Рішення № 14150778, 22.02.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

22 лютого 2011 року

справа № 5020/71/2011

За позовом Відділу державної служби охорони при УМВС України в м. Севастополі, ідентифікаційний код 14319030

(99011, м. Севастополь, вул. Ялтинська, 4)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум”,

ідентифікаційний код 31005009

(99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 58, кв. 74)

про стягнення 4 059,67 грн.,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (Відділ державної служби охорони при УМВС України в м. Севастополі) – Дубовіс Ю.О., інспектор організаційно-аналітичного сектора, довіреність № 1 від 07.02.2011;

відповідач (ТОВ „Максимум”) –явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив.

Обставини справи:

21.01.2011 Відділ державної служби охорони при УМВС України в м. Севастополі (далі – позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум” (далі –відповідач) про стягнення 3 301,33 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач, посилаючись на статті 526, 610-611 Цивільного кодексу України та статті 193, 231 Господарського кодексу України, вказує на порушення відповідачем умов Договору охорони об’єкта від 01.03.2004 № 11-0119 в частині своєчасного і в повному обсязі внесення оплати за надані послуги охорони.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 24.01.2011 порушено провадження у справі № 5020/71/2011.

У судовому засіданні 09.02.2011 позивач надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача 4 059,67 грн., з яких: 3 741,60 грн. –сума основного боргу, 103,20 грн. –пеня, 214,87 грн. –штраф за прострочення платежів більше 30 днів /арк. с. 30-31/.

Оскільки стаття 22 Господарського процесуального кодексу України надає позивачу право збільшити або зменшити розмір позовних вимог до прийняття рішення у справі, суд прийняв вказану заяву позивача до розгляду.

У засідання суду 22.02.2011 відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином; про причини нез’явлення суду не повідомив.

Відповідач в порядку статей 59, 78 Господарського процесуального кодексу України надав господарському суду відзив на позов, в якому позовні вимоги визнав у повному обсязі в сумі 4059,67 грн., з яких: основний борг –3741,60 грн., пеня –103,20 грн., штраф – 214,87 грн. /арк. с. 37/.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

01.03.2004 між Відділом державної служби охорони при УМВС України в місті Севастополі (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Максимум” (Замовник) був укладений договір № 11-0119 (далі –Договір) про надання послуг з фізичної охорони торгового центру „Максимум” (далі –Об’єкт) /арк. с. 8-12/.

За умовами пункту 1 розділу І Договору Замовник передає, а Виконавець приймає під охорону Об’єкт та його окремі приміщення, перелічені у дислокації-розрахунку та зазначені на плані-схемі Об’єкта.

Вид охорони Об’єкта визначається за погодженням сторін, виходячи з принципів надійності –громадянська охорона.

Пунктом 2 розділу ІІ Договору передбачено, що оплата за надані послуги здійснюється Замовником щомісячно платіжними дорученнями, які надаються до банківської установи не пізніше 10-ти днів з початку поточного місяця.

Свої зобов’язання за Договором Відділ державної служби охорони при УМВС України в місті Севастополі виконав у повному обсязі, що підтверджується актами виконаних робіт, які відповідно до пункту 3 розділу ІІ Договору підписуються в кінці кожного місяця /арк. с. 13-15/.

Натомість, Замовник умови Договору порушив: оплату наданих послуг здійснив не в повному обсязі, у зв’язку з чим за період з липня по грудень 2010 року у нього перед Виконавцем виникла заборгованість у розмірі 3741,60 грн., що спричинило звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін є договірними зобов’язальними правовідносинами, а тому підпадають під правове регулювання нормами Цивільного кодексу України (Закон України № 435-ІV від 16.01.2003) та Господарського кодексу України (Закон України № 436-ІV від 16.01.2003 України), що набрали чинності з 01.01.2004.

Зобов’язання, що виникають на підставі договору про надання послуг є господарськими зобов’язаннями, до яких застосовуються загальні положення Господарського кодексу України та положення глави 63 Цивільного кодексу України.

Статтею 901 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до актів прийому-здачі виконаних робіт/послуг № Ог-0022887 від 31.07.2010 за липень 2010 року на суму 694,40 грн. з ПДВ /арк. с. 13/; № Ог-0026822 від 31.08.2010 за серпень 2010 року на суму 694,40 грн. з ПДВ /арк. с. 13/; № Ог-0030820 від 30.09.2010 за вересень 2010 року на суму 672,00 грн. з ПДВ /арк. с. 14/; № Ог-0034879 від 31.10.2010 за жовтень 2010 року на суму 694,40 грн. з ПДВ /арк. с. 14/; № Ог-0039140 від 30.11.2010 за листопад 2010 року на суму 672,00 грн. з ПДВ /арк. с. 15/; № Ог-0043100 від 31.12.2010 за грудень 2010 року на суму 694,40 грн. з ПДВ /арк. с. 15/, підписаних обома сторонами, загальна вартість наданих відповідачу послуг складає 4121,60 грн.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Пунктом 2 Розділу ІІ Договору передбачено, що плата за надані послуги здійснюється „не пізніше 10-ти днів з початку поточного місяця”, тобто до 10 числа поточного місяця.

Отже, за послуги, надані у липні 2010 року, відповідач мав сплатити в строк до 12.07.2010; за серпень 2010 року –до 10.08.2010; за вересень 2010 року –до 10.09.2010; за жовтень 2010 року –до 11.10.2010; за листопад 2010 року –до 10.11.2010; за грудень 2010 року –до 10.12.2010.

У вересні 2010 року відповідач сплатив 852,00 грн., з яких 472,00 грн. пішло на погашення попередньої заборгованості, решта –в рахунок часткової оплати за послуги, надані в липні 2010 року.

Таким чином, несплаченою залишились послуги на суму 3741,60 грн. (4121,60-(852,00-472,00)=4121,60-380,00=3741,60).

Саме така сума зазначена в акті звірення взаємних розрахунків, підписаному сторонами без зауважень /арк. с. 16/.

Враховуючи те, що своєчасне внесення плати за надані послуги є одним з основних обов’язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3741,60 грн.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 1 Розділу VIII Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної (неповної) оплати за послуги охорони нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої оплати за кожний день прострочення платежу.

Законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається (ч.1 ст.231 ГК України).

Так, згідно з приписами частини другої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як вбачається з Довідки АА № 336912 від 20.05.2010 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) /арк. с. 20/, Відділ державної служби охорони при УМВС України в м. Севастополі є державною організацією (установою, закладом), код за КІСЕ S.1311 „Центральні органи державного управління”, тобто належить до державного сектору економіки.

Перевіривши розрахунки пені та штрафу /арк. с. 17, 31/, суд дійшов висновку, що ці розрахунки здійснені з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 103,20 грн., та штрафу 7% в розмірі 214,87 грн. також підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4059,67 грн., з яких: основної борг –3741,60 грн., пеня –103,20 грн., штраф 7% –214,87 грн. Вказана сума боргу визнана відповідачем в повному обсязі /арк. с. 37/.

За приписами частини четвертої статті 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки дії відповідача щодо визнання позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум” перед Відділом державної служби охорони при УМВС України в місті Севастополі за надані послуги у сумі 4059,67 грн. (з урахуванням неустойки) є доведеною та обґрунтованою, суд визнав за можливе задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, тобто підлягають стягненню з останнього на користь позивача.

Керуючись статтями 49, 78, статтями 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум” (99007, місто Севастополь, вулиця Миколи Музики, 58 кв. 74, ідентифікаційний код 31005009, п/р 26005317002001 в СФ КБ "Приватбанк", м. Севастополь, МФО 324935) на користь Відділу державної служби охорони при УМВС України в м. Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Ялтинська, 4, ідентифікаційний код 14319030, п/р 26007001000740 в КФ АТ "Брокбізнесбанк", м. Сімферополь, МФО 308111) 4059,67 грн. (чотири тисячі п’ятдесят дев’ять грн. 67 коп.), у тому числі: основний борг –3741,60 грн., пеня –103,20 грн., штраф 7% –214,87 грн., а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

28.02.2011.