Рішення № 14150779, 22.02.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

22 лютого 2011 року

справа № 5020-2/225

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий

банк”

(бульвар Лесі Українки, 26, місто Київ, 01133)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю „Крим-Петрол”

(вулиця Хрустальова, буд. 6, місто Севастополь, 99040)

про стягнення 7 338753,73 грн.,

Суддя Шевчук Н.Г.

Представники:

позивача –Виштикалюк В.В., довіреність №506-ГО/10 від 27.10.2010;

відповідача –не з’явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” звернулось у господарський суд міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Крим-Петрол” про стягнення заборгованості в розмірі 7 270 421,56 грн.. з яких: 3445285,60 грн. –прострочена заборгованість за кредитом; 2572077,69 грн. –прострочена заборгованість по відсотках; 1056602,59 грн. –сума пені; 196455,68грн.- пеня за несвоєчасну сплату процентів.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконував свої обов’язки за кредитним договором № 141/К-05 від 28.04.2005 на відкриття відновлювальної кредитної лінії.

У процесі розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги, просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 7338753,73 грн., з яких: 3445285,60грн. –прострочена заборгованість за кредитом; 2572077,69 грн. –прострочена заборгованість по відсотках; 1056602,59 грн. –сума пені за несвоєчасну сплату кредиту, 264787,85грн.- пеня за несвоєчасну сплату процентів /том 1 арк.с.52-53/.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Отже, збільшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, тому суд прийняв цю заяву до розгляду.

Позивачем було заявлене клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно в межах суми позову, що належить відповідачу та знаходиться у відповідача або в інших осіб /том 1 арк.с.104/.

У зв’язки з тим, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову не стосуються предмету спору, а саме грошових коштів, про стягнення яких заявлений позов, суд з урахуванням приписів статті 66 Господарського процесуального кодексу України залишив клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову без задоволення як необґрунтоване і безпідставне.

При цьому судом також враховано, що докази в підтвердження існування обставин, що ускладнять або унеможливлять виконання рішення суду у випадку невжиття заходів до забезпечення позову, відсутні.

Відповідач 23.12. 2010 у порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України надав суду відзив, у якому позовні вимоги не визнає, вказуючи, що для забезпечення виконання кредитного договору № 141/К-05 від 28.04.2005 на відкриття відновлювальної кредитної лінії між ним та позивачем був укладений іпотечний договір №47/-06-1 від 14.03.2006, яким передбачено, що у разі невиконання основного зобов’язання позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки. Відповідач вважає, що наданий позивачем розрахунок пені не відповідає вимогам пункту п’ятого статті 232 Господарського кодексу України /том 2 арк.с.1-3/.

03.02.2011 у судовому засіданні у порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 22.02.2011.

До початку судового засідання 21.02.2011 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№1901/11), у зв’язку з тим що між сторонами досить не проведено звірення взаємних розрахунків, так як позивачем не направлене в його адресу акт звірення.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України участь в судових засіданнях є правом сторони у справі.

Згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

У судовому засіданні 22.02.2011 позивачем були надані докази надіслання 14.02.2011 відповідачу акту звірення взаємних розрахунків, враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовити та розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

28.04.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Крим-Петрол” (Позичальник) був укладений кредитний договір №141/К-05 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (далі за текстом –Кредитний договір) /том 1 арк. с. 7-8/.

Відповідно до пункту 1.1 Кредитного договору Банк відкриває Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на наступних умовах: ліміт кредитування – 5000000,00 грн.; строк кредитної лінії –з 28.04.2005 до 11.10.2007; процентна ставка –21 % річних.

Сторонами неодноразово вносилися зміни до кредитного договору /том 1 арк.с.9-21/, якими було змінено, у том числі:

ліміт кредитування –відповідно до пункту 1 договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору №141/К-05 від 12.08.2005 –6000000,00грн., відповідно до змін та доповнень від 07.04.2006 –10000000,00грн., відповідно до змін та доповнень від 04.10.2006 –10600000,00грн., відповідно до змін та доповнень від 18.12.2006 –16000000,00грн.;

строк кредитної лінії - відповідно до пункту 1 договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору №141/К-05 від 11.10.2007 –з 28.04.2005 до 07.04.2008, відповідно до змін та доповнень від 01.10.2008 –з 28.04.2005 до 20.10.2008, відповідно до змін та доповнень від 20.10.2008 –з 28.04.2005 до 27.09.2009;

розмір процентної ставки - відповідно до пункту 1 договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору №141/К-05 від 01.06.2005 –19% річних, відповідно до змін та доповнень від 01.09.2008 –22% річних.

За умовами пункту 2.1 Кредитного договору видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами –траншами. Підставою для видачі кожного окремого траншу є Заява позичальника.

Для надання кредиту та обліку нарахованих відсотків відповідачеві були відкриті відповідні рахунки.

Позивачем на виконання своїх зобов’язань відкрито відновлювальну відкличну кредитну лінію, надання кредитних коштів позичальнику підтверджується випискою з особового рахунку позичальника /том 1 а.с.25-26, 35-64/ та платіжними дорученнями /том 1 а.с.27-34, 65-101/. Всього за кредитним договором було надано 11 893 000,00грн.

Відповідно до пункту 4.1 кредитного договору повернення кредиту Позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за кредитом повертається Позичальником не пізніше останнього дня строку кредитної лінії.

Згідно з до пунктом 4.2 Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту.

Строк кредитної лінії закінчився 27.03.2009, однак відповідачем заборгованість за кредитом, відповідно до виписок банку /том 1 арк..с.25-26, 35-64/, була погашена у розмірі 8447714,40грн. тобто не повному обсязі.

У зв’язку з викладеним, за твердженням позивача, у відповідача утворилась заборгованість по кредиту у розмірі 3445285,60грн. та заборгованість по сплаті відсотків, нарахованих за користування кредитом, у розмірі 2572077,69 грн.

Зазначене стало причиною для звернення позивача до господарського суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, відповідач був зобов’язаний повернути позивачеві Кредит та сплатити проценти за користування кредитом не пізніше 27.03.2009.

Докази оплати відповідачем наявної заборгованості за кредитом станом на 25.11.2010 у розмірі 3445285,60грн. відсутні, у зв’язку з чим позовні вимоги у цій частині визнані судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 3 статті 346 Господарського кодексу України кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 1 статті 1054 Цивільного кодексу України також, передбачено, що позичальник при укладенні кредитного договору зобов`язується не тільки повернути кредит, а також сплатити проценти.

Відповідно до пункту 4.2 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту.

Сплата процентів здійснюється щомісячно в строк з 25 числа по останній робочий день поточного місяця. У разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту Позивальник сплачує проценти з розрахунку 22% річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення (пункти 4ю4, 4.6 кредитного договору).

Відповідно до пункту 1 договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору №141/К-05 від 14.02.200 –сплата процентів здійснюється щомісячно в строк з 28 числа по останній робочий день поточного місяця, та відповідно до пункту змін та доповнень від 01.09.2008 у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту Позивальник сплачує проценти з розрахунку 23% річних.

Відповідно до розрахунку заборгованості сума прострочених процентів, нарахованих за користування кредитними коштами, склала 2572077,69грн. Суд вважає наданий розрахунок заборгованості процентів вірним, а суму заборгованості за відсотками у розмірі 2572077,69 грн. такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Суд не приймає довід відповідача стосовно того, що позивачем не були враховані деякі суми та дати оплат по кредиту, так як згідно до наданих відповідачем виписок банку /арк.с.12-22/ погашена ним заборгованість по кредиту та процентах за користування кредитом відповідно до кредитного договору вказана у розмірі 6 007 714,40грн - по кредиту та 206 853,11грн. - по процентах за користування кредитом, що значно менше, ніж враховано позивачем.

Суд також не приймає довід відповідача стосовно зобов’язання позивача у разі невиконання основного зобов’язання по кредитному договору № 141/К-05 від 28.04.2005 звертати стягнення на предмет іпотеки відповідно до укладеного іпотечного договору №47/-06-1 від 14.03.2006, так як можливість звернення стягнення на предмет іпотеки є правом, а не обов’язок Банку в той час як позичальник зобов’язаний вносити кредитні платежі.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України „Про іпотеку” у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі статтями 230, 231 Господарського кодексу України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 8.1 кредитного договору передбачено, що у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченого платежу за кожний день прострочення. Розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення.

На підставі зазначеного позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 1056602,59грн. та пеню за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 264787,85 грн.

За приписами статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Водночас, відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

На вимогу суду позивачем був здійснений розрахунок суми пені відповідно до вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, який є вірним та обґрунтованим, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 1056602,59грн. та пеня за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 264787,85 грн. /том 2 арк. с. 54-58/.

Підсумовуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 7 338 753,73 грн., з яких: 3445285,60грн. –прострочена заборгованість за кредитом; 2572077,69 грн. –прострочена заборгованість по відсотках; 1056602,59 грн. –сума пені за несвоєчасне погашення кредиту, 264787,85грн.- пеня за несвоєчасну сплату процентів.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Крим-Петрол” (вулиця Хрустальова, буд. 6, місто Севастополь, 99040, ідентифікаційний код 33179645, п/р 2600001301455 у ТОВ "Укрпромбанк", МФО 321228) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 19357325, р/р 32078416101 в Головному управленні Національного банку України по м. Києву і Київській області, МФО 321024) заборгованість у сумі 7 338 753,73 грн. (сім мільйонів триста тридцять вісім тисяч сімсот п’ятдесят три грн.. 73 коп.) , з яких: 3445285,60грн. –прострочена заборгованість за кредитом; 2572077,69 грн. –прострочена заборгованість по відсотках; 1056602,59 грн. –сума пені за прострочення погашення кредиту, 264787,85грн.- пеня за несвоєчасну сплату процентів, а також витрати по сплаті державного мита у сумі 25500,00 грн. (двадцять п’ять тисяч п’ятсот тисяч грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн.. 00 коп.)

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.Г. Шевчук

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 28.02.2010.