Єдиний державний реєстр судових рішень
БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
13.11.2026
Справа № 497/1389/26
Провадження № 2/497/1395/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 року м. Болград
Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Кодінцевої С.В.,
за участю секретаря Мунтянової В.Р.
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Деревенського І.Ю.,
представника відповідача Кокарєва А.П. (ВКЗ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та розподіл спільного сумісного майна подружжя, -
ВСТАНОВИВ:
27 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» позивач звернулася до суду через свого представника адвоката Деревенського І.Ю. з вищезазначеним позовом та просить суд постановити рішення, яким :
1) Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 22 лютого 2023 року Малиновським відділом ДРАЦС у місті Одесі, актовий запис №326, після розірвання шлюбу залишити Позивачу шлюбне прізвище « ОСОБА_3 »;
2) Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання:
малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - у твердій грошовій сумі в розмірі 37 500,00 гривень щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - у твердій грошовій сумі в розмірі 37 500,00 гривень щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 ,
аліменти на утримання матері дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 14000,00 гривень щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною ОСОБА_6 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
3) Провести поділ спільного сумісного майна подружжя:
Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 на автомобіль BMW 535D (д.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ), визнати за ОСОБА_2 право одноосібної власності на цей автомобіль.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість її 1/2 частки в автомобілі в розмірі 254 505,93 гривень.
Визнати спільною сумісною власністю грошові кошти в розмірі 533 837.20 гривень (10 400 Євро за курсом НБУ) та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину спільно набутих готівкових коштів у розмірі 266 918.60 гривень.
Окрім цього просить окремим пунктом позовної заяви відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору за подання цієї позовної заяви до моменту ухвалення судом рішення у справі.
Свої вимоги мотивує наступними доводами:
Щодо розірвання шлюбу:
22 лютого 2023 року між сторонами було зареєстровано шлюб Малиновським відділом ДРАЦС у місті Одесі, актовий запис № 326.
За час шлюбу у сторін народилося двоє дітей. Спільне життя подружжя не склалося через несумісність характерів. 27 квітня 2026 фактичні шлюбні відносини та спільне господарювання сторін були остаточно припинені. Позивач разом з матір`ю ОСОБА_7 та дітьми 13 квітня 2026 прибула рейсовим автобусом до м. Софія (Республіка Болгарія), де тимчасово перебував Відповідач, з метою збереження родини.
Однак 26 квітня 2026 Відповідач вчинив жорстокий акт фізичного та психологічного домашнього насильства, побивши Позивача на очах у малолітнього сина ОСОБА_8 . Після повернення Позивача в Україну, Відповідач заблокував їй доступ до житла, де вони проживали ( АДРЕСА_1 ), таємно змінивши замки на вхідних дверях, унаслідок чого Позивач - мати з двома малолітніми дітьми опинилася на вулиці без особистих речей та засобів до існування. За цим фактом Позивачем подано заяву до поліції від 13.05.2026.
Подальше збереження шлюбу на переконання позивача є недоцільним та суперечить її волі, що є підставою для його розірвання. Спору щодо місця проживання дітей немає - вони залишаються з матір`ю.
Щодо стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей:
Позивач стверджує, що малолітні діти проживають з Позивачем та перебувають на її повному утриманні.
Відповідач фінансової допомоги на дітей добровільно не надає. Відповідач має стабільно високий дохід, працюючи на посаді Старшого механіка суден (Chief Engineer Officer) у міжнародній компанії Seaspan Ship Management Ltd.
Відповідно до Трудового договору (SEA) №48629 від 06.11.2025, його загальний щомісячний дохід (Total Monthly Payment) становить 5 210 доларів США. Станом на 25.05.2026 року за офіційним курсом НБУ (44,2619 грн/USD) це становить 230 604,50 грн.
Сукупна сума аліментів на обох дітей, яку просить стягнути позивач становить 1 700 доларів США щомісячно (еквівалент 75 245,23 грн. станом на 25.05.2026 року), що не перевищує 1/3 від офіційного доходу Відповідача та повністю покриває базові потреби дітей.
Посилаючись на принцип рівності прав дітей, Позивач просить стягнути аліменти у твердій грошовій сумі окремо на кожну дитину в рівних частинах, а саме: на сина ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) - 37500,00 гривень щомісячно до дня його повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 та на доньку ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) - 37500,00 гривень щомісячно до дня її повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Щодо аліментів на утримання дружини (до досягнення дитиною 3-х років).
Позивач є атестованим лейтенантом поліції, але наразі перебуває у декретній відпустці по догляду за малолітніми дітьми, молодшій з яких ( ОСОБА_9 ) не виповнилося трьох років (народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Позивач позбавлена можливості самостійно заробляти, що підтверджується Витягом з наказу №1586 о/с від 20.11.2023.
А тому позивач просить стягнути на її утримання аліменти в твердій сумі 14000,00 грн щомісячно до досягнення дитиною ОСОБА_9 трирічного віку - тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Щодо поділу майна та стягнення грошової компенсації.
За доводами позивача викладеними в позовні заяві за час шлюбу сторонами за спільні кошти було набуто майно, яке оформлене на Відповідача. А саме автомобіль марки BMW 535D, 2005 р.в., д.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 (Свідоцтво НОМЕР_3 від 18.03.2023 р.). Наразі вказаний транспортний засіб перебуває у фактичному володінні та користуванні відповідача ОСОБА_2 .
Позивач ОСОБА_1 повністю позбавлена доступу до вказаного автомобіля, не має ключів від нього. В зв`язку з чим, Позивач та її представник позбавлені об`єктивної можливості забезпечити фізичний доступ сертифікованого суб`єкта оціночної діяльності до об`єкта колісного транспортного засобу для проведення офіційної експертної оцінки.
З метою дотримання вимог п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України щодо зазначення ціни позову та обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, представником Позивача адвокатом Деревенським І.Ю. було застосовано правові механізми фіксації електронних доказів ринкової вартості майна за правилами ст.95, 100 ЦПК України. 25 травня 2026 року адвокатом Деревенським І.Ю. складено Протокол огляду та фіксації відомостей, що містяться в мережі Інтернет на веб-сторінках.
Відповідно до матеріалів аналізу найбільшого профільного веб-порталу автомобільних оголошень України AUTO.RIA (https://ria.com), зафіксовано такі показники.
Медіанна ринкова ціна пропозицій продажу п`яти ідентичних автомобілів аналогічного року випуску та комплектації становить 11 410 USD. Спеціалізований внутрішній автоматизований алгоритм оцінки та порівняння цін (Big Data) порталу AUTO.RIA, на основі системного аналізу даних про 240 фактично проданих автомобілів цієї модифікації, визначив середню ринкову вартість у розмірі 11 575 USD.
На підставі зібраних адвокатом електронних доказів, Позивач визначає дійсну ринкову вартість спільного автомобіля BMW 535D у розмірі 11 500 USD, що є середнім, об`єктивним показником на ринку та повністю узгоджується з офіційною аналітикою AUTO.RIA (є меншою за ціну проданих авто на 75 USD) За офіційним курсом НБУ станом на дату подання позову (44,2619 грн за 1 USD), ринкова вартість автомобіля становить 509 011,85 грн.
Оскільки майно не може бути поділено в натурі через деструктивну поведінку Відповідача, Позивач претендує на отримання грошової компенсації замість своєї 1/2 частки у праві спільної сумісної власності, що становить 254 505,93 грн.
Таким чином, оскільки середня ринкова вартість вказаного автомобіля на інтернет-ресурсі з продажу авто - AUTO.RIA https://auto.ria.com/uk/ становить 11 500 доларів США що станом на 25.05.2026 року за офіційним курсом НБУ (44,2619 грн/USD) становить 509 011,85 грн.
А тому, позивач просить суд стягнути 1/2 частину грошової компенсації в сумі 254 505,93 гривень та залишити у власності відповідача вказаний автомобіль.
Обставини накопичення 8500 євро готівкою підтверджується Довідками про рух коштів по картці від 26.05.2026, які містяться в додатку до позову, з яких вбачається зняття Позивачем:
1. 1000 євро 01.01.2026
2. 1900 євро 23.01.2026;
3. 1900 євро 29.01.2026;
4. 1900 євро 24.02.2026;
5. 1900 євро 06.03.2026.
Таким чином, Позивачем знято з банку 8 600 євро готівкою, після того як нею було витрачено 100 євро на сімейні потреби, сума накопичення складала 8500 євро, які в подальшому 14.04.2026 були передані Відповідачу.
Факт передачі Позивачем грошових коштів в розмірі 8 500 євро готівкою може підтвердити мати ОСОБА_10 , яка разом з Позивачем та дітьми 13 квітня 2026 прибула рейсовим автобусом до м. Софія (Республіка Болгарія).
Переказ 26.04.2026 з картки Позивача на картку Відповідача суми в розмірі 1900 євро також підтверджується квитанцією №X877-1H55-H90X-92PT від 26.04.2026, яка міститься в додатку до даного позову. Разом з цим, Відповідач має поточні рахунки, в тому числі валютні, у банківських установах - Акціонерному товаристві «МТБ Банк» (код ЄДРПОУ 21650966, 65026 м.Одеса, Польський узвіз, 11), Акціонерному товаристві «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, 04080, м. Київ, вул. Оленівська, 23).
Зазначене стало підставою звернення до суду.
Ухвалою суду від 05.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення зазначених недоліків (а.с.43-45), про що було повідомлено сторін по справ(а.с.43-47) .
12.06.2026 представником позивача до суду через систему «Електронний суд» подано заяву про усунення недоліків з долученими до неї квитанціями про сплату судового збору (а.с.50-54).
Окрім цього, представником позивача подано вдруге заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно в рамках цього ж позову(а.с.55-59).
Ухвалою суду від 12.06.2026 справу призначено до підготовчого судового розгляду на 14.07.2026 року 0 09:00 годині (а.с.60-61), про що було повідомлено сторін по справ (а.с.62) також задоволено клопотання про витребування доказів.
Ухвалою суду від 12.06.2026 заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Деревенського І.Ю. про забезпечення позову задоволено. Вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль марки BMW 535D, 2005 року випуску, колір: сірий, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_2 , який зареєстрований на ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ).
Ухвалою суду від 15.06.2026 року виправлено описку в ухвалі Болградського районного суду Одеської області у справі №497/1389/26 від 12.06.2026 року вважати вірною дату призначення підготовчого засідання «14.07.2026 року о 09:00 годині» (а.с. 66).
29.06.2026 року від представника відповідача адвокат Непорожнього М.Ю надійшов відзив на позовну заяву яким останній просить відмовити в задоволені позову, з огляду на наступне:
Відповідач не визнає позов так як вказані суми стягнення не відповідають вимогам закону та об`єктивним обставинам справи з наступних підстав. Відповідачем дійсно 22 лютого 2023 року укладено шлюб з позивачем ОСОБА_1 та у шлюбі дійсно народилось двоє малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , але на цьому обставини, що об`єктивно відображають реальний стан речей закінчуються.
По перше, твердження про відсутність фінансової допомоги зі сторони Відповідача не відповідає дійсності та буде спростовано у судовому засіданні шляхом надання відповідних документів.
По друге твердження про стабільно високій дохід на посаді старшого механіка суден також не відповідає дійсності, так як згідно контракту на якій посилається Позивач Відповідач займав посаду третього механіка з базовою ставкою 1483 долара США, що прямо зазначено у контракті, який також є строковим 150 днів, що спростовує твердження Позивача про стабільність та не відповідає дійсності.
По трете вартість автомобіля BMW 535 D, VIN: НОМЕР_2 визначена представником Позивача, як зазначено, методом комплексного аналізу який поєднує два незалежних підходи: метод порівняльного аналізу активних оголошень та метод автоматизованого аналізу великих даних але вказані методи не враховують фактичний стан автомобіля зокрема пробіг, технічний стан тощо, тому не можуть бути використані у разі наявності можливості безпосередньої оцінці автомобіля експертом. ( Звіт з незалежної оцінки майна легковий автомобіль BMW 535 D VIN: НОМЕР_2 , 2005 р. вип.., д.н.з. НОМЕР_5 від 09.06.2026 р., ринкова вартість вказаного авто згідно якому становить 7551 долар США), Хоча за вартість авто визначеною представником Позивача, авто може бути передано Позивачу з урахуванням його вартості у подальших розрахунках.
Вчетверте твердження Позивача, що Позивач позбавлена можливості самостійно заробляти, що буцімто підтверджується Витягом з наказу № 1586 ос від 20.11.2023 року не відповідає дійсності наказ на який посилається Позивач не містить заборону Позивачу самостійно заробляти.
Також сумнівним є посилання Позивача на готівкові грошові кошти які нібито залишились у Відповідача, з урахуванням суми грошових коштів отриманих Позивачем в період з 22.02.2023 до дня подання позову. Але при всіх цих обставинах, Відповідач, як відповідальна та законослухняна людина, розуміє обов`язок утримання малолітніх дітей та підтримки їх матері, та розглядає можливість врегулювання наявного спору шляхом укладанням мирової угоди з подальшим затвердженням ухвалою суду.
В підготовче засідання 14.07.2026 року
- позивач не прибула, подала заяву про розгляд справи без її участі (а.с.92),
- представник позивача Деревенський І.Ю. не заперечував щодо укладання мирової угоди,
- відповідач також не прибув,
- представник відповідача Непорожній М.Ю. не заперечував щодо укладання мирової угоди
Протокольною ухвалою суду від 14.07.2026 року відкладено підготовче засідання на 13:00 годину 29.07.2026 року. Клопотання представників сторін по справі задоволені. Надано можливість сторонам по справі вирішити питання щодо вказаного спору шляхом укладання мирової угоди(а.с.98).
03.07.2026 від представника відповідача адвоката Кокарєва А.П. надійшла заява про участь у справі в режимі відеоконференції (а.с.104-105).
24.07.2026 від представника позивача адвоката Деревенського І.Ю. надійшла відповідь на відзив (а.с.114-116) якою просить поновити позивачу ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк для подання Відповіді на відзив у справі №497/1389/26. Процесуально не брати до уваги відзив представника Відповідача ОСОБА_2 , адвоката Непорожнього М.Ю., оскільки його копія не була надіслана Позивачу в порушення вимог ст.178 ЦПК України. У разі розгляду відзиву по суті - відхилити заперечення Представника Відповідача та задовольнити позовні вимоги Позивача в повному обсязі.
Заперечення проти аргументів відзиву по суті позовних вимог у разі, якщо суд вирішить розглядати відзив, Позивач надає спростування фіктивних тверджень Відповідача а саме:
1. Щодо посади та «нестабільності» доходу Відповідача: У відзиві стверджується, що Відповідач працює на посаді третього механіка із базовою ставкою 1483 USD, а контракт має строковий характер. Це маніпуляція. Матеріалами справи, зокрема Трудовим договором (SEA) № 48629 від 06.11.2025 року, чітко доведено, що його Total Monthly Payment (Загальний щомісячний дохід) становить 5 210 доларів США. Наявність додаткових щомісячних виплат (Supplementary allowance (додаткова допомога) - 957 USD, Superior certificate allowance (Надбавка за сертифікат вищого рівня) - 200 USD та інших) є гарантованою складовою його щомісячного забезпечення. Посилання на «строковість» у 150 днів повністю нівелюється сукупністю наданих до позову попередніх контрактів Відповідача в цій же компанії Seaspan Ship Management Ltd. (контракт від 12.12.2024 із доходом 5210 USD, контракт від 18.04.2025 із доходом 5110 USD). Це підтверджує системний, стабільний та високий характер його доходів як висококваліфікованого моряка.
2. Щодо розміру аліментів та права дружини на утримання: Твердження, що наказ №1586 о/с від 20.11.2023 року не забороняє Позивачу працювати, є абсурдним. Позивач є лейтенантом поліції та перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років (донька ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Відповідно до ч.2 та ч.4 ст.84 СК України, мати має безумовне право на утримання від батька дитини до досягнення дитиною трьох років незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Зважаючи на дохід чоловіка у понад 230 000 грн на місяць, заявлені суми аліментів на дітей та дружину є повністю виправданими та законними.
3. Щодо вартості автомобіля BMW 535D та спільного майна: Наданий представником Позивача Протокол огляду веб-сторінок AUTO.RIA від 25.05.2026 є належним електронним доказом (ст.100 ЦПК України), який відображає реальну ринкову медіанну ціну авто - 11 500 USD. Будь-які «сепаратні» звіти про оцінку майна, нібито виконані Відповідачем за ціною 7551 USD, є недостовірними.
Наголошував що Позивач разом із дітьми була незаконно позбавлена Відповідачем доступу до житла та ключів від автомобіля. Будь-яка оцінка, проведена в односторонньому порядку без повідомлення Позивача та її адвоката, викликає обґрунтовані сумніви, враховуючи розбіжність між наданими розрахунками стороною позивача. Разом з цим, звертаємо увагу, що Позивач не погоджується на варіант, запропонований Відповідачем у відзиві - передати вказаний автомобіль BMW 535D у власність Позивачу із зарахуванням його вартості у подальших грошових розрахунках між подружжям, оскільки цей автомобіль не підійде для зручного пересування по дорогам, з урахуванням місцевості Болградського району Одеської області.
27.07.2026 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с.117-152), яким просить суд прийняти ці заперечення на відповідь на відзив та долучити їх до матеріалів справи №497/1389/26. Відмовити у задоволенні прохання позивачки про повне неврахування відзиву Відповідача.
Визнати поважними причини несвоєчасного подання Звіту з незалежної оцінки майна від 09.06.2026 щодо BMW 535D, VIN НОМЕР_2 , поновити процесуальний строк для його подання, прийняти та долучити до матеріалів справи.
У частині вимог про стягнення аліментів на дітей просив позов задовольнити частково: стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі 4 500 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, та на утримання доньки ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі 4 500 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, з індексацією відповідно до закону, але не менше встановленого законом мінімального гарантованого розміру.
У частині вимоги про утримання Позивачки позов задовольнити частково: стягувати 2 000 грн щомісячно до досягнення донькою ОСОБА_5 трирічного віку.
У задоволенні вимоги про визнання спільною сумісною власністю 10 400 євро та стягнення 266 918,60 грн відмовити повністю.
У частині вимоги про стягнення компенсації за автомобіль BMW 535D виходити з ринкової вартості 334 102 грн, визначеної звітом ТОВ «ПРОФІ-ТН», відповідно визначивши розмір компенсації (за 1/2 частки автомобілю) у сумі 167 051 грн.
Прийняти визнання Відповідачем позову в частині вимоги про розірвання шлюбу між сторонами.
Не вирішувати питання про стягнення з Відповідача витрат Позивачки на професійну правничу допомогу до подання нею заяви про розподіл судових витрат, визначення суми таких витрат та належних доказів їх обсягу, вартості, необхідності й зв`язку з розглядом цієї справи. У разі подання відповідних документів надати Відповідачу можливість подати заперечення та клопотання про зменшення заявлених витрат.
28.07.2026 представником позивача подана заява про виклик свідків (а.с.133-134) та клопотання про долучення доказів та поновлення процесуального строку для їх подання (156-157).
29.07.2026 представником позивача подані додаткові пояснення та клопотання на спростування доводів заперечень представника відповідача (а.с.173-179).
Ухвалою суду від 29.07.2026 року закрито підготовче засідання по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та розподіл спільного сумісного майна подружжя.
Призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 29.09.2026 року о 15:30 годині в приміщенні Болградського районного суду Одеської області.
Клопотання представника позивача про виклик і допит свідка ОСОБА_11 задоволено (а.с.192-196).
20.08.2026 року представник відповідача адвокат Кокарєв А.П. подав додаткові пояснення (а.с.207-223).
В судовому засіданні 29.09.2026 року:
- позивач не прибула, раніше подавала заяву про розгляд справи у її відсутність (а.с.92). Будучи присутньою в підготовчому засіданні, наполягала на задоволенні позовних вимог у повному обсязі;
- представник позивача адвокат Деревенський І.Ю. пояснив, що розірвання шлюбу позивач повністю підтримує та просить шлюб розірвати. Щодо стягнення аліментів - також просив суд задовольнити позовну вимогу та стягнути аліменти на утримання дітей. Такий розмір аліментів був розрахований виходячи з заробітної плати за останні три роки. Відповідач має стабільно високий дохід, працює на посаді старшого механіка суден у міжнародній компанії, його дохід щомісяця згідно наявних у позивача контрактів становить 5 210 доларів США, що становить 230 604.50 гривень за офіційним курсом НБУ станом на 25.05.2026 року. Розмір аліментів, які просить позивач стягнути з відповідача на двох дітей становить 1700 доларів США (еквівалент 75 245.23 грн.), що не перевищує 1/3 частину від сукупного доходу відповідача.
Оскільки позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, не працює, не має ніяких доходів, повністю одноосібно займається вихованням і доглядом за двома малолітніми дітьми, а тому потребує утримання від чоловіка, який не займається вихованням та доглядом за дітьми.
Щодо розподілу майна просив припинити спільну сумісну власність на транспортний засіб, сплатити відповідачу половину його вартості. Гроші, які були заощаджені подружжям 266 918.00 гривень визнати спільною сумісною власністю подружжя, та стягнути з відповідача на користь позивача їх частину.
- відповідач також не прибув,
- представник відповідача пояснив, що відповідач не заперечує щодо розірвання шлюбу та не заперечує щодо обов`язку утримувати своїх дітей. Просив суд оцінювати докази в межах їх допустимості. У матеріалах справи не має зазначених окремих витрат на кожну дитину та не доведено витрати матері на дітей. В справі немає доказів того, що діти ходять на кружки, на заняття, чи витрати на ліки......тощо. Наразі відповідача не має контракту, тобто не працює та не має доходів, тому не спроможний виплачувати аліменти у заявленому розмірі. Контракти надані позивачем були укладені в 2022-2025 роках, та не підтверджують доходи відповідача на даний час.
Відповідач пропонує більшу суму аліментів на дітей від мінімально рекомендованого розміру аліментів на одну дитину у розмірі 4500 гривень на кожну дитину. Відповідач також згоден платити 2 тис грн. на утримання дружини, яка перебуває у декретній відпустці
Транспортний засіб BMW є спільним сумісним майном подружжя та підлягає поділу виходячи з наданого звіту з незалежної оцінки майна.
Щодо коштів 10400 доларів США відповідач заперечує, оскільки позивач не довела їх походження та передачу відповідачу.
Просив не приймати до уваги листування між подружжям, оскільки це листування стосується їх особистих стосунків та не є належними доказами підтвердження доходів відповідача.
Протокольною ухвалою суду від 29.09.2026 в розгляді справи проголошено перерву до 12.11.2026 року, про що повідомлено сторін по справі.
В судовому засідання 12.11.2026 року:
-позивач не прибула;
-представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Пояснив, що фактичні шлюбні відносини та спільне господарювання сторін остаточно припинилися наприкінці квітня 2026 року. Позивачка до останнього намагалася зберегти родину: 12-13 квітня 2026 року вона з двома немовлятами та своєю матір`ю ОСОБА_7 прибула рейсовим автобусом перевізника LIKEBUS до м. Софія (Республіка Болгарія), де перебував Відповідач, що підтверджується електронним квитком (замовлення № 13785782 на суму 9 475,44 грн).
Проте 26 квітня 2026 року Відповідач вчинив щодо дружини акт фізичного та психологічного домашнього насильства на очах у малолітнього сина ОСОБА_8 . Після повернення Позивачки в Україну вона встановила, що замки на вхідних дверях квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де сім`я проживала останні три роки - змінені. Мати з двома малолітніми дітьми залишилася на вулиці без особистих речей та засобів до існування, що підтверджується заявою до поліції та власноручними поясненнями Позивачки від 13.05.2026 року, відібраними інспектором СРПП ВП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області, а також показаннями свідка ОСОБА_12 .
Листування у месенджері WhatsApp (Скріншоти № 4-7 та відповідний відеозапис екрана) демонструє глибоку неповагу, агресію, систематичні образи Позивачки, погрози на її адресу та пряму вимогу самого Відповідача: «Подай на развод» (Скріншот № 6). Навіть представник Відповідача у поясненнях від 20.08.2026 року не заперечував наявність гострого конфлікту, намагаючись виправдати погрози клієнта «емоційністю».
Просив шлюб сторін розірвати оскільки його збереження є неможливим.
Щодо стягнення аліментів на утримання двох малолітніх дітей зазначив, що обоє малолітніх дітей проживають із матір`ю та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Відомостями з реєстру територіальної громади № 25 від 30.03.2026 року та Довідкою виконавчого комітету Городненської сільської ради № 234 від 25.05.2026 року. Діти перебувають на повному утриманні матері, яка не має інших доходів, окрім соціальних виплат.
Головна лінія захисту Відповідача зводилася до тверджень, що його дохід нібито обмежується «базовою ставкою 1 483 USD», а строкові морські контракти не гарантують стабільного заробітку. Ці доводи повністю спростовуються дослідженими в суді документами, а саме трьома фактичними обставинами:
1. Найвища професійна кваліфікація: Відповідно до Диплома моряка № 09818/2025 та Підтвердження до нього № 09818/2025 від 28.10.2025 року, виданих Адміністрацією судноплавства України строком дії до 08.10.2030 року, Відповідач має кваліфікацію Старшого механіка суден (Chief Engineer Officer) із головною руховою установкою потужністю 3 000 кВт або більше без жодних обмежень.
2. Системність, безперервність та гарантований розмір виплат за контрактами: У матеріалах справи містяться три послідовні Договори найму моряка (Seafarer's Employment Agreement) Відповідача в одній і тій самій міжнародній компанії Seaspan Ship Management Ltd. через крюїнгове агентство ТОВ «Унівіс, ЛТД», підписані електронним цифровим підписом (DocuSign) та подані суду з нотаріально засвідченими перекладами від 27.07.2026 року (реєстрові номери № 12833, № 12834, № 12835):
- Контракт № 26820 від 12.12.2024 р. (судно ZIM EMERALD) - гарантована загальна щомісячна виплата (Total Monthly Payment) 5 110,00 USD;
- Контракт № 35408 від 18.04.2025 р. (судно ZIM PEARL) - гарантована загальна щомісячна виплата 5 110,00 USD;
- Контракт № 48629 від 06.11.2025 р. (судно JADE I) - гарантована загальна щомісячна виплата 5 210,00 USD, що за курсом НБУ станом на дату подання позову становить 230 604,50 грн на місяць (крім одноразових бонусів при посадці в сумі 1 660,00 USD).
У всіх трьох контрактах прямо зазначено, що фіксовані понаднормові для офіцерів включені у щомісячну зарплату, а решта надбавок є складовими щомісячної виплати.
Щодо стягнення аліментів на утримання матері дітей, представник заявника зазначив, що в офіційній виписці АТ «Універсал Банк» по картці Позивачки зафіксовано переказ від 29.01.2026 року від платника Iurshevych Mykola на суму 4 893,51 євро за один робочий місяць, а у Скріншоті № 1 за номером телефону Відповідача +380937939008 він сам підтверджує: «4355,50 евро 5.100 юсд выслал за январь».
Надані стороною Відповідача чеки на дитячу коляску (придбану 18.04.2026 року ще до розриву стосунків) та кілька іграшок у червні 2026 року не замінюють щомісячного утримання двох дітей. Натомість у листуванні (Скріншот № 4) Відповідач прямо сформулював своє ставлення до майбутнього дітей: « ІНФОРМАЦІЯ_7 ».
Враховуючи характер роботи моряка, з урахуванням положень ст. 184 СК України, просимо стягнути аліменти у твердій грошовій сумі по 37 500,00 грн щомісячно на кожну дитину (сукупно 75 000,00 грн, що становить менше 1/3 його підтвердженого щомісячного доходу).
Щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною 3-х років представник стверджував, що відповідно до Довідки ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області від 21.07.2023 року та Витягу з наказу начальника ГУНП в Одеській області № 1586 о/с від 20.11.2023 року, Позивачка є лейтенантом поліції, інспектором сектору ювенальної превенції, та перебуває у соціальній відпустці для догляду за дитиною. На її утриманні перебуває двоє малолітніх дітей, молодшій із яких, ОСОБА_9 - виповнився лише один рік ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
Згідно з ч. 2 та ч. 4 ст. 84 СК України, право матері на утримання до досягнення дитиною трирічного віку є безумовним за наявності у батька матеріальної спроможності. Спроможність Відповідача з огляду на його дохід понад 230 тис. грн на місяць є очевидною, тому вимога про стягнення 14 000,00 грн щомісячно до 13 серпня 2028 року підлягає задоволенню.
За час шлюбу подружжям набуто два об`єкти спільної сумісної власності (ст. 60, 69, 70, 71 СК України), які залишилися в одноосібному володінні Відповідача:
1. Автомобіль BMW 535D, 2005 р.в., сірого кольору (д.н. НОМЕР_1 ), набутий 18.03.2023 року в період шлюбу, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 . Відповідач одноосібно користується автомобілем та за весь час розгляду цієї справи так і не надав Позивачці доступ до нього. Наданий стороною Позивача Протокол огляду та фіксації відомостей у мережі Інтернет від 25.05.2026 року, складений за правилами ст. 95, 100 ЦПК України, фіксує як актуальні пропозиції продажу аналогічних BMW E60 на порталі AUTO.RIA (від 9 500 до 14 500 USD, середнє значення - 11 410 USD), так і офіційну статистику алгоритму Big Data AUTO.RIA по 240 фактично проданих авто цієї моделі, яка становить 11 575 USD. Заявлена Позивачкою оцінка у 11 500 USD (509 011,85 грн) є об`єктивною та ринково обґрунтованою. З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, просимо залишити автомобіль у власності Відповідача та стягнути на користь Позивачки 1/2 грошової компенсації у розмірі 254 505,93 грн.
2. Спільні валютні заощадження у сумі 10 400 євро (533 837,20 грн за курсом НБУ). Заперечення адвоката Кокарєва А.П. про те, що існування цих коштів не доведено, повністю розбиваються чітким ланцюгом письмових, електронних та усних доказів, а саме чотирма фактичними обставинами:
- Офіційними виписками АТ «Універсал Банк» (Monobank) від 26.05.2026 року по рахунку Позивачки НОМЕР_6 , підписаними ЕЦП операційного директора банку ОСОБА_13 , підтверджено системне зняття готівкових євро у касі банку:
-01.01.2026р. 1000,00 євро (разом із комісією 1 009,00 євро);
-23.01.2026р. 1900,00 євро (з комісією 1 917,10 євро);
-29.01.2026р. 1900,00 євро (з комісією 1 917,10 євро);
-24.02.2026р. 1 900,00 євро (з комісією 1 917,10 євро);
-06.03.2026р. 1 900,00 євро (з комісією 1 917,10 євро).
Загалом було знято 8 600 євро готівкою, з яких 8 500 євро збережено як сімейні накопичення.
- Скріншотами № 2 та № 3 (ідентифікованими за номером Відповідача +380937939008) підтверджено, що кожне зняття пачок нових банкнот номіналом 100 євро у сумі 1 900 євро відбувалося під контролем та за схваленням Відповідача («1900» - «Нульцевые?» - «Да» - «Прекрасно»).
- Показаннями свідка ОСОБА_12 , яка особисто супроводжувала доньку до м.Софія і була безпосереднім очевидцем того, як Позивачка привезла та передала ці готівкові кошти у сумі 8 500 євро особисто в руки Відповідачу.
- Банківською квитанцією АТ «Універсал Банк» № X877-1H55-H90X-92PT від 26.04.2026 року підтверджено безготівковий переказ із картки Позивачки суми 1 900,00 євро (плюс 19,00 євро комісії).
Усі ці кошти в загальній сумі 10 400 євро (8 500 євро готівкою + 1 900 євро переказом) є спільним сумісним майном подружжя, набутим за час шлюбу, і залишилися у володінні Відповідача. Відтак Позивачка має законне право на стягнення своєї 1/2 частки у розмірі 266 918,60 грн.
З цих підстав просив задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.
-відповідач не прибув;
-представник відповідача просив вимоги задовольнити частково.
Звернув увагу, що Контракт № 48629 встановлює строк зайнятості тривалістю 150 днів та дату його закінчення 05.04.2026, тобто ще до подання позову 27.05.2026. Умовами контракту також передбачено можливість зміни тривалості зайнятості на ±30 днів з операційних причин.
Виплата загальної місячної суми пов`язана з періодом фактичної роботи Відповідача на судні, тоді як окремі складові винагороди мають спеціальні умови нарахування та виплати. Зокрема, надбавка за роботу судна у двопаливному режимі (dual-fuel mode) залежить від фактичної експлуатації судна у відповідному режимі; бонус за належне завершення контракту (completion bonus) підлягає виплаті лише після виконання умов завершення рейсу; окремі виплати за своєю природою є разовими, а не щомісячними.
Позивачка не надала розрахункових листів або відомостей про нарахування заробітної плати (payroll statements), особових рахунків обліку заробітної плати (wage accounts), SWIFT-повідомлень чи інших банківських підтверджень переказу коштів, довідок роботодавця, документів про посадку на судно та списання із судна (sign-on/sign-off documents) або будь-яких інших первинних документів, які б підтверджували фактичне нарахування й отримання Відповідачем кожної складової
винагороди у повному обсязі.
Сам по собі контракт визначає погоджені сторонами умови праці, можливі види та розмір виплат, однак не є первинним розрахунковим або платіжним документом і не підтверджує фактичного виконання роботодавцем грошових зобов`язань у зазначеному розмірі.
Наявність кількох строкових контрактів у різні роки свідчить про професійну діяльність моряка, але не перетворює кожний 150-денний контракт на безстрокове щомісячне працевлаштування. Для визначення реальної платоспроможності на момент вирішення спору необхідно довести: фактичні дати посадки і списання з судна, реальні виплачені суми, періоди між рейсами та наявність нового контракту після 05.04.2026. Таких доказів Позивачка не подала.
Позивачка просить стягувати по 37 500 грн щомісячно на кожну дитину, тобто, 75 000 грн на дітей, а разом із 14 000 грн на її утримання: 89 000 грн щомісячно. При цьому позов не містить окремого щомісячного кошторису (розрахунку) витрат на сина і доньку та не підтверджує первинними документами витрати, які б відповідали заявленим сумам.
Єдиний фактичний «розрахунок» у позові полягає в переведенні цифри 5 210 доларів США з контракту у гривню та твердженні, що 75 000 грн не перевищує однієї третини цієї суми. Такий арифметичний підхід не передбачений статтями 182 і 184 СК України для визначення твердої грошової суми. Співвідношення з гіпотетичним доходом не замінює доказування потреб дітей, фактичного доходу платника, його майнового стану, інших обов`язків і всіх істотних обставин.
У 2026 році прожитковий мінімум для дитини віком до шести років становить 2 817 грн. Обидві дитини сторін належать до цієї вікової категорії. Заявлені 37 500 грн на одну дитину перевищують цей показник більш ніж у 13 разів. Сам по собі прожитковий мінімум не є максимальною межею аліментів, однак така кратність у більшенні суми аліментів які Позивачка просить стягувати особливо підсилює її обов`язок пояснити суду і документально підтвердити, які саме регулярні та реальні потреби кожної дитини потребують 37 500 грн. щомісяця.
У матеріалах справи немає доказів тривалого лікування, реабілітації, особливого режиму харчування, призначеного лікарем-дієтологом, платного спеціалізованого навчання або виховання у дошкільних закладах освіти, розвитку виняткових здібностей або інших обставин, які б формували регулярний кошторис витрат такого розміру.
Посилання на загальні «базові потреби» без їх розрахунку не дає суду змоги перевірити необхідність і достатність заявленої суми.
Додаткові витрати за статтею 185 СК України можуть стягуватися за наявності особливих обставин і належних доказів. У цій справі окремої вимоги про додаткові витрати не заявлено та відповідних обставин не доведено. Водночас це не означає, що аліменти охоплюють лише мінімальне фізичне існування: їх розмір має забезпечувати гармонійний розвиток дитини, але повинен бути доведений і співмірний реальним можливостям обох батьків.
Відповідно до статей 141 та 180 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дітей, а обов`язок утримувати дітей покладається на обох батьків. Проживання дітей разом із Позивачкою не припиняє її власного обов`язку брати участь у їх матеріальному забезпеченні та не створює підстав для автоматичного покладення на Відповідача всього заявленого нею обсягу витрат.
Отже, при визначенні розміру аліментів суд має встановити насамперед фактичний і обґрунтований розмір потреб кожної дитини. Передбачуваний гіпотетичний дохід Відповідача сам по собі не є доказом того, що на утримання кожної дитини щомісячно необхідно саме 37 500 грн. Аліменти не можуть визначатися шляхом механічного відрахування певної частини від зазначеної в контракті суми без підтвердження фактичного одержання такого доходу та без доказів понесення
реальних витрат на дітей.
Позивачка не подала окремого розрахунку витрат на кожну дитину, не розмежувала витрати на дітей, власні витрати та загальні витрати домогосподарства і не підтвердила заявлені суми договорами, рахунками, квитанціями, чеками або іншими первинними документами. За таких обставин вимога про стягнення по 37 500 грн на кожну дитину ґрунтується не на доведених потребах дітей, а виключно на припущенні про фінансові можливості Відповідача.
Відповідач визнає обов`язок сплачувати аліменти і просить визначити їх у твердій грошовій сумі по 4 500 грн на кожну дитину щомісячно з індексацією відповідно до закону.
Розмір аліментів у сумі 4 500 грн щомісячно на кожну дитину перевищує прожитковий мінімум для дитини відповідного віку та істотно перевищує мінімальний гарантований законом розмір аліментів. Така сума відповідає загально відомим Відповідачу потребам дітей, тоді як необхідність стягнення по 37 500 грн на кожну дитину Позивачкою належними та допустимими доказами не підтверджена.
Водночас визначений судом розмір аліментів не є незмінним. У разі істотної зміни матеріального або сімейного стану сторін, погіршення чи поліпшення стану здоров`яабо виникнення інших обставин, що мають істотне значення, він може бути надалі збільшений або зменшений у встановленому законом порядку.
Висновки Верховного Суду та напрацьований судами загальний підхід до розгляду справ даної категорії не встановлює однакового розміру аліментів для всіх моряків. Кожна справа вирішується індивідуально. Водночас, в рішеннях судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій вже сформовано послідовний підхід: строковий морський контракт не ототожнюється з гарантованим безперервним доходом протягом року; суд перевіряє фактичні виплати, періоди між рейсами, реальні
потреби дитини, майно платника та інші обставини. Навіть за значно вищих підтверджених доходів суди присуджували суми, істотно менші за 37 500 грн на одну дитину.
Наведені відповідачем рішення різних інстанцій не підміняють індивідуальну оцінку обставин цієї справи, але демонструють масштаб відхилення заявленої суми від вже сформованої практики та підходу до визначення розміру аліментів. У справі Юршевича немає підтверджених щомісячних банківських надходжень 5 210 доларів США, немає доказів поточного контракту після 05.04.2026, немає доказів наявності нерухомості або інших активів, а потреби дітей взагалі не розраховані. За цих умов вимога по 37 500 грн на дитину є ще менш обґрунтованою, ніж вимоги у наведених справах, які суди істотно
зменшували.
Відповідач не заперечує, що відповідно до статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання до досягнення дитиною трьох років незалежно від того, чи працює вона та яким є її матеріальне становище. Водночас закон прямо пов`язує реалізацію цього права з можливістю чоловіка надавати матеріальну допомогу.
Отже, незалежність права від працевлаштування дружини не означає незалежності розміру платежу від реальної платоспроможності чоловіка. Позивачка помилково ототожнює саме право на утримання з безумовним правом на будь-яку заявлену нею суму.
Витяг із наказу від 20.11.2023 підтверджує перебування Позивачки у соціальній відпустці для догляду за дитиною, а довідка поліції підтверджує її службу в Національній поліції. Ці документи підтверджують відповідні факти, але не містять розрахунку її щомісячних потреб, що не можуть бути покриті розміром виплати у відпустці по догляду за дитиною, і не доводять можливість Відповідача сплачувати 14 000 грн додатково до заявлених 75 000 грн на дітей.
Враховуючи відсутність доказів поточного доходу після завершення строки дії контракту, з урахуванням запропонованих аліментів на двох дітей, Відповідач просить визначити аліменти на утримання Позивачки у розмірі 2 000 грн щомісячно до досягнення донькою ОСОБА_9 трирічного віку.
Щодо поділу автомобіля, який є спільним майном подружжя, просив врахувати поданий звіт ТОВ «Профі-ТН» та визначений розмір автомобіля 334 102.00 гривень.
По твердженню представника відповідача вимога про визнання 10 400 євро спільними заощадженнями, що перебувають у Відповідача, та стягнення 266 918,60 грн підлягає відхиленню як недоведена.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заяви сторін по справі, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог за наступних підстав.
Частиною 1 ст. 3 ЦПК встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, що випливають із сімейного законодавства, пов`язані з розподілом спільного сумісного майна подружжя.
Щодо розірвання шлюбу
Судом встановлено, що сторони по справі зареєстрували шлюб 22 лютого 2023 року в Малиновському відділі ДРАЦС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №326, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_7 від 22 лютого 2023 року (а.с.8).
Фактичні шлюбні відносини між сторонами по справі припинено з квітня 2026 року.
Під час шлюбу у сторін народилися діти:
- син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджуєтеся свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 виданого Малиновським відділом ДРАЦС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеси від 31.10.2023 року (а.с.9);
- донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджуєтеся свідоцтвом про народження серії НОМЕР_9 виданого Хаджибейським відділом ДРАЦС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеси від 20.08.2025 року (а.с.10).
Позивач категорично миритися не бажає, наполягає на розірванні шлюбу, стверджуючи, що шлюбні відносини припинені, наміру та бажання миритися з відповідачем не має (а.с.1).
Відповідач позовні вимоги в цій частині визнав цілком і беззаперечно.
Регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу.
Приписами ч.1 ст.110 Сімейного Кодексу України визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.
Відповідно до частини 3 статті 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно зі ст.111 Сімейного кодексу України суд приймає міри до збереження шлюбу, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Враховуючи однозначну позицію учасників справи, суд не вважає за можливе застосування будь-яких заходів щодо збереження шлюбу.
Положення ст. 24 СК України визначають, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав. Зокрема, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» від 12 червня 2014 року наголошено на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Частина перша ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Поняття «Приватного та сімейного життя» ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (справа «Пек проти Сполученого Королівства» від 28.01.2003 року, заява №44647/98).
Крім цього, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно ч. 2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Судовим розглядом встановлено, що шлюбні відносини між сторонами припинені і відновлювати їх вони не мають наміру.
Враховуючи, що регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу.
Суд вважає встановленим, що між сторонами втрачено взаєморозуміння, збереження сім`ї та поновлення шлюбних відносин неможливо, заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини, після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті права.
Враховуючи вищеназвані обставини, суд приходить до висновку, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - існує формально, а тому підлягає розірванню.
Щодо стягнення аліментів на дітей
Як вбачається з матеріалів під час шлюбу у сторін народилися діти:
- син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджуєтеся свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 виданого Малиновським відділом ДРАЦС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеси від 31.10.2023 року (а.с.219),
- донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 що підтверджуєтеся свідоцтвом про народження серії НОМЕР_9 виданого Хаджибейським відділом ДРАЦС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеси від 20.08.2025 року (а.с.20) батьками дітей є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Згідно довідки виданої Городненським сільським головою Болградського району від 25.07.2026 № 234 діти проживають разом із позивачем, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання (а.с.12) та не заперечувалось стороною відповідача в ході розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частина перша статті 27 Конвенції про права дитини, ратифікована 27.02.1991 року, теж визначає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
За ч. 2 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. А відповідно до ч. 3 вказаної статті за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
З матеріалів справи вбачаєтеся, що відповідач працює моряком, на посаді 3-го механіка суден (Chief Engineer Officer) у міжнародній компанії Seaspan Ship Management Ltd,
Відповідно до Диплома №09818/2025 від 28.10.2025 має належну кваліфікацію відповідно до положень Правила ІІ/2 Міжнародної Конвенції про підготовку та дипломування моряків та несення вахти 1978 року та йому присвоєно звання Старшого механіка суден з головною руховою установленою потужність 3000 кВт або більше (а.с.31)
Відповідно до Трудового договору (SEA) №48629 від 06.11.2025, його загальний щомісячний дохід (Total Monthly Payment) становить 5110 доларів США. Згідно договору заробітна плата (щомісячно в доларах США ) складається з:
- основна зарплата -1338
- фіксовані або гарантовані понаднормові 902
- відпускні виплати 312
- надбавка 708.
Інші щомісячні виплати в доларах США:
- надбавка за роботу з двопаливним двигуном -200
- бонус за роботу на великотоннажному судні -150
- пенсійний фонд 67
- надбавка за свідоцтво вищого рівня 200
- додаткова надбавка -1113
- перехідна надбавка 100
- бонус за уніформу - 20
Наявність додаткових щомісячних виплат (Supplementary allowance (додаткова допомога) - 957 USD, Superior certificate allowance (Надбавка за сертифікат вищого рівня) - 200 USD та інших) є гарантованою складовою його щомісячного забезпечення.
Відповідно до наданих позивачем копій контрактів працевлаштування моряка з перекладом на українську мову відповідач ОСОБА_2 в цій же компанії Seaspan Ship Management Ltd. раніше були укладені договори:
трудовий договір (SEA) №48629 від 06.11.2025 із доходом 5110 USD)
трудовий договір (SEA) №35408 від 18.04.2025і з доходом 5110 USD)
трудовий договір (SEA) №26820 від 12.12.2024 із доходом 5110 USD) (а.с.158-166).
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу відповідач є власником легкового автомобіля BMW 535D, 2005 року випуску, VIN НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_5 ., вартість якого відповідно до висновку експерта становить 7 551 доларів США.
З отриманих листів на запит суду встановлено, що Відповідач ОСОБА_2 має поточні рахунки, в тому числі валютні, у банківських установах:
-Акціонерному товаристві «МТБ Банк» (валютний рахунок № НОМЕР_10 (доларах США) дата закриття рахунку 25.02.2026 року ),
- Акціонерному товаристві «Універсал Банк» (рахунок № НОМЕР_11 , рахунок № НОМЕР_12 )(а.с.69-70)
Відповідно до Положення про звання осіб командного складу морських суден та порядок їх присвоєння, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України № 567 від 07.08.2013 року особам, які претендують на присвоєння звання штурмана далекого плавання та отримання права на зайняття посади старшого помічника капітана морських суден валовою місткістю 500 одиниць і більше відповідно до Правила II/2 Конвенції ПДНВ та національних вимог необхідно:
мати схвалену морську вищу освіту з освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче бакалавра за спеціальністю «Судноводіння» і відповідати стандарту компетентності, визначеному в розділі А-II/2 Кодексу ПДНВ, у повному обсязі передбаченому для старшого помічника капітана для суден валовою місткістю 3000 одиниць або більше, та національним вимогам;
мати документально підтверджений стаж роботи на судні не менше вісімнадцяти місяців з виконанням обов`язків вахтового помічника капітана на морських суднах валовою місткістю 500 одиниць і більше в далекому плаванні, з яких не менш як шість місяців на посаді другого помічника капітана в далекому плаванні;
мати чинні свідоцтва про відповідну схвалену обов`язкову підготовку;
мати диплом штурмана або сертифікат компетентності вахтового чи старшого помічника капітана, виданий іноземною державою;
мати диплом оператора ГМЗЛБ (загальний);
пройти підготовку за програмою післядипломної освіти (підвищення кваліфікації) відповідно до пункту 11 розділу ІІ цього Положення;
підтвердити кваліфікацію в ДКК відповідно до стандартів компетентності, визначених в розділі А-II/2 Кодексу ПДНВ, шляхом проходження комп`ютерного тестування за допомогою програмного забезпечення інформаційно-телекомунікаційної системи.
Наведене вище відповідачем ОСОБА_2 не спростовано, доказів на підтвердження інших доходів, що не відповідають дійсності, відповідачем та його представником під час розгляду справи не надано.
На спростування доводів відповідача щодо «строковості» та «нестабільності» доходів моряка, суд критично оцінює твердження сторони відповідача про те, що строковий характер морських контрактів (тривалістю 150 днів) та відсутність у матеріалах справи контракту, укладеного після 05 квітня 2026 року, свідчать про відсутність у відповідача стабільного доходу та неможливість сплачувати аліменти у заявленому розмірі.
За загальновизнаною практикою працевлаштування командного складу морських суден, строковість окремого рейсового контракту є специфікою морської індустрії, а не ознакою безробіття чи випадкового заробітку. Зіставлення трьох послідовних контрактів відповідача з одним і тим самим судновласником - міжнародною компанією «Seaspan Ship Management Ltd» (від 12.12.2024, від 18.04.2025 та від 06.11.2025) - доводить системний, регулярний та висхідний характер його професійної зайнятості. Більше того, отримання відповідачем 28.10.2025 року Диплома моряка № 09818/2025 із присвоєнням найвищої інженерної кваліфікації - Старшого механіка суден (Chief Engineer Officer) без обмежень потужності головної рухової установки - об`єктивно розширює його ринкову затребуваність та рівень оплати праці.
Відповідно до принципу змагальності сторін (ст. 12, 81 ЦПК України), саме на відповідача покладається обов`язок спростувати презумпцію його платоспроможності, якщо він посилається на втрату працездатності або кардинальне погіршення майнового стану. Перебуваючи з 2024 року за межами України та маючи безперешкодний доступ до власних банківських виписок і крюїнгових документів, відповідач не надав суду жодного доказу ні про погіршення стану здоров`я, ні про фактичне припинення трудової діяльності, ні про наявність інших утриманців. За таких обставин посилання на «недоведеність поточного заробітку» є формою процесуального ухилення від розкриття реального майнового стану».
Відповідач у відзиві посилався, на відсутність підтверджених щомісячних банківських надходжень 5 210 доларів США, відсутність доказів поточного контракту після 05.04.2026, відсутність доказів наявності нерухомості або інших активів, а потреби дітей взагалі не розраховані позивачем для отримання заявленого розміру аліментів на кожну дитину.
Проте відповідач визнає обов`язок сплачувати аліменти і просить визначити їх у твердій грошовій сумі по 4 500 грн на кожну дитину щомісячно з індексацією відповідно до закону. За його розрахунками розмір аліментів у сумі 4 500 грн щомісячно на кожну дитину перевищує прожитковий мінімум для дитини відповідного віку та істотно перевищує мінімальний гарантований законом розмір аліментів. Така сума відповідає загально відомим відповідачу потребам дітей, в той же час в основу заперечень суми аліментів на кожну дитину зазначає про відсутність наданого з боку позивача окремого щомісячного кошторису (розрахунку) витрат на сина і доньку, а тому як відповідач визначав саме суму у розмірі 4500 гривень стає незрозумілим.
В обґрунтування відзиву відповідач також посилався на те, що тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
При визначенні розміру аліментів, суд виходить із засад розумності та справедливості, враховуючи можливість відповідача надавати допомогу в зазначеному розмірі, якої буде достатньо для забезпечення належного матеріального утримання дочки та сина їх гармонійного розвитку, а також враховуючи, що обов`язок по утриманню дитини у батьків є рівним.
Окрім того, стороною відповідача не було надано жодного доказу на підтвердження неможливості сплачувати ним аліменти у розмірі 37500,00 грн. на кожну дитину, та яким чином здійснює турботу про дітей як батько, в матеріалах справ лише долучені фото із зображенням кількох іграшок, дитячого крісла, дитячий візок з долученням чеку із зазначенням ціни до кожної покупки з датою придбавання квітень 2026 року в м. Софія.
Поряд з цим заперечуючи проти розміру аліментів на дітей відповідач не надав відомості про те, що на його утриманні перебувають інші особи або неповнолітні діти, крім того відповідач з 2024 року перебуває за кордоном, та те що його дохід не є постійним.
У постанові від 25 вересня 2019 року у справі №755/14148/18 Верховний Суд зробив висновок про те, що «факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.
Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
У рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17 березня 2011 року (остаточне 17 червня 2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що «суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого королівства»). Проте таке доведення може впливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між особою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, №250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Позивачем на підтвердження матеріального становища відповідача були надані останні наявні у неї контракти моряка за період з 2024 по 2026 року роки, які підтверджують середньомісячний дохід відповідача у розмірі 5 110,00 доларів США, що станом на 25.05.2026 року за офіційним курсом НБУ (44,2619 грн/USD) становить 230 604,50 грн.
Позивачкою не було надано контрактів про працевлаштування відповідача на судах закордонного плавання станом на час розгляду справи, у зв`язку з тим, що з квітня 2026 року між сторонами припинились фактичні шлюбні відносини та вони перестали проживати разом як одна сім`я.
Однак позивачка надали квитки придбані нею для поїздки разом з дітьми до м. Софії Болгарії де після закінчення роботи за контрактом перебував відповідач. Таким чином, відповідач починаючи з 2024 року по сьогоднішній день, безперервно перебуває за кордоном та працює за кордоном на суднах іноземних судновласників, що не заперечується самим відповідачем.
При вирішенні спору суд має виходити з положень ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», за якою кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
За приписами ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.
За змістом ст. 18 Конвенції «Про захист прав дитини», суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з ч. 1ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Згідно ст. 180, ч.ч.1-2 ст. 181 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно ч.1 ст.183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як роз`яснено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за №3 «Про застування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При визначенні розміру аліментів, суд враховує, що відповідач ОСОБА_2 працює моряком, перебуває у рейсах, отримує заробітну плату у доларах США, приблизно 5110 доларів США на місяць.
Аналізуючи матеріальне становище відповідача, суд не обмежується розміром заробітку (доходу) відповідача, та враховує також наявність у власності відповідача рухомого майна.
Суд також враховує й те, що інших дітей відповідач не має, інших осіб на утримання, аліменти не сплачує.
Будь-яких доказів того, що на утриманні відповідача знаходиться його батьки чи інші особи, відповідачем надано не було.
Доводи відповідача про непостійний заробіток останнім у зазначеному 5100 доларів суду не надано, лише зазначалось неодноразово про строковість укладених трудових договорів строком на 150 днів.
Наразі позивачка проживає з дітьми не у власному житлі, немає постійного заробітку в силу догляду за меншою дитиною ОСОБА_9 до досягнення нею трьох років, хоча є дипломованим спеціалістом, забезпечує дітей всім необхідним для розвитку та належного існування. На відміну від позивача, який розвивається за здобутою освітою моряка має стабільний дохід, та власний час для розбудови власної кар`єри.
Фактично позивач повністю несе тягар утримання не лише дітей, а й частини домогосподарства, у якому вони проживають, що ще раз підтверджує необхідність заявленого розміру аліментів для покриття реальних потреб дітей.
Оцінюючи дотримання принципу рівності прав та обов`язків батьків щодо утримання дітей, суд бере до уваги, що участь одного з батьків у житті дитини не вимірюється виключно грошовим еквівалентом. Оскільки відповідач перебуває за кордоном і не бере безпосередньої фізичної участі у вихованні, лікуванні, догляді та розвитку малолітніх ОСОБА_8 (2023 р.н.) та ОСОБА_9 (2025 р.н.), увесь тягар щоденного піклування про дітей лягає виключно на позивачку. За таких обставин підвищений грошовий внесок з боку батька компенсує відсутність його особистої участі у догляді за дітьми та забезпечує справедливий баланс батьківської відповідальності
Частиною другою статті 51 Конституції України та статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до частин першої та другої статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно зі частиною першою статті 27 цієї Конвенції визнано право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Сімейним кодексом України визначено обов`язок батьків піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч. 2 ст. 150 СК України).
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, за рішенням суду відповідно до ст. 181 СК України.
Відповідно до ст. ст. 181, 183 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Статтею 182 СК України передбачено, що обставинами, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів є: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів, відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку(частина друга статті 182 у редакції Законів № 2901-IV від 22 вересня 2005 року, № 2037-VIII від 17 травня 2017 року).
Частинами першою та другою статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Згідно роз`яснень, які містять в пунктах 17, 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
А відтак враховуючи чималий досвід роботи на морських суднах, високий кваліфікаційний рівень відповідача як моряка, що підтверджується наявними в матеріалах справи, диплома, контрактів, з яких вбачається, що ОСОБА_2 за період працевлаштування моряком вдосконалював свій професійний рівень, суд доходить висновку, що відповідач має відповідну фізичну, розумову та професійну підготовку, що в свою чергу вказує на відсутність перешкод для відповідача в подальшому працевлаштуватися на морських суднах на відповідних для нього посадах та отримувати відповідну заробітну плату, відповідачем не спростовані, а саме, не надано суду розрахунок свого дійсного щомісячного доходу та не надано належних та достовірних доказів того, що у нього немає можливості сплачувати аліменти у визначеному розмірі позивачем на двох неповнолітніх дітей.
При визначенні розміру аліментів, суд виходить із засад розумності та справедливості, враховує можливість відповідача надавати допомогу в зазначеному розмірі, якої буде достатньо для забезпечення належного матеріального утримання дочки, її гармонійного розвитку, а також враховуючи, що обов`язок по утриманню дитини у батьків є рівним.
За таких обставин, з урахуванням положень ст. 182, 183 СК України, суд, враховуючи як матеріальне становище позивача, яка проживає з двома малолітніми дітьми. залишилась без житла. засобів для існування, так і матеріальне становище відповідача, з урахуванням того, що обов`язок по утриманню дитини у батьків є рівним, суд вважає, що розмір аліментів, який буде стягуватись на утримання малолітніх дітей:
-сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - у твердій грошовій сумі в розмірі 37 500,00 гривень щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
-доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - у твердій грошовій сумі в розмірі 37 500,00 гривень щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Визначаючи розмір аліментів у твердій грошовій сумі по 37 500,00 грн на кожну дитину (загалом 75 000,00 грн на місяць), суд враховує законодавчо закріплений орієнтир пропорційності утримання двох дітей. За приписами ч. 1 ст. 183 СК України, справедливим та стандартним розміром аліментів на двох дітей є одна третина (1/3) від сукупного доходу платника.
Згідно з дослідженими судом контрактами, підтверджений щомісячний дохід відповідача становить 5 110 5 210 доларів США (еквівалент понад 226 000 230 600 грн за офіційним курсом НБУ). Запитувана позивачкою сукупна сума аліментів на двох дітей у розмірі 75 000,00 грн становить приблизно 32,5 % від підтвердженого місячного заробітку відповідача.
Таким чином, обраний позивачкою спосіб стягнення аліментів у твердій грошовій сумі (зумовлений отриманням відповідачем доходу в іноземній валюті за кордоном та міжрейсовими перервами) за своїм економічним навантаженням не перевищує стандартну частку (1/3), передбачену сімейним законодавством для утримання двох дітей, залишаючи у розпорядженні відповідача понад дві третини його доходу (більше 150 000 грн щомісячно).
Натомість запропонований відповідачем розмір у 4 500,00 грн на одну дитину (9 000,00 грн на двох дітей) становить менше 4 % від його місячного заробітку. Така сума є очевидно непропорційною фінансовим можливостям батька, суперечить засадам справедливості та призвела б до штучного заниження рівня життя дітей порівняно з рівнем життя їхнього батька».
Частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Верховний Суд при вирішенні спорів про зміну способу та розміру аліментів неодноразово наголошував на тому, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися.
Відповідно до статті 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження.
При цьому, суд відхиляє доводи сторони відповідача про необґрунтованість заявленої суми через відсутність детального щомісячного кошторису витрат, чеків на лікування чи оплату гуртків, а також посилання на те, що сума у 37 500,00 грн у 13 разів перевищує прожитковий мінімум для дитини до 6 років.
По-перше, Сімейний кодекс України не встановлює верхньої межі розміру аліментів, що присуджуються за рішенням суду в позовному провадженні. Прожитковий мінімум є лише соціальним стандартом виживання, а не мірилом потреб дитини, батько якої має високий дохід у валюті. Дитина має право на такий рівень життя та всебічного розвитку, який відповідає реальним фінансовим можливостям її батьків, а не обмежується базовими фізіологічними потребами (ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
А відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю
Щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, слід зазначити наступне.
Правовідносини, що виникли між сторонами щодо стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, регулюються ст.ст. 75, 84 СК України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 75 СК України, дружина чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Право на аліменти у дружини - матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині - матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред`явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19).
Відповідно до ч. 2 ст. 91 СК України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.
Особливим видом права жінки на утримання є її право на утримання чоловіком у разі проживання з нею їхньої дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу жінки та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.
Згідно зі ст. 84 СК України, дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
В постанові Верховного Суду по справі № 750/9224/16-ц (провадження № 61-16837св18) від 13 червня 2018 року суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що відповідно до частин другої та шостої статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років і в разі розірвання шлюбу. Згідно з частиною четвертою статті 84 СК України право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
З матеріалів справи вбачається, що згідно витягу з наказу начальника ГУНП в Одеській області від 20.11.2023 року лейтенант поліції Юршевич А.О. перебуває у соціальній відпустці по догляду за дитиною з 18.12.2023 до 17.10.2026 року (а.с.14).
Друга спільна дитина позивача та відповідача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не досягла трирічного віку, проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні.
При вирішенні питання про спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання дружини, суд виходить з того, що відповідач є особою працездатного віку, під час розгляду справи відповідачем не надано доказів в підтвердження того, що він не має можливості надавати таку допомогу дружині.
Доводи відповідача про те, що позивачка може працювати та отримувати заробітну плату бо є дипломованим спеціалістом , як на підставу задоволені вимог частково у розмірі 2000 гривень суд відхиляє, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 84 СК України, право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Крім того, відповідач не надав доказів, що рівень його доходу не дає змоги сплачувати аліменти на утримання дружини в заявленому розмірі..
Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів на утримання дружини керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.
З урахуванням встановлених обставин, досліджених доказів, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб дружини, можливостей відповідача, суд вважає за можливе задовольнити вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини та стягнути аліменти з відповідача на користь позивача на утримання дружини в твердій грошовій сумі в розмірі 14000.00 щомісячно, починаючи з дня подання позову (27.05.2026) і до досягнення дитиною ОСОБА_6 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»", у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Тому аліменти у зміненому розмірі підлягають стягненню з дня набрання цим рішенням законної сили.
Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 05 вересня 2018 року у справі № 306/2389/16-ц, від 17 грудня 2018 року у справі № 727/6408/16-ц та від 15 жовтня 2025 року у справі № 686/28590/23.
Щодо поділу майна подружжя
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Також згідно з частиною третьою статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.
У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).
Тлумачення частини першої статті 71 СК України свідчить, що як поділ спільного сумісного майна в натурі, так і визначення розміру часток кожного з них, може здійснюватися на підставі: договору подружжя; рішення суду при наявності спору між подружжям.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (пункт 27постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).
Поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України).
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина друга статті 71 СК України).
У разі поділу спільної сумісної власності необхідно настільки, наскільки це можливо, встановити, для кого зі сторін спору майно, яке є предметом поділу, має більше значення, враховуючи різні обставини його набуття та використання сім`єю (пункт 66.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, необхідно установити обсяг спільно нажитого майна, з`ясувати час та джерела його придбання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19), від 23 січня 2024 року № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20)).
До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. Під час поділу майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (див. постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року в справі № 712/8602/19 (провадження № 61-14809сво21)).
Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них надалі вчиняти узгоджені дії для вичерпання конфлікту.
Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження №14-67цс20))».
У пункті 50 цієї ж постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов`язковою. За змістом частини четвертої статті 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом частини другої статті 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі.
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо поділу автомобіля
Судом встановлено, що спірній автомобіль BMW 535D, 2005 року випуску, VIN НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_5 придбаний під час шлюбу та є спільним сумісним майном подружжя, що підтверджуються свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.136)
Позивач просить присудити автомобіль відповідачу, а на її користь стягнути з відповідача половину вартості вказаного автомобіля. Автомобіль є неподільною річчю.
Відповідно до частини другої статті 71 СК України, неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Враховуючи, що автомобіль автомобіля BMW 535D, 2005 року випуску, VIN НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_5 , весь час перебував у користуванні відповідача або пов`язаних з відповідачем осіб, про що свідчить знаходження у відповідача оригіналу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а позивачка не користувалась спірним автомобілем і взагалі не мала доступу до нього, логічним та розумним буде виділити автомобіль у особисту власність відповідача, стягнувши з нього на користь позивачки компенсацію половини вартості автомобіля.
Звіт з незалежної оцінки майна легкового автомобіля BMW 535D, 2005 року випуску, VIN НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_5 складено суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «ПРОФІ-ТН» за результатами безпосереднього огляду та оцінки транспортного засобу 09.06.2026(а.с.128).
Щодо визначення вартості спірного автомобіля, то суд приймає до уваги висновок ТОВ «ПРОФІ-ТН» від 09.06.2026 року, наданий стороною відповідача, , висновок експерта був зроблений з безпосереднім оглядом спірного автомобіля, з можливістю оцінити реальний технічний стан та вартість автомобіля. Тоді як позивач сама вказувала, що оцінка вартості автомобіля проведена орієнтовна за допомогою сайту Авторіа, без фізичного огляду автомобіля, що однак, не є виною позивачки, оскільки вона не мала доступу до спірного автомобіля.
За результатами оцінки ринкова вартість автомобіля BMW 535D, 2005 року випуску, VIN НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_5 без ПДВ визначена у 334 102 грн, що на дату оцінки відповідало 7 551 долару США. (а.с.128)
А відтак вважає за доцільне визнати право спільної сумісної власності на частину автомобіля BMW 535D (д.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ) за ОСОБА_1 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість її 1/2 частки автомобіля в розмірі 167 051 гривень.
Щодо поділу грошових коштів
Позивачка просить визнати спільною сумісною власністю 10 400 євро та стягнути з Відповідача половину - 266 918,60 грн. які нібито передала Відповідачу 8 500 євро готівкою у м. Софії 14.04.2026 та переказу на картку 1 900 євро 26.04.2026.
Відповідач категорично заперечує отримання 8 500 євро готівкою і наявність у нього 10 400 євро як об`єкта поділу. Вважає що подані докази не підтверджують ані передачі, ані подальшого перебування цих коштів у його розпорядженні.
Судом встановлено, що згідно довідок про рух коштів по картці НОМЕР_13 від 26.05.2026 відкритих в АТ «Монобанк» , що належить позивачу вбачається зняття коштів, а саме :
1. 1000 євро 01.01.2026,
2. 1900 євро 23.01.2026;
3. 1900 євро 29.01.2026;
4. 1900 євро 24.02.2026;
5. 1900 євро 06.03.2026(аю.с.18-20)
Позивачем знято з банку 8 600 євро готівкою, після того як нею було витрачено 100 євро на сімейні потреби, сума накопичення складала 8500 євро, які в подальшому 14.04.2026 були передані як стверджує позивач Відповідачу в м. Софія Республіка Болгарія куди поїхала остання з дітьми на зустріч до відповідача.
В судовому засіданні факт передачі Позивачем грошових коштів в розмірі 8 500 євро готівкою мати ОСОБА_10 , яка разом з Позивачем та дітьми 13 квітня 2026 прибула рейсовим автобусом до м. Софія (Республіка Болгарія) не підтвердила. Пояснила, що дійсно така сума коштів у її доньки (позивача) була, вони її поділили пополам, щоб було зручніше перевести за кордон, однак чи передавала донька кошти зятю вона не бачила.
26.04.2026 з картки Позивача також вбачається переказ на картку № НОМЕР_14 суми в розмірі 1900 євро підтверджується квитанцією №X877-1H55-H90X-92PT від 26.04.202 (а.с.24).
Позивачем надано скріншот переписки з відповідачем, до відома якого було доведено текст про суму 1900 та з фото грошових коштів в євро в руці.
Судом встановлено, що Відповідач має поточні рахунки, в тому числі валютні, у банківських установах: Акціонерному товаристві «МТБ Банк» (валютний рахунок № НОМЕР_10 (дол США) дата закриття рахунку 25.02.2026 року), Акціонерному товаристві «Універсал Банк» (рахунок № НОМЕР_11 , рахунок № НОМЕР_12 )(а.с.69-70)
Таким чином, судом встановлено, що позивач в період шлюбу перераховувала зі своєї картки кошти на інша рахунки, що підтверджується відповідними витягами по рахункам, однак під час судового розгляду не було встановлено що сума коштів у розмірі 1900 євро була переведена на рахунок відповідача та сума 8500 євро була передана відповідачу.
Довідки про рух коштів підтверджують лише зняття Позивачкою готівки з власного рахунку, але не засвідчують подальшого зберігання цих коштів, їх перевезення до Республіки Болгарія та передання Відповідачу.
Відповідач не декларував наявності в нього 8 500 або 10 400 євро, такі кошти не були зараховані на його встановлені банківські рахунки, не розміщувалися на депозиті та не відображені в документах банків як актив Відповідача. Відсутня також розписка, акт приймання-передачі, листування, аудіо- чи відеозапис або інший об`єктивний доказ прийняття ним 8 500 євро.
А відтак судом не встановлено факту існування конкретного майнового об`єкта, який вона просить поділити (Постанова Верховного Суду від 05 грудня 2024 року у справі № 509/2156/19 )
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з вимогами ст.ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже судом встановлено, що кошти знімались з рахунків позивачем та витрачались, за її поясненнями, на сім`ю, однак доказів того що пересилались позивачу, доказів на підтвердження цих обставин, чи їх спростування сторонами не надано.
Суд погоджується з доводами відповідача, що позивач не наводить мети передання, домовленості про зберігання, умов повернення чи будь якої реакції сторін після нібито передачі. За відсутності таких доказів суд не може встановити ані правову природу правовідносин, ані факт існування коштів у Відповідача.
Суд критично ставиться до таких доводів позивача та не приймає їх до уваги, оскільки вони не підтверджені належними доказами та погоджується з доводами відповідала що сам факт зняття 8 600 євро протягом кількох місяців не доводить, що ці кошти зберігалися у незмінному обсязі, що 100 євро було витрачено, а рівно 8 500 євро передано Відповідачу докази справи не містять..
Для поділу грошових коштів необхідно довести існування конкретного об`єкта спільної сумісної власності на певний момент у часі, його розмір та подальше перебування у володінні одного з подружжя або умисне використання ним майна (коштів) усупереч інтересам сім`ї. Не можна здійснювати поділ майна на підставі припущення про передання коштів, існування яких у Відповідача не встановлено.
Відтак вимога про визнання 10 400 євро спільними заощадженнями, що перебувають у Відповідача, та стягнення половини зазначених коштів у розмірі 266 918,60 грн задоволенню не підлягає так як недоведена.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Щодо стягнення судового збору
Позивачка відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів та зміну їх розміру.
Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, вони стягуються з другої сторони на користь держави пропорційно до задоволеної частини вимог.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року становить 3328.00 гривень, тому судовий збір, який підлягав би сплаті за подання цього позову фізичною особою через систему «Електронний суд» з застосуванням коефіцієнту 0.8 становить 1064.96 гривень.
На виконання ст.141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову позивача підлягає стягненню з відповідача судовий збір в наступному порядку:
- судовий збір за вимогу про стягнення аліментів в розмірі 1064.96 гривень (одна тисяча шістдесят чотири гривні дев`яносто шість копійок) на користь держави;
- судовий збір за вимогу про розірвання шлюбу в розмірі 1064.96 гривень (одна тисяча шістдесят чотири гривні дев`яносто шість копійок) на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_15 ;
- судовий збір за вимогу про розподіл майна в розмірі 2036.05 гривень (дві тисячі тридцять шість гривень п`ять копійок) на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_15 .
Стосовно витрат, пов`язаних з розглядом справи, - на професійну правничу допомогу, судом встановлені наступні обставини.
Згідно абзаців 1 і 2 ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В свою чергу абзацом першим ч.3 ст. 279 ЦПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У змісті поданої позовної заяви зроблено заяву про подання доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
При цьому, пункт 5 ч.7 ст. 265 ЦПК України передбачає, що у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про, серед іншого, строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.
Водночас другим реченням ч.3 ст. 270 ЦПК України передбачено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Тому у даному рішенні суд визначає позивачу строк тривалістю п`ять днів для подання доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які ним понесені.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.57, 60, 61, 69, 70, 180, 181, 182, 192 Сімейного кодексу ст.ст.2, 4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та розподіл спільного сумісного майна подружжя задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженцем м. Одеса, Одеська область та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 уродженкою с. Городнє, Болградського району Одеської області, зареєстрований 22 лютого 2023 року Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №326.
Після розірвання шлюбу залишити позивачу шлюбне прізвище « ОСОБА_3 ».
Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , паспорт № НОМЕР_16 виданий органом 5114 від 03.04.2019 року, РНОКПП НОМЕР_4
на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_15 аліменти на утримання:
малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 37 500,00 гривень (тридцять сім тисяч п`ятсот гривень) щомісячно, починаючи з дня подання позову 27.05.2026 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 37 500,00 гривень (тридцять сім тисяч п`ятсот гривень) щомісячно, починаючи з дня подання позову 27.05.2026 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
аліменти на утримання матері дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 14 000,00 гривень (чотирнадцять тисяч гривень) щомісячно, починаючи з дня подання позову 27.05.2026 року і до досягнення дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Визнати автомобіль BMW 535D (д.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ) спільним сумісним майном подружжя.
Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 на автомобіль BMW 535D (д.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ), визнати за ОСОБА_2 право одноосібної власності на цей автомобіль.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , паспорт № НОМЕР_16 виданий органом 5114 від 03.04.2019 року, РНОКПП НОМЕР_4
на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_15
грошову компенсацію за 1/2 частку в автомобіля марки BMW 535D (д.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ) в розмірі 167 051.00 гривень (сто шістдесят сім тисяч п`ятдесят одна гривня).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , паспорт № НОМЕР_16 виданий органом 5114 від 03.04.2019 року, РНОКПП НОМЕР_4
- судовий збір за вимогу про стягнення аліментів в розмірі 1064.96 гривень (одна тисяча шістдесят чотири гривні дев?яносто шість копійок) на користь держави;
- судовий збір за вимогу про розірвання шлюбу в розмірі 1064.96 гривень (одна тисяча шістдесят чотири гривні дев?яносто шість копійок) на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_15 ;
- судовий збір за вимогу про розподіл майна в розмірі 2036.05 гривень (дві тисячі тридцять шість гривень п?ять копійок) на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_15 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В.Кодінцева
Судове рішення № 141490434, Болградський районний суд Одеської області було прийнято 13.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 497/1389/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: