Постанова № 14157181, 01.03.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

01 березня 2011 р. № 2-а- 346/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіна Ю.В. при секретарі судового засідання Русецькому І.В.

за участю:

представника позивача Варич Б.В.,

відповідача Голік С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Елав"

до Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова

провизнання податкових повідомлень - рішень недійсними ,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елав" звернулося до суду з адміністративним позовом доДПІ в Московському районі м. Харкова, в якому після уточнення позовних вимог просить суд визнати недійсними податкові повідомлення рішення від 20.08.2010 року № 0000341504/0, від 23.09.2010 року № 0000341504/1, від 29.10.2010 року № 0000341504/2 про донарахування податку на додану вартість на суму 16459,79 грн., в тому числі основний платіж 13716,49 грн., штрафні (фінансові) санкції 2743,00 грн., прийняті ДПІ у Московському районі м.Харкова. В обґрунтування позовних вимог послався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті із порушенням вимог податкового законодавства, оскільки діючим законодавством не передбачено, що платник податку з ПДВ не має права включати до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені ним у звітному періоді та підтверджені відповідними податковими накладними, якщо податкову звітність контрагента за цей період визнано недійсною чи взагалі не надано до податкового органу.

У судовому засіданні представник позивача уточнений адміністративний позов підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на письмові заперечення долучені до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, перевіривши оскаржувані рішення на відповідність вимогам ч.3 ст..2 КАС України, суд встановив наступні обставини.

Судовим розглядом встановлено, що позивач зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради 01.12.2010 року, про що йому видане свідоцтво серії А01 № 427202.

Державною податковою інспекцією у Московському районі м.Харкова проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків з податку на додану вартість за червень 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 13.08.2010 року № 8137/15-407/33204346, яким зафіксовані порушення позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7; пп. 7.5.1 п. 7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР в частині включення до складу податкового кредиту податкових накладних контрагента, податкову звітність якого за цей період визнано недійсною.

Порушення податкового законодавства, зафіксовані актом перевірки, стали підставою для прийняття 20.08.2010 р. податкового повідомлення - рішення № 0000341504/0, яким позивачеві визначено податкове зобовязання у розмірі 16459,79 грн., в тому числі основний платіж 13716,49 грн., фінансова (штрафна) санкція 2 743,30 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням , позивач скористався правом апеляційного узгодження спірного податкового повідомлення рішення, відповідно до приписів п.1.20 ст.1, ст.5 Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за результати якого податкове повідомлення рішення залишено без змін та винесені відповідні рішення від 23.09.2010 року № 0000341504/1 та № 0000341504/2 від 29.10.2010 року.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Яровіт-плюс»укладено договори про придбання товару (договір б/н від 01.01.2011 року) та договір про надання навантажувально - розвантажувальних робіт (договір від 11.01.2010 року б/н) .

На виконання вказаних договорів ТОВ «Яровіт-плюс»позивачеві надані податкові накладні: № 72 від 30.06.2010 року на загальну суму 15 тис. грн.., в тому числі ПДВ 2,5 тис. грн., номенклатура поставки товарів «погрузо - разгрузочные работы за июнь 2010 года»(акт виконаних робіт № 30/06-6 від 30.06.2010 року); № 3 від 01.06.2010 року на загальну суму 32275,73 грн., в тому числі ПДВ 5379,29 грн. ( накладна № 1/06-3 від 01.06.2010 року); № 45 від 15.06.2010 року на загальну суму 35023,20 грн., в тому числі ПДВ 5837,20 грн. ( накладна № 15/06-2 від 15.06.2010 року), за якими позивачем віднесено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 13716,49 грн.

В судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову з тих підстав, що згідно з інформацією ДПІ у Київському районі м.Харкова №6407/7/15517 від 12.08.2010 року декларація з ПДВ за червень 2010 року ТОВ “ЯРОВІТ-ПЛЮС” визнана “недійсною”, що вказує на відсутність у нього обєкту оподаткування, який виникає при проведенні підприємством господарської діяльності. Таким чином, факт неподання податкових декларацій контрагентом позивача, недекларування обєкту оподаткування та податкових зобовязань з ПДВ в сукупності свідчить про відсутність правових підстав для формування ТОВ «Елав»податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт, послуг від контрагента, які фактично не відбулися.

Проте суд не погоджується з правовою позицією відповідача, виходячи з наступного. Щодо встановлення неправомірності віднесення до податкового кредиту сум за податковими накладеними, виданими ТОВ “Яровіт-Плюс”, суд зазначає наступне.

Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість”, який діяв на момент формування податкового кредито, визначено, що платник податку на додану вартість особа, яка відповідно до вказаного закону зобовязана здійснювати утримання або внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем або особа, що ввозить (пересилає) товари на митну територію України. Бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Приписами підпунктів 7.4.1, 7.4.5пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Із досліджених в судовому засіданні копій податкових накладних виданих зазначеними вище субєктами господарювання позивачеві вбачається, що вони містять усі необхідні реквізити, встановлені для податкових накладних приписами відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

У пункту 1.3 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 зазначеного Закону платники податку, визначені у підпунктах “а”, “в”, “г”, “д” пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, або відображення його у податковій звітності це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд зауважує, що із досліджених в судовому засіданні копій податкових, видаткових накладних, копій платіжних доручень, проведених банком, видаткових накладних (а.с.71,73,75,77-79) вбачається, що позивачем по справі сплачено ПДВ на придбані товари та послуги у їх вартості.

Крім того суд завертає увагу на те, що із дослідженої в судовому засіданні копії ухвали харківського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2011 року по справі 2а-11061/10/2070 за адміністративним позовом ТОВ «Яровіт-Плюс»до ДПІ у Київському районі м.Харкова про визнання протиправними дій, що полягають у прийнятті податкових декларацій з податку на додану вартість "Яровіт-плюс" за червень 2010 р., липень 2010 р., серпень 2010 р. із статусом “не визнано як податкова декларація”, зобов'язання Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Яровіт-плюс" за червень 2010 р., липень 2010 р., серпень 2010р. зареєструвати як прийняті та визнані залишено без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2010 року, якою зазначений адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.9, ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При вирішенні справи суд керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та вважає їх такими, що підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14,160-163,185 КАС України суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Елав"до Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харковапро визнання податкових повідомлень-рішень недійсними задовольнити у повному обсязі

Визнати недійсними податкові повідомлення рішення від 20.08.2010 року № 0000341504/0, від 23.09.2010 року № 0000341504/1, від 29.10.2010 року № 0000341504/2 про донарахування податку на додану вартість на суму 16459,79 грн., в тому числі основний платіж 13716,49 грн., штрафні (фінансові) санкції 2743,00 грн., прийняті ДПІ у Московському районі м.Харкова.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 04.03.2011 року

Суддя Зоркіна Ю.В.