Постанова № 14151882, 01.02.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

01.02.11Справа №2а-90/11/2770 Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Плієва Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомОСОБА_1 довійськової частини А4515

про визнання дій незаконними та стягнення грошової компенсації

Суть спору:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до командування військової частини А4515 про визнання дій командування по не виплаті грошової компенсації за неотримане речове майно незаконними та стягнення з військової частини А4515 грошової компенсації за неотримане речове майно у розмірі 4924,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за час військової служби у військовій частині А4515 позивач речовим майном був забезпечений не в повному обсязі, в результати чого утворилася заборгованість у розмірі 4924,79 грн.

Ухвалами суду від 14.01.2011 було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження у справі та справа призначена до судового розгляду на 01.02.2011.

Позивач в судове засідання не з`явився. Через канцелярію суду від нього надійшла заява, в який просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та уточнює, що позов заявлено до військової частини А 4515 в особі командування.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. 25.01.2011 від військової частини А 4515 надійшло заперечення на адміністративний позов, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, оскільки військова частина А4515 фінансується за рахунок встановлених програм та планів Державного бюджету і не має власних фінансових надходжень, з березня 2000 року по теперішній час не фінансуються витрати військової частини А4515 на будь-які грошові компенсації. Вважає, що задоволення позову призведе до звернення у виконавчу службу та як наслідок до нарахування штрафних коштів за несвоєчасну сплату, а також арешту рахунків частини, що вплине на боєготовність Збройних Сил України та соціальний рівень життя військовослужбовців і членів їх сімей. Також військова частина просить провести засідання та прийняти рішення без участі її представника.

Відповідно до ч. 4 с. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд вважає заможливе розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 2 ст. 9-1 Закону України від 20.12.91 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон № 2011) військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1444 від 28.10.2004 військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 проходив військову службу до листопада 2010 року у військовій частині А 4515 Міністерства оброни України та перебував в цієї частині на грошовому забезпеченні.

При звільнені ОСОБА_1 на підставі наказу начальника командира військової частини А 4515 № 229 від 30.11.2010, відповідачем не було проведено з позивачем остаточного розрахунку за період його служби, а саме: не видано грошову компенсацію за речове майно, яке підлягало видачі ОСОБА_1

Згідно з довідкою військової частини № 47 від 30.11.2010 вартість речового майна, що підлягає видачі ОСОБА_1 складає 4924,79 грн.(а.с. 7).

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 5 ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі ст.ст. 1-2, 2, 4 Закону № 2011 нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно- правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

У абз. 1 п. 3.1 рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 відзначено, що відповідно до ст.ст. 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.

Крім того, у абз. 4 п. 3.1 рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 також відзначено, що права і свободи громадян, їх зміст та обсяг можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Таку правову позицію Конституційний суд України висловив і у рішенні від 20 березня 2002 року № 5- рп/2002.

У п. 3.2 рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 вказано на те, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1довійськової частини А4515про визнання дій незаконними та стягнення грошової компенсації у розмірі 4924,79 грн. підлягають задоволенню.

Як вбачається з квитанції від 12.01.2011 позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 51,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії командування військової частини А4515 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно.

Стягнути з військової частини А 4515 (99013, м. Севастополь, вул. Федоровська, ЄДРПОУ 07945732) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 4924,79 грн. (чотири тисячі дев'ятсот двадцять чотири гривні 79 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31113095700007 в ГУДКУ у м. Севастополі, одержувач Державний бюджет Ленінського району м. Севастополя, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 51,00 грн. (п'ятдесят одна гривня 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Для суб'єкта владних повноважень 10 денний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту повідомлення його про можливість отримання копії постанови безпосередньо у суді.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.Г. Плієва