Єдиний державний реєстр судових рішень 465/10012/26
1-кп/465/1308/26
У Х В А Л А
підготовчого судового засідання
11.11.2026 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання прокурора Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026141370000498 від 05.09.2026 року про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121 КК України, -
за участі обвинуваченого ОСОБА_5
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває кримінальному провадження №12026141370000498 від 05.09.2026 року про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121 КК України.
Ухвалою суду від 04.11.2026 призначено підготовче судове засідання.
Прокурором Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб без можливості внесення застави.
Клопотання обґрунтоване тим, що 04.09.2026, близько 21:55 год, ОСОБА_5 , перебуваючи поблизу будинку № 6, що на вул. Остроградських у м. Львові, діючи з прямим умислом, спрямованим на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, завдав декілька ударів предметом з колото-ріжучими поверхнями (ножем), який мав при собі, по тілу ОСОБА_6 , а саме в ділянку грудної клітки та шиї.
Внаслідок вказаних дій у потерпілого ОСОБА_6 встановлено наступний діагноз: «Множинні відкриті рани стінки грудної клітки. Проникаюче поранення передньої поверхні грудної клітки зліва. Травматичний гемопневмоторакс зліва». Дані тілесні ушкодження, у вигляді трьох колото-різаних ран (передньої поверхні грудної клітки зліва, грудної стінки на рівні лівої реберної дуги та передньої поверхні нижньої третини шиї) утворились внаслідок дії колючо-ріжучого предмету або предмету, що володів такими властивостями. Колото-різана рана передньої поверхні грудної клітки зліва, проникаюча в ліву плевральну порожнину, з ушкодженням лівої легені та лівобічним гемопневмотораксом, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент спричинення, непроникаюча колото-різана рана грудної стінки на рівні лівої реберної дуги та колото-різана рана передньої поверхні шиї відносяться до легких ушкоджень, з короткочасним розладом здоров`я.
Відтак, у вчиненні вказаного кримінального правопорушення обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Львова, українець, громадянин України, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.
05.09.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
16.09.2026 до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - строк якого завершується 14.11.2026 включно.
Водночас, завершити судовий розгляд у даному кримінальному провадженні до 14.11.2026 із об?єктивних підстав не представляється можливим.
З огляду на викладене та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 вважає, що строк тримання під вартою щодо останнього необхідно продовжити.
Так, при вивченні особи обвинуваченого ОСОБА_5 , встановлено, що він є особою працездатного віку, раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, санкцією статті якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 (п?яти) до 8 (восьми) років, а тому є підстави вважати, що обвинувачений може з метою ухилення від кримінальної відповідальності переховуватись від органів досудового розслідування та суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки допитані свідки є знайомі обвинуваченому, з ними останній підтримує стосунки, тобто наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом із тим, жоден із більш м?яких запобіжних заходів не зможе запобігти тому, що обвинувачений ОСОБА_5 , може впливати на свідків та потерпілого у даному провадження, а також переховуватись від суду.
Прокурор в судовому засіданні підтримала клопотання та просив таке задовольнити.
Захисник та обвинувачений заперечили проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили змінити запобіжний захід на більш м`який, а саме на домашній арешт.
Розглянувши клопотання, заслухавши думку учасників судового процесу, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 16.09.2026 до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строк якого завершується 14.11.2026 включно.
Ч.1 ст.331 КПК України визначено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч.2,3 цієї статті, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі понад три роки.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, а згідно ч.3 ст.199 КПК України також і те, що заявлені ризики не зменшилися.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, а саме в нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, та санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 (п`яти) до 8 (восьми) років.
Суд вважає встановленим, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, щодо можливості ухилення обвинуваченого від суду, незаконного впливу на інших учасників у даному кримінальному провадженні. Зазначені ризики не зменшилися.
Вік та стан здоров`я обвинуваченого дозволяє застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Доказів того, що обвинувачений не може перебувати за станом здоров`я в ДУ «Львівська установа виконання покарань №19» не надано.
Суд враховує те, що з метою уникнення покарання обвинувачений може переховуватись від суду.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Суд звертає увагу, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року, Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Рішенням Європейського суду з прав людини «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень».
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України», - суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Суд вважає, що наведені прокурором у судовому засіданні підстави для продовження строків тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися.
За наведених обставин суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України, що не спростовано в судовому засіданні стороною захисту, тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.
З метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам останнього переховуватися від суду, чинити тиск на інших учасників провадження, перешкоджати кримінальному провадженню, враховуючи, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи у суді, суд дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою на шістдесят днів та не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який.
Разом із тим, відповідно до ч.5 ст.182 КПК України розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину становить від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Суд також враховує рішення ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року, у якому зазначено, що гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції (звільнення особи обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання) покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання.
Враховуючи вищенаведене, особу обвинуваченого, стан та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд приходить до висновку, що застава у межах сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 166400,00 грн, зможе достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.
Відтак, суд, заслухавши думку учасників процесу, враховуючи матеріали кримінального провадження, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно продовжити строк тримання під вартою на шістдесят днів з визначенням розміру застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 331, 369, 372, 376 КПК України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні клопотання захиника обвинуваченого - відмовити.
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 09 січня 2027 року включно.
Визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) грн. 00 коп., яка може бути внесена як обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, д/р IBAN:UA598201720355219002000000757, ЄДРПОУ 26306742, одержувач: Територіальне управління державної судової адміністрації України в Львівській області.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
На підставі ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 у разі внесення застави наступні обов`язки:
- прибувати за викликом слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою, в тому числі у разі виклику за допомогою телефонного зв`язку;
- не відлучатися за межі м. Львова без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утриматися від спілкування з потерпілим та свідками які допитані на даний час у вказаному кримінальному проваджені.
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.
Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.
Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини свої неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Копію ухвали негайно направити начальнику ДУ Львівської установи виконання покарань №19.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ували складено 12.11.2026
Суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 141466875, Франківський районний суд м. Львова було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 465/10012/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: