Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 591/7190/25
Провадження № 2/591/1527/25
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 листопада 2026 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого судді Ніколаєнко О.О.,
за участю секретаря судового засідання Сухонос Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу № 591/7190/25 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
У червні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що 23.04.2021 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем заяви анкети до договору про надання банківських послуг. Банк виконав свої зобов`язання шляхом відкриття поточного рахунку з встановленим кредитним лімітом, відповідач своїх зобов`язань зі своєчасного повернення коштів не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 143 461,18 грн. за тілом кредиту. Просить стягнути з відповідача вказану суму.
Ухвалою суду від 03.07.2025 відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче засідання. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи від 24.12.2025 справу розподілено головуючому судді Ніколаєнко О.О. Ухвалою від 14.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання особи, які беруть участь у справі, не з`явились. Про дату, час та місце повідомлені належним чином. Надали клопотання про розгляд справи без їх участі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував. Зазначив, що відповідач не підписував умови та правила надання банківських послуг, між сторонами не було узгоджено всіх істотних умов договору. Зазначив, що кошти були списані з рахунку відповідача внаслідок шахрайських дій. Одразу повідомив про це банк. За заявою відповідача відкрито кримінальне провадження. Відповідач вжив усіх можливих заходів задля врегулювання питання та повернення кредитних коштів, не вчиняв дій, якими сприяв би втраті, незаконному використанню пін коду або іншої інформації, яка б давала змогу ініціювати платіжні операції. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відповіді на відзив представник позивача вказував, що відповідач, підписуючи заяву-анкету, підтвердив, що ознайомлений з усіма складовими договору про надання банківських послуг та отримав їх у мобільному додатку. Активація платіжної карти відбувається виключно через мобільний додаток, у якому для підтвердження активації відповідач погоджується з умовами обслуговування, тарифами, паспортом кредиту та розрахунком його вартості. Відносно твердження відповідача про шахрайські дії з його рахунком, зазначив, посилаючись на положення пунктів 8.14-8.17 умов договору, що банк не несе відповідальність перед клієнтом за виникнення конфліктних ситуацій поза сферою його контролю, що здійснювались після передачі мобільного телефону, сім карти третім особам . Відповідач не надав доказів на обгрунтування своїх вимог і заперечень.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків. Судом встановлено, що 23.04.2021 відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг (а.с.14). У заяві-анкеті відповідач просив відкрити поточний рахунок у гривні на її його та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку, відповідно до умов договору, наведених нижче. У разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць з першого дня користування кредитом.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 143461,18 грн. (тіло кредиту) станом на 06.05.2025. З розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку вбачається, що відповідач з 23.04.2021 активно користувався картковим рахунком, при цьому до 14.08.2024 суми використаних коштів були незначними, заборгованості не було. 14.08.2024 о 15:50 була здійснена транзакція: поповнення «на подарок», якою було списано з рахунку 80 000 грн. Після цієї транзакції відповідач не користувався картковим рахунком.
У періоді з 14.08.2024 по 06.05.2025 на суму боргу нараховувались відсотки за відсотковою ставкою 37,2% річних, які зараховувались у подальшому у тіло кредиту. 07.10.2024 відповідачем сплачено в рахунок погашення заборгованості 20 000 грн.
Крім того, у цьому періоді щомісячно нараховувалось по 3640 грн. платежу розстрочки. 02.03.2025 сума боргу за тілом збільшена на 45 000 грн.
Станом на 06.05.2025 сума боргу, зазначена у розрахунку, становить 143 461,18 грн. (тіло), залишок заборгованості за іншими платежами 0,00 грн.(а.с. 12,81-94).
15.08.2024 ОСОБА_1 подана заява про надання кредиту «Розстрочка на карту» за типом кредиту невідновлювальна кредитна лінія, з лімітом 60 000 грн., строком на 24 місяці та визначеною відсотковою ставкою (а.с. 96 т. 1).
Як вбачається з виписки по картці у періоді з 14.08.2024 на нараховувався борг на картковому рахунку: списувались щомісячно відсотки та списувались кошти як платежі розстрочки.
Крім того, 11.06.2025 (у день оплати судового збору за звернення до суду з позовом у даній справі банком здійснено нарахування судових витрат відповідачу на його картковому рахунку в сумі 3028 грн.
Відповідно до наданої позивачем інформації, скріншотів історії у мобільному застосунку та аудіозаписів розмов відповідача з операторами банку 14.08.2024 о 15:36 відбувся сторонній вхід у застосунок відповідача з іншого пристрою.
У цей же день о 15:49 було відкрито білу (дебетову) картку, о 15:50 було здійснено поповнення «на подарок» в сумі 80 290 шляхом оплати з чорної (кредитної) картки клієнта на свою банку, виплата банки «на подарок» (15:51 год.) У подальшому були здійснені спроби виведення грошових коштів з рахунку клієнта. Деякі з них були заблоковані банком у зв`язку зі спрацюванням системи безпеки.
16.08.2024 відповідач зателефонував на гарячу лінію банку щодо шахрайстких дій на його рахунку. Після звернення його картки було заблоковані.
За повідомленням відповідача він шукав дистанційну роботу, знайшов у соціальній мережі, спілкувався з менеджером, йому надали дані входу під приводом заробітку. Спитали пін код від додатку Монобанк, фінансовий номер телефону. Після цього у нього декілька днів був відсутній вхід у додаток. Бачив повідомлення про відмову у здійсненні транзакцій, однак вважав, що якщо банк блокує транзакції, доступ до грошей у сторонніх осіб відсутній. Після розблокування додатку Монобанк зміг зайти у нього та з`ясував, що шахраї зняли з його карти 80000 грн. кредитних коштів та ще взяли кредит на 60000 грн.
17.08.2024 за заявою ОСОБА_1 було внесено відомості до ЄРДР стосовно даної події, правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч. 3 ст. 190 КК України (а.с. 6-18 т. 2)
Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України).
Публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч. 1, ч. 2 ст. 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Закон України «Про платіжні послуги» визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.
Пунктом 6 частини дев`ятнадцятої статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що емітент зобов`язаний повідомляти користувача про виконання операцій з використанням електронного платіжного засобу.
Надавачі платіжних послуг, що обслуговують платників, несуть перед ними відповідальність за неакцептованими платіжними операціями. У разі виконання неакцептованої платіжної операції надавач платіжних послуг зобов`язаний негайно після виявлення факту виконання неакцептованої платіжної операції або після отримання повідомлення платника (залежно від того, що відбувалося раніше) повернути за рахунок власних коштів суму неакцептованої платіжної операції на рахунок платника, а також сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку платника коштів за неакцептованою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану неакцептовану платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди) (частина дванадцята статті 86 Закону України «Про платіжні послуги»).
Відповідно до пункту 136 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою правління НБУ від 29 липня 2022 року № 164 (далі Положення), користувач зобов`язаний: зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.
Згідно з пунктом 140 розділу VII Положення, користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.
Пунктом 141 розділу VII Положення, передбачено, що емітент зобов`язаний надавати ПІН, індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням платіжного інструменту, лише держателю платіжного інструменту в порядку, визначеному договором (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення).
Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків (пункти 146, 147 Положення).
Аналіз вказаних нормативно-правових актів, які є спеціальними для спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов`язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.
У такій категорії справ встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема, постанови від 13 червня 2022 року в справі № 587/586/21, від 24 січня 2024 року в справі № 758/14517/18) про те, що сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З наданих сторонами доказів встановлено, що позивач підтвердив, а відповідач не спростував обставини того, що він своїми діями сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, що свідчить про наявність вини відповідача в отриманні спірних грошових коштів, оскільки він самостійно надав стороннім особам інформацію, внаслідок чого з карткового рахунку були списані кошти.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.
Матеріали справи свідчать про те, що, отримавши від банку кошти в кредит, в порушення умов виконання кредитного договору відповідач свої зобов`язання з повернення кредиту і сплаті процентів за користування грошима належним чином не виконав.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що матеріали справи в своїй сукупності свідчать про те, що відповідач отримав кредит за договором про надання банківських послуг «Monobank», проте не виконав взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку отримані в кредит кошти не повернув, тому наявні підстави для стягнення з нього на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в заявленому розмірі.
На підставі ст. 141 ЦПК України у зв`язку з задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028,00 грн., сплачений при зверненні до суду.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 200, 247, 263-265 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість у розмірі 143 461,18 грн. та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного тексту. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 06.11.2026.
Суддя О.О. Ніколаєнко
Судове рішення № 141415117, Зарічний районний суд м. Суми було прийнято 06.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 591/7190/25. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: