Постанова № 14159075, 09.03.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«28»лютого 2011 р. Справа № 57/216 -10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В.,

суддя Білоусова Я.О.,

суддя Пуль О.А.

при секретарі Тимченко А.М.,

за участю представників сторін:

позивача – Старченко Е.М. –дов.

відповідача –Новосельцева В.І. –дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 77Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 14 грудня 2010 р. у справі № 57/216-10

за позовом Публічного акціонерного товариства «Земельний банк», м. Харків

до Акціонерного товариства «Лізингова компанія «Сприяння», м. Харків

про стягнення 1147920,04 грн.

встановила:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Земельний банк», у листопаді 2010 року звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за договором №78-08/К від 11.09.2008 року про надання кредитної лінії з додатковими угодами до нього, у загальній сумі 1147920,04 грн., з яких 1094000,00 грн. кредитних коштів, 43879,87 грн. відсотків за користування кредитом, 9756,08грн. пені за неналежне виконання зобов’язань, та 284,09грн. пені за кожен день прострочки виконання зобов’язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, а також понесених позивачем судових витрат по сплаті державного мита у розмірі 11479,21грн. та 236,00грн. витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14 грудня 2010 р. у справі № 57/216-10 (суддя Аюпова Р.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства «Лізингова компанія «Сприяння»на користь Публічного акціонерного товариства «Земельний банк»1094000,00 грн. по кредиту, 43879,87 грн. по процентам за користування кредитними коштами, 10040,17 грн. пені, 11479,21 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.12.2010 р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю. В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушені норми матеріального права, висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.

В обґрунтування своїх вимог апелянт, зокрема, посилається на те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував, що зобов’язання відповідача перед позивачем припинилися шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення суду першої інстанції вважає законним та обгрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу та додатково наданих суду поясненнях позивач посилається на те, між сторонами неможливо проведення заліку зустрічних однорідних вимог, оскільки позивач знаходиться у процедурі ліквідації.

В судовому засіданні 07.02.2011 р. оголошена перерва до 14.02.2011 р., в судовому засіданні 14.02.2011 р. оголошена перерва до 28.12.2011 р. В межах оголошених перерв сторонами подані додаткові пояснення та докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на неї та додатково наданих поясненнях та запереченнях доводи сторін, заслухавши у судових засіданнях пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у порядку статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Як свідчать матеріали справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, 11.09.2008 р. між Харківським акціонерним комерційним Земельним банком (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Земельний банк»- позивач у справі) та Акціонерним товариством «Лізингова компанія «Сприяння»(відповідач) укладено договір № 78-08/К про надання кредитної лінії, згідно з умовами якого (пункти 1.1 і 1.2) банк надає відповідачу відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування в розмірі 2085000,00 грн. на умовах забезпеченості, повернення, платності та цільового використання, строком з 11.09.2008 р. по 09.09.2010 р. на поповнення обігових коштів з можливістю отримання окремих траншів зі сплатою за користування кредитом 18 процентів річних з суми заборгованості, яка є не більшою від 450000,00 грн. і у розмірі 20,0 % річних з суми заборгованості, що перевищує 450000,00 грн. При цьому, сторонами встановлено, що кожний окремий транш оформляється додатковою угодою, строк його повернення узгоджується в додатковій угоді.

Умовами договору також передбачено зобов'язання відповідача своєчасно повернути кредит та сплатити проценти за користування на передбачених умовах (пункти 1.1, 4.3.2, 4.3.4 договору), відкриття банком відповідачу рахунок № 20620781142, на якому враховується надання та погашення кредиту (п. 3.1 договору), порядок надання кредиту (п. 3.2 договору), порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитними коштами (п. п. 3.5, 3.6 договору) та інші умови, необхідні для договорів даного виду.

П. 2.1 кредитного договору сторонами встановлено, що в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов’язань перед кредитором за договором щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, неустойки (пені, штрафу), відшкодування збитків, банк приймає в заставу майнові права на депозитні вклади за договорами застави майнових прав.

Згідно з пунктами 4.2.6, 4.3.13 договору кредиту у випадку несвоєчасного погашення заборгованості за користування кредитом, процентів, передбачених договором, кредитор сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період існування заборгованості, за кожен день прострочення.

Матеріали справи також свідчать, що в період з 11.09.2008 р. по 23.04.2010 р. між сторонами у справі укладено ряд додаткових угод, за позивач перерахував відповідачу кредитні кошти для сплати електроенергії, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення та виписки руху коштів на рахунку відповідача, а також не спростовується представником відповідача.

Також, між сторонами у справі укладено додаткові угоди, якими змінено відсоткові ставки за користування кредитом.

Як стверджує позивач та встановлено судом першої інстанції, відповідач, в порушення умов укладеного між ним та банком договору, своєчасно не здійснив повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними внаслідок чого, станом на 01.10.2010 року у відповідача виникла заборгованість в сумі 1094000,0 грн., на яку позивачем і були нараховані відповідні суми відсотків та пені.

Судом першої інстанції також було досліджено та встановлено (про що відповідачем не заперечується), що звернення стягнення на заставлене майно банком (позивачем) не здійснювалось, на момент прийняття рішення по справі, в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, а відтак, з урахуванням вищенаведених фактичних обставин справи та положень ст. ст. 11, 16, 258, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 598, 599, 610-612,629, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, 173, 174, 179, 193, 232, 345 ГК України, суд першої інстанції і дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність позовних вимог позивача та підтвердженість їх належними доказами станом на дату подання позову.

Відповідач також цього факту не спростовує, однак стверджує, що його зобов’язання перед позивачем припинилися шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, про що відповідач надав суду першої інстанції заяву за № 357 від 08.12.2010 р. про таке зарахування (т. 2 а.с. 25).

Як вбачається із оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не надана належна правова оцінка відповідній заяві, що свідчить про неповне дослідження всіх обставин справи та що, в свою чергу, призвело до прийняття неправильного рішення.

Як вбачається із вищенаведеної заяви, з метою припинення своїх договірних зобов’язань за укладеними з банком кредитними договорами (в т.ч. і за спірним договором), на підставі ст. 601 ЦК України, відповідач сповіщає банк про проведення ним зарахування зустрічних однорідних вимог, якими є:

з одного боку, вимоги банку до відповідача, що виникли, в т.ч. по спірному договору № 78-08/К від 11.09.2008 р.;

з іншого боку вимоги відповідача до банку, які виникли внаслідок придбання відповідачем на підставі договорів купівлі –продажу майнових прав фізичних осіб щодо розпорядження залишком грошових коштів, які обліковуються на відкритих у банку рахунках.

Колегія суддів зазначає, що позивач не заперечує факту знаходження на його рахунках грошових коштів фізичних осіб та факту продажу прав цих осіб відповідачу. Також не заперечує факту отримання від відповідача вищевказаної заяви, на якій знаходиться відмітка банку про отримання. Однак, на думку позивача, проведення заліку не є можливим, оскільки банк позивача знаходиться у процедурі ліквідації, а відтак, в силу положень п. 5 ч. 1 ст. 602 ЦК України, проведення заліку є недопустимим, оскільки таке погашення зобов'язань прямо суперечить Закону України «Про банки і банківську діяльність», порушує встановлені Законом порядок та черговість задоволення вимог кредиторів до банку і ставить у нерівне становище інших кредиторів банку у порівнянні з кредитором, який отримує задоволення своїх вимог не в тому порядку та черговості, як це передбачено статтею 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

На підтвердження факту знаходження банку у процесі ліквідації ним надано постанову Правління Національного банку України № 375 від 30.07.2010 р. «Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ «Земельний банк», згідно з якою з 02.08.2010 р. відкликана банківська ліцензія та ініційована процедура ліквідації позивача, призначений ліквідатор банку.

Колегія суддів не може погодитись з такими твердженнями позивача, зважаючи на наступне.

Відповідно до положень статті 91 Закону України «Про банки і банківську діяльність»з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора, банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси (п.2 статті); строк виконання всіх грошових зобов’язань банку та зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) вважається такими, що настав (пункт 3 частина 1 статті).

Ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу (пункт 5 частина 1 статті 92 Закону).

Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування, включаються до складу ліквідаційної маси.

Тобто, з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора банку, грошові зобов’язання відповідача щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування ним настали. Грошові кошти банківського рахунку відповідача включені до ліквідаційної маси, а відповідач стає кредитором банку за грошовими зобов’язаннями.

Ліквідатор банку з дня свого призначення виконує функції з управління та розпорядження майном банку (пункт 2 частина 1 статті 92 Закону).

Ліквідатор складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України (пункт 4 частина 2 статті 93 Закону).

Ліквідатор має право з дозволу Національного банку України погашати вимоги до банку до моменту завершення складання переліку вимог та його затвердження Національним банком України лише за угодами, що забезпечують здійснення ліквідаційної процедури (частина 4 статті 93 Закону).

Пропозиція відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог не суперечить повноваженням ліквідатора та забезпечує здійснення ліквідаційної процедури.

Положення статті 601 Цивільного кодексу України щодо припинення зобов’язання зарахуванням не містить вимог стосовно форми заяви сторони про зарахування зустрічних вимог, а тому колегія суддів дійшла висновку, що надіслана відповідачем на адресу позивача заява про зарахування зустрічних однорідних вимог припиняє зобов’язання сторін за спірним кредитним договором.

Крім того, в силу положень ст. 204 ЦК України, відповідна заява (односторонній правочин) станом на час прийняття оскаржуваного рішення є правомірним, не визнаний недійсним у встановленому законом порядку, не оскаржений.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку про те, що матеріали справи у їх сукупності свідчать про те, що заборгованість по спірному кредитному договору станом на дату подання позову була підтверджена належними доказами та не заперечувалась відповідачем.

Однак, під час розгляду справи у суді першої інстанції (до прийняття оскаржуваного рішення) така заборгованість була погашена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а відтак, на час прийняття рішення у справі предмет спору був відсутній, що зумовлює скасування рішення суду першої інстанції та припинення провадження у справі з віднесенням судових витрат на відповідача, як на особу, з вини якої спір був доведений до суду.

З огляду на викладене, та керуючись ст. ст. 44, 49, 80 п. 1-1, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. п.1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 14 грудня 2010 р. у справі № 57/216-10 скасувати.

Провадження у справі припинити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Лізингова компанія «Сприяння»(61052 м. Харків вул. Червоножовтнева, 35 код 24347487) на користь Публічного акціонерного товариства «Земельний банк»(61057 м. Харків вул. Чернишевська, 4 код 19358721) 11479,21 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційного-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Пуль О.А.

повний текст постанови складено 03 березня 2011 року