Рішення № 1413971, 18.02.2008, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

18 лютого 2008 р. Справа 13/24-08

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючий суддя С. Тісецький

Секретар суду Л. Новожилова

Представники :

позивача : не з’явився

відповідача-1: Кочубинська Т.М., за дорученням

відповідача-2: Арустамян А.Е., Постернак П.М., за дорученням

інші:

Місце розгляду справи : приміщення суду, кімн.№1115

розглянувши справу за позовом: Єврокоммерс Продакшнс ЛТД (Юридична адреса: С'ют 12, 2-й поверх, Квінс Хауз 180, Тоттенхем Корт Роад, Лондон, W1T 7PD, Об'єднане Королівство (Suite 12, 2 nd floor, Queens House 180, Tottenhem Court Road, London, W1T 7PD, United Kingdom) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Віойл" (21034, вул. Немирівське шосе, 26, м. Вінниця, код 34625935) до Закритого акціонерного товариства "Продпостачторг" (21034, вул. Чехова, 56, м. Вінниця, код 01553451) про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв’язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обов’язок суду.

Представник позивача в судове засідання повторно не з’явився, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Ухвали суду від 28.01.2008 р. та 13.02.2008 р. направлено відповідачу і тим самим судом вжиті всі можливі заходи для повідомлення його належним чином про час і місце судового засідання.

Заслухавши пояснення представників відповідача-1 та відповідача-2, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з’ясував:

Позивач просить визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.07.2007р. між ЗАТ «Продпостачторг»та ТОВ "Торговий дім "Віойл" та зобов'язати ТОВ "Торговий дім "Віойл" повернути майно, яке є предметом цього договору ЗАТ «Продпостачторг».

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, як йому стало відомо, 23.07.2007р. ЗАТ «Продпостачторг»уклав із ТОВ "Торговий дім "Віойл" договір про задоволення вимог іпотекодержателя щодо будівлі розподільного холодильнику. Ця угода була укладена із порушенням законодавства та Статуту ЗАТ «Продпостачторг», які полягають у наступному. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про іпотеку»від 5 червня 2003 року N 898-ІУ предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови, якщо нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, однак, як видно із договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.07.2007р., предметом іпотеки та об'єктом звернення стягнення є частка. Згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про зверненя стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Проте, відповідно до ст. 1 договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.07.2007р., основне зобов'язання виникло на підставі договору про тимчасову цільову зворотню фінансову допомогу від 12.07.2007р, цього ж дня було укладено й договір іпотеки, а звернення стягнення відбулося вже 23.07.2007 року, тобто через 11 днів. Таким чином, позивач вважає, що сторонами договору був грубо порушений порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідачами у якості сторін договору від 23.07.2007 року також порушилися імперативні вимоги ст. 37 Закону України «Про іпотеку», за якою іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність з вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. Але, у порушення цієї вимоги, договір від 23.07.2007 року не містить жодного посилання на оцінку предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. Згідно п.п. 8.4.5 статуту виконавчий орган ЗАТ «Продпостачторг»не має права укладати угоди (контракти), вартість яких за звітний рік перевищує 50% вартості основних фондів товариства. Але оскільки об'єкт договору про задоволення вимог іпотекодержателя складає, як це зазначено у п. 1 цього договору, 81/100 усіх нежитлових будівель, належних іпотекодавцю, свідчить про грубе порушення відповідачами цього пункту статуту та ст. 92 ЦК України. У зв’язки з вищевикладеним, позивач на підставі ст. 215 ЦК України, вважає спірний договір недійсним та просив суд задовільнити його позовні вимоги.

Відповідач -1 позов не визнав, свої заперечення обґрунтував тим, що спірний договір укладений з дотриманням вимог чинного законодавства, та голова правління Відповідача-2 під час укладання договору діяв в межах, визначених Статутом та чинним законодавством України.

Відповідач -2 позов не визнав, надав до суду відзив, в якому свої заперечення обґрунтував тим, що предметом договору іпотеки було окремо виділене майно, питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону «Про іпотеку»можуть вирішуватися в позасудовому порядку на підставі договору. Предмет іпотеки 18.04.2007 року, тобто до звернення на нього стягнення, був оцінений оцінщиком ТОВ «Бюро судових експертиз»на суму 699 000 грн. Відповідно до п. 8.4.3 Статуту товариства голова правління після закінчення його повноважень виконує свої обов’язки до чергових загальних зборів, а тому, враховуючи, що такі збори не відбулися, у голови правління були повноваження щодо вчинення спірної угоди. Вартість відчужених основних засобів товариства, а саме, 699 000 грн, не перевищує 50 % вартості всіх основних засобів товариства (1 516 100, 79 грн), а тому під час укладання угоди ст. 92 ЦК України порушено не було. Крім того, рішенням третейського суду від 11.10.2007 року було встановлено факти, що в силу ст. 35 ГПК України мають преюдиційне значення, а саме, третейський суд встановив, що порушень чинного законодавства при укладанні спірної угоди не було. Відповідач-2 також зазначив, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа, про охоронюваний законом інтерес) № 18-рп/2004 від 01.12.2004р для звернення до суду необхідна наявність факту порушених прав позивача, в даному випадку акціонера, обсяг і зміст яких визначений Законом України «Про і господарські товариства»та статутом ЗАТ «Продпостачторг», укладення спірного договору про задоволення вимог іпотекодержателя ніяким чином не порушує і не впливає на права позивача, а відтак —відсутнє і їх порушення.

В судові засідання позивач не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. За таких обставин, враховуючи те, що нез’явлення позивача не перешкоджає вирішенню даного спору, керуючись ст. 75 ГПК України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Роз'яснивши процесуальні права сторін, заслухавши пояснення їх представників, оцінивши подані докази, суд встановив.

25 січня 2008 року позивач - компанія «ЄВРОКОММЕРС ПРОДАКШНС ЛТД»звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним договору, що був укладений між ЗАТ «Продпостачторг»та ТОВ "Торговий дім "Віойл".

Спірний договір був укладений зі сторони ЗАТ «Продпостачторг»головою правління, що діяв на підставі Статуту.

Відповідно до виписки про залишки на рахунку в цінних паперах № 003036 станом на 28.12.2007 року позивач є акціонером ЗАТ «Продпостачторг», якому належить 36273 акції ЗАТ «Продпостачторг».

12.07.2007 року між ТОВ «Торговий дім «Віойл»(позикодавець) та ЗАТ «Продпостачторг»(позичальник) було укладено договір про тимчасову цільову зворотну фінансову допомогу, відповідно до якого позичальник отримав тимчасову цільову зворотну фінансову допомогу у формі безвідсоткової позики, в розмірі 660 000 грн., на строк до 17.07.2007 року, і зобов'язався погасити надану фінансову допомогу у встановлений строк та укласти договір іпотеки об’єкта нерухомості - розподільний холодильник (літ. «А»).

З метою забезпечення виконання зобов'язання, 12.07.2007року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Свириденком А.Б. був посвідчений договір іпотеки розподільного холодильника «А», площею 7644,1 кв .м, який знаходиться по вул. Чехова, 56 в м. Вінниці.

23 липня 2007 року, в зв’язку з невиконанням взятих на себе зобов’язань за договором позики, між ЗАТ «Продпостачторг»та ТОВ «Торговий дім «Віойл»був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя, що посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 2252.

Відповідно до п.1 предметом даного договору було задоволення вимог Іпотекодержателя (ТОВ «Торговий дім «Віойл») по договору про тимчасову цільову зворотну фінансову допомогу від 12 липня 2007 року за рахунок передачі у власність майна Іпотекодавця (ЗАТ «Продпостачторг») вартістю 699 000 грн, що знаходилось у заставі за договором іпотеки.

Передане у власність Іпотекодержателя майно складалося з розподільного холодільника, який позначено в технічному паспорті літ. «А», загальною площею 7644,1 кв. м, що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Чехова, 56.

Даний об’єкт нерухомого майна належав на праві власності ЗАТ «Продпостачторг»та його право власності було зареєстровано КП «ВООБТІ»09 грудня 2002 року в реєстровій книзі № 8 за реєстраційним номером 457.

Договір від ЗАТ «Продпостачторг»був укладений головою правління, який діяв на підставі Статуту, зареєстрованого виконкомом Староміської районної ради, свідоцтво № 428 від 28.04.1994 року.

Відповідно до п. п. 8.4.8 Статуту ЗАТ «Продпостачторг», голова правління від імені правління товариства підписує договори та інші угоди (контракти), зокрема, угоди застави майна; розпоряджається всім майном товариства.

Такими чином, укладаючи вищевказані договори, голова правління діяв в межах своїх повноважень, з метою набуття і припинення цивільних прав і обов'язків для товариства, дії були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочинів, передбачених ст. 203 ЦК України.

Вищевикладені факти встановлені рішенням Староміського районного суду від 21.12.2007 року у цивільній справі № 2-1550-2007 за позовом Клопотовського О.І. до ЗАТ «Продпостачторг»та ТОВ "Торговий дім "Віойл" про визнання недійсними правочинів. Дане рішення набуло законної сили 02.01.2008 року.

Ч.4 ст. 35 ГПК України встановлено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

За таких обставин, керуючись положеннями ч.4 ст. 35 ГПК України, суд доходить до висновку що спірний договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.07.2007 року, був укладений з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочинів, передбачених ст. 203 ЦК України.

Оскільки судом в цивільній справі було встановлено, що спірний договір був укладений з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочинів, передбачених ст. 203 ЦК України, господарський суд не вбачає підстав для визнання недійсним договору на підставі ст. 215 ЦК України.

Крім того, ст. 1 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа, про охоронюваний законом інтерес) № 18-рп/2004 від 01.12.2004р., встановлено, що Конституція України та чинне законодавство не перешкоджають акціонеру - захищати свої безпосередні законні інтереси шляхом звернення як до судів загальної юрисдикції, так і до господарських судів. Але такий позов відповідно до законодавства, як правило, подається у випадку порушення прав та інтересів акціонера самим товариством, учасником якого він є, наприклад, у разі невизнання чи оспорювання цих індивідуальних інтересів з боку керівництва акціонерного товариства, особами, які володіють "значними пакетами акцій", "переважними правами" тощо. Законодавство України (статті 110, 112, 113 Цивільного процесуального кодексу України, стаття 28 Господарського процесуального кодексу України та інші) не виключає й можливості звернення акціонера до суду за захистом охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, учасником якого він є, але за належно оформленим уповноваженням цього товариства або якщо таке право надається йому статутом останнього. Згідно п. 4.4. зазначеного Рішення відповідь на питання суб'єкта конституційного подання, чи стосується поняття "охоронюваний законом інтерес" інтересу акціонера акціонерного товариства, що звертається до суду за захистом порушених прав акціонерного товариства, акціонером якого він є, формулюється так: акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства; порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що підставою для звернення акціонера до суду за захистом своїх прав, є порушення прав, обсяг і зміст яких визначений Законом України «Про господарські товариства»та статутом ЗАТ «Продпостачторг». Враховуючи те, що оскаржуваний договір стосується права власності емітента (ЗАТ «Продпостачторг»), а не акціонера, суд доходить до висновку, що укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя ніяким чином не порушує і не впливає на права позивача, а відтак — відсутнє і їх порушення.

Керуючись ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, 35, 43, ст.75, ст. 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позову відмовити.

Суддя Тісецький С.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 22 лютого 2008 р.