Ухвала суду № 14152390, 02.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6337/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" березня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Глущенко Я.Б., Гром Л.М.,

при секретарі: Пшегарницькій І.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Канівської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14.01.2011 року у справі за позовом приватного підприємства «Сільгаз»до Канівської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ПП «Сільгаз»звернулися до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Канівської ОДПІ Черкаської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 0000232301/0/5071/23-018 від 01.06.2010 року на суму 55487 грн. 00 коп. та № 0000232301/2/8948 від 28.09.2010 року на суму 7929 грн. 00 коп.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14.01.2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Канівська ОДПІ Черкаської області подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необєктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Черкаський окружний адміністративний суд в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Апеляційна інстанція повністю погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, з 29.04.2010 року по 17.05.2010 року посадовими особами Канівської ОДПІ на підставі направлення від 29.04.2010 року № 20 проведена планова виїзна перевірка ПП «Сільгаз»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року.

Під час виїзної планової перевірки встановлено, що ПП «Сільгаз», в порушення вимог пункту 1.32 статті 1, підпунктів 8.1.2, 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», нараховувались амортизаційні відрахування на придбаний невиробничий фонд (легковий автомобіль »), використання якого в господарській діяльності підприємством не доведено, і як наслідок, в порушення вимог підпунктів 5.3.2, 5.4.6 статті Закону, віднесено до валових витрат витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що перевищують 10 % їх сукупної балансової вартості, та витрати, пов'язані з добровільним страхуванням невиробничого фонду. Крім того, в порушення вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»до складу податкового кредиту включено суми податку сплачені у зв'язку з придбанням паливно-мастильних матеріалів та запасних частин для легкового автомобіля, який не використовується в господарській діяльності підприємства.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 63/23/33531710 від 20.05.2010 року. При підписанні вказаного акта головним бухгалтером ПП «Сільгаз»ОСОБА_2 була зроблена письмова відмітка про незгоду із висновками вказаного акта перевірки.

26.05.2010 року відповідно до п. 4.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затв. наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327) позивач подав до Канівської ОДПІ письмові заперечення до акта перевірки, в яких, зокрема, просив при прийнятті податкового повідомлення-рішення обов'язково врахувати вказані заперечення до акту перевірки від 20.05.2010 року.

01.06.2010 року начальник Канівської ОДПІ Умриш Б.В. на підставі акта перевірки від 20.05.2010 р. прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000232301/0/5071/23-018 згідно з пп. «б»п.4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким визначив суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток 55487 грн. 00 коп., у т.ч. за основним платежем - 36991 грн. 00 коп., штрафні (фінансові) санкції - 18496 грн. 00 коп.

12.06.2010 року позивач направив рекомендованим листом до Канівської ОДПІ скаргу на вищевказане податкове повідомлення-рішення в порядку апеляційного узгодження податкового зобов'язання.

15.07.2010 року рішенням Канівської ОДПІ № 6547/23-024 про результати розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 01.06.2010 року - скарга позивача була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

В зв'язку з чим, 26.07.2010 року позивач направив рекомендованим листом до ДПА в Черкаській області скаргу на податкове повідомлення-рішення та рішення Канівської ОДПІ від 15.07.2010 року.

15.09.2010 року рішенням ДПА в Черкаській області № 19968/25-010 про результати розгляду повторних скарг скасоване податкове-повідомлення-рішення Канівської ОДПІ від 01.06.2010 року № 0000232301/0/5071/23-018 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 47558 грн. 00 коп. (31075 грн. 00 коп. основного платежу та 15853 грн. 00 коп. штрафних санкцій) та в цій частині рішення від 15.07.2010 року № 6547/23-024 про результати розгляду первинної скарги, в іншій частині - на суму 7929 грн. (5286 грн. 00 коп. основного платежу та 2643 грн. 00 коп. штрафних санкцій) залишити рішення ДПІ без змін, а скаргу без задоволення.

28.09.2010 року позивач направив рекомендованим листом до ДПА України повторну скаргу на вищевказані податкові повідомлення-рішення, рішення Канівської ОДПІ та ДПА в Черкаській області про результати розгляду скарг.

26.11.2010 року рішенням ДПА України № 12744/6/25-0515 про результати розгляду повторної скарги залишене без змін податкове повідомлення-рішення Канівської ОДПІ від 01.06.2010 року № 0000232301/0/5071/23-018 з урахуванням рішення ДПА в Черкаській області від 15.09.2010 року, прийнятого за розглядом повторних скарг, а скарга позивача без задоволення.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат, регулюються ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закон).

Так, відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (п. 1.32 ст. 1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

З наведеного випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

Згідно з видатковою накладною від 06.12.2007 № РН-399 позивачем придбано у ПП «Сократ-М»автомобіль ta RAV4 6336»вартістю 225533 грн. 00 коп., в т. ч. 37588 грн. 00 коп. ПДВ. Вказаний транспортний засіб зареєстрований в органах ДАІ УМВС 07 грудня 2007 року на власника - ПП «Сільгаз». Придбаний автомобіль віднесено до другої групи основних фондів та зараховано на баланс підприємства за первісною вартістю 231976 грн. 00 коп. Залишкова вартість основних фондів станом на 01.01.2008 року складала 281591 грн. 00 коп.

За даними відомостей по нарахуванню амортизації ПП «Сільгаз»амортизаційні відрахування на вартість придбаного автомобіля нараховувались починаючи з першого кварталу 2008 року. Суми амортизаційних відрахувань, включались до декларацій з податку на прибуток підприємства та зменшувався скоригований прибуток платника податку: за І квартал 2008 року на 23197 грн. 00 коп., за II квартал 2008 року на 20878 грн. 00 коп., за III квартал 2008 року на 18790 грн. 00 коп., за IV квартал 2008 року на 16911 грн. 00 коп., за III квартал 2009 року на 12328 грн. 00 коп. та за IV квартал 2009 року на 11096 грн. 00 коп., а всього на 103200 грн. 00 коп.

До складу валових витрат в декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік віднесено витрати, пов'язані з ремонтом та добровільним страхуванням легкового автомобілі RAV4 6336»в сумі 12633 грн. 00 коп. та 13627 грн. 00 коп., відповідно.

До складу податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з лютого 2008 року по грудень 2009 року позивачем включались суми податку сплачені при придбанні паливно-мастильних матеріалів в розмірі 10074 грн. 00 коп. та запасних частин і розмірі 2075 грн. 00 коп., які використовувалися при експлуатації легкового автомобіля.

Відповідно до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткуванні прибутку підприємств»під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Згідно пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону, основні фонди підлягають розподілу такими групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі; група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них.

Підпунктом 8.3.5 пункту 8 статті 8 Закону, облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 3 і 4, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів груп 2, 3 або 4, з метою оподаткування не ведеться. Норми амортизації встановлені підпунктом 8.6.1 пункту 8 статті 8 Закону у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду (в розрахунку на податковий квартал), зокрема для групи 2-1 відсотків.

Таким чином, витрати на придбання легкового автомобіля, який відноситься до групи основних фондів, враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за рахунок поступового віднесення таких витрат на зменшення скоригованого прибутку платника податку на суму збільшеної балансової вартості групи 2 основних фондів, до якої застосовується норма амортизації 10 відсотків.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів є обов'язковим, тобто експлуатація транспортних засобів здійснюється тільки за наявності страхового поліса, що є договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів і підтверджує сплати страхового платежу. Відповідальність за обов'язкове страхування цивільної відповідальності покладається на власника транспортного засобу, яким може виступати юридична або фізична особа, що експлуатує транспортний засіб, який належить їй на праві власності, оперативного управління або на інших підставах, що не суперечать чинному законодавству (договір оренді доручення, тощо).

На підставі підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»сума витрат на страхування цивільної відповідальності транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податків, включається до складу валових витрат підприємства.

Оскільки автомобільний транспорт і вузли (запасні частини) до нього належать до основних фондів групи 2, то відповідно до п. 8.7 ст. 8 Закону будь-який ремонт (поточний або капітальний) розглядається як поліпшення основних фондів. Підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону встановлено, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Згідно з абзацом 5 пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 зазначеного Закону встановлено обмеження, а саме дозволяється включити до складу валових витрат лише 50 % вартості витрат на придбанні ПММ для легкового автомобіля. Слід зазначити, що в такому випадку платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю, але не від обов'язку документального підтвердження таких витрат.

Порядок заповнення подорожнього листа легкового автомобіля регулюється Інструкцією про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженою наказом Держкомстату України від 17.02.1998 р. № 74, яка встановлює єдиний порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля типової форми № 3 при виконанні службових поїздок, дані якого є підставою для обліку транспортної роботи службових легкових автомобілів та обліку витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів (пункт 1.3 Інструкції). Оскільки положення Інструкції не вимагають зазначення в подорожньому листі конкретного маршруту автомобіля, то підприємство вправі обмежитися записами про особу, у чиє розпорядження надається автомобіль, про час вибуття/прибуття, загальний пробіг та рух пального.

В подорожних листах, копії яких містяться в матеріалах справи, зазначені реквізити заповнені.

Отже, висновки про те, що легковий автомобіль, зареєстрований органах ДАІ на юридичну особу і зарахований на баланс підприємства, не використовується в його господарській діяльності, з посиланням на неналежне заповнення подорожних листів не дають підстав для зменшення амортизаційних відрахувань, витрат на ремонт та страхування транспортного засобу, а відповідно і виключення з податкового кредиту сум ПДВ сплачених при придбанні паливно-мастильних матеріалів та запасних частин.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Канівської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області відмовити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14.01.2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 02.03.2011 року.