Постанова № 14156781, 03.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 березня 2011 р. Справа №2а-1988/11/0170 (10:59) м.Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Сусловій Є.О., за участю

представника позивача Семиволос О.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Будмонтаж»

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомленьрішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Будмонтаж» до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим від 14.07.2010 року № 0010321502/0; від 21.09.2010 року № 0104221502/1; від 01.12.2010 року № 0104221502/2 в повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.02.2011 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.02.2011 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, пояснив, що посадовою особою ДПІ в м.Сімферополі проведено камеральну перевірку податкової декларації ТОВ «ВФ «Строймонтаж» з ПДВ за квітень 2010 року, в результаті якої встановлено порушення підприємством п.п.5.1.3 п.5.1 ст.5 Закону України “Про податок на додану вартість”, у звязку з чим підлягає збільшенню сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за результатами поточного звітного періоду,з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду в сумі 46684,00 гривень.

Представник позивача зазначив, що на підставі акту перевірки ДПІ в м.Сімферополі прийнято податкове повідомлення рішення від14.07.2010 року № 0010321502/0 про сплату 18146,00 гривень податкового зобовязання з ПДВ та 37199,00 гривень штрафних санкцій.

Представник позивача пояснив, що за результатами процедури адміністративного оскарження податкове повідомлення рішення від 14.07.2001 року № 0010321502/0 в частині нарахованого ПДВ та 73,5 гривень штрафних санкцій скасовано,в іншій частині податкове повідомлення рішення залишено без змін.

Представник позивача зазначив, що з податковим повідомленням рішенням Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим від 14.07.2010 року № 0010321502/0 та податковими повідомленнями рішеннями, винесеними за результатами процедури адміністративного оскарження, позивач не погоджується.

Представник позивача пояснив, що відповідно до п.п.5.1.13 п.5.1 Закону України “Про податок на додану вартість” звільняються від оподаткування операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Представник позивача зазначив, що рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 27.06.2008 року № 1524 узгоджено тариф проїзду на міських автобусних маршрутах загального користування в режимі маршрутного таксі в розмірі до 2 гривень.

Представник позивача пояснив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Будмонтаж» обґрунтовано відображені в декларації з ПДВ за квітень 2010 року операції, які звільнені від оподаткування.

У судове засідання представник відповідача не зявився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, будь-яких клопотань на адресу суду не надіслав.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для зясування обставин по справі, суд вважає можливим розглядати справу за відсутністю представника відповідача, повідомленого належним чином про дату час та місце розгляду справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п.41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, враховуючи вищезазначене, Державна податкова інспекція в м.Сімферополі АР Крим у відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Будмонтаж», під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являється субєктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що ТОВ «Виробнича фірма «Будмонтаж» є юридичною особою, яка зареєстрована виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №634794, довідкою з ЄДРПОУ № 05.3-06-01/1211 від 25.08.2004 року.

Судом встановлено, що ТОВ «Виробнича фірма «Будмонтаж» зареєстровано в податковому органі, відповідно до свідоцтва про реєстрацію податку на додану вартість № 100117883 від 26.052008 року ТОВ «Виробнича фірма «Будмонтаж» зареєстроване платником ПДВ,

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Виробнича фірма «Будмонтаж» є субєктом господарювання, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що в податковій декларації з ПДВ за квітень 2010 року позивачем задекларовано суму ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, в розмірі 28574,00 гривень.

Судом встановлено, що старшим державним податковим інспектором відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб ДПІ в м.Сімферополі Бугровим О.О. проведено камеральну перевірку податкової декларації з ПДВ по ТОВ ВФ «Будмонтаж», наданої за квітень 2010 року від 20.05.2010 року № 82595, за результатами якої складено акт про результати камеральної перевірки від 02.07.2010 року № 9460/15-2 (надалі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.5.1.13 п.5.1 ст.5 Закону України “Про податок на додану вартість” (встановлено методологічну помилку, а саме: необґрунтоване заповнення рядка 4 колонки А (операції, які звільнені від оподаткування) у сумі 154100 грн. та рядка 10.2 колонки А у сумі 63551 грн. (не підлягають оподаткуванню (п.3.2 ст.3 Закону) або/та звільнені від оподаткування (ст..5,1 Закону,інші нормативно-правові акти).

В акті перевірки зазначено, що підлягає збільшенню рядок 27 (сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду) у сумі 46684 грн.

На підставі акту перевірки за порушення п.п.5.1.13 п.5.1 ст.5 Закону України “Про податок на додану вартість” ДПІ в м.Сімферополі прийнято податкове повідомлення рішення № 0010321502/0 від 14.07.2010 року, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 55345,00 гривень, з яких: за основним платежем 18146,00 гривень та за штрафними санкціями 37199,00 гривень.

Судом встановлено, що позивачем податкове повідомлення рішення ДПІ в м.Сімферополі № 0010321502/0 від 14.07.2010 року оскаржено в адміністративному порядку.

Позивачем 23.07.2010 року до ДПІ в м.Сімферополі подано заперечення на податкове повідомлення рішення від 14.07.2010 року № 0010321502/0, в якому зазначено підстави незгоди з податковим повідомленням рішенням від 14.07.2010 року № 0010321502/0.

Рішенням ДПІ в м.Сімферополі від 17.09.2010 року № 5213/10/1/25-017 скасовано податкове повідомлення рішення від 14.07.2010 року № 0010321502/0 у частині 36,00 грн. нарахованого ПДВ та 73,50 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення рішення залишено без змін.

Судом встановлено, що ДПІ в м.Сімферополі за результатами розгляду заперечення позивача винесено податкове повідомлення рішення від 21.09.2010 року № 0104221502/1 на суму 55235,5 гривень, в т.ч.: 18110,00 грн. основний платіж, 37125,5 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

28.09.2010 року позивачем подано повторну скаргу за № 112 від 24.09.2010 року до ДПА в АРК на податкове повідомлення рішення ДПІ в м.Сімферополі від 14.07.2010 року № 0010321502/0 до ДПА в АР Крим.

Рішенням від 14.10.2010 року № 2567/10/25-023 ДПА в АР Крим продовжено строк розгляду повторної скарги позивача до 26.11.2010 року.

Рішенням ДПА в АР Крим про результати розгляду повторної скарги від 23.11.2010 року № 3006/10/25-023 податкове повідомлення рішення ДПІ в м.Сімферополі від 14.07.2010 року № 0010321502/0 та рішення ДПІ в м.Сімферополі від 17.09.2010 року № 5213/10/1/25-017, прийняте за результатами розгляду первинної скарги заявника, залишені без змін, а повторна скарга позивача без задоволення.

ДПІ в м.Сімферополі за результатами розгляду ДПА в АРК повторної скарги позивача прийнято податкове повідомлення рішення № 0104221502/2 від 01.12.2010 року.

ТОВ «ВФ «Будмонтаж» до ДПА України подано скаргу до ДПА України за № 11970/6 від 02.12.2010 року на податкове повідомлення рішення ДПІ в м.Сімферополі від 14.07.2010 року № 0010321502/0.

Рішенням ДПА України від 31.01.2011 року № 2094/6/25-0115 про результати розгляду повторної скарги залишено без змін податкове повідомлення рішення ДПІ у м.Сімферополі від 14.07.10 р № 0010321502/0 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, та рішення ДПА в АРК від 23.11.10 № 3006/10/25-023, прийняте за розглядом скарги, а скаргу без задоволення.

Перевіряючи обґрунтованість податкових повідомлень рішень Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим від 14.07.2010 року № 0010321502/0; від 21.09.2010 року № 0104221502/1; від 01.12.2010 року № 0104221502/2, судом встановлено наступне.

Як встановлено вище, старшим державним податковим інспектором відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб ДПІ в м.Сімферополі Бугровим О.О. проведено камеральну перевірку податкової декларації з ПДВ по ТОВ ВФ «Будмонтаж», наданої за квітень 2010 року від 20.05.2010 року № 82595, декларація 011 «звітна».

Суд зазначає, за результатами проведення перевірки податковим органом зроблено висновок про відсутність підстав для звільнення ТОВ «Виробнича фірма «Будмонтаж» від оподаткування операцій з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту на підставі 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Судом встановлено, що податковий орган дійшов такого висновку без перевірки первісних документів.

При цьому, суд зауважує, що невиїзні документальні перевірки проводяться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях. При цьому, забороняється вимагати надання будь-яких документів на підтвердження наведених у податковій декларації даних.

Суд зазначає, що з акту перевірки вбачається, що відповідачем встановлено порушення позивачем положень п.п. 5.1.13 п.5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”, ТОВ «Виробнича фірма «Будмонтаж» занижена сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за квітень 2010 року на суму 46684 гривень.

Такий висновок, відповідно до акту перевірки зроблений відповідачем, виходячи з того, що позивачем було задекларовано в податковій декларації з ПДВ за квітень 2010 року операції, які звільнені від оподаткування (п.п. 5.1.13 п.5.1. ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”) у сумі 154100 гривень.

Відповідач, посилаючись на положення ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування України” та п.13 постанови Кабінету міністрів України від 25.12.1996 року №1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» зазначив в акті перевірки, що тарифи на послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в режимі “маршрутного таксі” підлягають регулюванню органами місцевого самоврядування у разі, якщо вони надаються підприємствами комунальної власності.

Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 27.06.2008 року № 1524 погоджено єдиний тариф 2,00 грн. на проїзд у міських автобусних маршрутах загального користування, що працюють в режимі маршрутного таксі.

Таким чином, відповідач прийшов до висновку про те, що дія п.п. 5.1.13 п.5.1. ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” не розповсюджується на позивача, в звязку з чим зробив висновок про заниження позивачем суми ПДВ.

Отже, на думку відповідача ТОВ «Виробнича фірма «Будмонтаж» такі тарифи не встановлені, а тільки узгоджені, а це означає, що дія підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”не поширюється на позивача.

Однак, суд не погоджується з такими висновками податкового органу, у звязку з чим зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Виробнича фірма «Будмонтаж» є субєктом господарювання та виконує зобовязання по перевезенню пасажирів за маршрутами згідно укладених з виконкомом Сімферопольської міської ради договорам.

Так, відповідно до договору на здійснення перевезення пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування № 593 від 22.02.2010 року, укладеного виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради та ТОВ «Виробнича фірма «Будмонтаж», Замовник надає Перевізнику право на перевезення пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування в м.Сімферополі за № 1 «вул.Станціонна - КАПКС», а Перевізник зобовязується надавати безпечні та якісні транспортні послуги населенню на умовах, визначених договором згідно паспорту маршруту. Судом встановлено, що договір діє до 22.02.2015 року.

Відповідно до договору на здійснення перевезення пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування № 556 від 03.07.2009 року, укладеного виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради та ТОВ «Виробнича фірма «Будмонтаж», Замовник надає Перевізнику право на перевезення пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування в м.Сімферополі за № 50 «Аеропорт «Заводське» - Давідовка», № 69 « Пневматика мкр.Загородний», № 59 «7 міська лікарня вул.Ракетна», № 60 «вул.Ракетна вул.Генерала Родіонова», а Перевізник зобовязується надавати безпечні та якісні транспортні послуги населенню на умовах, визначених договором згідно паспорту маршруту. Судом встановлено, що договір діє з 09.08.2009 року до 09.08.2014 року.

Судом встановлено, що виконком Сімферопольської міської ради при прийнятті рішення від 27.06.2008 року № 1524 керувався ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

У п. 1 рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради при прийнятті рішення від 27.06.2008 року № 1524 зазначено: “ Погодити тариф на проїзд у міських автобусних маршрутах загального користування в режимі маршрутного таксі до 2,00 грн.

Отже, судом встановлено, що виконкомом Сімферопольської міської ради було погоджено єдиний тариф 2 грн. на проїзд в міських автобусних маршрутах загального користування, що працюють в режимі маршрутного таксі.

Закон України “Про податок на додану вартість” (що діяв на час виникнення спірних правовідносин та який втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI) визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік оподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Підпунктом 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” (що діяв на час виникнення спірних правовідносин та який втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI) визначено, що звільняються від оподаткування операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Підпунктом 2 пункту “а”ч. 1 ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”( в редакції, що діяла на момент існування спірних правовідносин) визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

З аналізу вказаних нормативно правових актів вбачається, що нормою, яка визначає компетенцію органу місцевого самоврядування з регулювання тарифів є підпункт 2 пункту “а” ч. 1 ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що підпунктом 2 пункту “а”ч. 1 ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено у який саме спосіб орган місцевого самоврядування здійснює регулювання, про яке йдеться у підпункті 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” (що діяв на час виникнення спірних правовідносин та який втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI) , а саме:

- шляхом встановлення тарифів які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади,

- шляхом погодження тарифів з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Таким чином, виконавчий комітет Сімферопольської міської ради, прийнявши рішення № 1524 від 27.06.2008 року, погодив єдиний тариф, чим, в розумінні положень підпункту 2 пункту “а”ч. 1 ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” (що діяв на час виникнення спірних правовідносин та який втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI), у межах встановленої законом компетенції врегулював тарифи перевезення осіб пасажирським транспортом.

Слід відзначити, що норма підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”(що діяв на час виникнення спірних правовідносин та який втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI) сама по собі не встановлює компетенцію органу місцевого самоврядування щодо регулювання тарифів перевезення, а відсилає до іншого закону, яким встановлена така компетенція.

Діюче законодавство, крім положень п.п. 2 пункту “а”ч. 1 ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, не містить інших норм, що встановлювали б компетенцію органу місцевого самоврядування з регулювання тарифів на перевезення пасажирів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення № 1524 від 27.06.2008 року прийнято виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради у межах компетенції, у порядок та спосіб, що встановлені Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, тому тарифи з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом врегульовано органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції шляхом погодження тарифів.

Крім того, суд зазначає, що поняття слова “регулювання”, застосоване законодавцем у підпункті 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” (що діяв на час виникнення спірних правовідносин та який втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI), слід розуміти як впорядкування чого-небудь, що також може включати поняття: погоджувати, приймати рішення, встановлювати, визначати, обмежувати та інше.

При використанні терміну “регулювання” необхідно виходити з його значення, а не буквального відображення у тексті при прийнятті рішення.

Отже, виконавчий комітет Сімферопольської міської ради, прийнявши рішення № 1524 від 27.06.2008 року, вчинив дії направлені на впорядкування в межах своєї компетенції тарифів перевезення осіб пасажирським транспортом, врегулювавши їх у встановлений законом спосіб.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач мав право використовувати положення підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” (що діяв на час виникнення спірних правовідносин та який втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI) щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість при формуванні сум ПДВ у податковій звітності з надання послуг перевезення пасажирів, оскільки керувався тарифами на надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом врегульованими органом місцевого самоврядування.

Вказане свідчить про те, що висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” (що діяв на час виникнення спірних правовідносин та який втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI) та заниження ним суми податку на додану вартість є необґрунтованим та суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим від 14.07.2010 року № 0010321502/0; від 21.09.2010 року № 0104221502/1; від 01.12.2010 року № 0104221502/2 належить визнати протиправними та скасувати.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У звязку зі складністю справи судом 03.03.2011 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 09.03.2011 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим від 14.07.2010 року № 0010321502/0.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим від 21.09.2010 року № 0104221502/1.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим від 01.12.2010 року № 0104221502/2.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Будмонтаж» (ЄДРПОУ 24033961) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.