Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________
У Х В А Л А
09 листопада 2026 р. Справа № 902/247/26
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі
за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
Представники учасників справи:
арбітражний керуючий Белінська Н.О.
В С Т А Н О В И В :
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/247/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 29.04.2026 року відкрито провадження у справі № 902/247/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Белінську Н.О. Призначено попереднє засідання у справі.
30.04.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
27.05.2026 року до суду від ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 26.05.2026 року (вх. № 01-32/775/26) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 99 976,00 грн у справі № 902/247/26.
Ухвалою від 29.05.2026 року призначено вказану заяву до розгляду в судовому засіданні на 15.09.2026 року.
Разом з тим, судове засідання 15.09.2026 року у цій справі не відбулось, в зв`язку із перебуванням судді Тісецького С.С. на лікарняному.
21.09.2026 року суддя Тісецький С.С. приступив до роботи.
Ухвалою від 21.09.2026 вказану заяву призначено до розгляду на 09.11.2026.
11.09.2026 року від арбітражного керуючого Белінської Н.О. надійшло повідомлення № 02-1186/9914 від 11.09.2026 року про результати розгляду вимог ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" у даній справі.
В судове засідання на визначену дату з`явилась арбітражний керуючий. Заявник, інші учасники провадження у справі правом участі в судовому засіданні не скористались.
В ході розгляду справи арбітражний керуючий частково визнала заявлені до боржника вимоги.
Суд, розглянувши подану кредиторську заяву, дослідивши матеріали справи та заслухавши арбітражного керуючого, встановив наступне.
За змістом кредиторської заяви та наявних матеріалів справи вбачається, що 11.07.2025 року між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ОСОБА_1 укладено Договір № 5672437 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі - Договір).
На умовах, встановлених Договором, ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.
За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: Відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 24 000,00 грн.
Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 11.07.2025 року по 05.07.2026 року.
Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) 4323345018991167, яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.
Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 24 000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ".
Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.
Оскільки ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.
Зарахування кредитних коштів на платіжну карту Боржника відбулось через систему ipay, на підставі укладеного Договору про переказ коштів №ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 року між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ"
ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ" надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію Національного банка України.
За інформацією в листі ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ", відповідно до зазначеного договору про переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 року було успішно перераховано грошові кошти у сумі 24 000,00 грн. на платіжну карту 4323345018991167, яку під час укладання Договору було особисто зазначено відповідачем.
Кредитні кошти Боржнику перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку НОМЕР_2 , що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства.
Згідно з п.3.1. Договору, Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт". Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 0,95% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору.
У період з 11.07.2025 по 27.02.2026 Відповідачем здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора в розмірі 5 000,00 грн., які спрямовані на оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 5 000,00 грн. Детальний розрахунок заборгованості та оплат, здійснених Відповідачем, зазначений в Картці обліку Договору (розрахунок заборгованості), що є невід`ємним додатком до цієї заяви.
Часткова оплата Боржником процентів за користування кредитом, є підтвердженням волевиявлення Боржника на добровільне виконання умов Договору, серед іншого, зазначених п. 4.2 та п. 5.4.1. Договору.
Враховуючи зазначене, оплата Боржником процентів за користування грошовими коштами є свідомим та вільним вибором Боржника , спрямованим на виконання умов Договору.
Тобто, оплата Боржником суми нарахованих процентів за користування грошовими коштами на рахунок первісного кредитора є підтвердженням факту отримання боржником від первісного кредитора грошових коштів у сумі, що визначена п. 1.2. Договору.
Сума заборгованості за Договором розрахована Первісним кредитором в формі поденного Розрахунку заборгованості, у відповідності до умов Договору.
Також необхідно зазначити, що наданий Кредитором до Суду поденний Розрахунок заборгованості за Договором є належним та допустимим доказом заборгованості, в даному випадку, нараховані відсотки за кредитним договором є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку дії Договору - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Підписуючи договір, позичальник погоджувався на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів.
У даному випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку.
27.02.2026 року ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" на підставі Договору факторингу № 27/02/2026 за плату відступило, а ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" набуло право грошової вимоги до Відповідача. Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 27/02/2026 від 27.02.2026 року ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника , та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер.
Отже, до ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до Боржника за договором.
У даній справі, відступлення прав вимоги за вищевказаним кредитним договором було здійснено шляхом укладення Договору факторингу про відступлення ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" належне йому право вимоги.
Враховуючи зазначене, до Кредитора відповідно до укладеного Договору факторингу від 27.02.2026 року №27/02/2026 року перейшло право грошової вимоги до Боржника за Договором № 5672437 від 11.07.2025 року загальна сума заборгованості склала 86 296,00 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 24 000,00 грн., заборгованості за процентами - 47 896,00 грн., штрафні санкції 12 000,00 грн., комісії за надання кредиту - 2 400,00 грн.
За даними поденного розрахунку заборгованості, сформованого Первісним кредитором, вбачається, що у період з дати укладання Договору, а саме: з 11.07.2025 року по 27.02.2026, у Боржника перед Первісним кредитором утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії Договору у розмірі 47 896,00 грн.
Враховуючи норми чинного законодавства України, а також те, що за Договором факторингу № 27/02/2026 від 27.02.2026 року до Кредитора перейшло право грошової вимоги заборгованості до Відповідача, вимоги Кредитора щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами до Боржника є доведеними та обґрунтованими, а отже заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами підлягає стягненню у сумі 47 896,00 грн.
При цьому, згідно п. 1.1. Договору факторингу № 27/02/2026 від 27.02.2026 року, за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Відповідно до умов строк дії п. 1.3 Договору № 5672437 строк кредиту 360 днів: з 11.07.2025 року по 05.07.2026 року.
Станом на дату укладання Договору факторингу від 27.02.2026 року №27/02/2026, строк дії Договору № 5672437 від 11.07.2025 року не закінчився.
А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" у період з 28.02.2026 року по 28.04.2026 року (60 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 13 680,00 грн. (Розрахунок заборгованості ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" додається):
24 000,00 грн * 0.95% = 228 грн*60 календарних дні = 13 680,00 грн.
У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.3. Договору № 5672437 від 11.07.2025 року, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з Відповідача у сумі 61 804,00 грн. (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 47 896,00 грн., проценти нараховані ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" у сумі 13 908,00 грн.).
Всупереч умовам Договору, незважаючи на повідомлення, Боржник не виконав свого зобов`язання.
Після укладання Договору факторингу та переходу права вимоги до Кредитора, Боржник не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ", ані на рахунки первісного кредитора.
Таким чином, Боржник має заборгованість перед Кредитором за Договором № 5672437 від 11.07.2025 року загальною сумою 99 976,00 грн., яка складається з:
суми заборгованості з тіла кредиту - 24 000,00 грн.,
нарахованих процентів первісним кредитором - 47 896,00 грн.,
нарахованих процентів ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" за 60 календарних днів 13 680,00 грн.,
штрафних санкцій - 12 000,00 грн.,
комісії за надання кредиту - 2 400,00 грн.
Враховуючи викладене, на день подання до Господарського суду Вінницької області, даної заяви з грошовими вимогами до Боржника, у Боржника наявна заборгованість загальною сумою 99 976,00 грн.
На підставі викладеного, Заявник просить суд визнати кредиторські вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до боржника в сумі 99 976,00 грн.; а також 5 324,80 грн - судового збору, а також 10 000,00 грн - витрат на правничу допомогу і включити їх до реєстру вимог кредиторів.
Арбітражний керуючий Белінська Н.О. у повідомленні про результати розгляду вимог ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" зазначає про часткове визнання заявлених до боржника вимог, з огляду на таке.
Арбітражним керуючим не визнаються заявлені вимоги щодо штрафних санкцій в розмірі 12 000,00 грн., з посиланням на положення п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також, кредитором у Заяві зазначається, що ним понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 гривень.
В частині виконаних робіт адвоката, зазначених в акті №335 від 26.05.2026 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 28-07/2025 від 28 липня 2025 р. до переліку виконаних робіт включено пункт 3 згідно з яким визначалось склад і розмір грошових вимог кредитора результатом яких зазначено розрахунок тіла, процентів, штрафних санкцій. На виконання даного пункту згідно акту витрачено 1 год., вартість 2000,00 грн. У той же час до Заяви додано розрахунок заборгованості виконаний ще первісним кредитором ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА", тобто ці роботи фактично не виконувались адвокатом.
Пунктами 4 та 5 акту розмежовано виконання робіт з складення заяви з кредиторськими вимога до боржника та підготовки пакету документів для направлення Боржнику, арбітражному керуючому та подання до Господарського суду Вінницької області. По-перше, враховуючи вимоги ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства підготовка та направлення заяви кредитора повинно відбуватись одночасно з відповідними доказами, тобто виконання робіт зазначених у пункті 5 фактично охоплюються пунктом 4 акту виконаних робіт; по-друге, включення пункту 5 до акту виконаних робіт в частині підготовки пакету документів для подання до суду не деталізовано конкретно, які саме документи готувались безпосередньо адвокатом враховуючи те, що всі додані до Заяви документи були підготовлені або первісними кредиторами або Кредитором та передані адвокату.
Також, дана справа як заява кредитора-фінансової установи до споживача в сумі заявлених вимог є справою незначної складності. У такому спорі (справі) матеріали не містять великої кількості документів для дослідження, на збирання б яких адвокат витратив значний час, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала витрат значного часу та коштів, що заявлені представником Заявника як витрати на правничу допомогу.
Таким чином, є підстави вважати наявність факту штучного збільшення обсягу та вартості робіт адвоката без їх реального виконання.
Окрім того, у таких справах за участю банків та/або фінансових установ до позичальників мікрокредитів можуть бути представники, які не є адвокатами.
Враховуючи викладене, арбітражний керуючий заперечує проти суми вимог на відшкодування витрат на правничу допомогу, вважає її неспівмірною із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).
Також, арбітражний керуючий просила ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" надати детальний розрахунок заборгованість за процентами нарахованими ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" за Договором № 5672437 від 11.07.2025 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту у сумі 13680,00 грн., де можна детально відслідкувати як саме відбувалися нарахування, а саме щоденнощомісячно, станом на момент відкриття провадження.
З огляду на наведене, арбітражний керуючий частково визнає вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" в розмірі 74 296,00 грн., а саме:
24 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту (2 черга задоволення вимог);
47 896,00 грн.- заборгованість за процентами нарахованими первісним кредитором (2 черга задоволення вимог);
2 400,00 грн. - заборгованість за комісією за надання кредиту (2 черга задоволення вимог).
Не визнаються вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" в розмірі 12000,00 грн. - штрафний санкцій.
Також, визнаються вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" в розмірі 2000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.
Не визнаються вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" в розмірі 8 000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як вказувалось вище, 30.04.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до матеріалів справи, заява ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" б/н від 26.05.2026 року (вх. № 01-32/775/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/247/26, надійшла до суду 27.05.2026 року (сформована в системі "Електронний суд" - 26.05.2026), тобто в межах визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);
- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).
Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами цієї справи, 11.07.2025 року між ТОВ "Лінеура Україна" (Товариство) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Договір № 5672437 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний застосунок "Сredit7". Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію" та внутрішніми документами Товариства, зокрема, шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході в Особистий кабінет, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІКС Товариства.
На умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.
Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 24 000,00 гривень.
Строк кредитування (строк, на який надається кредит): 360 днів.
Періодичність платежів - кожні 30 днів.
Детальні терміни (дати) повернення (виплати) кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.
Комісія за надання кредиту становить 2 400,00 гривень. Тип Комісії (якщо передбачена Договором) - разова комісія, нараховується при наданні кредиту в дату надання кредиту та в дату надання додаткової суми кредиту (у разі укладання додаткового договору/угоди згідно з п. 1.2.1 Договору). Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах:
Стандартна процента ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього Договору.
Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 0,9778% та розрахована за формулою:
ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100% = (36 000,00/10 000,00)/360x100%, де
ДПС - денна процентна ставка;
ЗВСК - загальні витрати за кредитом;
ЗРК - загальний розмір кредиту;
t - строк кредитування у днях (п.1.3 Договору).
Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_3 .
Суму кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього Договору.
Дати надання кредиту: 11.07.2025 або 12.07.2025.
Відповідно до п. 6.3. договору, у випадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) Клієнтом своїх грошових зобов`язань за Договором Товариство має право нарахувати, а Клієнт зобов`язаний на вимогу Товариства сплатити Товариству штраф: у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання. Фактом невиконання та/або неналежного виконання грошових зобов`язань Клієнтом є не здійснення ним сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу та/або повернення суми кредиту в строки сплати платежів, встановлені Договором (Графіком платежів/новим графіком платежів).
Штрафні санкції [неустойка (штраф)] за Договором нараховуються в момент сплати.
У випадку встановлених законодавством України мораторіїв (заборон/обмежень) на нарахування штрафних санкцій [неустойка (штраф)] протягом періоду дії такого мораторія (заборони) не нараховується та Клієнтом не сплачується. Нарахування штрафних санкцій відновлюється після скасування мораторіїв/обмежень.
У випадку, коли сума кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, загальна суми неустойки (нарахованого штрафу) та інших платежів, що підлягають сплаті Клієнтом за порушення виконання його грошових зобов`язань на підставі Договору, не може перевищувати розміру подвійної суми кредиту.
У випадку, коли сума кредиту перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, загальна сума неустойка (нарахованого штрафу) та інших платежів, що підлягають сплаті Клієнтом за порушення виконання його грошових зобов`язань на підставі Договору, не може перевищувати розміру половини суми кредиту.
У будь-якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів) та інших платежів, що нараховані за порушення Клієнтом грошових зобов`язань за цим Договором, обмежується сумою, визначеною у відповідності до Закону України "Про споживче кредитування" (п. 6.4.).
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Стаття 643 ЦК України визначає, якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.
Приписами ч.ч. 1-3 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
За змістом ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Приписами ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до п. 10, п. 11 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", у договорі про споживчий кредит зазначаються: порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит.
Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
Згідно ст. 1077 ЦК України (в редакції на момент укладення договору), за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України (в редакції на момент укладення договору), предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов`язанні. Так, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок правонаступництва.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається зі змісту вказаного вище договору № 5672437 від 11.07.2025 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, що зі сторони Товариства - ТОВ "Лінеура Україна" договір підписано директором А. Пшеничним, а зі сторони Позичальника - ОСОБА_1 договір підписано одноразовим ідентифікатором 58160 11.07.2025 11:39:41, що узгоджується із наведеними нормами Закону України "Про електронну комерцію".
Суд, надавши оцінку договору № 5672437 від 11.07.2025 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту та наявним у справі доказам, дійшов висновку, що цей договір, який укладено між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 , відповідає вимогам законодавства щодо його оформлення в електронній формі та за своїм змістом і правовою природою є кредитним договором.
Так, на виконання умов договору, ТОВ "Лінеура Україна" було перераховано на рахунок ОСОБА_1 24 000,00 грн., що підтверджується листом ТОВ "УПР" №1-0203 від 02.03.2026, за змістом якого повідомлено, що ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ" надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію Національного банка України №3 від 11.11.2013 року. Між підприємствами укладено договір на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019.
Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта:
11.07.2025 11:40:15 на суму 24000,00 (двадцять чотири тисячі гривень 00 копійок) грн, номер картки 4323345018991167, номер транзакції в системі iPay.ua - 799445649, призначення платежу: Зарахування 24000 грн на карту НОМЕР_3 .
При цьому, суд зауважує, що боржником не оспорюється укладення згаданого вище кредитного договору та отримання коштів від ТОВ "Лінеура Україна" в розмірі 24 000,00 грн.
В подальшому, 27.02.2026 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" укладено договір факторингу № 27/02/2026, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги, зокрема, за кредитним договором № 5672437 від 11.07.2025 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Отже, до ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" перейшло право вимоги до боржника за договором № 5672437 від 11.07.2025 року, в розмірі 86 296,00 грн., з яких: заборгованість з тіла кредиту - 24 000,00 грн., заборгованість за процентами - 47 896,00 грн., штрафні санкції 12 000,00грн., комісії за надання кредиту - 2 400,00 грн.
Крім того, ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" у період з 28.02.2026 року по 28.04.2026 року (60 календарних днів), в межах строку дії кредитного договору та до моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 13 680,00 грн.
Розрахунок нарахованих ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" процентів у сумі 13 680,00 грн. наведено у заяві про визнання грошових вимог до боржника.
Відтак, кредитором пред`явлено до визнання грошові вимоги в сумі 99 976,00 грн., яка складається з:
суми заборгованості з тіла кредиту - 24 000,00 грн.,
нарахованих процентів первісним кредитором - 47 896,00 грн.,
нарахованих процентів ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" за 60 календарних днів 13 680,00 грн.,
штрафних санкцій - 12 000,00 грн.,
комісії за надання кредиту - 2 400,00 грн.
Крім того, з доданого до заяви розрахунку та що підтверджено кредитором, вбачається, що в період з 11.08.2025 по 27.02.2026, боржником було здійснено оплату на рахунок Первісного кредитора в загальному розмірі 5000,00 грн., які спрямовані на оплату процентів за користування кредитом у розмірі 5 000,00 грн.
Зважаючи на викладене, суд перевіривши згаданий вище розрахунок заборгованості за кредитним договором, дійшов висновку, що заявлені до визнання заявником кредиторські вимоги до боржника в розмірі 74 296,00 грн (заборгованість за тілом кредиту, відсотками та комісією), відповідають умовам даних кредитних договорів та наявним у справі доказам, а тому є правомірними.
Водночас, судом встановлено, що станом момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо спростування або ж погашення боржником заборгованості перед ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" в загальній сумі 74 296,00 грн (заборгованість за тілом кредиту, відсотками та комісією), не надано.
Отже, зважаючи на викладене, суд перевіривши розрахунок заборгованості боржника перед ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал", дійшов висновку, що заявлені до визнання заявником кредиторські вимоги до боржника, в частині вимог щодо заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією в розмірі 74 296,00 грн., є конкурсними, відповідають умовам даного кредитного договору та наявним у справі доказам, а тому є правомірними та підлягають визнанню в цій частині.
Щодо заяви в частині визнання вимог до боржника в розмірі 12 000,00 грн - штрафу, суд зауважує наступне.
Судом встановлено, що відповідно до п. 6.3. договору, у випадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) Клієнтом своїх грошових зобов`язань за Договором Товариство має право нарахувати, а Клієнт зобов`язаний на вимогу Товариства сплатити Товариству штраф: у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання. Фактом невиконання та/або неналежного виконання грошових зобов`язань Клієнтом є не здійснення ним сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу та/або повернення суми кредиту в строки сплати платежів, встановлені Договором (Графіком платежів/новим графіком платежів).
Штрафні санкції [неустойка (штраф)] за Договором нараховуються в момент сплати.
У випадку встановлених законодавством України мораторіїв (заборон/обмежень) на нарахування штрафних санкцій [неустойка (штраф)] протягом періоду дії такого мораторія (заборони) не нараховується та Клієнтом не сплачується. Нарахування штрафних санкцій відновлюється після скасування мораторіїв/обмежень.
У випадку, коли сума кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, загальна суми неустойки (нарахованого штрафу) та інших платежів, що підлягають сплаті Клієнтом за порушення виконання його грошових зобов`язань на підставі Договору, не може перевищувати розміру подвійної суми кредиту.
У випадку, коли сума кредиту перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, загальна сума неустойка (нарахованого штрафу) та інших платежів, що підлягають сплаті Клієнтом за порушення виконання його грошових зобов`язань на підставі Договору, не може перевищувати розміру половини суми кредиту.
У будь-якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів) та інших платежів, що нараховані за порушення Клієнтом грошових зобов`язань за цим Договором, обмежується сумою, визначеною у відповідності до Закону України "Про споживче кредитування" (п. 6.4.).
Судом встановлено, що відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунок, Заявником нараховано 12 000,00 грн. штрафних санкцій в період дії воєнного стану в Україні.
Водночас, суд, зважає на те, що згідно приписів ч. 1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
Отже, Цивільний кодекс має вищу юридичну силу та є базовим законом, який регулює кредитні правовідносини загалом, тоді як Закон України "Про споживче кредитування" є спеціальним нормативно-правовим актом, що уточнює деталі для окремих видів кредитів. Перевага ЦК України полягає в тому, що він визначає фундаментальні принципи (зобов`язання, договори, наслідки прострочення), а спеціальні закони застосовуються в частині, що не суперечить ЦК України.
Тобто, основним регулятором договірних відносин є саме ЦК України, що також вбачається згідно аналізу висновків постанови Верховного Суду від 10.10.2018 у справі №362/2159/15-ц.
Згідно ч. 4 ст. 14 ЦК України, особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Водночас, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, до спірних правовідносин, які виникли після 24 лютого 2022 року у зв`язку із невиконанням боржником грошових зобов`язань, що випливають із кредитних договорів, підлягають застосуванню норми п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №758/5318/23), які превалюють над однопредметними нормами інших нормативно-правових актів, які мають юридичну силу закону України, оскільки, ЦК України є основним актом цивільного законодавства (рішення Конституційного Суду України від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012).
Також, згідно постанови Верховного Суду від 21.01.2025 року у справі № 751/3052/23, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).
Крім того, Боржник, яка отримала кредит за договором № 5672437 від 11.07.2025 року, є позичальником у правовідносинах з ТОВ "Лінеура Україна" (право вимоги якого перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал"), а тому до правовідносин сторін за цим договором підлягають застосуванню норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК щодо звільнення ОСОБА_1 як позичальника (вказана норма не містить обмеження кола осіб, на яких вона розповсюджується) від відповідальності за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) зобов`язань за вказаним договором, згідно якого Позичальнику було надано кредит ТОВ "Лінеура Україна".
За викладених обставин, з аналізу положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК та статті 1054 ЦК України, суд дійшов висновку, що на укладений між Боржником та ТОВ "Лінеура Україна" (право вимоги якого перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал") договір № 5672437 від 11.07.2025 року, розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, а відтак Позичальник - ОСОБА_1 , звільняється від обов`язку сплати нарахованих штрафних санкцій у сумі 12 000,00 грн.
Відтак, зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що нарахована та заявлена до визнання ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" заборгованість за штрафними санкціями у сумі 12 000,00 грн., визнанню не підлягає.
Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 133 КУ з процедур банкрутства, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Згідно ч.ч. 1,4,6 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи викладене, за наслідками розгляду вищевказаної заяви, суд дійшов висновку, що заява ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" б/н від 26.05.2026 року (вх. № 01-32/775/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/247/26, підлягає частковому задоволенню, а вимоги в розмірі 74 296,00 грн. визнанню, з віднесенням їх до реєстру вимог кредиторів згідно положень ст. 133 КУ з процедур банкрутства.
В решті вимог, в розмірі 12 000,00 грн. штрафних санкцій, вказана кредиторська заява задоволенню не підлягає, з підстав наведених вище.
Крім того, визнанню підлягають вимоги кредитора в розмірі 5 324,80 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).
Також, визнанню підлягають вимоги в розмірі 10 000,00 грн - витрат на правову допомогу, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2020 року у справі № 904/4387/19, викладені такі правові висновки.
Системний аналіз норм статті 123 ГПК України, статті 64 КУзПБ свідчить, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні статті 1 КУзПБ зобов`язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно із пунктом 1 частини першої статті 64 КУзПБ до першої черги задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом ч.ч. 1, 2, 3 ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до додаткової постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.10.2024 року у справі № 911/1041/19(910/4281/23), визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 зазначила, зокрема, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені; відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вказане узгоджується з висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Виходячи із системного аналізу законодавства, надання адвокатом правової допомоги та факт оплати таких послуг може підтверджуватися різними доказами, зокрема, наступними: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг; детальний опис виконаних доручень клієнта; акт прийому-передачі виконаних робіт; платіжні доручення, квитанції або касові чеки на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом; інші документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги.
Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для відшкодування таких витрат.
Судом встановлено, що заявником в обґрунтування понесених витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн, долучені до заяви, зокрема, копії таких документів:
- договору про надання правничої допомоги № 28-07/2025 від 28.07.2025 року, укладеного між ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" та адвокатом Городніщєвою Є.О.;
- заявки № 335 на виконання доручення до договору № 28-07/2025 від 28.07.2025 року;
- акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 335 від 26.05.2026 року до договору № 28-07/2025 від 28.07.2025 року, згідно якого перелік наданих послуг та опис наступний:
збір та аналіз доказів і документів, в тому числі договорів, договору факторингу та інших документів, для подання до Господарського суду Вінницької області заяви з кредиторськими вимога до боржника у справі № 902/247/26, 1 год., 2000,00 грн.;
аналіз ЄДРСР, кредитної документації, обставин щодо боржника, з метою встановлення обґрунтованості вимог кредитора у справі №902/247/26, 1 год., 2000,00 грн.;
визначення складу та розміру грошових вимог кредитора у справі № 902/247/26, 1 год., 2000,00 грн.;
складення заяви з кредиторськими вимога до боржника у справі № 902/247/26, 1,5 год., 3000,00 грн.;
підготовка пакету документів для направлення Боржнику, арбітражному керуючому та подання до Господарського суду Вінницької області заяви з кредиторськими вимога до боржника у справі № 902/902/247/26, 0,5 год., 1000,00 грн.
Загальна вартість: 5 год., 10 000,00 грн.
Сторони підтверджують, що не мають претензій одна до одної.
Також суд звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Крім того, суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй додатковій постанові від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19.
Суд зазначає, що заявлений кредитором розмір судових витрат на правничу допомогу доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а боржником та арбітражним керуючим не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, обмежившись лише доводами щодо недоведеності кредитором витрат на правову допомогу та те, що вказана справа є незначної складності.
Дослідивши подані заявником докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, враховуючи характер спору у даній справі, ступінь її складності, обсяг матеріалів у справі, суд вважає за можливе визнати вимог кредитора щодо понесених витрат на правову допомогу.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 КУ з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -
У Х В А Л И В :
1. Задоволити заяву ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" б/н від 26.05.2026 року (вх. № 01-32/775/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/247/26, частково.
2. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінтраст Капітал" (вул. Набережно-корчуватська, 27, приміщення 2, м. Київ, 03045; код ЄДРПОУ 44559822) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 74 296,00 грн заборгованості (друга черга задоволення вимог кредиторів); а також 5 324,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/247/26 та 10 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, в зв`язку з поданням заяви про визнання кредитором у справі № 902/247/26 (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).
3. Відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" б/н від 26.05.2026 року (вх. № 01-32/775/26) в частині визнання кредиторських вимог до боржника в розмірі 12 000,00 грн. штрафних санкцій.
4. Арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) Белінській Н.О. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/247/26.
5. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні поштові адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; арбітражному керуючому Белінській Н.О. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АТ "Сенс Банк" - ccd@sensebank.com.ua, представнику АТ "Сенс Банк" адвокату Коваленко К.В. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ТОВ "Факторинг Партнерс" - office@factoringp.in.ua, представнику ТОВ "Факторинг Партнерс" адвокату Мікрюкову С.В. - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" - fintrastletter@ukr.net; представнику ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" Городніщевій Є.О. - ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.:
1 - до справи.
Судове рішення № 141498576, Господарський суд Вінницької області було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 902/247/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: