Постанова № 14151447, 23.02.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 лютого 2011 р. справа №2-а- 14977/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого - судді Старосєльцевої О.В.,

за участю

секретаря судового засідання - Чубукіної М.В.,

представників

позивача - Гаврилюка В.М.,

відповідача - Межирицького А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс"

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області

провизнання податкових повідомлень - рішень протиправними та їх скасування ,- В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "С-Транс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області №0000452310/3 від 16.11.2010р. та №0000462310/3 від 16.11.2010р.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги наступним.

Викладені в акті №789/23/25466691 від 31.05.2010р. судження суб'єкта владних повноважень є помилковими, так як взаємовідносини ТОВ «С- Транс»з ПП «Агродом»мали реальний характер, відбувались в межах правочинів, які повністю відповідають вимогам закону, первинні документи за проведеними господарськими операціями оформлені належним чином. Судження податкового органу про нікчемність укладених правочинів є необгрунтованим. Посилаючись на перелічені вище обставини, представник позивача в судовому засіданні просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Зміївському районі Харківської області з поданим позовом не погодився.

В обгрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив наступне.

За висновками акту №789/23/25466691 від 31.05.2010р. ТОВ "С-Транс" допущено порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки валові витрати обігу та виробництва і податковий кредит з ПДВ за взаємовідносинами з ПП "Агродом" були визначені за нікчемними правочинами.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи спірні податкові повідомлення - рішення №0000452310/0 від 16.06.2010р. про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 380.529,60грн. (основний платіж - 317.108,00грн., штраф - 63.421,60грн.), №0000462310/0 від 16.06.2010р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 380.530,50грн. (основний платіж - 253.687,00грн., штраф - 126.843,50грн.) були винесені відповідачем, ДПІ у Зміївському районі Харківської області з посиланням на акт №789/23/25466691 від 31.05.2010р. (а.с. 10 -28).

Відповідно до висновків зазначеного акту ТОВ «С-Транс»допущено порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: до складу валових витрат обігу та виробництва віднесені витрати здійснені на користь ПП "Агродом" за нікчемними правочинами; порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: до складу податкового кредиту з ПДВ віднесені витрати по оплаті податку на користь ПП "Агродом" за нікчемними правочинами.

Податкові повідомлення - рішення через /0 були оскаржені позивачем в порядку ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". У зв'язку з відхиленням скарг. поданих позивачем в процедурі адміністративного оскарження рішень контролюючих органів, відповідачем з аналогічних мотивів було складено і направлено на адресу ТОВ "С-Транс" №0000452310/1 від 14.07.2010р., №0000462310/1 від 14.07.2010р., №0000452310/2 від 01.09.2010р., №0000462310/2 від 01.09.2010р., №0000452310/3 від 16.11.2010р., № 0000462310/3 від 16.11.2010р.

Оскільки викладені в акті №789/23/25466691 від 31.05.2010р. факти вчинених ТОВ "С-Транс", на думку суб'єкта владних повноважень, відбулись до набуття чинності Податковими кодексом України, то суд при розгляді справи керується законодавством, яке діяло на час відображення позивачем господарських операцій в податковому обліку.

Перевіряючи відповідність відображених в акті №789/23/25466691 від 31.05.2010р. суджень суб'єкта владних повноважень та винесених на підставі таких суджень спірних податкових повідомлень - рішень вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем, ТОВ "С-Транс" (в якості покупця) та ПП "Агродом" (в якості продавця) були укладені договори поставки №08/10-09 від 08.10.2009р., №01/11-09 від 01.11.2009р., за умовами яких постачальник зобов'язався здійснити поставку молока.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та ПП "Агродом", до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів, відсутності у сторін перелічених правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не має.

Оглянувши витребувані у позивача і долучені до справи копії первинних документів, що були складені у спірних правовідносинах з посиланням договори поставки №08/10-09 від 08.10.2009р., №01/11-09 від 01.11.2009р., суд відзначає, що за формою, змістом та походженням оглянуті документи не мають дефектів, які згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ», ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Окремо суд бере до уваги, що в ході проведення перевірки суб'єкт владних повноважень не ставив під сумнів фізичну наявність товару - молока, наявність у позивача матеріально-технічних ресурсів, об'єктивно необхідних для переробки цього товару, здійснення позивачем подальшої реалізації переробленої на виробничих потужностях продукції.

З приводу судження суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ "С-Транс" п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»суд зауважує, що відповідно до вказаної норми закону під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За правилом п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 згаданого закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Проаналізувавши положення наведених норм закону, суд доходить висновку, що визначальним критерієм для формування валових витрат обігу та виробництва є причетність набутих у власність товарів, отриманих робіт, спожитих послуг до господарської діяльності субєкта господарювання як платника податку на прибуток.

Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де указано, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Суд відзначає, що положення актів законодавства з питань оподаткування не містять визначення доходу, а тому з огляду на зміст ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якої бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку, суд вважає за можливе застосувати при вирішенні спору визначення доходу, що міститься в актах законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Так, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за №391/3684) указано, що доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Проведене судом вивчення змісту акту №789/23/25466691 від 31.05.2010р. показало, що в ході перевірки відповідач не ставив під сумнів фактичну наявність товару, який в подальшому за матеріалами справи був реалізований ТОВ «С-Транс" іншим субєктам господарювання. Отримання позивачем збитку від господарських операцій з придбання продажу товару (молока) ДПІ не виявлено, в акті від №789/23/25466691 від 31.05.2010р. таких висновків не відображено.

За таких обставин, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин приписи п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Обставини оприбуткування товару та його подальшого використання саме в межах господарської діяльності ТОВ "С-Транс" шляхом проведення його подальшої реалізації визнані ДПІ в ході проведення перевірки діяльності ТОВ "С-Транс" та не спростовані в ході судового засідання.

При цьому, суд зазначає, що визнання ДПІ факту фізичної наявності товару та використання такого товару у власній господарській діяльності платника податку на прибуток за одночасного заперечення фактичного існування певних господарсько-правових (цивільно-правових) взаємовідносин, згідно з п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»може бути правовою підставою для висновку про заниження валового доходу такого платника податку на прибуток за операціями з безоплатного отримання товару, а не для висновку про завищення валових витрат обігу та виробництва.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій субєкта владних повноважень, а правовим мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

З огляду на викладене, суд вважає за неможливе здійснення перевірки юридичної та фактичної обгрунтованості тих висновків, якими відповідач не керувався при винесенні спірного рішення.

Оскільки у спірних правовідносинах відповідач виходив з порушень ТОВ «С-Транс»п.5.1 та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а факт вчинення ТОВ порушень вказаних норм не знайшов свого підтвердження судовим розглядом, то висновок ДПІ про завищення ТОВ "С-Транс" валових витрат обігу та виробництва є помилковим.

З приводу судження ДПІ про порушення ТОВ "С-Транс" п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суд зазначає таке. Дане судження мотивовано посиланням на висновок спеціаліста НДЕКЦ при ГУМВСУ в Харківській області від 18.05.2010р. №237.

Судові засідання по справі призначались на 22.12.2010р., 26.01.2011р., 08.02.2011р., 16.02.2011р., 23.02.2011р. У перелічених судових засіданнях суд постановляв протокольні ухвали, згідно з якими витребовував у відповідача згаданий висновок. Разом з тим, відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, не забезпечено виконання при розгляді справи вимог ч.2 ст.71 КАС України, витребуваний судом висновок графологічного дослідження до суду не поданий. За таких обставин, внаслідок порушення відповідачем вимог ч.2 ст.49 КАС України та незабезпечення керівництвом податкового органу подання до суду висновку спеціаліста НДЕКЦ при ГУМВСУ в Харківській області від 18.05.2010р. №237 суд не знаходить правових підстав для підтвердження обгрунтованості судження ДПІ про вчинення позивачем порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

З викладених в акті №789/23/25466691 від 31.05.2010р. відомостей вбачається, що в діях гр.ОСОБА_1., який у спірних правовідносинах діяв від імені ПП "Агродом", але в поясненнях спростовував свою причетність до діяльності даного суб'єкта господарювання, визнаючи при цьому участь у придбанні корпоративних прав ПП "Агродом", формально наявний склад злочину, передбаченого ст.205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво). Втім, в ході розгляду справи доказів притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, як-то вироку, що в розумінні ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом протиправної поведінки ПП "Агродом" відповідачем до суду не подано.

Розглядаючи спір, суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте, недобросовісна поведінка суб'єкта владних повноважень стосовно неподання до суду жодних доказів обгрунтованості мотивів винесення спірного правового акту індивідуальної дії, окрім письмових заперечень, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України не може слугувати достатньо розумною причиною для проведення судом замість податкового органу процесуальних заходів щодо збору доказів на підтвердженню законності такого спірного акту.

Оскільки в ході судового розгляді відповідач не подав до суду взагалі жодних доказів правомірності податкового повідомлення - рішення №0000452310/0 від 16.06.2010р., окрім власно складених письмових заперечень проти позову, то в даній частині вимог позов підлягає задоволенню.

З приводу судження суб'єкта владних повноважень про порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ" суд зауважує, що відповідно до вказаної норми закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абз.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (абз.2 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7).

Наявними у справі копіями податкових накладних, які складені особою зі статусом платника ПДВ підтверджена правильність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ у спірних правовідносинах.

Дослідивши зібрані по справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено, що зобовязання позивача по оплаті вартості товарів за договорами поставки №08/10-09 від 08.10.2009р., №01/11-09 від 01.11.2009р. були виконані позивачем в повному обсязі шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обгрунтованості мотивів судження про порушення ТОВ «С-Транс»п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»за взаємовідносинами з ПП «Агродом».

Отже, в цій частині вимог позов належить задовольнити.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та обгрунтованими, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, адже відповідачем не подано до суду жодних документів на підвтердження правомірності винесення спірних податкових повідомлень - рішень.

Розподіл судових витрат по справі належить провести за правилами ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163, 167, 181, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити в повному обсязі.

2.Скасувати в повному обсязі податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області №0000452310/3 від 16.11.2010р. та №0000462310/3 від 16.11.2010р.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс" (63403, Харківська область, м. Зміїв, Таранівске шосе,5) витрати зі сплати судового збору в сумі 3.40 (три гривні) 40 копійок.

4.Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

5.У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 28.02.2011 року.

Суддя Старосєльцева О.В.