Постанова № 14151451, 01.03.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 березня 2011 р. № 2-а- 14850/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Скляр С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Променергобуд" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

ТОВ "Променергобуд" звернулося до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова № 0000861540/0 від 04.06.2010 р., № 0000861540/1 від 06.07.2010 р., № 0000861540/2 від 20.08.2010 р., № 0000861540/3 від 16.11.2010 р., прийняті стосовно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представник позивача Варич Б.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Шепітько Ю.Г. проти позову заперечувала, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, в зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість", за що у відповідності до Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що уповноваженими особами Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ "Променергобуд" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Релан" за період з 01.11.2008 року по 30.11.2008 року, за результатами якої 25.05.2010 року було складено акт перевірки № 2789/15-409/25470333, де були зафіксовані порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: пп. 7.4.1, 7.4.4, пп. 7.4.5, п. 7.4, пп. 7.51 п. 7.5 ст. 7, в результаті чого, на думку відповідача, ТОВ "Променергобуд" було завищено податковий кредит по податковій декларації з ПДВ за листопад на загальну суму 15050,00 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000861540/0 від 04.06.2010 р., згідно з яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 22575,00 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням позивач подав до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова первинну скаргу про його скасування, яку рішенням відповідного податкового органу про результати розгляду первинної скарги № 11696/10/25-014 від 05.07.2010 р. було залишено без задоволення та за його наслідками прийнято аналогічне податкове повідомлення - рішення № 0000861540/1 від 06.07.2010 р.

Також, не погодившись із рішенням за результатами розгляду первинної скарги ТОВ "Променергобуд" подало повторну скаргу до ДПА у Харківській області, за результати розгляду якої було прийнято рішення від 04.08.2010 р. № 2989/10/25-203 про залишення скарги без задоволення та відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 20.08.2010 р. № 0000861540/2 аналогічне рішенню від 04.06.2010 р., але з новою граничною датою сплати податкових зобов'язань.

Не погодившись із рішеннями за результатами розгляду зазначених скарг позивач подав скаргу до ДПА України, за результатами розгляду якої ДПА України було прийнято рішення від 03.11.2010 р. № 11633/6/25-0115 про залишення скарги без задоволення, у зв'язку з чим відповідачем направлено було на адресу позивача податкове повідомлення - рішення від 16.11.2010р. № 0000861540/3 аналогічне рішенню від 04.06.2010 р., але з новою граничною датою сплати податкових зобов'язань.

Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовується наступним.

За матеріалами справи судом встановлено, що перевіркою, проведеною відповідним податковим органом були встановлені вищезазначені порушення податкового законодавства з боку позивача.

Так, висновок відповідача стосовно завищення податкового кредиту по податковій декларації з ПДВ за листопад на загальну суму 15050,00 грн., викладений в акті перевірки, не містить обґрунтованих даних, які відповідно до приписів чинного законодавства України дають підстави вважати, що дійсно позивачем допущено вищезазначене порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для винесення спірних рішень слугував відображений в акті перевірки висновок контролюючого органу про завищення ТОВ "Променергобуд" податкового кредиту в результаті неправомірного, на думку відповідача, включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Релан" в листопаді 2008 року. При цьому податкові зобов'язання з податку на додану вартість, повнота декларування та своєчасність сплати податку на додану вартість в акті перевірки від 25.05.2010 року відповідачем не досліджувалась, в супереч вимогам пп. 4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до якого контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Отже, аналіз приписів чинного законодавства дає підстави дійти висновку, що податковий орган при реалізації владних повноважень, виконуючи функції контролю правильності і повноти обчислення податків, зборів (обов'язкових платежів) обтяжений обов'язком самостійно перевіряти дотримання платником податків механізму справляння певного виду податкового зобов'язання шляхом перевірки достовірності даних про об'єкти оподаткування за звітний період.

А від так, виходячи із вимог пп.7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про ПДВ", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового кредиту.

Отже, при проведені перевірки правильності обрахування ПДВ органу податкової служби України належить одночасно перевірити як правильність визначення платником податків податкового зобов'язання так і правильність визначення ним податкового кредиту, що можливо тільки шляхом дослідження первинної документації на підтвердження взаємовідносин позивача з його контрагентом.

В даному випадку до таких документів відноситься договір на виконання ремонтних робіт від 20.10.2008р. № 1/10/08, укладений між ТОВ "Променергобуд" та ТОВ "Релан", який свідчить про те, що зазначений правочин був укладений право і дієздатними юридичними особами, ані предмет цього правочину, ані зміст прав та обов'язків його сторін положенням чинного законодавства не суперечить.

Від імені ТОВ "Променергобуд" та ТОВ "Релан" договір підписаний особами, які за даними Єдиного дежавного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, на час укладання цих угод могли вчиняти юридично значимі дії без наявності довіреності, так як значились керівниками названих суб'єктів господарювання.

Судом встановлено, що зобов'язання позивача по оплаті вартості послуг за вищевказаним договором були виконані в повному обсязі шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, платіжні документи на перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Релан" засвідчують, що готівкові кошти були списані з рахунків ТОВ "Променергобуд", тобто вибули з його власності.

За формою та змістом як самого договору так і складені на його підставі первинні документи відповідають вимогам, які чинним законодавством висуваються до первинних документів.

Вищезазначеному податковим органом належної оцінки не було дано, що призвело до хибного висновку стосовно порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Окрім того, суд зазначає, що виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (робіт, послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (робіт, послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином податкова накладна є єдиним документом, необхідним для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем докази щодо використання придбаних товарів у своїй господарській діяльності, відповідачем не спростовані, а тому на думку суду позивач правомірно включив до податкового кредиту суму у розмірі 15050,00 грн., у зв'язку з придбанням ним товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім у власній господарській діяльності.

Суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, відповідна сторона - ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними, що дає суду правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 159, 160 КАСУ, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова № 0000861540/0 від 04.06.2010 р., № 0000861540/1 від 06.07.2010 р., № 0000861540/2 від 20.08.2010 р., № 0000861540/3 від 16.11.2010 р., відповідно до яких товариству з обмеженою відповідальністю "Променергобуд" визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 22575 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 02.03.2011 року.

Суддя Самойлова В.В.