Рішення № 14150916, 17.02.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2011 р. Справа № 57/230-10

вх. № 10911/4-57

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судовогозасідання Клімова О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Веретун Н.І., дов. від 06.09.10р.

Відповідач - не з"явився

розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс", м. Київ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Васищево

про стягнення 101888,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач Закрите акціонерне товариство “Єврофінанс” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 заборгованість в сумі 101888,49 грн., з яких 29449,28 грн. - лізингові платежі (в частині відшкодування вартості предмета лізингу), 63495,72 грн. - лізингові платежі в частині комісії, 2982,58 грн. - сума зростання боргу з урахуванням індексу інфляції, 983,39 грн. - три відсотки річних, 4977,52 грн. пеня, а також просить покласти на відповідач судові витрати. Вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу № LA08000329, укладеного між сторонами 22.07.2008 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 грудня 2010 року прийнято вказану справу до розгляду, та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25 січня 2011 року о 10:30 год;

Ухвалами господарського суду Харківської області від 25 січня 2011 року та 07 лютого 2011 року розгляд справи відкладався в звязку з невиконанням сторонами вимог попередніх ухвал щодо подання витребуваних судом документів.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, про місце, дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином. Процесуальні документи надсилались на зазначену в Єдиному державному реєстрі адресу, які отримувались відповідачем, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, проте відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував.

Відповідно до відмітки на наявній в матеріалах справи ухвали господарського суду Харківської області від 07 лютого 2011 року, оформленої відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), копії даної ухвали надіслано сторонам 10 лютого 2011 року за вих. № 002654.

Згідно п.4.1.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р. нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) складають для місцевої - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Відповідно до п.4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р. при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Зважаючи на вищевикладене та приймаючи до уваги те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

22 липня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Єврофінанс» (позивач по справі) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (відповідач по справі) було укладено договір фінансового лізингу №LA08000329, відповідно до умов якого позивач зобовязався після підписання з відповідачем договору фінансового лізингу, придбати і передати у володіння та користування відповідачу предмет лізингу, а відповідач зобовязався прийняти предмет лізингу та використовувати його у відповідності до умов договору, а також своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Позивач свої зобовязання за договором виконав у повному обсязі. Відповідно до встановленої відповідачем специфікації (додаток № 1 до договору) позивачем було придбано транспортний засіб: Volvo V15.0L, обєм двигуна 15000 см. державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2. 21 серпня 2008 року позивач передав відповідачеві вищезазначений транспортний засіб у фінансовий лізинг, що підтверджується актом приймання-передачі предмета лізингу.

Відповідно до п. 3.4 Договору відповідач зобовязаний сплатити перший лізинговий платіж у сумі 94380,30 грн.

Перший лізинговий платіж у сумі 94380,30 грн. відповідач сплатив 30.07.2008 року.

Відповідно до п.8.2 Додатку № 2 до договору відповідач зобовязався сплачувати лізингові платежі протягом 5 (пяти) календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків Позивачем, але не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця шляхом перерахування відповідних сум коштів на рахунок Позивача. Неодержання рахунку Відповідачем не звільняє його від зобовязання своєчасно здійснювати лізингові платежі.

У Додатку № 4 до договору фінансового лізингу сторони погодили розмір щомісячних лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу у сумі 3670,74 грн., в частині комісії - 6065,35 грн. Додатковою угодою № 1 до договору фінансового лізингу сторони змінили розмір щомісячних лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу і встановили їх у розмірі 3681,16 грн.

Відповідно до п. 8.4. додатку № 2 до договору фінансового лізингу, у випадку перевищення індексу інфляції 10% на рік, лізинговий платіж у частині комісії може бути збільшено відповідно до індексу інфляції. Лізингодавець зобовязаний повідомити лізингоодержувача про зміну лізингового платежу в строк, що не перевищує 10 днів з дати їх впровадження. Як встановлено судом про зміну лізингового платежу в частині комісії і встановлення його у розмірі 7497,41 грн. лізингоодержувач був повідомлений листом № 10/044-022 від 01.04.2010 р.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач не виконав свої зобовязання щодо сплати лізингових платежів, внаслідок чого, за період з березня 2010 року по жовтень 2010 року (включно) у відповідача виникла заборгованість з відшкодування вартості предмета лізингу в сумі 29449,28 грн. та позивачу з комісії (разом з ПДВ) у сумі 63495,71 грн.

Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Харківської області від 20 жовтня 2010 року по справі № 49/118-10 за позовом Закритого акціонерного товариство “Єврофінанс” до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 з відповідача стягнуто на користь позивача 34249,77 грн. лізингових платежів (в частині відшкодування вартості предмета лізингу), 44452,21 грн. лізингових платежів в частині комісії, 9858,87 грн. інфляційних витрат, 2324,94 грн. трьох відсотків річних, 2324,94 грн.; 3000,00 грн. пені, 4279,66 грн. витрат по сплаті державного мита та 175,09 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу; розірвано договір фінансового лізингу від 22.07.2008 року №LА08000329, укладений між Закритим акціонерним товариством “Єврофінанс” та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2; Зобов'язано відповідача повернути позивчу транспортний засіб: Volvo V15.0L, об'єм двигуна: 15000 см. куб., державний номер: НОМЕР_4, номер кузова: НОМЕР_5. Також прийнято відмову позивача від позову в частині заявленої до стягнення суми спеціальних лізингових платежів в сумі 354,00 грн. та припинено провадження по справі в цій частині вимог; відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо заявленої до стягнення суми пені у розмірі 10330,34 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 лютого 2011 року по справі № 49/118-10 розяснено рішення Господарського суду Харківської області від 20 жовтня 2010 року у справі № 49/118-10 щодо періоду виникнення заборгованості та нарахування штрафних санкцій за договором фінансового лізингу №LA08000329 від 22.07.2008 р. У мотивувальній частині рішення Господарського суду Харківської області від 20 жовтня 2010 року у справі № 49/118-10 під періодом, виникнення заборгованості та нарахування штрафних санкції слід розуміти:

- за лізинговими платежами у частині відшкодування вартості предмету лізингу - 34249,77 грн. з дати передачі предмета лізингу (29 серпня 2008 року по 25 лютого 2010 року (включно);

- за лізинговими платежами в частині комісії - у розмірі 44452,21 грн. за період з дати передачі предмета лізингу (29 серпня 2008 року) по 31 березня 2010 року (включно);

- суми зростання боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції - у розмірі 9858,87 грн. за період з квітня 2009 року по 25 лютого 2010 року (включно);

- трьох процентів річних за період - у розмірі 2324,94 грн. за період з 29 серпня 2008 року по 25 лютого 2010 року (включно);

- пені - у розмірі 3000,00 грн., нарахованих помісячно за період з вересня 2008 року по лютий 2010 року (включно).

Згідно зі статтею 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених за рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки в розгляді по справі № 49/118-10, приймали участь ті самі сторони, що і в даній справі, факти, встановлені рішенням господарського суду Харківської області від 20 жовтня 2010 року не потребують повторного доведення.

На моменти прийняття рішення в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобовязання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обовязків, зокрема, є договори, інші правочини та інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав і обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором. Згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушене зобовязання.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Статтею 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», передбачені права та обовязки лізингодавця, а саме: інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти; здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання; відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору; вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу. Лізингодавець зобов'язаний: у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу; відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором; прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу.

Стаття 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначає права та обовязки лізингоодержувача, а саме: обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю; відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям; вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках; вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу. Лізингоодержувач зобов'язаний: прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані; своєчасно сплачувати лізингові платежі; надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання; письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі; письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

Як встановлено статтею 286 Господарського кодексу України, та статтею 762 Цивільного Кодексу Украйни, зобов'язання Лізингоодержувача полягає у своєчасному внесенні лізингових платежів за користування транспортним засобом, що випливає з договірних зобов'язань, який Лізингоодержувач сплачує Лизінгодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Разом з тим, за приписом ч. З статті 285 Господарського кодексу України та умовами Договору Відповідач повинен сплачувати Позивачу лізингові платежі за весь період користування транспортним засобом (та не має права затримувати платежі , строк сплати яких настав, навіть з причин пошкодження майна п. 3.7 договору).

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоотримувачем сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлені частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України та статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 4 до договору), сторони встановили розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю .

Станом на момент розгляду справи, відповідач в порушення домовленості 29449,28 грн. (відшкодування вартості предмета лізингу) заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати лізингових платежів за отриманий у лізинг предмет лізингу, за договором фінансового лізингу №LA08000329, який було укладено між сторонами 22.07.2008 року.

Розглянувши розрахунок заявленої до стягнення заборгованості з лізингових платежів в частині комісії в сумі 63495,72 грн., яку нараховано за період з березня по жовтень 2010 року, суд вважає необґрунтованим нарахування цієї заборгованості за березень 2010 року, оскільки рішенням господарського суду Харківської області від 20.10.2010 року (з урахуванням ухвали від 14.02.2011 року) по справі № 49/118-10 стягнуто заборгованість з лізингових платежів в частині комісії за березень 2010 року. У звязку з чим, суд припиняє провадження у справі в частині вимоги позивача про стягнення з відповідача 7006,36 грн. заборгованості з лізингових платежів в частині комісії за березень 2010 року, на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами чинного законодавства, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми боргу за лізинговими платежами (в частині відшкодування вартості предмета лізингу) в сумі 29449,28 грн. та суми боргу за лізинговими платежами (в частині комісії) в сумі 56489,35 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними матеріалами справи, не спростовані відповідачем, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Пунктом 8.9 додатку № 2 до договору за прострочення сплати платежів сторонами договору була встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочки, від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобовязань.

За прострочення внесення лізингових платежів позивач нарахував відповідачу пеню, яка за період з 07 квітня 2010 року по 30 листопада 2010 року склала 4977,52 грн.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення пені та враховуючи, припинення провадження у справі в частині вимоги про стягнення з відповідача 7006,36 грн. комісії з лізингових платежів, судом перераховано пеню у відповідності до вимог діючого законодавства, розмір якої склав 4733,54 грн..

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобовязань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, виник спір, дають підстави для висновку суду про стягнення з відповідача пені у сумі 4733,54 грн. В решті заявленої до стягнення пені суд відмовляє як безпідставно нарахованої.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував 3% річних у розмірі 983,39 грн. та інфляційні у розмірі 2982,58 грн.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення інфляційні та річні та враховуючи, припинення провадження у справі в частині вимоги про стягнення з відповідача 7006,36 грн. комісії з лізингових платежів, судом перераховано інфляційні та річні у відповідності до вимог діючого законодавства.

Таким чином , з відповідача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 846,55 грн. та інфляційні у розмірі 2730,35 грн., нарахування яких підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову на відповідача; при відмові в позові на позивача; при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене вище та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 22, 509, 525, 526, 546, 598, 610-612, 615, 625, 629, 806 ЦК України, статтями 2, 10, 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» статтями 173, 179, 193, 230, 343 ГК України, статтями 1, 4,12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, п. 2 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3, адреса: АДРЕСА_1, п/р №НОМЕР_6 в ХОД АППБ «Аваль», м. Харків, МФО 350589) на користь Закритого акціонерного товариства «Єврофінанс» (код ЄДРПОУ: 30726921, адреса: 69002, Україна, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 81, приміщення 17, п/р 26006166176600 в Акціонерно-Інноваційному банку «УкрСибБанк», м. Харків МФО 351005) за договором фінансового лізингу № LA08000329 від 22.07.2008 року 29449,28 грн. суми боргу за лізинговими платежами (в частині відшкодування вартості предмета лізингу); 56489,35 грн. - суми боргу за лізинговими платежами (в частині комісії); 846,55 грн. - 3% річних у розмірі.; 2730,35 грн.- інфляційних; 4733,54 грн. пені; 942,49 грн. держмита та 218,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення позову.

В частині стягнення 7006,36 грн. щомісячних лізингових платежів в частині комісії за березень 2010 року провадження у справі припинити.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Аюпова Р.М.

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 21 лютого 2011 року

справа № 57/230-10