Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 466/7676/26
Провадження № 2/466/4591/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Зими І.Є.
секретаря судового засідання Васинчик М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у с т а н о в и в:
21 серпня 2026 року, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №1575-8094 від 14.07.2025 р., в розмірі 61 275, 53 грн. та судовий збір. В обґрунтування вимог зазначає, що 14 липня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , за допомогою інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця, розміщеної на вебсайті creditkasa.com.ua, було укладено електронний договір про надання кредиту № 1575-8094.
Укладення договору здійснювалося відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом реєстрації позичальника в особистому кабінеті, ознайомлення з умовами кредитування, прийняття пропозиції кредитодавця та підписання електронного договору одноразовим ідентифікатором А8036. Відповідно до умов укладеного договору відповідачці було надано кредитні кошти в розмірі 18 000 грн для задоволення особистих потреб.
Умовами договору передбачено строк кредитування 300 календарних днів, базовий період сплати процентів - 14 календарних днів, комісію за видачу кредиту в розмірі 20 відсотків від суми кредиту, стандартну процентну ставку в розмірі 1,00 відсотка на день та знижену процентну ставку в розмірі 0,90 відсотка на день.
Позивач зазначає, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши відповідачці кредитні кошти шляхом безготівкового перерахування на банківську картку, реквізити якої були зазначені останньою під час оформлення кредиту.
Перерахування коштів здійснювалося через фінансову установу ТОВ «ФК «Контрактовий дім», з якою кредитодавцем укладено договір про надання послуг з приймання та переказу платежів № 02/06/2020 від 10 червня 2020 року.
На підтвердження зазначених обставин позивач посилається на довідку про успішне перерахування кредитних коштів та відповідні платіжні документи.
Позивач також вказує , що відповідачка здійснювала часткові платежі на погашення заборгованості за кредитним договором, що, на думку позивача, підтверджує її обізнаність з умовами укладеного договору та визнання відповідних договірних зобов`язань.
Разом з тим відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, допустила прострочення виконання грошових зобов`язань та не повернула кредитні кошти і не сплатила нараховані проценти у строки, визначені договором.
Позивач зазначає, що у зв`язку з порушенням відповідачкою умов кредитного договору їй було направлено вимогу про усунення порушень умов договору, однак заборгованість погашена не була.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 18 травня 2026 року загальний розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором становить 61 275,53 грн, з яких: 13 404,31 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 38 871,22 грн - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом; 9 000,00 грн - заборгованість за процентами річних, нарахованими на підставі статті 625 ЦК України.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою умов кредитного договору, позивач просить стягнути зазначену заборгованість у повному обсязі та понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 22 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, у поданому разом із позовною заявою клопотанні просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась повторно , хоча належним чином повідомлялась про час та місце розгляду справи. Відзиву на позовну заяву не подала, про причини неявки суд не повідомив.
Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі сторін, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд відповідно до вимог статей 280282 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.
Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з такого.
Судом встановлено, що 14 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було оформлено договір про надання кредиту № 1575-8094.
Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язався надати позичальниці кредитні кошти в розмірі 18 000 грн, а позичальниця - повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування ними на умовах і в строки, визначені договором.
Договір укладено в електронній формі шляхом використання інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором А8036.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, оформлена в електронній формі.
Частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.
Згідно зі статтею 12 зазначеного Закону електронний правочин може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Таким чином, законодавство допускає укладення кредитного договору в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, а належним чином укладений електронний договір має таку саму юридичну силу, як і договір, укладений у письмовій формі.
Аналогічний підхід щодо правової природи електронного кредитного договору викладений у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
Зі змісту поданих позивачем відомостей вбачається, що процедура укладення кредитного договору передбачала реєстрацію позичальниці в особистому кабінеті, заповнення заявки на отримання кредиту, зазначення реквізитів банківської картки, ознайомлення з умовами кредитування та підтвердження укладення договору шляхом введення одноразового ідентифікатора.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Суд враховує, що умовами договору визначено фіксовану процентну ставку за користування кредитними коштами, а також передбачено порядок сплати процентів протягом строку кредитування.
Зокрема, договором передбачено стандартну процентну ставку в розмірі 1,00 відсотка на день та знижену процентну ставку в розмірі 0,90 відсотка на день.
Відповідно до умов договору строк кредитування становить 300 календарних днів, а базовий період сплати процентів - 14 календарних днів.
Згідно з доводами позивача, на виконання кредитного договору відповідачці було перераховано кредитні кошти в розмірі 18 000 грн через фінансову установу ТОВ «ФК «Контрактовий дім».
На підтвердження зазначеної обставини позивач посилається на довідку про перерахування кредитних коштів та відповідні квитанції фінансово-розрахункової установи.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.
За змістом частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Позивач зазначає, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою умов договору направив їй вимогу про усунення порушень умов кредитного договору.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 18 травня 2026 року залишок неповернутої основної суми кредиту становить 13 404,31 грн, а заборгованість за нарахованими договірними процентами - 38 871,22 грн.
Оцінюючи зазначені вимоги, суд виходить із того, що обов`язок повернути фактично отримані кредитні кошти та сплатити правомірно нараховані договірні проценти виникає з укладеного між сторонами кредитного договору.
Суд враховує, що заявлена до стягнення сума договірних процентів є платою за користування кредитними коштами, а не відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченою статтею 625 ЦК України.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України.
Отже, для визначення розміру заборгованості за договірними процентами істотне значення має період їх нарахування, погоджена сторонами процентна ставка, розмір фактичного залишку кредитної заборгованості та здійснені позичальницею платежі.
У цій справі позивач заявляє до стягнення 38 871,22 грн договірних процентів, нарахованих станом на 18 травня 2026 року, тобто в межах визначеного договором 300-денного строку кредитування.
З урахуванням умов укладеного договору, заявленого позивачем розрахунку заборгованості та відомостей про часткове виконання відповідачкою договірних зобов`язань, вимоги щодо стягнення 13 404,31 грн основної суми кредиту та 38 871,22 грн процентів за користування кредитом підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим Законом України № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, яким встановлено особливості відповідальності позичальників за порушення грошових зобов`язань у період дії воєнного стану.
Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався.
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець установив спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов`язань за договорами позики та кредитними договорами, у тому числі договорами про споживчий кредит, які полягають у звільненні позичальника від відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України.
У постанові Верховного Суду від 16 квітня 2026 року у справі № 751/4086/24, розглянуто питання застосування спеціальних положень законодавства щодо відповідальності за порушення кредитних зобов`язань у період воєнного стану.
Судом встановлено, що договір про надання кредиту № 1575-8094 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено 14 липня 2025 року, тобто в період дії воєнного стану в Україні.
Заявлені позивачем до стягнення 9 000 грн визначені ним саме як проценти річних, нараховані на підставі статті 625 ЦК України за прострочення виконання відповідачкою грошового зобов`язання за кредитним договором.
Отже, зазначена вимога за своєю правовою природою є вимогою про застосування відповідальності за порушення грошового зобов`язання, від якої позичальниця звільняється на підставі прямої норми закону.
Суд враховує, що позивач у позовній заяві посилається на положення пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, яка застосовується до кредитних договорів, укладених у визначений законом період, та зазначає, що передбачене цією нормою звільнення споживача від відповідальності не поширюється на кредитні договори, укладені після 23 січня 2024 року.
Разом з тим наведені доводи позивача не спростовують застосування до спірних правовідносин пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Зазначена норма ЦК України є самостійною спеціальною нормою, яка безпосередньо встановлює звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії воєнного стану.
При цьому положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не ставлять звільнення позичальника від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, у залежність від дати укладення кредитного договору до або після запровадження воєнного стану, а визначальним є характер зобов`язання та період його прострочення.
Таким чином, внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», на які посилається позивач, саме по собі не скасовує та не обмежує дії пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення позичальника від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України.
Оскільки спірні правовідносини виникли з кредитного договору, а заявлені проценти річних нараховані за прострочення виконання грошового зобов`язання у період дії воєнного стану, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для їх стягнення.
За таких обставин позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в частині стягнення з ОСОБА_1 9 000 грн процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, задоволенню не підлягають.
Водночас зазначене звільнення від відповідальності не припиняє основного грошового зобов`язання позичальниці щодо повернення фактично отриманих кредитних коштів та сплати правомірно нарахованих договірних процентів за користування кредитом.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме в частині стягнення 13 404,31 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 38 871,22 грн заборгованості за договірними процентами, що разом становить 52 275,53 грн.
У задоволенні решти позовних вимог, а саме щодо стягнення 9 000 грн процентів річних на підставі статті 625 ЦК України, слід відмовити.
Крім того, в силу дії ст.141 ЦПК України, з відповідачки слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 84, 89, 141, 252, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України,
у х в а л и в:
позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1575-8094 від 14 липня 2025 року в загальному розмірі 52 275,53 грн (п`ятдесят дві тисячі двісті сімдесят п`ять гривень 53 копійки), з яких: 13 404,31 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 38 871,22 грн - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) судового збору.
В решті вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку ст. 284-285 ЦПК України.
Апеляційна скарга на заочне рішення подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Сторони в справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», ЄДРПОУ: 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя І. Є. Зима
Судове рішення № 141514372, Шевченківський районний суд м. Львова було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 466/7676/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: