Рішення № 14150926, 21.02.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2011 р. Справа № 45/350-10

вх. № 10736/5-45

Суддя господарського суду Калініченко Н.В.

при секретарі судовогозасідання Люшня Н.А.

за участю представників сторін:

позивача - Трепак В.М., доручення від 15.10.2010 р.

відповідач - не зявився

розглянувши справу за позовом ТОВ ВКФ "Техпромсервіс", м. Київ

до ФО П ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 30046,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Техпромсервіс", м. Київ (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків, про стягнення 30046,00 грн. збитків. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обовязків за договором поставки № 7 від 15 жовтня 2008 року. Також до стягнення заявлено державне мито в розмірі 300,00 грн., витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. та 400 грн. сплати за надання юридичної допомоги.

Розгляд справи декілька разів відкладався.

В засідання суду 07 лютого 2011 року позивач зявився, вимоги ухвали суду від 10 грудня 2010 року та 05 січня 2011 року в повному обсязі не виконав, позивачем надано суду частину витребуваних документів, які залучено до матеріалів справи та, з посиланням на п. 3 ст. 69 ГПК України, клопотання про продовження строку розгляду справи, мотивоване необхідністю надання обґрунтування ціни позову.

Відповідач в засідання суду 07 лютого 201 року не зявився, про причини незявлення суд не повідомив.

Суд, розглянувши клопотання позивача, визнав його підлягаючим задоволенню, а строк розгляду справи підлягаючим продовженню на 15 днів, до 22 лютого 2011 року, відповідно п. 3 ст. 69 ГПК України, про що вказав в ухвалі суду від 07 лютого 2011 року.

В засідання суду 21 лютого 2011 року зявився позивач, просить суд прийняти до розгляду уточнення до позовної заяви та стягнути з відповідача на користь позивача 30046,00 грн., які складаються з суми основного боргу в розмірі 17690 грн. та пені в розмірі 12356 грн. Вимоги позивача ґрунтуються на неналежному виконанні відповідачем обовязків за договором поставки № 7 від 15 жовтня 2008 року. Також до стягнення заявлено державне мито в розмірі 300,00 грн., витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. та 400 грн. сплати за надання юридичної допомоги.

Відповідач в засідання суду 21 лютого 201 року не зявився, про причини незявлення суд не повідомив.

Суд, розглянувши уточнення до позовної заяви позивача, враховуючи, що судом не розпочато розгляд справи по суті, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, вважає за можливе прийняти до розгляду уточнення до позовної заяви позивача та здійснювати розгляд справи з їх врахуванням.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, що ухвалою суду від 07 лютого 2011 р. сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх незявлення в засідання суду, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд визнав позовні вимоги позивача обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та підлягаючими частковому задоволенню з наступних підстав:

15 жовтня 2008 року між позивачем та відповідачем (згідно до свідоцтва про шлюб змінено прізвище відповідача на ОСОБА_2) було укладено договір поставки № 7 за умовами якого позивач взяв на себе зобовязання щодо поставки та передачі у власність відповідачу продукції на суму 61205,44 грн., номенклатура, асортимент, загальна кількість продукції, розмір партій, ціна за одиницю, сумарна вартість партії, передбачаються у товарних накладних на кожну партію продукції, що є невідємною частиною договору, а відповідач взяв на себе зобовязання прийняти продукцію від позивача та оплатити його вартість на протязі 22 банківських днів з дати відвантаження відповідної партії продукції.

Згідно з видатковою накладною № 13 від 17 жовтня 2008 року позивач на виконання своїх зобов'язань за договором передав, а відповідач отримав продукцію на загальну суму 61205,44 грн., що підтверджено вказаною накладною наданою позивачем і яка міститься в матеріалах справи.

В порушення взятих на себе зобовязань за договором, а саме розділу 3 договору, відповідачем розрахунок за отриману від позивача продукцію на протязі 22 банківських днів в повному обсязі не здійснено.

Заборгованість відповідача становить 17690,00 грн. Вказана сума визнана відповідачем у відзиві на позов, докази її сплати в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України суд вважає, що позивач надав належні докази для підтвердження своїх вимог стосовно основної суми заборгованості в розмірі 17690,00 грн.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги позивача в сумі 17690,00 грн. боргу обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Позовні вимоги позивача щодо стягнення на його користь із відповідача 12356 грн. пені задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не враховано приписи ст. 232 ГК України та ст. 258 ЦК України, позовні вимоги щодо пені заявлені за межами строку позовної давнини щодо пені (виходячи з умов договору право на предявлення до стягнення пені виникло у позивача із з 19 листопада 2008 року, а по вимогам щодо предявлення до стягнення пені встановлено річний термін, який станом на час звернення позивача із позовом - 02 грудня 2010 року сплив).

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 176,90 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Витрати позивача в розмірі 400 грн. не є судовими в розумінні ст. 44 ГПК України, тому відшкодуванню на користь позивача не підлягають, більш того, докази їх понесення в матеріалах справи відсутні.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Прийняти до розгляду уточнення до позовної заяви позивача.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ФО П ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (в тому числі з р/р НОМЕР_2 в КБ "Приваьбанк" ГРУ м. Харків, МФО 351533, код НОМЕР_1) на користь ТОВ ВКФ "Техпромсервіс", м. Київ, вул. М.Раскової, 4-А (р/р 26004028860741 в АК "УСБ" міська дирекція, м. Київ, МФО 322012, код ЗКПО 35646427) 17690,00 грн. боргу, 176,90 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя Калініченко Н.В.

Повний текст судового рішення по справі № 45/350-10 підписано 23 лютого 2011 року.