Постанова № 14157162, 22.02.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 лютого 2011 р. № 2-а- 643/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді - Волошина Д.А.

за участю секретаря судового засідання Чупікової О.С.

за участю представників: позивача Лукашиної І.А., відповідача Нагорної В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельник» (далі позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова (далі відповідач), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.01.2011 року № 0000030700, згідно із яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 3758, 0 грн. по декларації за жовтень 2010 року та донараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 940, 0 грн.

В обґрунтування позову вказує на те, що обставини, які викладені у акті перевірки, неправомірно кваліфіковані відповідачем як порушення, що передбачені п.17.2 ст.17 «Про порядок погашення зобовязань платників податків бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, із змінами та доповненнями (надалі Закон №2181), висновок акту перевірки від 29.11.2010року року № 2896/07004/32051831, в якому містяться вищевказані порушення прийнято відповідачем при довільному трактуванні норм права та при грубому порушенні норм податкового законодавства. Не погоджується з висновком відповідача стосовно того, що до складу суми бюджетного відшкодування, задекларованої по декларації за жовтень 2010 року, можуть включатися лише ті суми ПДВ, які фактично сплачені у попередньому податковому періоді (у вересні 2010року), суми ПДВ, які сплачені у інших періодах, що передують вересню 2010 року не можуть формувати суму бюджетного відшкодування жовтня 2010 року. Також вказує на те, що відповідачем при проведенні перевірки позивача підтверджено факт сплати сум ПДВ, які включені до суми бюджетного відшкодування по декларації за жовтень 2010 року, і при цьому перевіряючим у акті повірки не спростовується та обставина, що дані суми ПДВ не брали участі у раніше задекларованих сумах бюджетного відшкодування. Посилається на п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та зазначає, платник податків має право на декларування суми бюджетного відшкодування в частині відємного значення з ПДВ у сумі податку, яка фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) постачальникам товарів (послуг) у попередніх податкових періодах. Правомірність формування суми бюджетного відшкодування по декларації за жовтень 2010 року підтверджуються документами, а саме платіжними дорученнями, які свідчать про фактичну сплату сум ПДВ постачальникам товарів (послуг) включених до розрахунку суми бюджетного відшкодування. У звязку з наведеним, позивач вважає, що посилання відповідачем у висновках акту перевірки на. п.п. 17.2 ст17 Закону №2181 як на норми, які порушені позивачем, є необґрунтованим, оскільки при визначенні суми бюджетного відшкодування Позивач керувався вимогами п.п. «а» п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», де однієї із вимог включення до розрахунку суми бюджетного відшкодування сум ПДВ є їх фактична сплата сум ПДВ.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Харкова, проти адміністративного позову заперечує у повному обсязі з посиланням на акт перевірки від 29.11.2010року року №2896/07004/32051831. Зазначає, що в порушення п.п. 17.2 ст.17 Закону №2181 Позивачем зайво задекларовано суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за жовтень 2010 в розмірі 3758, 0 грн., оскільки Позивач відємне значення з ПДВ попередніх податкових періодах не декларував до відшкодування в наступних податкових періодах, чим порушено п.п. 17.2 ст. 17 Закону №2181.Вважає, що позивач добровільно відмовився від отримання сум бюджетного відшкодування у попередніх податкових періодів та в подальшому позивачем не може бути заявлена до відшкодування зазначена сума на розрахунковий рахунок чи в рахунок майбутніх платежів.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав викладених у запереченні на позов, посилаючись на матеріали перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Будівельник» щодо нарахування заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за жовтень 2010 року, за результатами якої складений акт перевірки від 29.11.2010року року №2896/07004/32051831.

На підставі вказаного акту перевірки від 29.11.2010року року №2896/07004/32051831 Відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення від 14.01.2011 року № 0000030700, згідно із яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 3758, 0 грн. по декларації за жовтень 2010 року та застосовано штрафні санкції у розмірі 940, 0 грн.

Як вказано у висновку акта перевірки від 29.11.2010року року №2896/07004/32051831, позивачем в порушення п.п. 17.2 ст.17 Закону №2181 завищено задекларовано суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за жовтень 2010року, у звязку з чим позивачу на підставі встановлених у акті перевірки порушень зменшено суму бюджетного відшкодування, яка задекларована по декларації з ПДВ за жовтень 2010 року у розмірі 3758, 0 грн..

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Будівельник» державну реєстрацію проведено 16.07.2003 року (Серія А01, №427425, номер запису 1 4801070010000471).

ТОВ «Будівельник» є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 29588237 від 05.04.2006 року про реєстрацію платника податку на додану вартість (індивідуальний податковій номер 320518320368), також відповідно до довідки про взяття на облік платника податку від 17.01.2011 року №14 перебуває на обліку у відповідача.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було подано відповідачу декларацію з ПДВ за жовтень 2010 року (реєстраційний номер звіту 9004828364 від 05.11.2010року), в якій у рядку 25.2 задекларовано суму бюджетного у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів у розмірі 3857, 0 грн.

Оскільки спір по справі виник з приводу правомірності декларування суми бюджетного відшкодування, то суд вважає за необхідне при вирішенні справи керуватися положеннями п.1.8, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, із змінами та доповненнями (далі - Закон №168).

Згідно з п.1.8. ст.1 Закону №168 передбачено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п.7.7.1 п. 7.7. ст..7 Закону №168 передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. «а» п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону №168 передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1 цього Закону, має відємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно з п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону № 168 передбачено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Виходячи з наведених положень Закону, суд приходить до висновку, що платник податку має право на декларування суми бюджетного відшкодування в частині відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг).

Суд зазначає, що Закон № 168 не ставить в залежність права платника податку на бюджетне відшкодування від того, коли (у якому періоді) утворилося відємне значення, а визначає, що обовязковою умовою для виникнення такого права є фактична сплата сум ПДВ у попередніх податкових періодах і дані суми не повинні брати участі у раніше задекларованих сумах бюджетного відшкодування.

Також, суд відмічає, що бюджетному відшкодуванню підлягає не сума податкового кредиту попереднього (податкового) періоду, а сума відємного значення з ПДВ, визначена відповідно до вимог Закону №168.

Тобто, позивачу відшкодовується відємні значення з ПДВ попередніх періодів і сплата сум ПДВ повинна враховуватися попередніх податкових періодів.

З матеріалів справи вбачається, що факт оплати позивачем сум податку на додану вартість постачальникам товарів (послуг) відповідачем не заперечується, а також, що у розрахунку бюджетного відшкодування по декларації за жовтень 2010 року дані суми включені вперше.

Матеріалами справи та копіями платіжних доручень підтверджена фактична сплата сум ПДВ на загальну суму 3857,0 грн., які включені до складу суми бюджетного відшкодування по декларації за жовтень 2010року. Факт сплати та правомірність формування відємних значень попередніх податкових періодів відповідачем не заперечується.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач, декларуючи суму бюджетного відшкодування по декларації за жовтень 2010року, дотримався вимог п.п.7.7.1 п.п.7.7.2 п.п.7.7 ст.7 Закону №168.

Суд зазначає, що відповідач не надав суду доказів того, що сума бюджетного відшкодування у розмірі 3857, 0 грн., яка задекларована позивачем в декларації за жовтень 2010 року у зменшення податкових зобовязань наступних податкових періодів, розрахована з порушенням норм податкового законодавства, а за таких обставин факти порушень, вказані в акті перевірки від 29.11.2010 року №2896/07004/32051831, суд вважає недоведеними.

Враховуючи вказане, суд погоджується з позивачем, що зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 3758, 0 грн. по декларації за жовтень 2010 року. є незаконним та не ґрунтується на нормах податкового законодавства.

У звязку з тим, що відсутнє правомірне зменшення суми бюджетного відшкодування , суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування штрафної (фінансової) санкції.

Стосовно нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 940, 0 грн. відповідно п.п. 54.3.2 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.11 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року №1251 (який діяв на момент складання акту перевірки) передбачено, що фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій.

Так, на дату складання акту перевірки від 29.11.2010року №2896/07004/32051831 Податковий кодекс України не набув чинності, а за таких обставин у відповідача відсутні підстави щодо застосування положень вказаного Кодексу. Окрім того п.п. 54.3.2 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України взагалі не передбачає право контролюючого органу на застосування штрафної (фінансової) санкції.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись приписами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен довести суду та надати всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Суд зазначає, що Відповідач законність та правомірність складання та направлення податкового повідомлення рішення від 14.01.2011 року № 0000030700, згідно із яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації за жовтень 2010року у розмірі 3758, 0 грн. та донараховано штрафні санкції у розмірі 940, 0грн. належним чином не довів.

З огляду на викладене, вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.2011 року № 0000030700 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.19 Конституції України, Законом України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 7-11, 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова від 14 січня 2011 року № 0000030700 про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 3758,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" (61058, Харківська область, м. Харків, вул. Культури, буд. 20-В, код ЄДРПОУ 32051831) судовий збір у розмірі 3.40 грн. (три грн. 40 коп.)

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 25 лютого 2011 року.

Суддя Волошин Д.А.