Рішення № 141471369, 12.11.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Дата ухвалення
12.11.2026
Номер справи
545/2467/26
Номер документу
141471369
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 545/2467/26

Провадження № 2/545/2271/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2026 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Стрюк Л.І.,

з участю секретаря Гаврися В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу, трьох відсотків річних від простроченої суми,

В С Т А Н О В И В :

Представник ТОВ «Цикл Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідача суму боргу трьох відсотків річних від простроченої суми за кредитним договором № 014/08-1075 від 23 червня 2008 року за період з 09 грудня 2017 року по 01 березня 2020 року у розмірі 1323,99 доларів США та стягнути судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 23 червня 2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступник АТ «Райффайзен Банк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/08-1075 на суму 24 600,00 доларів США зі строком повернення до 22 червня 2011 року та сплатою 15% річних.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11 травня 2012 року у справі № 1625/1178/12 позов банку задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 158 115,01 грн (еквівалент 19 789,36 доларів США) і судові витрати в сумі 1 581,16 грн, на виконання чого видано виконавчий лист.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2017 року заяву банку про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого листа до виконання було задоволено. Проте постановою Полтавського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року зазначену ухвалу скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у поновленні цього строку.

18 липня 2024 року право вимоги за вказаним кредитним договором було відступлено АТ «Райффайзен Банк» на користь АТ «Оксі Банк» (договір № 114/2-71), а надалі того ж дня АТ «Оксі Банк» на користь ТОВ «Цикл Фінанс» (договір № 114/2-71-1).

Зазначала, що станом на 13.05.2026 рішення Полтавського районного суд Полтавської області від 11.05.2012 у справі №1625/1178/12 боржником не виконано.

Вказувала, що оскільки невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, то право на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення з урахуванням перехідних положень ЦПК України стосовно зупинення перебігу строків у зв`язку з веденням на території України карантину та воєнного стану.

Посилаючись на те, що боржником своєчасно не виконане грошове зобов`язання за кредитним договором та на те, що в силу ч. 2 ст. 625 ЦК України у такого боржника виникає обов`язок сплатити кредитору поряд із сумою основного боргу, три відсотки річних від простроченої суми просив позов задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача заявлену суму заборгованості.

У відзиві представник відповідача заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11.05.2012 у справі № 1625/1178/12 не є достатньою підставою для задоволення вимог. Постановою державного виконавця від 23.07.2015 ВП № 48032648 та преюдиційною постановою Полтавського апеляційного суду від 13.11.2018 встановлено, що первісний кредитор пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, у поновленні якого йому було остаточно відмовлено, відтак право на примусове стягнення боргу втрачено. Відповідно до ст. 514 ЦК України ТОВ «Цикл Фінанс» не могло набути більшого обсягу прав, ніж мав первісний кредитор, а стягнення 3% річних як похідної вимоги після втрати права на примусове виконання суперечить нормам чинного законодавства та принципам цивільного права. Крім того, відповідач вказувала на сплив позовної давності, недоведеність належного обсягу правонаступництва та просила стягнути з позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов такого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 червня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль», правонаступником якого є Акціонерне товариства «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір , згідно умов якого банк надав позичальнику споживчий кредит у розмірі 24600 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути кредит у повному розмірі у строк до 22 червня 2011 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі 15% річних.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором, 11 травня 2012 року Полтавським районним судом Полтавської області ухвалено заочне рішення у справі №1625/1178/12, яким позов ПАТ «Райффайзен банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/08-1075 від 23 червня 2008 року станом на 10 лютого 2012 року у сумі 158115,01 гривень, що є еквівалентом 19789,36 доларів США та судові витрати у сумі 1581,16 гривень.

18 липня 2024 року між АТ «Райффайзен Банк» та АТ «Оксі Банк» укладено договір відступлення права вимоги №114/2-71, відповідно до якого АТ «Оксі Банк» набуло право вимоги за кредитним договором.

В свою чергу 18 липня 2024 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір відступлення права вимоги №114/2-71-1, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінснс» набуло права вимоги за кредитним договором.

Також на виконання вищезазначеного заочного рішення від 11.05.20212 Полтавським районним судом Полтавської області видано виконавчий лист №1625/1178/12 до виконання.

18.12.2017 Полтавським районним судом Полтавської області постановлено ухвалу у справі №1625/1178/12, якою заяву ПАТ «Райффайзен банк Аваль» про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання задоволено. Поновлено пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа по спаві № 1625/1178/12 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 014/08-1075 від 23 червня 2008 року в сумі 158115,01 грн, а також судових витрат в сумі 1581,16 грн.

13 листопада 2018 року Полтавським апеляційним судом винесено постанову по справі 1625/1178/12, якою апеляційну скаргу адвоката Панченко О.О. в інтересах ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2017 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою відмовлено у задоволені заяви ПАТ «Райффайзен банк Аваль» в поновленні строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання».

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Такі висновки викладено у постановах Великої палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15 (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15 (провадження № 14-16цс18).

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) [частина перша статті 530 ЦК України].

У главі 50 ЦК України визначено підстави припинення зобов`язання, а в частині першій статті 598 цієї глави обумовлено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Підстави припинення зобов`язання визначені, зокрема, в статтях 599, 600, 601, 604-609 ЦК України.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Загальні підходи до визначення змісту порушення зобов`язань містяться в статті 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання (частина друга статті 615 ЦК України).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18).

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує такого зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

З аналізу глави 50 ЦК України, яка врегульовує питання припинення зобов`язання, слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 64 постанови від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження 12-302гс18).

У випадку порушення учасником правовідносин умов правочину внаслідок невиконання взятих на себе обов`язків інша сторона має можливість захистити свої права (зокрема, у судовому порядку), а регулятивні правовідносини трансформуються в охоронні, тобто такі, що захищені судовим рішенням.

При цьому факт ухвалення судового рішення щодо прав та обов`язків учасників зобов`язальних (регулятивних) правовідносин не змінює самого зобов`язання та не припиняє його.

У пункті 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 369/13444/20 (провадження № 14-52цс25) зазначено, що ухвалення судового рішення щодо стягнення заборгованості за договором не є підставою заміни зобов`язання за договором - новим зобов`язанням за рішенням суду, а вказує лише на охоронний характер таких правовідносин, яким надано захист судовим рішенням. Таке судове рішення не змінює обсягу прав та обов`язків сторін зобов`язання, а лише підтверджує їх наявність та надає можливість примусового виконання цивільного зобов`язання у процедурах виконавчого провадження. Пункт 98 цієї постанови подібний до змісту пункту 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження 12-302гс18) про те, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з ухваленням судового рішення щодо нього чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність актів правосуддя про стягнення заборгованості не припиняє зобов`язань сторін.

Оцінюючи встановлені судом фактичні обставини справи через призму наведених норм матеріального права та актуальної судової практики, суд виходить із такого.

Як встановлено матеріалами справи, заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11 травня 2012 року у справі № 1625/1178/12 з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 014/08-1075 від 23 червня 2008 року в розмірі 158 115,01 грн та судові витрати в сумі 1 581,16 грн.

Водночас постановою заступника начальника ВДВС Полтавського районного управління юстиції від 23 липня 2015 року (ВП № 48032648) у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 1625/1178/12 відмовлено у зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. У подальшому постановою Полтавського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року у справі № 1625/1178/12 остаточно відмовлено у задоволенні заяви первісного кредитора про поновлення зазначеного строку.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, набувши право вимоги за договорами відступлення права вимоги від 18 липня 2024 року (№ 114/2-71 та № 114/2-71-1), ТОВ «Цикл Фінанс» набуло його саме у тому правовому стані, в якому воно перебувало у первісного кредитора після остаточної втрати можливості примусового виконання судового рішення про стягнення основного боргу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи питання щодо можливості нарахування та стягнення трьох процентів річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України після втрати кредитором права на примусове виконання судового рішення про стягнення основного боргу, суд застосовує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 754/511/23 (провадження № 14-169цс24).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала такі правові висновки:

- судове рішення про відновлення прав на грошові суми не породжує нових обов`язків, а лише підтверджує чи трансформує існуюче зобов`язання, проте можливість примусового стягнення заборгованості вичерпується зі спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, якщо суд не поновив цього строку;

- «зобов`язання зі сплати боргу, яке засвідчене судовим рішенням про його примусове стягнення, строк пред`явлення виконання за яким пропущено і в поновленні такого строку суд відмовив, а можливість його виконання втрачена, не може вважатися припиненим у матеріально-правовому сенсі. Тобто таке зобов`язання вважається тим зобов`язанням, вимоги за яким хоч і позбавлені примусового захисту, проте їх добровільне виконання визнається належним» (натуральне зобов`язання);

- «у такому випадку до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку згідно з рішенням) не можна застосовувати правила ч. 2 ст. 625 ЦК України»;

Відтак, враховуючи, що передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, після вичерпання можливості примусового стягнення основного зобов`язання правила частини другої статті 625 ЦК України до основної вимоги не застосовуються, оскільки надання стягувачу можливості постійно пред`являти вимоги про стягнення додаткових сум за основною вимогою, яка вже не підлягає примусовому захисту через недбалість самого кредитора, суперечило б принципу правової визначеності.

Застосовуючи зазначену правову позицію Великої Палати Верховного Суду до встановлених у цій справі обставин, суд констатує, що у зв`язку зі спливом строку пред`явлення виконавчого листа № 1625/1178/12 до виконання та остаточною відмовою судом апеляційної інстанції у його поновленні (постанова від 13 листопада 2018 року), основне боргове зобов`язання ОСОБА_1 втратило юридичну примусовість і трансформувалося у натуральне зобов`язання, виконання якого можливе виключно на добровільних засадах.

Оскільки первісний кредитор, а відтак і його правонаступник ТОВ «Цикл Фінанс», остаточно втратили право на примусове виконання заочного рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 травня 2012 року щодо основного боргу, правові підстави для задоволення похідних позовних вимог про стягнення трьох процентів річних за частиною другою статті 625 ЦК України відсутні.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «Цикл Фінанс» є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача (пункт 2 частини другої статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду (зокрема, у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц) та Верховний Суд (у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору, навіть за відсутності відповідного клопотання про зменшення таких витрат.

Оцінюючи надані стороною відповідача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу (договір № DK-2026/095 від 07.06.2026, акт приймання-передачі виконаних робіт від 18.06.2026 на загальний обсяг 16 годин 40 хвилин та квитанцію про оплату 25 000,00 грн), суд враховує, що справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.

Крім того, обставини справи не становили значної фактичної чи правової складності, оскільки стосувалися застосування усталеної правової позиції Верховного Суду та встановлених судовими рішеннями у справі № 1625/1178/12 преюдиційних фактів, які вже були відомі відповідачу та її представникам під час апеляційного перегляду у справі № 1625/1178/12.

Також в акті виконаних робіт від 18.06.2026 зазначено роботи, які не стосуються розгляду справи в суді першої інстанції (розробка стратегії апеляційного оскарження та підготовка апеляційної скарги), а заявлений час (16 годин 40 хвилин) є надмірним для підготовки двох процесуальних документів відзиву на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив.

Ураховуючи критерії розумності, реальності, співмірності виконаних робіт зі складністю справи та фактичним обсягом наданих послуг у суді першої інстанції без участі сторін у судовому засіданні, суд вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 6 000,00 грн, що є справедливим та співмірним відшкодуванням, яке підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 200, 206,258-260 ЦПК України ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу трьох відсотків річних від простроченої суми відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Цикл Фінанс» (код ЄРДПОУ 434553613, адреса місця знаходження : 04112, місто Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з моменту проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: Л. І. Стрюк

Часті запитання

Який тип судового документу № 141471369 ?

Документ № 141471369 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141471369 ?

Дата ухвалення - 12.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141471369 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141471369 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141471369, Полтавський районний суд Полтавської області

Судове рішення № 141471369, Полтавський районний суд Полтавської області було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 141471369 відноситься до справи № 545/2467/26

Це рішення відноситься до справи № 545/2467/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141471368
Наступний документ : 141471370