Єдиний державний реєстр судових рішень
№ справи676/7408/26
№2/687/981/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2026 року селище Чемерівці Чемеровецький районний суд Хмельницької області у складі головуючого - судді Борсука В.О., розглянув цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
ТзОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором. Позовна заява мотивована тим, що 20.12.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено електронний кредитний договір (оферти) № 20.12.2025-100000895. Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі - 12000,00 грн, строком на 140 днів.
Відповідач не виконував належним чином зобов`язання за договором, в результаті чого виникла заборгованість за договором, яку позивач просить стягнути із відповідача у розмірі 31539,53 грн, судові витрати, які складаються із судового збору та витрат пов`язаних із надсиланням позовної заяви.
05.10.2026 року відкрито провадження у даній справі та розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.
09.11.2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона заперечила проти позову, посилаючись на неправильність визначення розміру заборгованості. Зазначила, що позивачем частково враховано здійснені нею платежі за кредитним договором, однак наполягала на необхідності їх зарахування безпосередньо в рахунок погашення основної суми кредиту. Зокрема, вказала на здійснення двох платежів на загальну суму 2876,47 грн: 1301,16 грн від 02 січня 2026 року та 1575,31 грн від 16 січня 2026 року. Також відповідач заперечила проти нарахованих процентів у розмірі 13388 грн, комісії в розмірі 219,13 грн та нарахувань за статтею 625 ЦК України в розмірі 5932,40 грн, вважаючи їх неправомірними. Крім того, зазначила, що копії позовної заяви з додатками поштою не отримувала. Просила відмовити у задоволенні позову повністю або частково, перевірити правильність нарахувань, врахувати здійснені платежі та витребувати у позивача документи щодо їх отримання і зарахування.
12 листопада 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він заперечив проти доводів відповідача та зазначив, що проценти за користування кредитом нараховані в межах строку кредитування відповідно до умов договору та вимог законодавства, а їх розмір не перевищує встановленого законом обмеження денної процентної ставки. Щодо здійснених відповідачем платежів зазначив, що вони були враховані під час формування розрахунку заборгованості та визначення суми позовних вимог, а їх часткова сплата свідчить про визнання боргу. Також вважав правомірним нарахування комісії, посилаючись на передбачені договором послуги з обслуговування кредитної заборгованості. Вважав розрахунок заборгованості належним та обґрунтованим, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Суд, розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, та вирішуючи спір у межах заявлених позовних вимог, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом установлено, що 20 грудня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 20.12.2025-100000895 шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) та заявки від 20 грудня 2025 року, які відповідач підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до пункту 3.1 пропозиції кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі та на умовах, визначених договором, а позичальник - повернути кредит і сплатити проценти та комісії, якщо їх сплату передбачено договором. Згідно з пунктом 3.3 пропозиції кредит надається на умовах, визначених у заявці.
У заявці визначено суму кредиту в розмірі 4000 грн, строк кредитування - 140 днів із дати надання коштів, дату повернення кредиту - 08 травня 2026 року, а також платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 . Процентна ставка встановлена у фіксованому розмірі 1 % за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування.
У подальшому сторони уклали додаткові угоди до зазначеного кредитного договору, відповідно до яких відповідачу надано додаткові транші: 21 грудня 2025 року - у розмірі 1200 грн із денною процентною ставкою 0,87 %; 03 січня 2026 року - у розмірі 1600 грн із денною процентною ставкою 0,80 %; 18 січня 2026 року - у розмірі 5200 грн із денною процентною ставкою 0,66 %.
Факт перерахування відповідачу кредитних коштів за первісним договором у розмірі 4000 грн та за додатковими угодами у розмірах 1200 грн, 1600 грн і 5200 грн, а всього 12 000 грн, на платіжну картку № НОМЕР_1 підтверджується випискою за картковим рахунком, витребуваною судом в АТ «Універсал Банк».
Згідно з розрахунком заборгованості, наданою позивачем, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 31 539,53 грн та складається з: 12 000 грн основного боргу, 13 388 грн процентів, 219,13 грн комісії та 5932,40 грн залишку процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Відповідно до частин першої та третьої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Недодержання письмової форми кредитного договору має наслідком його нікчемність (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, або в листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до статей 11, 12 цього Закону електронний договір укладається шляхом направлення однією стороною оферти та її прийняття іншою стороною. Якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти електронний договір підписана в порядку, визначеному законом, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, укладення кредитного договору в електронній формі шляхом підписання його одноразовим ідентифікатором відповідає вимогам законодавства, а наявні в матеріалах справи документи підтверджують волевиявлення сторін на укладення договору та погодження його умов.
З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що між сторонами виникли договірні кредитні правовідносини, позивач виконав свій обов`язок щодо надання кредитних коштів, а відповідач, отримавши їх, зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти на умовах, визначених договором.
Разом із тим, перевіряючи обґрунтованість заявленого до стягнення розміру заборгованості, суд виходить із такого.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
До цих засад віднесено свободу договору (пункт 3), справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).
Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.
Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.
Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов`язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.
Закон України №1734-VІІІ «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.
Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.
Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц.
Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначив, що якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Із матеріалів справи вбачається, що умовами кредитного договору та додаткових угод до нього передбачено сплату позичальницею комісії за надання кредитних коштів. Зокрема, пунктом 7 заявки до кредитного договору встановлено комісію за надання кредиту в розмірі 800 грн; пунктом 1.3 пропозиції про укладення додаткового договору від 21 грудня 2025 року - комісію за надання другого траншу в розмірі 240 грн; пунктом 1.3 пропозиції про укладення додаткового договору від 03 січня 2026 року - комісію за надання третього траншу в розмірі 320 грн.
Однак, у кредитному договорі та додаткових договорах не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умова кредитного договору про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісії є нікчемною, внаслідок чого сума нарахованої комісії за надання та обслуговування кредиту у сумі 800 грн, 320 грн, 240 грн не може бути стягнута з відповідача на користь позивача.
Що стосується вимог позивача про стягнення 5932,40 грн відсотків за ст. 625 ЦК України, то зазначені вимоги задоволенню не підлягають оскільки відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції закону України № 2120-IX від 15.03.2022 року) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Як вбачається із розрахунку заборгованості ТОВ «Споживчий центр» відповідачем 03.01.2026 року та 16.01.2026 року були внесені платежі в погашення заборгованості за комісіями та відсотками за ст. 625 ЦК України.
Однак, суд не погоджується із наданим розрахунком заборгованості, а тому, реалізуючи свій процесуальний обов`язок, вважає за необхідне навести власний розрахунок заборгованості за кредитним договором.
Переходячи до перевірки розрахунку основної суми боргу та процентів за користування кредитом, суд ураховує, що відповідно до умов кредитного договору процентна ставка є фіксованою та незмінною і становить 1 % за кожен день користування кредитом.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач здійснила два платежі за кредитним договором: 1301,16 грн та 1575,31 грн, а всього 2876,47 грн. Позивач також підтвердив у відповіді на відзив, що зазначені платежі враховані під час формування розрахунку заборгованості.
Водночас суд не погоджується з розрахунком позивача в частині визначення залишку заборгованості, оскільки під час його перевірки необхідно врахувати фактичні суми отриманих кредитних коштів, здійснені відповідачем платежі та їх зарахування в рахунок погашення процентів і основної суми кредиту.
З огляду на це суд здійснює власний розрахунок заборгованості.
За 20 грудня 2025 року заборгованість за процентами становить 40 грн (1 день ? 40 грн, що становить 1 % від суми кредиту 4000 грн).
21 грудня 2025 року відповідачу надано додатковий транш у розмірі 1200 грн, у зв`язку з чим загальна сума отриманого кредиту становила 5200 грн.
За період з 21 грудня 2025 року по 02 січня 2026 року включно заборгованість за процентами становить 676 грн (13 днів ? 52 грн, що становить 1 % від суми кредиту 5200 грн).
03 січня 2026 року відповідачнм здійснено платіж у розмірі 1301,16 грн, з яких 716 грн зараховано в рахунок погашення нарахованих процентів, а решту 585,16 грн - у рахунок погашення основної суми кредиту.
Того ж дня відповідачці надано третій транш у розмірі 1600 грн. Таким чином, після зарахування платежу та надання додаткового траншу загальна сума основного боргу становила 6214,84 грн (5200 грн - 585,16 грн + 1600 грн).
За період з 03 січня 2026 року по 15 січня 2026 року включно заборгованість за процентами становить 807,93 грн (13 днів ? 62,1484 грн, що становить 1 % від суми кредиту 6214,84 грн).
16 січня 2026 року відповідачем здійснено платіж у розмірі 1575,31 грн, з яких 807,93 грн зараховано в рахунок погашення нарахованих процентів, а решту 767,38 грн - у рахунок погашення основної суми кредиту.
Таким чином, після зарахування зазначеного платежу залишок основного боргу становив 5447,46 грн (6214,84 грн - 767,38 грн).
За період з 16 січня 2026 року по 17 січня 2026 року включно заборгованість за процентами становить 108,95 грн (2 дні ? 54,4746 грн, що становить 1 % від суми кредиту 5447,46 грн).
18 січня 2026 року відповідачу надано четвертий транш у розмірі 5200 грн, у зв`язку з чим загальна сума основного боргу становила 10 647,46 грн.
За період з 18 січня 2026 року по 08 травня 2026 року включно заборгованість за процентами становить 11 818,68 грн (111 днів ? 106,4746 грн, що становить 1 % від суми кредиту 10 647,46 грн).
Отже, загальна сума нарахованих процентів за період користування кредитом становить 13 451,56 грн. Із цієї суми 716 грн та 807,93 грн погашено за рахунок здійснених відповідачкою платежів. Залишок несплачених процентів становить 11 927,63 грн.
Таким чином, станом на 08 травня 2026 року заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 22 575,09 грн, з яких 10 647,46 грн - основна сума боргу та 11 927,63 грн - проценти за користування кредитом.
Доводи відповідача про необхідність зарахування здійснених платежів безпосередньо в рахунок погашення основної суми кредиту суд оцінює з урахуванням положень статті 534 ЦК України, відповідно до якої, якщо суми проведеного платежу недостатньо для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі, вона погашає вимоги кредитора в установленій цією статтею черговості, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ураховуючи наведене, суд вважає, що здійснені відповідачем платежі підлягали зарахуванню в рахунок погашення нарахованих процентів, а залишок коштів - у рахунок погашення основної суми кредиту. При цьому судом враховано обидва платежі відповідача під час визначення залишку заборгованості.
Посилання позивача на те, що часткова сплата кредитної заборгованості свідчить про визнання відповідачкою боргу, саме собою не звільняє кредитодавця від обов`язку довести правильність заявленого до стягнення розміру заборгованості. Суд перевіряє поданий розрахунок з урахуванням умов договору, фактичного руху коштів та заперечень відповідача.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач власного контррозрахунку заборгованості не надала, однак це не звільняє суд від обов`язку перевірити розрахунок позивача та визначити дійсний розмір заборгованості на підставі досліджених доказів.
Отже, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача 22 575,09 грн заборгованості за кредитним договором, з яких 10 647,46 грн - основна сума боргу та 11 927,63 грн - проценти за користування кредитом. У задоволенні вимог про стягнення комісії та нарахувань за статтею 625 ЦК України належить відмовити.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До таких витрат, зокрема, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Представник позивача просив стягнути з відповідача 150 грн витрат, пов`язаних із надсиланням їй копії позовної заяви з додатками в паперовій формі листом з описом вкладення. На підтвердження понесення таких витрат позивач надав квитанцію ТОВ «Поштова служба "Е-Пост"» та накладну № 2220444 від 24 серпня 2026 року. З огляду на надані докази суд вважає такі витрати підтвердженими та пов`язаними з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При розподілі судових витрат, суд враховує пропорційність задоволених позовних вимог. Позов заявлено з ціною 31 539,53 грн, а задоволено на суму 22 575,09 грн, тобто на 71,58 % (22 575,09 х100: 31 539,53). Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1905,75 грн (2662,40х71,58:100) та судових витрат у сумі 107,37 грн (150 х71,58 :100).
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 20.12.2025-100000895 від 20 грудня 2025 року в розмірі 22 575 (двадцять дві тисячі п`ятсот сімдесят п`ять) гривень 09 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1 905 гривень 75 копійок та витрати, пов`язані з надсиланням відповідачці копії позовної заяви з додатками в паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 107 гривень 37 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833, електронна пошта: info@sgroshi.com.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Борсук В.О.
Судове рішення № 141559827, Чемеровецький районний суд Хмельницької області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 676/7408/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: