Рішення № 141421324, 30.10.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/16101/26

Провадження №2/523/8417/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря Ячменьової Д.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

22 липня 2026 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 126780 грн за договором про надання споживчого кредиту № 98263129000 від 23 жовтня 2021 року, укладеним між відповідачем та АТ «Укрсиббанк», право вимоги за яким набув позивач.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що 23 жовтня 2021 року між АТ «Укрсиббанк» та відповідачкою був укладений договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку, зобов`язання за яким вона належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 126780 грн, з яких 93648 грн заборгованість за тілом кредиту та 33132 грн заборгованість за комісією.

21 червня 2023 року за вказаним кредитним зобов`язанням відповідачки ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги за договором факторингу.

Оскільки у добровільному порядку відповідачка заборгованість не сплатила, позивач звернувся до суду з цим позовом.

27 липня 2026 року після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідачки відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

10 вересня 2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідачка, в інтересах якої діє її представник адвокат Ковачов О.М., надала суду відзив на позов, в якому просила повністю відмовити у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю підстав і розміру позовних вимог. У разі, якщо суд дійде висновку про наявність частини заборгованості, то при визначенні її розміру просила відмовити у стягненні 33132,00 грн комісії за управління кредитом у зв`язку з нікчемністю відповідної умови договору; відмовити у стягненні платежів, строк сплати яких не настав на день звернення до суду, 6656,00 грн за підписаним графіком платежів (23.07.2026, 25.08.2026, 23.09.2026, 23.10.2026), урахувати всі погашення на загальну суму 18800,00 грн; застосувати наслідки нікчемності умови про комісію та урахувати під час перерахунку заборгованості 12048,00 грн, зарахованих Банком на виконання цієї умови; визначити розмір заборгованості виключно за результатами дослідження витребуваних первинних документів і повного перерахунку; відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн або зменшити їх розмір як неспівмірний складності справи та обсягу наданих послуг до розумного та співмірного розміру, визначеного судом; та розподілити судові витрати пропорційно розміру фактично задоволених вимог.

При цьому відповідачка визнає підписання договору та додатка № 1 до нього у паперовій формі; зарахування на її рахунок 100000,00 грн і перерахування 400,00 грн страховику; проведене банком за рахунок переплати погашення чотирьох платежів по 4 700,00 грн - 23.11.2021, 23.12.2021, 24.01.2022, 23.02.2022 на загальну суму 18800,00 грн.

Відповідачка заперечує проти стягнення комісії за управління кредитом, оскільки ні договір, ні додаток № 1, ні паспорт кредиту не містять переліку послуг, які Банк надає відповідачці за цю плату; доказів надання будь-яких послуг (актів, повідомлень, звітів) позивач не подав. У зв`язку з цим умова додатка № 1 про щомісячну комісію за управління кредитом є нікчемною, не потребує визнання недійсною окремим позовом і не може бути підставою для стягнення 33132,00 грн.

Відповідачка вважає, що вимога позивача про стягнення платежів, строк сплати яких не настав, є передчасною, а саме на день звернення до суду не настав строк платежів за 23.07.2026, 25.08.2026, 23.09.2026 і 23.10.2026 6 656,00 грн тіла кредиту за графіком, договір не містить умови про право кредитора вимагати дострокового повернення кредиту, досудова вимога від 10.07.2026 складена в день формування позову, вимагає сплати «негайно», не встановлює строку для усунення порушення, а доказів її направлення і вручення немає.

Розмір заборгованості не доведено належними і достатніми доказами, оскільки розрахунок не містить календарної дати складання, періодів нарахування, формул, відомостей про платежі та їх зарахування; він не є первинним документом, виписка банку обмежена 21.06.2023; відомості обліку операцій позивачем за наступні три роки не подано, у розрахунку не розмежовуються прострочені і майбутні платежі.

Відповідачка посилається на суперечності у доказах позивача, а також на те, що перехід права вимоги не підтверджений достатніми і належними доказами.

Також відповідачка заявляє клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу як неспівмірних складності справи та обсягу роботи (ч.5 ст. 137 ЦПК України) до розумного та співмірного розміру, визначеного судом, виходячи із заявленої суми зі складністю справи, обсягом фактично наданих послуг, ціною позову і значенням справи; у разі відмови у позові повністю просить відмовити у їх відшкодуванні, а у разі часткового задоволення позову розподілити судові витрати пропорційно.

У свою чергу 29 жовтня 2026 року позивач надав суду додаткові пояснення, відповідно до яких зазначає, що умова про нарахування комісії за управління кредитом була передбачена договором, з усіма умовами кредитування відповідачка належним чином ознайомилася до його підписання, та пропозиція прийнята відповідачкою. Можливість нарахування комісії та включення її до загальних витрат за договором передбачена Законом України Про споживче кредитування, тому посилання відповідачки на несправедливе нарахування комісії є безпідставним та фактично спрямоване на уникнення виконання взятих на себе зобов`язань.

Також доводи сторони відповідачки про неповідомлення про перехід права вимоги не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки, незважаючи, що чинним законодавством України не передбачено обов`язку нового кредитора надсилати боржникам копії договору відступлення для ознайомлення, позивач направляв досудову вимогу відповідачці, у якій міститься інформація про перехід права вимоги до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та пропозиція добровільно сплатити заборгованість.

Позивач вважає безпідставними доводи відповідачки щодо не підтвердження належними та допустимими доказами розрахунку заборгованості та відсутності правового обґрунтування нарахованої заборгованості за комісією, оскільки всі операції за кредитним договором, зокрема нарахування та сплати, а також рух грошових коштів за рахунком позичальника, відображені у виписці, яка була надана до матеріалів справи та дає можливість перевірити правильність розрахунку заборгованості, а сам розрахунок заборгованості містить усі необхідні відомості для того, аби ідентифікувати його як такий, що підтверджує суму боргу саме по цьому кредитному договорі.

Крім того, позивач зазначає, що витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн підтверджені належними доказами та не є завищеними, оскільки відповідають ринковій вартості юридичних послуг та є обґрунтованими з урахуванням складності справи, часу, витраченого представником Товариства, та необхідності дотримання всіх процесуальних вимог. Ця сума включає аналіз правової ситуації, підготовку позовної заяви, збирання та оформлення доказів, а також юридичні консультації.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 23 жовтня 2021 року ОСОБА_1 уклала з Акціонерним товариством «Укрсиббанк» договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 98263129000, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на суму 100400 грн, з яких 100000 грн на споживчі цілі, 400 грн на оплату страхового платежу зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,0001 % річних та сплатою комісії відповідно до додатку № 1 договору.

Відповідачка зобов`язувала оплачувати кредит та інші платежі ануїтетними платанами у розмірі 4686 грн щомісячно до 23 числа кожного місяця відповідно до графіку з остаточним строком повернення до 23 жовтня 2026 року.

Додатком № 1 до договору встановлена щомісячна комісія за управління кредитом у розмірі 3 % від суми кредиту; комісія за надання послуг з управління кредитом при використанні кредиту при простроченні сплати чергового платежу у розмірі 500 грн; комісія за розрахунково-касове обслуговування (РКО) відповідно до тарифів банку.

Усі основну муови кредитування були зазначені у паспорті споживчого кредиту, підписаного відповідачкою до укладення договору, зокрема у ньому зазначено про комісію за управління кредитом у розмірі 3012 грн, що включається до ануїтетного платежу, комісія за надання послуг з управління кредитом при простроченні сплати платежу до 500 грн з першого дня прострочення та комісія за розрахунково-касове обслуговування відповідно до тарифів банку.

Заяву-анкету, паспорт споживчого кредиту та договір з додатком № 1 та графік платежів відповідачка підписала власноруч.

Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, відкрив відповідачці поточний рахунок, надав відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами договору, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідачки з 23 жовтня 2021 року по 21 червня 2023 року.

Відповідачка прийняла вказані кошти, використавши їх за призначенням. Проте свої зобов`язання щодо внесення платежів за кредитним договором відповідно до графіку належним чином не виконувала.

У зв`язку з цим станом на 21 червня 2023 року сума заборгованості відповідачки з урахуванням сплачених нею коштів склала 126780 грн, з яких 93648 грн заборгованість за тілом кредиту та 33132 грн заборгованість за комісією.

21 червня 2023 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір факторингу № 248, за яким до позивача перейшло право вимоги за кредитним зобов`язанням відповідачки № 98263129000 від 23 жовтня 2021 року на суму 126780 грн, з яких 93648 грн заборгованість за тілом кредиту та 33132 грн заборгованість за комісією.

Перелік боржників, підстави виникнення права вимоги та сума грошових вимог визначені у реєстрі боржників, що є невід`ємною частиною договору факторингу.

Перехід права вимоги до позивача підтверджується актом приймання-передачі права вимоги від 21 червня 2023 року, платіжною інструкцією № 71781 від 21 червня 2023 року на суму 3040443,39 грн .

10 липня 2026 року позивач направив відповідачці за зареєстрованою адресою досудову вимогу, в якій повідомлялося також про перехід права вимоги.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України), у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строки, встановлені договорами.

Пунктом 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Як судом було з`ясовано, що відповідачка отримала кредит у розмірі 100400 грн зі строком повернення до 23 жовтня 2026 року та зі сплатою комісії за управління кредитом, однак свої зобов`язання належним чином не виконувала.

Оскільки відповідачка прострочила повернення чергового платежу, то позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Отже, заборгованість за тілом кредиту та проценти, нараховані за період користування кредитними коштами за процентною ставкою, передбаченою договором, підлягають стягненню достроковому стягненню з відповідачки.

Щодо стягнення комісії, суд звертає увагу на те, що за умовами договору, який відповідачка підписала, передбачені платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов`язкові для укладання договору, а саме, комісія за управління кредитом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що:

"31.14. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку з чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

31.15. Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України "Про захист прав споживачів", визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України "Про споживче кредитування".

Тобто, Велика Палата Верховного Суду висловлювала позицію про необхідність перевірки умов договору на відповідність діям вказаних норм на час укладення договору.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд звертає увагу на те, що позивачем не наадно доказів на надання таких послуг відповідачці як щомісячна комісія за управління кредитом у розмірі 3 % від суми кредиту; комісія за надання послуг з управління кредитом при використанні кредиту при простроченні сплати чергового платежу у розмірі 500 грн; комісія за розрахунково-касове обслуговування (РКО) відповідно до тарифів банку, тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, беручи до уваги недопустимість односторонньої відмови від виконання договірного зобов`язання, суд дійшов висновку, що доводи позивача знайшли своє підтвердження наданими доказами, тому позовні вимоги щодо стягнення боргу за кредитним договором в розмірі 93648 грн. підлягають задоволенню, так як фактично отримані та використані позичальницею кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що є порушенням грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

За нормами ст.137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат правничої допомоги позивачем надано договір надання правничої допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Апологет», акт наданих послуг № 2754 від 10 липня 2026 року, в якому зафіксовано вартість наданих послуг стосовно боржниці ОСОБА_1 за кредитним договором № 98263129000 на суму 8000 грн та детальний опис наданих послуг до акту № 2754, за яким позивачеві надані послуги у вигляді усної консультації 30 хв, ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 години; складання позовної заяви з урахуванням позиції позивача 3 години 30 хвилин.

Ураховуючи вказані норми, нескладність справи, розгляд якої здійснено судом в порядку спрощеного провадження, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення правничої допомоги підлягає частковому задоволенню у розмірі 3000 грн.

При вирішенні питання про стягнення правничої допомоги судом враховано правові висновки Верховного Суду у справах № 755/9215/15-ц, № 922/445/19.

Згідно зі ст.ст. 137, 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача також слід стягнути судовий збір, сплачений за подачу позову в розмірі 2662,40 грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 81, 80, 89, 259, 263-265, 268, 279, 354, 355 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, м. Львів, 79018) заборгованість за кредитним договором № 98263129000 від 23 жовтня 2021 року у розмірі 93648 грн заборгованість за тілом кредиту, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Рішення складено 30 жовтня 2026 року.

Суддя