Ухвала суду № 141409560, 05.11.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/368/26

Провадження № 2/191/217/26

У Х В А Л А

іменем України

05 листопада 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чорної О.В.,

секретаря судового засідання Силкіної О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, якою позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 170621 від 07.02.2025 у розмірі 33 352,46 грн., яка складається з 32 942,00 грн. заборгованості за тілом, 9,46 грн. заборгованості за відсотками та заборгованість за комісією 401,00 грн; судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

В судове засідання сторони не з`явилися, надали заяви про розгляд справи без їх участі.

У відзиві на позов представник відповідача адвокат Пузін Д. заявив клопотання про витребування оригіналів доказів відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України, яке мотивує наступним.

16.04.2025 ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали договір факторингу № 16042025. За п. 4.1 договору право вимоги переходить із моменту підписання відповідного Реєстру прав вимог та Акта приймання-передачі. Позивач посилається на Реєстр прав вимог № 3 і Акт № 3 від 04.06.2025 року, а також на платіжну інструкцію № 464 від 05.06.2025 на загальну суму фінансування 1 157 926,48 грн. У витягу щодо відповідача зазначено 32 942,00 грн тіла, 9,46 грн процентів, 401,00 грн комісії та 1 800,00 грн штрафних санкцій. Досудова вимога позивача сформована 03.11.2025 року. У ній прямо зазначено, що договір укладено на строк до 07.02.2026 року, а дострокова вимога повинна бути виконана протягом 30 днів з моменту її отримання. Позов подано до суду до настання остаточного строку договору до 07.02.2026 року. Тому для стягнення всього тіла кредиту позивач зобов`язаний довести не лише факт направлення, а саме факт та дату отримання відповідачем вимоги, від якої починається погоджений сторонами 30- денний строк.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України: «Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом». Частина шоста цієї статті встановлює: «Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях». Отже, саме позивач повинен довести належним доказом кожну складову заявленої вимоги виникнення кредитного зобов`язання, його розмір, настання строку виконання, розмір законних платежів і перехід права вимоги. За статтею 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Тому розрахунок кредитора, витяг з реєстру факторингу або довідка про взаємозалік не можуть самі собою створювати заборгованість, якщо не узгоджуються з первинними документами та імперативними нормами закону. Частина шоста статті 95 ЦПК України передбачає: «Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу». У взаємозв`язку з правилами про електронні докази це означає, що за наявності обґрунтованого сумніву суд має дослідити первинний документ, а не покладатися виключно на скан-копію, витяг чи роздруківку, сформовану зацікавленою стороною. Сам позивач у позові зазначає місцезнаходження оригіналів договору факторингу, Реєстру, Акта та розрахунку. Це додатково підтверджує можливість і необхідність їх витребування на підставі ч. 6 ст. 95 ЦПК України.

При цьому у прохальній частині відзиву на позов представник відповідача зазначає: «Задовольнити окреме клопотання представника відповідача про витребування оригіналів доказів відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України».

У відповіді на відзив представник позивача Кукса К. заперечує проти поданого клопотання, зазначає, що частина шоста статті 95 ЦПК України наділяє суд правом, а не встановлює обов`язок, витребувати оригінал письмового доказу за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи, і застосування цього права зумовлене наявністю обґрунтованого сумніву в тому, що подана копія (електронна копія) відповідає оригіналу. Сам факт заявлення клопотання про витребування оригіналів такого сумніву не створює; він має ґрунтуватися на конкретній, зазначеній заявником розбіжності. Єдиною конкретною обставиною, яку наводить відзив на обґрунтування сумніву, є одна технічна помилка в назві одного документа - зазначення номера договору факторингу як «1604025» у заголовку Акта приймання-передачі Реєстру прав вимог № 3, тоді як у тексті того самого Акта, у самому Реєстрі прав вимог № 3, у платіжній інструкції № 464 від 05.06.2025 та в самому Договорі факторингу цей номер зазначений правильно - «16042025». Одинична помилка в заголовку документа, зміст якого в іншому місці того самого документа та в усіх пов`язаних документах є правильним і послідовним, не є тією підставою для сумніву, з якою частина шоста статті 95 ЦПК України пов`язує витребування оригіналу. Крім того, документи факторингового ланцюга, щодо яких заявлено клопотання, не є паперовими документами, поданими у вигляді сканованих копій, а електронними документами, підписаними кваліфікованим електронним підписом і кваліфікованою електронною печаткою через сервіс «Вчасно». Відповідно до статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV та частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII електронний примірник документа з накладеним на нього кваліфікованим підписом є оригіналом такого документа, а не копією, що потребує окремого паперового відповідника. Достовірність, цілісність і незмінність такого документа, за висновком постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 4 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23, перевіряється судом безпосередньо за допомогою спеціальних програмних засобів чи онлайн-сервісів - тобто за тими самими даними про час підписання, серійний номер сертифіката та статус його чинності, які відображені в самих поданих документах і вже наведені Позивачем вище. Задоволення клопотання про витребування «оригіналів» додатково до цього не наблизить суд до встановлення жодної обставини, яка не була б встановлювана вже наявними засобами перевірки, а лише невиправдано подовжить розгляд справи.

Дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 5 ст. 95 ЦПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Згідно ч. 6 ст. 95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 2, 5 ст. 100 ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Суд звертає увагу на те, що позивач звернувся до суду через систему ЄСІТС, а до позовної заяви додані в електронному вигляді копія документів, які мають доступну якість відтворення.

Крім того, усі додані до позовної заяви документи засвідчені електронним цифровим підписом, у відповідності до положень ч. 2 ст. 100 ЦПК України.

Частиною 5 ст. 100 ЦПК України встановлено право суду, а не обов`язок за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу.

Відповідачем у клопотанні не зазначено підстави для виникнення сумнівів у відповідності копій оригіналам.

Із поданого стороною відповідача клопотання не вбачається належного обґрунтування конкретних обставин, які б свідчили про невідповідність наданих позивачем копій електронних документів їх оригіналам.

При цьому відповідачем не наведено конкретних міркувань, які саме фактичні обставини справи повинні підтвердити чи заперечити оригінали документів. Також у прохальній частині позивач не зазначив оригінали яких саме документів він просить витребувати.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Питання належності, допустимості, достовірності та достатності наданих позивачем доказів, у тому числі поданих копій електронних документів, підлягає оцінці судом під час розгляду справи по суті з урахуванням усієї сукупності доказів.

За змістом частини п`ятої статті 100 ЦПК України наслідком неподання оригіналу електронного доказу є те, що відповідний доказ не береться судом до уваги лише за наявності сумніву учасника справи або суду щодо відповідності поданої копії оригіналу. Отже, такі процесуальні наслідки не можуть застосовуватися автоматично лише у зв`язку з ненаданням оригіналу.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 95, 100, 258-261, 353 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представник відповідача адвокат Пузіна Д. про витребування оригіналів доказів відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Чорна