Рішення № 1413972, 21.02.2008, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

21 лютого 2008 р. Справа 12/12-08

за позовом:Закритого акціонерного товариства Компанії "Райз" в особі Подільськоїфілії (24240, Вінницька обл., Томашпільський р-н, смт. Вапнярка, вул. Леніна, 231, ідент.код 13980201)

до: Приватного підприємства "Салько" (Вінницька обл., Шаргородський р-н,с. Хоменки, ідент.код 3263809)

про стягнення 10891,6 грн.

Головуючий суддя Кожухар М.С.

При секретарі судового засідання Діхтярук Т.А.

Представники

позивача : Шнепа С.В.- за дорученням

відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з Приватного підприємства "Салько" заборгованості за договором поставки на умовах товарного кредиту № 35/5-28 від 03.04.2007р. на загальну суму 10891,60 грн., в тому рахунку: 7343,34 грн. основного боргу, 1260,63 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 808,95 грн. пені та 1478,68 грн. 28% річних.

Позов мотивовано тим, що відповідно до договору поставки на умовах товарного кредиту № 35/5-28 від 03.04.2007р. позивач поставив а відповідач прийняв товар на загальну суму 39343,34 грн., проте в порушення взятих на себе зобов’язань розрахувався за товар лише частково.

Ухвалою суду від 26.01.2008 року порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 21.02.2008 року.

Відповідач правом участі в судовому засіданні 21.02.08р. не скористався. Про дату, місце та час слухання справи повідомлений належним чином ухвалою суду від 26.01.08р., про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції відповідачу 05.02.08р. за № 868706.

Таким чином суд вжив всі залежні від нього заходи для реалізації відповідачем права судового захисту своїх прав та інтересів, а тому вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі документами відповідно до ст. 75 ГПК України.

З пояснень представника позивача, наданих матеріалів суд вбачає таке.

Відповідно до Договору поставки на умовах товарного кредиту № 35/5-28 від 03.04.2007р. Приватне підприємство "Салько" (Покупець) придбало у Подільської філії ЗАТ Компанії «Райз» (Постачальник) товар на загальну суму 39343,34 грн., що підтверджується : накладними№ ВН/035/366 від 23.04.07р., № ВН/035242 від 05.04.07р. та довіреностями серії ЯНТ № 596455 від 16.04.2007р., серії НАП № 022648 від 05.04.2007р.

Згідно Додатку № 1 до вказаного Договору частина товару вартістю 8667,74 грн. постачалась на умовах авансового платежу з терміном оплати до 30.04.2007р.

Відповідно до Додатку № 1а – частина товару вартістю 30675,60 грн. постачалась на умовах товарного кредиту з терміном оплати до 01.09.2007р. з відсотками за користування товарним кредитом в розмірі 10% річних.

Відповідач свої зобов’язання по договору виконав лише частково, розрахувався за отриманий товар на загальну суму 32000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2 від 16.04.2007р. на суму 7000 грн. та № 5 від 03.10.2007р. на суму 25000 грн.

Таким чином, борг відповідача за отриманий товар на умовах товарного кредиту складає 7343,34 грн.

Відсотки за користування товарним кредитом складають 1260,63 грн.

Наведене стверджується:

- договором поставки на умовах товарного кредиту № 35/5-28 від 03.04.2007р. з додатками;

- накладними № ВН/035/366 від 23.04.07р., № ВН/035242 від 05.04.07р.

- довіреностями серії ЯНТ №596455 від 16.04.2007р., серії НАП № 022648 від 05.04.2007р.;

- розрахунком ціни позову;

- платіжними дорученнями;

- іншими матеріалами справи;

- відсутністю заперечень відповідача на позов.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши надані докази по справі, суд дійшов такого висновку.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (далі –ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Також ч. 2 ст. 536 ЦК України встановлено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З урахуванням наведеного позовні вимоги в частині стягнення 7343,34 грн. боргу за отриманий товар на умовах товарного кредиту та 1260,63 грн. відсотків за користування товарним кредитом підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 7.3 договору № 35/5-28 від 03.04.2007р. встановлено, що Покупець (ПП "Салько») за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості товару та/або процентів за користування товарним кредитом, сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

З урахуванням наведеного позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в сумі 779,79 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.5 договору сторони передбачили, що у випадку прострочення виконання грошових зобов’язань по оплаті вартості товару та сплати відсотків, сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28% річних з простроченої суми.

З огляду на наведене, з відповідача підлягають стягненню 1459,39 грн. - 28% річних.

В задоволенні 29,16 грн. пені та 19,29 грн. 28% відсотків річних слід відмовити, в зв"язку з допущеними позивачем помилками при здійсненні розрахунку ціни позову.

Згідно ст.ст.32, 33 ГПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень шляхом подання доказів.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а в силу статей 32, 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом подання доказів.

За таких обставин позов підлягає задоволенню в сумі 7343,34 грн. основного боргу, 1260,63 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 779,79 грн. пені та 1459,39 грн. 28% річних, з віднесенням на відповідача судових витрат на оплату держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Салько" (Вінницька обл., Шаргородський р-н, с. Хоменки, ідент.код 3263809, п/р22600705508872 ФКБ "Приватбанк" МФО 302689) на користь ЗАТ Компанії «Райз» в особі Подільської філії (24240, вул. Леніна, 231, смт. Вапнярка, Томашпільський район, Вінницька область, ідент.код 13980201, р/р 26005410016675 в ВАТ «Укрексімбанк», м. Київ, МФО 322313) - 7343,34 грн. основного боргу, 1260,63 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 779,79 грн. пені, 1459,39 грн. 28% річних, 108,44 відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 117,48 грн. –відшкодування витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Відмовити в задоволенні 29,16 грн. пені та 19,29 грн. 28% відсотків річних.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя Кожухар М.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано

відповідно до вимог ст.84 ГПК України 26 лютого 2008 р.