Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 466/7688/26
Провадження № 2/466/4602/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого судді Зими І.Є.
секретаря сз Васинчик М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в :
24 серпня 2026 року, ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №29.01.2026-100002297 від 29.01.2026 року у розмірі 22 776 грн., та судові витрати.
В обґрунтування вимог зазначає, що 29 січня 2026 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферту) № 29.01.2026-100002297, шляхом електронного акцепту з використанням одноразового ідентифікатора відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору відповідачці було надано кредит у розмірі 8 000 грн, строком на 140 днів, з кінцевою датою повернення 17.06.2026 року. Процентна ставка за користування кредитом становила 1 відсоток на день, а комісія за надання кредиту - 20 відсотків від суми кредиту, що становить 1 600 грн. Факт надання кредитних коштів позивач обґрунтовує квитанцією про перерахування коштів від 29.01.2026 року.
Крім того, 12.03.2026 року між сторонами було укладено додатковий договір, яким передбачено продовження строку кредитування до 155 днів, з кінцевою датою повернення кредиту 02.07.2026 року, а також визначено порядок сплати нарахованих процентів та комісії.
Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав належним чином, надавши відповідачці кредитні кошти, однак остання взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів належним чином не виконала.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою умов кредитного договору утворилась заборгованість у розмірі 22 776 грн, яка складається з: 8 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 8 960 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 5 816 грн - проценти, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України. У зв`язку з чим позивач змушений звернутись до суду.
Ухвалою суду від 24.09.2026 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилась, хоча належним чином повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подала, про причини неявки суд не повідомила.
Враховуючи, що відповідачка належним чином повідомлена про розгляд справи, повторно не з`явилась у судове засідання без повідомлення причин, відзиву не подала, а представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд відповідно до вимог статей 280282 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 29.01.2026 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 29.01.2026-100002297 в електронній формі шляхом акцепту оферти з використанням одноразового ідентифікатора.
Відповідно до умов зазначеного договору кредитодавець зобов`язався надати позичальниці кредитні кошти у розмірі 8 000 грн, а позичальниця зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та інші платежі, передбачені умовами договору.
Згідно з умовами договору процентна ставка є фіксованою та становить 1 відсоток за один день користування кредитом.
Кредитний договір укладено в електронній формі, що відповідає положенням статей 205, 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Згідно зі статтею 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачка здійснила акцепт пропозиції про укладення кредитного договору з використанням одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону, зазначений під час реєстрації в інформаційній системі кредитодавця.
Крім того, під час оформлення кредитного договору відповідачка пройшла електронну ідентифікацію з використанням системи BankID Національного банку України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли договірні правовідносини, які регулюються положеннями Цивільного кодексу України та Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов кредитного договору 29.01.2026 року було перераховано відповідачці грошові кошти у розмірі 8 000 грн, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів.
Таким чином, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором щодо надання кредитних коштів.
Натомість відповідачка взяті на себе договірні зобов`язання належним чином не виконала, у встановлені договором строки кредитні кошти не повернула, у зв`язку з чим виникла заборгованість.
Доказів повного погашення заборгованості або належного виконання зобов`язань за кредитним договором відповідачкою суду не надано.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, непогашена сума основного боргу становить 8 000 грн.
Вказана сума відповідає розміру отриманих відповідачкою кредитних коштів, підтверджується матеріалами справи та не спростована належними доказами, а тому підлягає стягненню.
Відповідно до статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються договором.
Згідно з умовами укладеного між сторонами кредитного договору процентна ставка становить 1 відсоток на день користування кредитними коштами.
12.03.2026 року сторонами було укладено додатковий договір, яким змінено строк кредитування та визначено кінцеву дату повернення кредиту - 02.07.2026 року.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість відповідачки за процентами за користування кредитом становить 8 960 грн.
Зазначені проценти за своєю правовою природою є платою за користування наданими кредитними коштами, а не мірою цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
Право кредитодавця на отримання процентів за користування кредитом протягом погодженого сторонами строку кредитування передбачено положеннями статей 1048, 1054, 1056-1 ЦК України.
Враховуючи, що договором передбачено обов`язок позичальниці сплачувати проценти за користування кредитом, а матеріалами справи підтверджено надання кредитних коштів та неналежне виконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за договірними процентами у розмірі 8 960 грн.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідачки 5 816 грн процентів, нарахованих відповідно до положень частини другої статті 625 ЦК України, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.
Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Згідно з частиною другою зазначеної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, застосування зазначеної норми повинно здійснюватися з урахуванням спеціальних положень законодавства, якими врегульовано відповідальність позичальників за кредитними договорами у період дії воєнного стану.
Так, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Отже, законодавцем на період дії воєнного стану встановлено спеціальне правове регулювання відповідальності позичальників за прострочення виконання грошових зобов`язань за кредитними договорами.
При цьому зазначене звільнення стосується саме відповідальності за порушення грошового зобов`язання та не припиняє обов`язку позичальника повернути отримані кредитні кошти і сплатити проценти за правомірне користування ними відповідно до умов кредитного договору.
Суд враховує, що проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю правовою природою відрізняються від процентів за користування кредитом, передбачених статтями 1048, 1054, 1056-1 ЦК України.
Проценти за користування кредитом є платою за надання грошових коштів у користування, тоді як проценти, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, є спеціальною мірою відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання.
Вказане розмежування узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 та постанові від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16, щодо відмінності правової природи процентів за правомірне користування кредитом і процентів, які нараховуються у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання.
Судом встановлено, що кредитний договір № 29.01.2026-100002297 укладено між сторонами 29.01.2026 року, тобто в період дії воєнного стану в Україні.
Заявлена позивачем заборгованість за процентами відповідно до статті 625 ЦК України виникла у зв`язку з порушенням відповідачкою строків виконання грошового зобов`язання за зазначеним кредитним договором.
Таким чином, до спірних правовідносин у частині відповідальності позичальниці за прострочення виконання грошового зобов`язання підлягають застосуванню положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Суд також враховує доводи позивача щодо внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 року, яким було виключено пункт 6-1 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону.
Разом з тим, виключення вказаного положення із Закону України «Про споживче кредитування» саме по собі не свідчить про припинення дії пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який окремо врегульовує питання звільнення позичальників від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України.
Отже, доводи позивача про можливість стягнення процентів відповідно до статті 625 ЦК України виключно з підстав укладення кредитного договору після 24.01.2024 року не спростовують передбаченого законом звільнення позичальниці від такої відповідальності.
При цьому погодження сторонами у кредитному договорі іншого розміру процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання не змінює їх правової природи як відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, та не усуває встановлених законом обмежень щодо її застосування.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідачки процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, у розмірі 5 816 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Таким чином, оцінивши наявні у справі докази відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, врахувавши умови укладеного між сторонами кредитного договору, характер спірних правовідносин та положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню.
З відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 29.01.2026-100002297 від 29.01.2026 року в загальному розмірі 16 960 грн, яка складається з 8 000 грн заборгованості за тілом кредиту та 8 960 грн заборгованості за процентами за користування кредитом.
У задоволенні позовних вимог про стягнення 5 816 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, слід відмовити.
Крім того, в силу дії ст. 141 ЦПК України, з відповідачки слід стягнути в користь позивача судові витрати.
Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 247, 259, 263265, 273, 280282 ЦПК України, статтями 205, 207, 525, 526, 530, 536, 610, 612, 625, 629, 1048, 1054, 1056-1, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Законами України «Про електронну комерцію», «Про споживче кредитування», суд,
у х в а л и в :
позов задовольнити частково . Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 29.01.2026-100002297 від 29.01.2026 року у розмірі 16 960 грн. (шістнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят гривень), яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 8 000 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом - 8 960 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2662,40 грн. ( дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) судового збору.
В решті вимог відмовити за безпідставністю.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку ст. 284-285 ЦПК України.
Апеляційна скарга на заочне рішення подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Сторони в справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»,
місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя І. Є. Зима
Судове рішення № 141514370, Шевченківський районний суд м. Львова було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 466/7688/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: