Ухвала суду № 14157567, 11.03.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Радіонова О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2011 року справа №2а-11547/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Радіонової О.О.

суддів Нікуліна О.А. , Жаботинської С.В.

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:Радіонової О.О.

суддів:Нікуліна О.А., Жаботинської С.В

при секретарі судового засіданняІванченко О. В.

за участю представників від:

позивача: Подлесний І.О., директор

Ткаченко О.М., представник за дов. від 05.11.10р.

Стаднік В.В., представник за дов. від 06.05.10р.

відповідача: Чирикіна Н.В., представник за дов. від 21.02.11р.

Мельничук В.В,, представник за дов. від 01.11.10р.

Маковецька Н.В., представник задов. від 21.02.11р.

прокурора: Смагіна Г.В., посвідчення НОМЕР_6

розглянувши у відкритому судовомуДержавної податкової інспекції

засіданні апеляційну скаргу у Ворошиловському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від18 січня 2011 року

по адміністративній справі № 2а-11547/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«ТАН - 2001»

доДержавної податкової інспекції

у Ворошиловському районі м. Донецька,

Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 7 775 070 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАН - 2001» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 7 775 070 грн. (том 1 арк. спр. 4-7).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2010 року відкрито провадження у справі за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (том 1 арк. спр. 1).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАН-2001» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за наступні періоди: січень, лютий, березень, квітень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, грудень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2008 року в загальному розмірі 7775070,00 грн., шляхом перерахування останньої на розрахунковий рахунок позивача (том 4 арк. спр. 208-212).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що суми податку на додану вартість, які заявлені до відшкодування позивачем за деклараціями та додатками 3 до них за серпень-грудень 2008р., січень-квітень, серпень грудень 2009 року не перевищують фактичний розмір оплат податку на додану вартість у складі коштів, перерахованих контрагентам у попередніх податкових періодах. Фактично сплачена позивачем постачальникам товарів сума складає 7775070 грн., у звязку з чим відповідно до підпункту 7.7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вона підлягає бюджетному відшкодуванню.

Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі (том. 4 арк. спр. 214-216).

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що позивач не має належних сум податку на додану вартість до відшкодування, так як інспекцією прийнято податкове повідомлення рішення від 25 травня 2010 року № 0001792340/0 у сумі 7775069 грн., яким спірна сума бюджетного відшкодування була зменшена з підстав того, що податковий кредит позивача за спірний період сформований неправомірно, в звязку з не підтвердженням в повному обсязі до відшкодування, в звязку з відсутністю підтвердження факту надмірної сплати податку на додану вартість у бюджет за результатами зустрічних перевірок, у відповідності до вимог наказів Державної податкової служби України, як комплекс заходів, спрямованих на визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Також, апелянт зазначає, що Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька були отримані наступні відповіді на запити щодо проведення зустрічних перевірок попередніх звітних періодів, з яких відсутності відомості розрахунків між підприємствами, інформація по постачальниками продукції; за юридичною адресою вони не знаходяться або ліквідовані по справам банкрутством.

Представники позивача заперечували проти апеляційної скарги та просили суд залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Представники апелянта просили суд задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами по справі:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАН-2001» зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 28 березня 2001 року як юридична особа, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №435144, код ЄДРПОУ 31445756 та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 07280926 виданим 03 квітня 2001 року (том 4 арк. спр. 8-28).

Позивачем до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька була подана декларація з податку на додану вартість за серпень 2008 року (вхід. № 138350 від 22 вересня 2008 року), відємне значення податку за якою склало 186340 грн. (рядок 21 декларації), сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 110000 грн. (рядок 25 декларації).

Позивачем до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька була подана декларація з податку на додану вартість за вересень 2008 року (вхід. № 160763 від 20 жовтня 2008 року), відємне значення податку за якою склало 395302 грн. (рядок 21 декларації), сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 326340 грн. (рядок 25 декларації).

Позивачем до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька була подана декларація зподатку на додану вартість за жовтень 2008 року (вхід. № 184170 від 20 листопада 2008 року), відємне значення податку за якою склало 390123 грн. (рядок 21 декларації), сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 380 000 грн. (рядок 25 декларації).

У заявлених до бюджетного відшкодування сумах податку на додану вартість за серпень 2008 року прийняло участь відємне значення податку, яке утворилося у червні 2008 року, заявлених у вересні 2008 у червні та серпні 2008 року, жовтні 2008 року у вересні 2008 року.

Достовірність декларування сум податку на додану вартість, які підлягали відшкодуванню за ці періоди, була перевірена відповідачем, за наслідками перевірки складений акт №23/23-3/31445756 від 13 січня 2009 року. За висновками цього акту на порушення підпункту 7.7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем було завищено заявлену до відшкодування суму за вересень 2008 року на 9633 грн., жовтень 2008 року на 247 675 грн. При цьому у акті зазначено, що при отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку позивача, керівником податкового органу можуть бути вчинені заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки.

На підставі цього акту перевірки відповідачем було прияйте податкове повідомлення-рішення №0000252340/0 від 20 січня 2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за вересень 2008 року на 9633грн., жовтень 2008 року на 247675 грн. Дане податкове повідомлення-рішення не було оскаржене.

Достовірність декларування сум податку на додану варітьсь, які підлягали відшкодуванню за вказані періоди, була перевірена відповідачем, за наслідками чого складені акти перевірки від 19 травня 2009 року № 755/23-3/31445756, від 31 липня 2009 року № 1240/23-3/31445756, від 19 жовтня 2009 року № 1804/23-3/31445756.

За висновками цих актів позивачем на порушення підпункту 7.7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем було завищено заявлену до відшкодування суму: за серпень 2008 року на 5156 грн., вересень 2008 року на 6562грн.; за серпень 2008 року на 6489 грн., вересень 2008 року на 8258грн.; за серпень 2008 року на 19715 грн., вересень 2008 року на 25092 грн. відповідно.

На підставі цих актів перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001622340/0 від 01 червня 2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за серпень 2008 року на 5156грн., вересень 2008 року на 6562 грн.; №0002602340/0 від 13 вересня 2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за серпень 2008 року на 6489,00грн., вересень 2008 року на 8258,00 грн.; №0003322340/0 від 19 жовтня 2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за серпень 2008 року на 19715 грн., вересень 2008 року на 25092 грн. відповідно. Дані податкові повідомлення-рішення також не були оскаржені.

Позивачем була подана до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька декларація з податку на додану вартість за листопад 2008 року (вхід. № 194495 від 17 грудня 2008 року), відємне значення податку за якою склало 381570 грн. (рядок 21 декларації), сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 395 302 грн. (рядок 25 декларації).

Також позивачем до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька була подана декларація з податку на додану вартість за грудень 2008 року (вхід. № 218514 від 19 січня 2009 року), відємне значення податку за якою склало 954548 грн. (рядок 21 декларації), сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 649001 грн. (рядок 25 декларації).

У заявлених до бюджетного відшкодування сумах податку на додану вартість за листопад 2008 року прийняло участь відємне значення податку, яке утворилося у вересні, жовтні 2008 року, заявлених у грудні 2008 у серпні-листопаді 2008 року.

Достовірність декларування сум податку на додану вартість, які підлягали відшкодуванню за ці періоди, була перевірена відповідачем, за наслідками перевірки складений акт від 08 квітня 2009 року №536/23-3/31445756. За висновками цього акту на порушення підпункту 7.7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем було завищено заявлену до відшкодування суму: за листопад 2008 року на 291488 грн., грудень 2008 року на 156958 грн.

На підставі цього акту перевірки відповідачем було прияйте податкове повідомлення-рішення №0001142340/0 від 17 квітня 2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за листопад 2008 року на 291488 грн., грудень 2008 року на 156598 грн. Дане податкове повідомлення-рішення не було оскаржене.

Так само позивачем була подана до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька декларація з податку на додану вартість за січень 2009 року (вхід. № 11359 від 18 лютого 2009 року), відємне значення податку за якою склало 842963 грн. (рядок 21 декларації), сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 930000 грн. (рядок 25 декларації).

У заявлених до бюджетного відшкодування сумах податку на додану вартість за січень 2009 року прийняло участь відємне значення податку, яке утворилося у грудні 2008 року.

Достовірність декларування сум податку на додану вартість, які підлягали відшкодуванню за цей період, була перевірена відповідачем, за наслідками перевірки складений акт від 19 травня 2009 року №755/23-3/31445756. За висновками цього акту завищення бюджетного відшкодування за січень 2009 року відповідачем встановлено не було. Цей період був перевірений відповідачем також у липні 2009 року, за наслідками чого складений акт №1240/23-3/31445756 від 31 липня 2009 року. Порушень законодавства при формуванні суми бюджетного відшкодування за цей період також встановлено не було.

Позивачем до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька була подана декларація з податку на додану вартість за лютий 2009 року та уточнюючий розрахунок до цієї декларації (вхід. № 64374 від 14 травня 2009 року), відємне значення податку за яким склало 772502 грн. (рядок 21 декларації), сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 414707 грн. (рядок 25 декларації).

Також позивачем до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька була подана декларація з податку на додану вартість за березень 2009 року (вхід. № 64937 від 14 травня 2009 року), відємне значення податку за якою склало 351629 грн. (рядок 21 декларації), сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 678450 грн. (рядок 25 декларації).

Так само позивачем до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька була подана декларація з податку на додану вартість за квітень 2009 року (вхід. № 69594 від 19 травня 2009 року), відємне значення податку за якою склало 0 грн. (рядок 21 декларації), сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 960919 грн. (рядок 25 декларації).

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється апелянтом, у заявлених до бюджетного відшкодування сумах податку на додану вартість за лютий 2009 року прийняло участь відємне значення податку, яке утворилося у грудні 2008 року, січні 2009 року, заявлених у березні 2009 у січні та лютому 2009 року, квітні 2009 року у жовтні 2008 року, листопаді 2008 року, січні, лютому, березні 2009 року.

Достовірність декларування сум податку на додану вартість, які підлягали відшкодуванню за ці періоди, була перевірена відповідачем, за наслідками перевірки складені акти 1240/23-3/31445756 від 31 липня 2009 року, №421/23-3/31445756 від 13 березня 2010 року. За висновками цих актів на порушення підпункту 7.7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем було завищено заявлену до відшкодування суму податку на додану вартість за березень 2009 року на 4578 грн.; за лютий 2009 року 34853 грн., березень 2009 року - 23812 грн., квітень 2009 року - 9284 грн. відповідно.

На підставі цих актів перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0002602340/0 від 13 серпня 2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за березень 2009 року на 4578 грн., № 0000742340/0 від 15 березня 2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за лютий 2009 року на 34853 грн., за березень 2009 року - 23812 грн., за квітень 2009 року - 9284,00грн. Дані податкові повідомлення-рішення не були оскаржені.

Позивачем до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька була подана декларація з податку на додану вартість за серпень 2009 року (вхід. № 9001048405 від 16 вересня 2009 року), відємне значення податку за якою склало 633659 грн. (рядок 21 декларації), сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 419940 грн. (рядок 25 декларації).

У заявлених до бюджетного відшкодування сумах податку на додану вартість за серпень 2009 року прийняло участь відємне значення податку, яке утворилося у січні, лютому, червні, липні 2009 року.

Достовірність декларування сум податку на додану вартість, які підлягали відшкодуванню за цей період, була перевірена відповідачем, за наслідками перевірки складений акт 1978/23-3/31445756 від 13 листопада 2009 року. За висновками цього акту на порушення підпункту 7.7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем було завищено заявлену до відшкодування суму за серпень 2009 року на 295776 грн.

На підставі цього акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0003852340/0 від 27 листопада 2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за серпень 2009 року на 295776 грн. Дане податкове повідомлення-рішення не було оскаржено.

Позивачем до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька була подана декларація з податку на додану вартість за вересень 2009 року (вхід. № 9001408680 від 17 листопада 2009 року), відємне значення податку за якою склало 1754222 грн. (рядок 21 декларації), сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 764494 грн. (рядок 25 декларації).

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється апелянтом, у заявлених до бюджетного відшкодування сумах податку на додану вартість за вересень 2009 року прийняло участь відємне значення податку, яке утворилося у травні, червні, липні, серпні 2009 року.

Достовірність декларування сум податку на додану вартість, які підлягали відшкодуванню за цей період, була перевірена відповідачем, за наслідками перевірки складений акт 1256/1542/31445654 від 12 листопада 2009 року.

Позивачем до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька була подана декларація з податку на додану вартість за жовтень 2009 року (вхід. № 9001908145 від 18 листопада 2009 року), відємне значення податку за якою склало 1357804 грн. (рядок 21 декларації), сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 1222330 грн. (рядок 25 декларації).

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється скаржником, у заявлених до бюджетного відшкодування сумах податку на додану вартість за жовтень 2009 року прийняло участь відємне значення податку, яке утворилося у вересні 2009 року.

Достовірність декларування сум податку на додану вартість, які підлягали відшкодуванню за цей період, була перевірена відповідачем, за наслідками перевірки складена довідка №1368/1542/31445756 від 15 грудня 2009 року. За висновками цієї довідки заявлену до відшкодування суму за жовтень 2009 року у розмірі 1222330 грн., підтверджено в повному обсязі.

Позивачем до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька була подана декларація з податку на додану вартість за листопад 2009 року (вхід. № 9002132723 від 14 грудня 2009 року), відємне значення податку за якою склало 115720 грн. (рядок 21 декларації), сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 1458000 грн. (рядок 25 декларації).

У заявлених до бюджетного відшкодування сумах податку на додану вартість за листопад 2009 року прийняло участь відємне значення податку, яке утворилося у серпні, вересні 2009р.

Достовірність декларування сум податку на додану вартість, які підлягали відшкодуванню за цей період, була перевірена відповідачем, за наслідками перевірки складена довідка №1388/1542/31445756 від 13 січня 2010 року. За висновками цієї довідки заявлену до відшкодування суму за листопаді 2009 року у розмірі 1458000 грн. підтверджено в повному обсязі.

Позивачем до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька була подана декларація з податку на додану варітьсь за грудень 2009 року (вхід. № 9002519246 від 16 січня 2010 року), відємне значення податку за якою склало 0 грн. (рядок 21 декларації), сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 210916 грн. (рядок 25 декларації).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується апелянтом, у заявлених до бюджетного відшкодування сумах податку на додану вартість за грудень 2009 року прийняло участь відємне значення податку, яке утворилося у вересні, жовтні, листопаді 2009 року.

Достовірність декларування сум податку на додану вартість, які підлягали відшкодуванню за цей період, була перевірена відповідачем, за наслідками перевірки складена довідка № 668/23-3/31445756 від 07 квітня 2010 року. За висновками цієї довідки порушень законодавства при формуванні заявленої до відшкодування суми за грудень 2009 року у розмірі 210916,00 грн. не встановлено.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними матеріалами справи та не спростовано доводами, викладеними у апеляційній скарзі, що з урахуванням зменшення за переліченими вище податковими повідомленнями-рішеннями, сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість складає 7775070 грн., у тому числі за серпень-жовтень 2008 року 487760,00 грн.; листопад грудень 2008 року 595857,00 грн.; січень 2009р. -930000,00 грн.; лютий - квітень 2009р. -1981549,00 грн.; серпень 2009р. -124164,00 грн.; вересень 2009р. 764494,00 грн.; жовтень 2009р. 1222330,00 грн.; листопад 2009р. 1458000,00 грн.; грудень 2009р. -210916,00 грн.

Отже, зазначені перевірки були проведені податковим органом, за результатами яких були підтверджена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7775070 грн., про що складені вище перелічені акти та довідки перевірок.

Позивач прийняв рішення про відшкодування сум податку на додану вартість у розмірі 7775070 грн. шляхом зарахування на його рахунок, що підтверджується рядком 25.1 декларацій позивача з податку на додану вартість за вказані періоди.

Проте, судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька не надала відповідні висновки до органу державного казначейства щодо відшкодування зазначених сум.

Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника в установі банку за серпень-грудень 2008 року, січень-квітень, серпень - грудень 2009 року за результатами отриманих відповідей по запитам щодо підтвердження правових відносин з контрагентами, спрямованих у попередніх податкових періодах.

За результатами цієї перевірки був складений акт від 21 травня 2010 року за №950/23-3/31445756, яким встановлено порушення пункту 1.8 статті 1, пункту 7.7.1, пункту 7.7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За результатами перевірки 25 травня 2010 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001792340/0, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 7775069,00 грн. у тому числі за серпень 2008 року у сумі 78640 грн., вересень 2008 року - 276794 грн., жовтень 2008 року - 132325 грн., листопад 2008 року - 103814 грн., грудень 2008 року - 492043 грн., січень 2009 року - у сумі 930000 грн.. лютий 2009 року - 379854 грн., березень 2009 року - 650060 грн., квітень 2009 року - 951635 грн., серпень 2009 року - 124164 грн., вересень 2009 року - 764494 грн., жовтень 2009 року - 1222330 грн.. листопад 2009 року - 1458000 грн., грудень 2009 року - 210916 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене до Донецького окружного адміністративного суду в рамках справи № 2а-14833/10/570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАН-2001» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2010 року по адміністративній справі №2а-14833/10/0570 були задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАН-2001» та визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 0001792340/0 від 25 травня 2010 року про зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7775069 грн.

За результатами апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2010 року залишено без змін.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168), Законом України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (надалі Закон №509).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоду у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 не дозволяється включати до податкового кредиту буд-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Пунктом 1.8 статті 1 Закону №168 визначено, що бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт надає загальне поняття «бюджетне відшкодування» та є відсилочною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за №250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає в декларації.

Пунктом 3.4 Порядку передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовуються грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судова колегія не приймає доводи апелянта щодо неправомірності включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду з підстав порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобовязань, оскільки факт порушення контрагентами-постачальниками своїх податкових зобовязань не підтверджуються наявними у справі доказами, а ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу, викладених у скарзі.

Більш того, судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними матеріалами у справі, первинні документи, які стали підставою для включення сум до відємного значення з податку на додану вартість були досліджені під час розгляду справи № 2а-14833/10/570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАН-2001» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 0001792340/0 від 25 травня 2010 року про зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7775069 грн. та за результатами розгляду вказаної справи дане податкове повідомлення-рішення визнано нечинним.

Як зазначалося раніше та підтверджується доводами, викладеними у апеляційній скарзі, рішення про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 0001792340/0 від 25 травня 2010 року про зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7775069 грн. набрало законної сили, про що свідчить ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року по справі № 2а-14833/10/570, якою постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2010 року залишено без змін.

Отже, колегія суддів не приймає посилання апелянта на відсутність підстав для відшкодування податку на додану вартість у розмірі 7775069 грн. з підстав зменшення цієї суми бюджетного відшкодування за результати перевірки, якою не підтверджуються взаємовідносини з відповідними контрагентами, оскільки дані факти встановлені зазначеними судовими рішеннями.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо правомірності зменшення суми бюджетного відшкодування, яка була заявлена позивачем до відшкодування з бюджету.

Відповідач доводами викладеними в апеляційній скарзі не оскаржує факт встановлений судом першої інстанції щодо відповідності сум податку на додану вартість, зазначених у податкових накладних, загальній сумі податкового кредиту, зазначеного у податковій декларації позивача.

Частиною 2 підпункту 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону №168 передбачено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирають законної сили з моменту проголошення.

Частиною 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Згідно з частиною 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

За відсутності даних про відкриття касаційного провадження та зупинення виконання судового рішення, що оскаржуються, в порядку частини 5 статті 215 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не має правових підстав для того, щоб не приймати до уваги судове рішення, яке набуло законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Крім того, за матеріалами справи №2а-14833/10/0570 Донецьким окружним адміністративним судом з урахуванням висновків призначеної у цій справі судової економічної експертизи встановлено, що право на податковий кредит позивача підтверджується належним чином складеними податковими накладними.

Суми податку на додану вартість, які заявлені до відшкодування позивачем за деклараціями та додатками 3 до них за серпень-грудень 2008 року, січень-квітень, серпень - грудень 2009 року не перевищують фактичний розмір оплат податку на додану вартість у складі коштів, перерахованих контрагентам у попередніх податкових періодах. Фактично сплачена позивачем постачальникам товарів сума складає 7 775 070 грн., у зв'язку з чим відповідно до підпункту 7.7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вона підлягає бюджетному відшкодуванню.

На час розгляду справи позивачеві не відшкодована з бюджету сума податку на додану вартість по податковим деклараціям за періоди: січень, лютий, березень, квітень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, грудень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2008 року в загальному розмірі 7775070,00 грн., податковим органом не надано органу держказначейства висновок про відшкодування податку на додану вартість, що обумовлює задоволення позовних вимог.

Що стосується посилань податкового органу на наявність серед контрагентів позивача підприємств, виробничі потужності у яких відсутні, відсутні також: реєстри виданих та отриманих податкових накладних, довіреності на отримання продукції, відомості щодо транспортування товару, відомості щодо розрахунків між підприємствами, інформація по постачальникам продукції, виконання ними ролі «транзитних» підприємств при оприбуткуванні товарно-матеріальних цінностей від підприємств з ознаками «фіктивності» для штучного формування схем відшкодування податку на додану вартість суд не приймає їх до уваги, оскільки вказані факти вже були досліджені під час розгляду справи №2а-14833/10/0570.

Відповідно до підпункту 7.7.8. пункту 7.8 статті 7 Закону №168 у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства.

Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Судова колегія не приймає посилання апелянта на необхідність отримання остаточного рішення за результатами оскарження справи №2а-14833/10/0570 до Вищого адміністративного суду України, оскільки в підтвердження доводів скаржник не надає доказів відкриття касаційного провадження у справі №2а-14833/10/0570 за касаційною скаргою податкового органу або докази скасування рішення суду апеляційної інстанції по даній справі.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року у адміністративній справі № 2а-11547/10/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року у адміністративній справі № 2а-11547/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАН - 2001» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 7 775 070 грн. залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у судовому засіданні 11 березня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі складена та підписана колегією суддів 14 березня 2011 року.

Головуючий суддя О.О.Радіонова

Судді О.А. Нікулін

С.В. Жаботинська