Рішення № 141388257, 11.11.2026, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/2579/26

Провадження № 2/697/1645/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі головуючого судді Сивухіна Г.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося в Канівський міськрайонний суд Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.06.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем було укладено Договір №528384-КС-002 про надання кредиту, відповідно до якого відповідачу було надано кредит в сумі 30000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності.

19.08.2025 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до Договору №528384-КС-002, згідно якої сторони домовилися продовжити термін дії договору до 18.08.2026.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 133495,80 грн., яка складається з:

- 26340,00 грн. - суми простроченого платежу по тілу кредиту;

- 92682,60 грн. - суми прострочених платежів по процентах;

- 14473,20 грн. суми по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦК України.

Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 133495,80 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 09.10.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб, які беруть участь у справі.

Відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи, за зареєстрованим місцем проживання було направлено ухвалу про відкриття провадження. Відзив на позовне надходив.

Суд, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи приходить до наступного.

Згідно вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З матеріалів справи вбачається, що 10.06.2025 відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №528384-КС-002 про надання кредиту на умовах визначених офертою. Таким чином, між сторонами було укладено про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п.2.1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 30000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Стандартна процентна ставка за кредитом в день 1,0%, строк кредиту 24 тижнів термін дії договору - 25.11.2025. Комісія за надання кредиту - 6000,00 грн.

19.08.2025 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до Договору №528384-КС-002 згідно якої сторони домовилися продовжити термін дії договору до 18.08.2026.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (який позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), про що надано підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів (а.с.38).

Станом на 17.09.2026 заборгованість відповідача перед ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» за Договором про надання кредиту №485462-КС-002 від 20.12.2025 становить 133495,80 грн., яка складається з:

- 26340,00 грн. - суми простроченого платежу по тілу кредиту;

- 92682,60 грн. - суми прострочених платежів по процентах;

- 14473,20 грн. суми по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦК України (а.с.13-16).

На виконання ухвали суду про витребування доказів, надійшла інформація з АТ "ПУМБ", відповідно до якої вбачається, що на ім`я відповідача було випущено банківську платіжну картку НОМЕР_2 , на яку 11.06.2025 відбулося зарахування грошових коштів у розмірі 30000,00 грн., одержувач: ОСОБА_1 .

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з умовами Договору позики позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором.

Кредитор зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі.

У порушення умов договору та закону відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, а тому кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Доказів, які б спростовували висновки суду про чинність договору, отримання коштів, відповідачем суду не надано.

Щодо позовної вимоги про стягнення відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено воєнний стан в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Оскільки заборгованість за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України нараховані у період дії в Україні воєнного стану, відповідно позичальник звільняється від обов`язку їх сплати на користь позивача, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 14473,20 грн до задоволення не підлягають.

Крім того, згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем на погашення боргу за кредитним договором було внесено кошти, з яких 526,80 грн було зараховано на погашення відсотків за ст. 625 ЦК України.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення відсотків за ст. 625 ЦК України, тому сплачені добровільно відповідачем 526,80 грн. необхідно зарахувати на погашення відсотків.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За вимогами ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 118495,80 грн., яка складається з:

- 26340,00 грн. - суми простроченого платежу по тілу кредиту;

- 92155,80 грн. - суми прострочених платежів по процентах.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що під час розгляду справи в суді позивачем понесені витрати у вигляді судового збору за подання позову до суду в сумі 2662,40 грн. та 10000,00 грн. витрат на правничу допомогу, оскільки вимоги позивача задоволено частково, а саме на 88,76%, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2363,14 грн. судового збору та 8876,00 грн. правничої допомоги.

Представником позивача долучено до матеріалів справи належні докази на підтвердження понесення витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Згідно з ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат, їхню пропорційність до предмета спору, а також виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно положень ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витратна адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 3, ч. 5 та ч. 9 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна позиція відображена в п. 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21, п. 141, 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, п. 58 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 25.03.2026 у справі № 372/6826/24.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, в частині стягнення витрат на правову допомогу, суд виходячи з критеріїв співмірності, справедливості, розумності їхнього розміру і конкретних обставин справи, з урахуванням її складності та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумної потреби судових витрат для конкретної справи, пропорційності до предмету спору, вважає за можливе обмежити розмір правничої допомоги та стягнути 3000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 260, 263, 265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором про надання кредиту №528384-КС-002 від 10.06.2025 в розмірі 118495,80 грн., яка складається з:

- 26340,00 грн. - суми простроченого платежу по тілу кредиту;

- 92155,80 грн. - суми прострочених платежів по процентах.

У решті вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судові витрати у вигляді витрат на сплату судового збору у розмірі 2363,14 грн. та 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду складено 11.11.2026.

Позивач: ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (бул. Лесі Українки, 26, оф. 411, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ: 41084239).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Г . С . Сивухін