Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 463/4905/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2026 року м.Львів
Залізничний районний суд м.Львова в складі головуючого судді Колодяжного С.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
ТОВ «ФК «Позика» 25.05.2026 року через систему «Електронний суд» звернулося в Личаківський районний суд м.Львова із позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 12425 грн. заборгованості за Кредитним договором №66243987 від 28.11.2021 року та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 28.11.2021 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №66243987, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «Ірбіс» перерахувало відповідачу на картковий рахунок грошові кошти в розмірі 3500 грн., а відповідач зобов?язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки визначені Договором. В подальшому, 01.09.2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено Договір факторингу №01092025/1, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №66243987 від 28.11.2021 року. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість яка складає 12425 грн., з яких 3500 грн. заборгованість за тілом кредита, 8925 грн. заборгованість за процентами. Посилаючись на викладене, ТОВ «ФК «Позика» просить суд стягнути із ОСОБА_1 12425 грн. за Кредитним договором та понесені судові витрати у справі.
Відповідно до ухвали Личаківського районного суду м.Львова від 27.05.2026 року цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, на підставі ч.1 ст.31 ЦПК України передано в Залізничний районний суд м.Львова.
24.06.2026 року справа надійшла до Залізничного районного суду м.Львова та згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана для розгляду до провадження судді Колодяжного С.Ю.
Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 14.07.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
13.07.2026 року відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що кредитний договір №66243987 від 28.11.2021 року укладений третьою особою внаслідок шахрайських дій, а саме невстановлена особа застосувала при укладенні договору обман та видала себе за нього, а ТОВ «ФК «Ірбіс» в порушення законодавства про електронну комерцію не забезпечив належної ідентифікації особи.
У поданій 20.07.2026 року відповіді на відзив уповноважений представник позивача Міньковська А.В. вказує, зокрема, на те, що в матеріалах справи міститься довідка про ідентифікацію клієнта від 16.02.2026 року, згідно якої встановлено, що ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Ірбіс» здійснено акцепт оферти позичальником шляхом підписання договору №66243987 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, номер мобільного телефону та електронну адресу для надсилання персонального ідентифікатора, дату та час підписання, що підтверджує домовленість відповідача та первісного кредитора, спрямовану на укладення правочину в електронній формі. Також, в матеріалах справи міститься лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 24.10.2025 року, що підтверджує перерахунок коштів на банківський рахунок відповідача у розмірі 3500 грн.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, дослідивши подані у справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч.1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Момент укладення договору визначено у частині перші статті 638 ЦК України, у якій зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Аналіз зазначених норм дає можливість дійти висновку про те, що цивільно-правовий договір можна вважати укладеним за наявності таких умов: 1) сторони повинні досягти згоди з усіх істотних умов договору; 2) сторони мають досягти такої згоди у передбаченій законом формі.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).
У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.
Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.
Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 ЦК України.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог, позивачем надано копію електронного Договору про надання фінансового кредиту № 66243987 від 28.11.2021 року (а.с.21-32).
Пунктом 3.1 Кредитного договору передбачено, що за цим Договором Товариство надає Кредит Клієнту у розмірі 3500 грн. з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п.3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору.
Відповідно до п.4.1 Договору видача (надання) Товариством Кредиту Клієнту за цим Договором проводиться протягом трьох операційних банківських днів з моменту укладення цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені Клієнтом у Особистому кабінеті, та, яка визначена Клієнтом у якості Основної платіжної картки.
На підтвердження безготівкового перерахування кредитних коштів у сумі 3500 грн. позивачем надано лист ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» №13152_251024113734 від 24.10.2025 року, з якого вбачається, що 28.11.2025 року о 20:45:30 год. було успішно перераховані грошові кошти у розмірі 3500 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 (а.с.44).
02.10.2026 року АТ «Райффайзен Банк» надано витребуванні ухвалою суду від 16.09.2026 року документи, з яких вбачається, що на ім?я ОСОБА_1 банківська картка № НОМЕР_1 не знайдена, а також відсутні відкриті рахунки в запитуваний період.
До відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 долучено Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024141390000611 від 14.06.2024 року, згідно якого 14.06.2024 року до ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області надійшла ухвала слідчого судді Залізничного районного суду м.Львова №462/4637/24, якою зобов?язано внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 за фактом того, що невідома особа шляхом обману заволоділа його паспортними даними, де в подальшому з використанням електронно-обчислювальної техніки за допомогою сервісів онлайн кредитування, заволоділа грошовими коштами в сумі 12500 грн. (а.с.98).
Згідно договору факторингу №01092025/01 від 01.09.2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика», ТОВ «ФК «Ірбіс» передало ТОВ «ФК «Позика» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Позика» прийняло належні ТОВ «ФК «Ірбіс» права вимоги за договорами кредитів (а.с.33-42).
Відповідно до витягу із додатку №1 до Договору факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 року, ТОВ «ФК «Позика» набуло права грошової вимоги за Кредитним договором №66243987 від 28.11.2021 року (а.с.12).
Згідно розрахунку заборгованості від 01.09.2025 року заборгованість за Кредитним договором №66243987 від 28.11.2021 року становить 12425 грн., з яких 3500 грн. заборгованість за тілом кредита; 8925 грн. заборгованість за процентами (а.с.51-52).
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зі змісту ст.76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.
Згідно порядку подання доказів, регламентованого статтею 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Слід зазначити, що позивачем суду не надано жодного належного і допустимого доказу на підтвердження того, що ТОВ «ФК «Ірбіс» здійснено перерахування кредитних коштів за Кредитним договором №66243987 від 28.11.2021 року на рахунок відповідача ОСОБА_1 , а згідно наданих 02.10.2026 року АТ «Райффайзен Банк» документів вбачається, що банківська картка № НОМЕР_1 не належить ОСОБА_1 , а також відсутні відкриті рахунки за період з 28.11.2021 року по 03.12.2021 року.
Враховуючи, що усупереч вимог статей 12, 81 ЦПК України, позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами обставини, що первісним кредитором було надано відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти за Кредитним договором №66243987 від 28.11.2021 року, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
З огляду на вимоги ч.1 ст.141 ЦПК України, враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, то сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500 грн. відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд
ухвалив:
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», ЄДРПОУ 39493634, місцезнаходження: Київська область, м.Бровари, вул.Симона Петлюри, 21/1;
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Текст рішення складено 16.11.2026 року.
Суддя (підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя: С.Ю. Колодяжний
Судове рішення № 141532775, Залізничний районний суд м. Львова було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 463/4905/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: