2010 року о 12 год. 30 хв. при здійсненні рейдової перевірки на підставі завдання на перевірку № 015154 від 26.07.2010 року державними інспекторами Територіального управління Головавтотрансінспекції в Полтавській області перевірено транспортний засіб марки Газ номерний знак НОМЕР_1, за кермом якого згідно посвідчення водія НОМЕР_2, виданого 25.12.2002 р., знаходився ОСОБА_6.

Власником перевіреного транспортного засобу згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 є ОСОБА_3, який зареєстрований як фізична особа підприємець виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 13.08.2003 р. за № 25850170000006242, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Під час перевірки транспортного засобу встановлено та зафіксовано у акті перевірки № 164330 від 27.07.2010 року, що під час надання послуг з регулярних пасажирських перевезень маршрутом Молодіжний Льотний коледж (подорожній лист № 4, виданий ПП ОСОБА_3) відсутній розклад руху, схема маршруту, договір із замовником, чим порушено ст. 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”.

Згідно із положеннями статті 39 Закону України “Про автомобільний транспорт” автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України.

Судом встановлено, що подорожній лист № 4 від 27.07.2010 року на автомобіль Баз НОМЕР_1, водій ОСОБА_6, з зазначенням часу прибуття - 6-00 год. та часу вибуття 16-00 год. (тобто на час проведення перевірки 12 год. 30 хв.) виданий ПП ОСОБА_3.

У даному листі відмітка про допущення водія до керування та відмітка механіка про дозвіл на виїзд проставлена Приватним підприємством “Євротранс-сервіс”.

Також, під час проведення перевірки водієм було предявлено ліцензійну картку НОМЕР_4, видану ПП “Євротранс-сервіс”, що підтверджується актом перевірки.

Як показав у судовому засіданні свідок ОСОБА_5, який є директором Приватного підприємства “Євротранс-сервіс”, з метою підготовки підприємства до конкурсу на визначення перевізника, між відповідачем та Приватним підприємством “Євротранс-сервіс” було укладено договір позички автобусу БАЗ, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1. На даний транспортний засіб Приватним підприємством “Євротранс-сервіс” оформлено тимчасовий реєстраційний талон та ліцензійну картку, що також було необхідно для того, щоб взяти участь у конкурсі. Копія договору позички від 27.11.2009 р., ліцензійної картки НОМЕР_4 та тимчасового реєстраційного талону наявні у матеріалах справи.

Відповідно до п. 3. Договору позички мікроавтобус повинен бути переданий ОСОБА_3 Приватному підприємству “Євротранс-сервіс” за актом прийому-передачі, який є невідємною частиною цього договору.

Разом з тим, відповідачем не надано суду акту прийому передачі до даного договору.

Із показів свідка ОСОБА_5 встановлено, що фактично автобус марки БАЗ, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, відповідачем Приватному підприємству “Євротранс-сервіс” не передавався, оскільки у конкурсі на визначення перевізника підприємство не виграло, тимчасовий реєстраційний талон та ліцензійна картка знаходилася у транспортному засобі, на який були оформлені, та який належить позивачу. Водій ОСОБА_6, що знаходився за кермом даного транспортного засобу у Приватному підприємстві “Євротранс-сервіс” не працює, а лише за усною домовленістю із відповідачем проходив у Приватному підприємстві “Євротранс-сервіс” передрейсовий медичний огляд та автобус оглядався механіком, про що у подорожному листі робилися відповідні відмітки. 27.07.2010 р. Приватним підприємством “Євротранс-сервіс” автобусом марки БАЗ, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, перевезення пасажирів не здійснювалося та подорожній лист не видавався.

Таким чином, твердження відповідача, що транспортний засіб передано у користування Приватному підприємстві “Євротранс-сервіс” за договором позички та саме підприємством здійснювалось перевезення пасажирів 27.07.2010 р. спростовується показами свідка ОСОБА_5 та іншими матеріалами справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було допущено порушення вимог статті 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”.

Відповідно до абз. 3 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Згідно із пунктами 25-27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (надалі - Порядок), справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Положеннями Порядку передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання, справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій (пункт 27 Порядку).

На виконання вимог даного Порядку позивачем 05.08.2009 року направлено відповідачу повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства на автомобільному транспорті, яке отримане відповідачем 19.08.2010 р.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства на автомобільному транспорті, на підставі акту № 164330 від 27.07.2010 року, начальником Територіального управління Головавтотрансінспекції у Полтавській області Кужіль В.М. винесено постанову № 094959 від 30.08.2010 року, якою до відповідача застосовано фінансову санкцію в розмірі 1700 грн.

Зазначена постанова направлена відповідачу 02.09.2010 р. рекомендованим поштовим відправленням, та отримана відповідачем 06.09.2010 року, що підтверджується повідомленням про рекомендоване поштове відправлення, копія якого наявна у матеріалах справи.

Судом встановлено, що 17.09.2010 р. до Територіального управління Головавтотрансінспекції в Полтавській області від відповідача надійшла скарга на постанову, яка Територіальним управлінням Головавтотрансінспекції в Полтавській області залишена без задоволення (лист від 20.09.2010 р. № 41/4-9-4227/0/9-10).

Згідно з пунктом 28 Порядку фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Із пояснень представників сторін у судовому засіданні встановлено, що дана постанова не оскаржувалась відповідачем у судовому порядку.

Суду не надано доказів щодо оскарження відповідачем даної постанови до суду.

Повноваження прокурора звертатися до суду в інтересах держави передбачені ч. 2 ст. 61 КАС України, ч. 2 ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Кременчуцького транспортного прокурора в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Полтавській області до суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення фінансових санкцій задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державного бюджету України (на р/р 31119106700008 в ГУДКУ в м. Кременчуці, код за ЄДРПОУ 34698778, банк одержувача: ГУДКУ у Полтавській області, місце знаходження: м. Полтава, МФО 831019 згідно бюджетної класифікації 21081100, символу 106) фінансову санкцію в сумі 1700 грн. (одна тисяча сімсот гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 15 березня 2011 року.

СуддяС.С. Сич