Постанова № 14157659, 23.02.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" лютого 2011 р. м. КиївК-19154/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Костенка М.І.

Федорова М.О.

при секретаріКравченко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Харкова

на постанову Господарського суду Харківської від 30.05.2007

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2007

у справі № АС-42/166-07

за позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова

до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4

про стягнення 4127,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Харківської від 30.05.2007, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2007, позов задоволено. Стягнуто з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4 в доход бюджету 217,00 грн. В решті позову відмовлено.

ДПІ в Жовтневому районі м.Харкова подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.

Сторони, належним чином повідомлені про дату. час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом перевірки від 24.01.2006 № 8/8/17-207 за період з 01.10.2002 по 30.09.2005 зафіксовано порушення відповідачем вимог п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та п. 7.3 Інструкції «Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища»від 19.07.1999 № 162/379, яке полягало у тому, що відповідач розрахунки вказаного збору за 2002, 2003, 2004 та за 9 місяців 2005 року до податкової інспекції не подавав, збір до бюджету не сплачував.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000291701/0 від 03.02.2006 відповідачу визначено податкове зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 4127,00 грн., у тому числі 47 грн. основного платежу та 4080,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Зокрема, штрафні (фінансові) санкції застосовані:

в сумі 2040 грн. на підставі п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за неподання розрахунків зі збору;

в сумі 2040 грн. на підставі п.п. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За результатами адміністративного оскарження, з метою доведення граничного строки сплати зобовязань прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000291701/1 від 14.03.2006 та № 0000291701/2 від 10.05.2006. Останнє отримано відповідачем 16.05.2006.

Відповідач надає послуги з перевезення вантажів, у своїй діяльності застосовує пересувний транспортний засіб, а отже є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Розрахунки з такого збору не подавав, збір не сплачував.

Відмовляючи у позові в частині стягнення з відповідача заборгованості зі штрафних санкцій в сумі 2040 грн., застосованих на підставі п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в акті попередньої перевірки № 17-118/383 від 30.09.2002 за період з 30.09.1999 по 30.09.2002 не вказано про порушення відповідачем законодавства щодо сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, а тому відповідач вважав, що він не є платником вказаного збору та у подальшому, з вини податкового органу, не подавав розрахунків та не сплачував збір.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з такою позицією судів попередніх інстанцій, оскільки вона не є такою, що ґрунтується на нормах законодавства.

Збір за забруднення навколишнього природного середовища включено до переліку загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів), визначеного ст.14 Закону України «Про систему оподаткування», тому такий збір є обовязковим до нарахування та сплати у встановлені законом терміни.

Законом не передбачено, що у разі, якщо податковий орган у ході буд-якої попередньої перевірки не виявляє або не фіксує з будь-яких причин в акті перевірки порушення вимог законодавства щодо нарахування та сплати податку, збору (обовязкового платежу), платник податку звільняється від визначеної Законом відповідальності за таке порушення, виявлене у ході проведення наступної перевірки.

Враховуючи наведене, податковим органом правомірно застосовано до позивача штраф у сумі 2040 грн. на підставі п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за неподання розрахунків збору за забруднення навколишнього природного середовища у строки, визначені законодавством.

Оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права, що призвело до частково неправильних висновків та, відповідно, ухвалення незаконних судових рішень у частині відмови у стягненні заборгованості в сумі 2040 грн., суд касаційної інстанції вважає за необхідне змінити останні, стягнувши з позивача, окрім боргу в сумі 47 грн. основного платежу та 170 грн. штрафних санкцій, ще й 2040 грн. штрафних санкцій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Харкова задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Харківської від 30.05.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2007 змінити, виклавши абзаци перший та другий резолютивної частини постанови Господарського суду Харківської від 30.05.2007 у такій редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4 в доход місцевого бюджету (р/р № 33112330700008 банк ГУДК у Харківській області, МФО 851011, одержувач УДК Жовтневого району, код 24134113) 2257 грн.».

В решті постанову Господарського суду Харківської від 30.05.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2007 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної постанови, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.І. Бившева

Л.В. Ланченко

М.І. Костенко

М.О. Федоров