Єдиний державний реєстр судових рішень 465/10561/26
1-кп/465/1330/26
У Х В А Л А
судового засідання
13.11.2026 року Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого адвоката: ОСОБА_5 ,
потерпілої: ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові клопотання прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_7 про продовження строку дії запобіжного заходу
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю м. Львова, із вищою освітою, неодруженому, офіційно не працюючому, раніше судимому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
в с т а н о в и в :
У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026141370000544 від 18.09.2026 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів з можливістю внесення застави в раніше обраному розмірі у сумі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки ризики, що існували на момент обрання запобіжного заходу обвинуваченому, не відпали. Так, суворість можливого покарання, яке передбачене за інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, здатне спонукати обвинуваченого переховуватися від суду. Крім цього, обвинувачений раніше притягався до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення корисливих злочинів проти приватної власності, що, на переконання сторони обвинувачення, значно посилює ризик можливого вчинення обвинуваченим діянь, спрямованих на ухилення від відповідальності за скоєне. Також прокурор звертає увагу на те, що ОСОБА_4 не має сталих соціальних зв`язків позитивного спрямування, а тому, в разі застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, останній з високим ступенем вірогідності зможе продовжувати протиправну діяльність і вчинити нові кримінальні правопорушення.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 щодо задоволення клопотання прокурора заперечив, вважаючи, що ризики, передбачені ст.177 КПК України відсутні. Тому просив змінити ОСОБА_4 раніше застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою на будь-який інший, не пов`язаний з триманням під вартою, або ж, у випадку задоволення клопотання прокурора, зменшити раніше визначений його підзахисному розмір альтернативної застави. При цьому, захисник наголосив, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, зможе працевлаштуватися з метою отримання заробітку для подальшого відшкодування шкоди, завданої потерпілій. Також звернув увагу на те, що ОСОБА_4 втратив дитину, тому, у випадку застосування більш м`якого запобіжного заходу, він зможе побути з дружиною, щоб підтримати її та стати для неї моральною підтримкою.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника. При цьому, клопотав про обрання йому запобіжного заходу у виді домашнього арешту або ж зменшення розміру альтернативної застави. Так, обвинувачений пояснив, що наміру уникати відповідальності за скоєне не має, водночас його дружина, яка втратила дитину, зараз потребує його підтримки.
Потерпіла ОСОБА_6 клопотання прокурора підтримала, при цьому, зазначила, що обвинувачений, який вже раніше судимий за крадіжки, у випадку перебування на волі зможе продовжувати свій злочинний промисел. Тому щодо будь-яких послаблень умов застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_4 , вона категорично заперечує.
Заслухавши доводи учасників провадження, суд приходить до наступного висновку.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
За змістом ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання.
Як встановлено судом, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, яке відноситься до тяжких злочинів, за вчинення якого передбачена можливість застосування покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років.
За змістом обвинувального акта ОСОБА_4 інкриміновано скоєння 17.09.2026 року о 18.00 год. у м. Львові по вул. Смаль-Стоцького, 1 в приміщенні магазину «Elephart shop» крадіжки гаманця потерпілої ОСОБА_6 із грошовими коштами та особистими документами потерпілої, що вчинено повторно та в умовах воєнного стану.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.
Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти (справи «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини» та ін.).
Крім того, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справі «Бекчиєв проти Молдови»).
Також ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці націлює на те, що тримання під вартою є виправданим, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (справа «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy, Заява №26772/95, від 06 квітня 2000 року).
Також у своєму рішенні у справі "W проти Швейцарії" від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Суд наголошує, що сама по собі тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, не є єдиним критерієм, який враховується при прийнятті рішення про необхідність продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Заслуговують також на увагу доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 , притягається до кримінальної відповідальності за вчинення крадіжки в умовах воєнного стану. Раніше обвинувачений уже притягався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини проти приватної власності та на даний час обвинувачується у вчиненні крадіжки повторно як такий, що має непогашену судимість за попереднім вироком. Наведене може свідчити про наявність в обвинуваченого певних стереотипів поведінки, яка не вписується в рамки загальних уявлень про законослухняність, що в сукупності становить реальний ризик можливих спроб обвинуваченого ухилитися від суду та продовжити свою попередню діяльність на шкоду суспільним інтересам.
Тому з урахуванням цих обставин в сукупності із тяжкістю злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , слід вважати доведеною прокурором наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з огляду на вищенаведене, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто, застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_4 на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.
Більш того, розгляд кримінального провадження судом на даний час перебуває на початковій стадії, наразі здійснюється перехід до дослідження доказів у справі, а тому, будь-яка зміна раніше застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу може негативно позначитися на подальшому здійсненні провадження у справі, беручи також до уваги те, що докази у справі ще не досліджувалися, свідки не допитувалися, відповідно, за відсутності тимчасових обмежень у свободі обвинуваченого дасть можливість останньому чинити тиск на учасників провадження з метою зміни ними раніше наданих викривальних показань або ж, будучи на свободі, знищити докази, які мають важливе значення для справи.
Крім цього, не може залишатися поза увагою суду те, що обвинувачений ОСОБА_4 не має офіційного місця праці, перебивається тимчасовими заробітками, постійних джерел доходів не має. Як зазначив сам обвинувачений в судовому засіданні, він також перебуває на замісній підтримуючій терапії як наркозалежна особа. Вказане в сукупності із тим, що ОСОБА_4 не має міцних соціальних зв`язків позитивного спрямування, свідчить про неможливість обрання обвинуваченому більш м`яких запобіжних заходів, ніж той, що на даний час застосований у виді триманні під вартою.
Будь-яких медичних протипоказань для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою судом в ході розгляду клопотання не встановлено.
За таких обставин клопотання прокурора в частині продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню. Підстав для зміни обвинуваченому обраного виду запобіжного заходу на домашній арешт або будь-який інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, суд на даний час не вбачає.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
У даному випадку враховується, що обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 18.09.2026 року визначено альтернативний розмір застави. Відповідно, при прийнятті рішення про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою підстав не визначати альтернативну заставу немає.
Згідно вищевказаної ухвали слідчого судді обвинуваченому ОСОБА_4 розмір альтернативної застави визначено у сумі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Викладені у вказаній ухвалі мотиви є актуальними й на даний час та вказують на обґрунтованість того розміру застави, який уже визначено у справі.
Тому наразі підстав для зменшення обвинуваченому ОСОБА_4 раніше визначеного розміру альтернативної застави суд не вбачає.
При цьому, суд враховує, що, посилаючись на наявність сімейних обставин, які, на переконання обвинуваченого, дають підстави зменшити розмір застави, сторона захисту, при цьому, не надала жодних доказів існування таких обставин. Так, будь-яких підтверджень про смерть дитини обвинуваченого ні сам обвинувачений, ні його захисник суду не представили. Більш того, не може залишатися поза увагою суду й той факт, що, заявляючи про необхідність обвинуваченого надавати підтримку своїй дружині, ОСОБА_4 в судовому засіданні водночас вказав, що він неодружений і будь-яких доказів зворотного в ході розгляду клопотання не надав. Тому за наведених обставин підстав для зменшення раніше визначеного обвинуваченому розміру застави суд не вбачає.
Водночас суд звертає увагу сторони обвинувачення на те, що у поданому клопотанні про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурором пропонується визначити розмір альтернативної застави обвинуваченому у сумі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Однак, будь-якого обґрунтування підстав для збільшення розміру застави, яка попередньо визначена у сумі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, публічним обвинувачем не наведено. А тому, підстави для зміни застави в сторону її збільшення, як про це просить прокурор, відсутні. Відповідно, така підлягає залишенню на рівні, попередньо визначеному на стадії обрання запобіжного заходу, у зв`язку з чим клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню з урахуванням зазначеної обставини.
Враховуючи, що на даний час ризики, які існували на момент обрання обвинуваченому запобіжного заходу, не зменшилися, підстав для визначення іншої альтернативної застави обвинуваченому, ніж та, яка попередньо обрана, на даний час немає. Більш того, будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність вагомих стримуючих факторів, які б могли запобігти наявним у справі ризикам, стороною захисту не представлено.
За таких обставин суд вважає, що подане прокурором клопотання є обґрунтованим та підлягає до задоволення частково, з урахуванням вищенаведених мотивів.
Керуючись ст.ст.177,178, 183, 197, 199, 314, 315, 331 КПК України, суд -
у х в а л и в :
Клопотання прокурора задоволити частково.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів - до 11 січня 2027 року включно.
Визначити ОСОБА_4 заставу в попередньо обраному розмірі в сумі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, IBAN:UA598201720355219002000000757, ЄДРПОУ 26306742, одержувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівській області.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
На підставі ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов`язки:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою, в тому числі у разі виклику за допомогою телефонного зв`язку;
- не відлучатися за межі м. Львова без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;
- утриматися від спілкування з потерпілою та свідками у кримінальному провадженні.
Визначити 2-місячний строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.
Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Державної казначейської служби України, має бути наданий уповноваженій службовій особі ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)».
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У задоволенні клопотань захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на будь-який інший, не пов`язаний з обмеженням особистої свободи обвинуваченого, і зменшення розміру альтернативної застави відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику Державної установи "Львівська установа виконання покарань № 19" для виконання.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду на протязі семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, - з часу вручення копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 141466876, Франківський районний суд м. Львова було прийнято 13.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 465/10561/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: