Постанова № 14159495, 04.03.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 8473/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2011 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Потоцької Н.В.

при секретарі - Паровенко І.П.

за участю сторін:

представника позивача- Тимофієнко В.В.

представника відповідача- Копиченко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень за № 0000941630/1 та № 0001111630/1 від 13.07.2010 року -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі із зазначеним позовом мотивуючи тим, що відповідачем на підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення рішення за № 0000941630/1 та № 0001111630/1 від 13.07.2010 року, за порушення приписів п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6, п.п. 7.5.1, п.п. 7.4.1, п.п. 7.2.6. п.п. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідач прийшов до висновку, що має місце завищення податкового кредиту у січні 2010 року на суму 4 157 грн., у тому числі по податковим накладним, виписаним за попередній звітній період, а також завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту на загальну суму 13330 грн. Позивач вважає, що рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі є необґрунтованим, протиправним та просить його скасувати.

Документи, які підтверджують правильність та правомірність нарахування податкового кредиту в сумі 17 527 грн.., були відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень, листопад та грудень 2009 року та були надані при проведені перевірки в повному обсязі

В судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його в повному обсязі з підстав, викладених у позові та доводів наведених у поясненнях.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у запереченнях та доводів наведених у поясненнях ( а/с.24-26).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог повністю з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Таламус ЛТД»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2010 року на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалася в період з 01.12.2009 року по 31.12.2009 рік та за лютий 2010 року, у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2010 року по 31.01.2010 рік та складено Акт від 12.05.2010 року №289/16-3/20936229/39.

Перевіркою встановлено порушення абз. «д»п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.6. п.7.4.1, п.п.7.5.1. п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97 від 03.04.1997 р.

13.07.2010р. на підставі висновків акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі винесла податкові повідомлення-рішення № 0000941630/1, № 0001111630/1 та визначила податкове зобов'язання на загальну суму 17487 грн.,: завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за січень 2010 року на суму 13330 грн. та лютий на суму 4157 грн..

ТОВ «Таламус ЛТД»надало до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0000941630/1 від 13.07.2010р..

За результатом розгляду первинної скарги, СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі відмовила в задоволенні скарги та збільшила розмір зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 40 грн., у звязку з чим прийняла рішення № 0001111630/1 від 13.07.2010 року.

Відповідно до статті 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах і в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України та законами.

Спірні правовідносини врегульовано Законами України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ, «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ.

Статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»на органи державної податкової служби покладено обовязки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України «Про податок на додану вартість».

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення обєктів оподаткування і обчислення податків (статті 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

Відповідно до статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції є органами виконавчої влади.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість.

Отже, органи державної податкової служби є субєктом владних повноважень, який у правовідносинах, повязаних із нарахуванням податкового кредиту, реалізує надані йому владні управлінські функції, а тому спори за участі цих органів є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до приписів пункту 1.7. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі за текстом - Закон) «Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом».

Законом також передбачено підстави й порядок включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту звітного періоду платником податків.

Так, право на податковий кредит платника податків виникає за правилом «першої події», а саме, або по даті списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або по даті отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), що безпосередньо передбачено приписами підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону. Зазначеним приписом Закону визначено саме подію, із настанням якої Закон пов'язує виникнення права платника податку на податковий кредит. В свою чергу зазначеною нормою Закону не визначено обставин, які б визначали обов'язок платника податків включати суми ПДВ до складу податкового кредиту саме за правилом «першої події»чи надавали б вичерпний перелік юридичних підстав для включення платником податків сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Також слід зазначити, що п. 7.5. статті 7 Закону України «Про ПДВ»визначено момент, із яким Закон пов'язує право платника податків на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду: а саме по даті податку товарів (робіт, послуг), що і було відображено Позивачем в складі податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ.

Відповідно до приписів підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону «Про ПДВ»податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту. Тобто в Законі «Про ПДВ»міститься пряма норма, яка визначає правову підставу для нарахування податкового кредиту платником податків - податкова накладна. Разом із тим, Закон «Про ПДВ»містить імперативну норму, яка носить забороняючий зміст і не дозволяє включити платнику податків до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, якщо у платника податків відсутнє документальне підтвердження такого податкового кредиту, а саме: у разі відсутності оригіналу податкової накладної чи іншого подібного документа, на підставі яких згідно положень Закону «Про ПДВ»здійснюється документальне підтвердження сум податкового кредиту. Таке правило визначено приписами п.п. 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про ПДВ», приписами якого встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). При цьому у системному зв'язку приписів п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону «Про ПДВ» визначено момент виникнення права платника податків на податковий кредит та момент, в який суми податку на додану вартість можуть бути віднесені платником податку до складу податкового кредиту, тобто той момент, в який платник податків має не тільки право на податковий кредит, але й достатні, визначені Законом «Про ПДВ»правові та фактичні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду. Тобто, аналіз вищевказаних положень Закону «Про ПДВ»надає достатні підстави для висновку, що платник податків має правову можливість скористатися правом на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту саме по даті фактичного отримання таким платником податків оригіналу податкової накладної.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна має містити зазначені окремими рядками:

а)порядковий номер податкової накладної;

б)дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г)податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е)опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж)ціну поставки без врахування податку;

з)ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и)загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судом при дослідженні доказів встановлено, що податкові накладні, виписані позивачу постачальниками придбаних ним товарів (робіт, послуг) та перелічені в додатках до акту перевірки складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону «Про ПДВ»та наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форм податкової накладної та порядку їх заповнення»від 30 травня 1997 року № 165 (із змінами і доповненнями) (а/с 49-83).

Суд не приймає посилання відповідача про порушення ТОВ «Таламус ЛДТ»абз. «д»п.п 7.2.1., так як з матеріалів справи вбачається, податкова накладна №15058 від 03.12.2009 року містить вказане місце розташування юридичної особи ТОВ «Веста Сервіс»відповідно до свідоцтва про реєстрацію юридичної особи та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №21830526, виданого державною податковою інспекцією в Овідіопольському районі Одеської області (а/с-137-138).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону «Про ПДВ»податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Зазначене підтверджується й приписами абзац 3 п.п. 7.2.3. п. 7.2. статті 7 Закону «Про ПДВ», відповідно до якого визначено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а також приписами підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону «Про ПДВ», відповідно до якого податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Більш того, самим Законом «Про ПДВ»передбачається й відповідальність платника податків за включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, що не підтверджені податковими накладними, а саме відповідно до абз.2 п.п.7.4.5. п. 7.4. статті 7, у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами».

Суд критично ставиться до посилання представника відповідача на те, що ТОВ «Таламус ЛТД», не отримавши від постачальників протягом звітних періодів (грудень 2009 року) податкові накладні, не звернувся до них із вимогою про їх надання не скористався своїм правом, наданим п.п. 7.2.6., п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: не надав до податкової служби декларації з ПДВ за січень 2010 року, заяви зі скаргами на постачальників, копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку на додану вартість внаслідок придбання таких товарів (послуг), у вязку з чим позивачем завищено податковий кредит у січні 2010 року, у тому числі по податковим накладним, виписаним за попередній звітній період.

Вказані норми Закону України «Про податок на додану вартість»надають позивачу право на звернення з такою заявою, однак ці норми не мають зобовязального характеру для позивача. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що для подання позивачем заяви зі скаргою на постачальника, повинно мати місце або відмова з боку постачальника видати податкову накладну, або порушення постачальником порядку заповнення податкової накладної.

Жодна з цих обставин не була встановлена ні відповідачем, ні судом.

За таких обставин, судом встановлено, що Позивач, суворо дотримуючись приписів п. 1.7. статті 1, підпунктів 7.2.3., 7.2.6. пункту 7.2..підпунктів 7.4.1, 7.4.5. .п. 7.4,пункту 7.5. статті 7 Закону «Про ПДВ»включив до Розліду 2 «Податковий кредит»податкових декларацій з податку на додану вартість суми ПДВ, підтверджені податковими накладними, отриманими Позивачем від контрагентів у звітному періоді. Крім того, до складу податкового кредиту вказаних податкових декларацій Позивач включив лише сплачені постачальникам товарів (робіт, послуг) суми податку на додану вартість.

В свою чергу, Закон «Про ПДВ»містить норму, яка встановлює, що платник податків повинен забезпечувати ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, яким і підтверджується отримання податкових накладних таким платником податків.

Так, приписами п.п. 7.2.8. п. 7.2. статті 7 Закону «Про ПДВ»визначено, що платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

Отже, судом встановлено, що зазначеною нормою Закону «Про ПДВ»передбачено, що в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відображується, зокрема, й дата отримання платником податків відповідної податкової накладної.

Пунктом 1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 червня 2005 року №244 (далі за текстом - Порядок) визначено, що реєстр є формою для запису (реєстрації) отриманих та виданих податкових накладних. Тобто вимогами вказаного Порядку встановлено, що ведення такого реєстру є правовою формою реєстрації отриманих платником податків податкових накладних. В свою чергу пунктом 7 вказаного Порядку встановлено, що реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість, тобто саме відомості, відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних є підставою для відображення показників в податкових деклараціях платника податків з податку на додану вартість. Пунктом 8 вказаного Порядку передбачено, що отримані податкові накладні відображаються платником податків у розділі І реєстру ( у графі 2 згідно приписів пункту 9.2. Порядку) .

Наказом Державної податкової адміністрації України № 244 від 30.06.2005 року (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 26 жовтня 2009 року № 582) встановлено форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, якою передбачено, що в реєстрі відображається дата виписки та дата отримання податкових накладних в окремих рядках реєстру.

Позивач за датою отримання податкових накладних, вказаних у додатку до акту перевірки вніс всі передбачені законодавством відомості, зокрема, й відомості щодо дати отримання податкових накладних та згідно вказаних відомостей сформував податковий кредит з податку на додану вартість в податкових деклараціях. Тобто, Позивачем у передбаченій чинним законодавством (приписами п.п 7.2.8. п. 7.2. статті 7 Закону Про ПДВ та приписами пунктів 1,7,8 Порядку) правовій формі відображено відомості щодо дати отримання податкових накладних, перелічених в додатку до акту перевірки, які стали підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість у податкових деклараціях.

Надання до перевірки податкових накладних, зазначених в додатках до акту перевірки, відображення Позивачем цих податкових накладних в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних і є фіксацією факту та дати отримання податкових накладних Позивачем у передбаченій чинним законодавством правовій формі.

Дату отримання податкових накладних підтвердила і свідок ОСОБА_3 начальник канцелярії, яка пояснила, що відповідно до наказу № 16 від 02.07.2009 року на неї був покладений обовязок проставляти штамп і підпис з відміткою дати отримання податкової накладної.

Із досліджених в судовому засіданні податкових накладних вбачається, що на них дійсно проставлена дата їх отримання (а/с49-58, 66-83)

Крім того, позивачем надано до суду докази на підтвердження реального вчинення господарських операцій. Фактичні дані, що містяться в досліджених документах (а/с 49-83,)підтверджують здійснення господарської діяльності, представники відповідача проти зазначеного факту не заперечували, а отже у відповідності до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами можуть не доказуватися перед судом.

Суд вважає, що Відповідачем не надано доказів правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішень до Позивача, в той час як положеннями ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень за № 0000941630/1 та № 0001111630/1 від 13.07.2010 року задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000941630/1 від 13.07.2010 р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0001111630/1 від 13.07.2010 р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, або в порядку ч.2 ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею на протязі пяти діб.

Суддя/підпис/ Потоцька Н.В.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень за № 0000941630/1 та № 0001111630/1 від 13.07.2010 року задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000941630/1 від 13.07.2010 р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0001111630/1 від 13.07.2010 р.

04 березня 2011 року