Рішення № 14136431, 03.03.2011, Апеляційний суд Сумської області

Справа №22-ц-381/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Бегунова

Категорія - 19 Суддя-доповідач - Білецький

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2011 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Білецького О. М.,

суддів - Кононенко О. Ю., Семеній Л. І.,

при секретарі - Федині Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Кролевецького району Сумської області в інтересах держави в особі Сумського Національного аграрного університету

на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 19 січня 2011 року

у справі за позовом прокурора Кролевецького району Сумської області в інтересах держави в особі Сумського Національного аграрного університету до ОСОБА_2 про відшкодування витрат, повязаних з навчанням,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2010 року прокурор звернувся до суду з вказаним позовом.

Вимоги мотивував тим, що ОСОБА_2. яка навчалась у СНАУ за бюджетні кошти, закінчивши 28 лютого 2008 року цей навчальний заклад за освітнім рівнем магістр, у порушення укладеного з університетом 17 жовтня 2002 року договору про підготовку фахівців з вищою освітою, не приступила до роботи за направленням і з метою уникнути повернення коштів за навчання, подала до відділу працевлаштування ВУЗу підроблений документ про підтвердження факту свого працевлаштування.

За таких обставин прокурор просив стягнути з ОСОБА_2. на користь Сумського Національного аграрного університету понесені державою витрати на її навчання у розмірі 26639 грн.

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 19 січня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність висновків фактичним обставинам та порушення норм матеріального і процесуального права, просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вважає, що незалежно від її подальших намірів продовжувати навчання у аспірантурі та наявності відповідних рекомендацій, відповідач зобовязана була безпосередньо після закінчення навчання прибути на визначене місце роботи та працевлаштуватись.

Заслухавши пояснення прокурора і представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, Сумський Національний аграрний університет є вищим навчальним закладом державної форми власності, перебуває у підпорядкуванні Мінагрополітики України, відноситься до бюджетних установ.

Відповідно до постанови КМУ від 29 червня 1999 року №1159 «Про підготовку фахівців для роботи в сільській місцевості» і квоти прийому на 2002 рік, ОСОБА_2 отримала направлення Головного управління сільського господарства і продовольства Сумської обласної державної адміністрації від 14 травня 2002 року №8-1/91 на навчання до СНАУ по спеціальності «зооінженерія».

У цьому направленні було вказано, що після закінчення навчання вона повинна бути направлена у СТОВ ім.Щорса Кролевецького району на роботу за набутою спеціальністю.

Успішно здавши вступні іспити, відповідач наказом ректора СНАУ від 30 липня 2002 року №1254 згідно з цією квотою була зарахована на перший курс біолого-технологічного факультету за бюджетною формою навчання.

17 жовтня 2002 року між університетом та ОСОБА_2 укладено договір про підготовку фахівців з вищою освітою відповідно до якого, цей студент після отримання підготовки фахівця з вищою освітою зобовязалась відпрацювати на підприємствах народного господарства не менше трьох років, а у разі відмови працевлаштуватись за призначенням - відшкодувати вартість навчання.

16 червня 2006 року відповідач закінчила чотири курси університету з присвоєнням освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр», а 01 серпня 2006 року була зарахована на пятий курс цього ж університету.

У звязку з тим, що СГ ТОВ ім.Щорса, до якого вона повинна бути направлена на роботу, постановою Господарського суду Сумської області від 26 березня 2007 року визнано банкрутом, ПП «Едельвейс-Агро», що знаходиться у тому ж селі Ярославець Кролевецького району Сумської області, повідомило навчальний заклад про свій намір працевлаштувати відповідачку на посаді зоотехніка, а тому по закінченню навчання просило направити її на це підприємство.

28 лютого 2008 року ОСОБА_2 закінчила навчання у СНАУ за спеціальністю «Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва» з присвоєнням кваліфікації технолога-дослідника з виробництва і переробки продукції тваринництва та отримала диплом магістра.

Державна екзаменаційна комісія відзначила, що студентка ОСОБА_2 рекомендована до вступу до аспірантури.

Отримавши від університету направлення на роботу до ПП «Едельвейс-Агро», ОСОБА_2 засвідчила підписом та печаткою директора цього приватного підприємства на бланці підтвердження своє прибуття 31 березня 2008 року на роботу і працевлаштування на посаді зоотехніка, та надала ці відомості до відділу працевлаштування СНАУ.

Однак, вироком Кролевецького районного суду Сумської області від 30 листопада 2009 року встановлено, що ОСОБА_2, достовірно знаючи, що не буде прийнята на роботу за місцем призначення, надала директору ПП «Едельвейс-Агро» заповнений невстановленою особою бланк підтвердження прибуття до посвідчення про направлення та попросила скріпити їх печаткою і підписом керівника, з метою подальшого надання до СНАУ. Директор ПП «Едельвейс-Агро» ОСОБА_3 не маючи можливості і наміру прийняти ОСОБА_2 на посаду зоотехніка, погодився на цю пропозицію та засвідчив своїм підписом і печаткою підприємства вищезазначені завідомо неправдиві дані у бланку підтвердження.

За скоєння злочину за таких обставин, відповідачку засуджено за ч.3 ст.358 КК України і призначено покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Кримінальна справа відносно директора ПП «Едельвейс-Агро» ОСОБА_3 була закрита у попередньому судовому засіданні із застосуванням Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року.

Наказом ректора СНАУ від 04 листопада 2008 року №1903-вк на підставі рекомендації Навчально-наукового інституту тваринництва та ветеринарної медицини університету від 17 червня 2008 року і результатів вступних іспитів відповідачка була зарахована на навчання до аспірантури за спеціальністю «розведення та селекція тварин» з відривом від виробництва за рахунок бюджетного фінансування.

Після реєстрації 18 липня 2009 року шлюбу з ОСОБА_4 відповідачці присвоєно прізвище ОСОБА_2

Загальний розмір понесених навчальним закладом за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету витрат на навчання позивачки склав 26639 грн.

Вказані обставини правильно і з достатньою повнотою встановлені судом першої інстанції на підставі належним чином досліджених доказів.

Відмовляючи за таких обставин у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що продовження навчання відповідачки в аспірантурі у тому ж ВУЗі за отриманою спеціальністю не є порушенням її зобовязання відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років, а тому не може бути підставою для відшкодування коштів, витрачених на її навчання державою.

Однак, колегія суддів вважає, що такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Так, надання державою особі безоплатної освіти передбачає виникнення права держави на результати трудової діяльності особи, яка здобула вищу освіту за державним замовленням.

Відповідно до ч.2 ст.52 Закону України «Про освіту» ч.2 ст.56 Закону України «Про вищу освіту», пунктами 4, 8, 14 «Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», затвердженого постановою КМ України №992 від 22 серпня 1996 року, такі випускники, які після зарахування на навчання укладали угоду з вищим навчальним закладом і здобули освіту за кошти державного бюджету, зобовязані відпрацювати у замовника не менше трьох років. У разі неприбуття за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, вони зобовязані відшкодувати до державного бюджету вартість навчання.

Пунктами 15, 20, 21, 24, 25 вказаного Порядку передбачено, що молодий фахівець повинен прибути на роботу до місця призначення у термін, визначений у направленні на роботу. Молодим фахівцям, які одержали направлення на роботу після закінчення вищого навчального закладу надається відпустка тривалістю 30 календарних днів. У разі, якщо замовник відмовив у прийнятті на роботу молодого фахівця, останній повинен звернутися до служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні.

Аналогічні норми, з урахуванням специфіки галузі, містяться і у Порядку працевлаштування випускників аграрних вищих навчальних закладів…, затвердженому наказом Мінагрополітики України від 06 червня 2005 року №248.

Крім того, пункт 2.4 цього Порядку (на відміну від пункту 10 Порядку №992 від 22 серпня 1996 року) однією з поважних причини, за наявності яких допускається розірвання випускником такої угоди, вказує: вступ до аспірантури з відривом від виробництва за рекомендацією вчених рад аграрних вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації після відпрацювання не менше року за направленням.

З досліджених по справі доказів вбачається, і це визнається сторонами, що укладаючи 17 жовтня 2002 року угоду з вищим навчальним закладом про надання освітніх послуг за державним замовленням за рахунок коштів державного бюджету, ОСОБА_2 взяла на себе відповідні зобовязання, а саме: після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати за направленням не менше ніж три роки.

Проте, з урахуванням фактів встановлених вироком суду колегія суддів вважає, що відповідач свідомо ухилилась від виконання обовязку відпрацювати за направленням. На користь такого висновку свідчить і той факт, що вона не повідомила навчальний заклад про обставини свого непрацевлаштування і не зверталась до служби зайнятості. Про можливість її працевлаштування за спеціальністю свідчить перелік пропозицій про потребу агропромислових формувань у молодих спеціалістах в 2008 році, які надавались ВУЗу головним управлінням АПК Сумської ОДА.

Як безпідставні розцінює колегія суддів посилання відповідачки та її представника на рекомендації до вступу до аспірантури та на саме навчання в аспірантурі, як на поважність причин відмови приступити до роботи за призначенням.

Так, пунктами 32, 36, 39 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого постановою КМУ від 01 березня 1999 року №309, визначено, що особи, які мають вищу освіту і кваліфікацію спеціаліста або магістра, приймаються до аспірантури наказом керівника вищого навчального закладу на конкурсній основі на підставі результатів вступних іспитів, а рекомендація вченої ради вищого навчального закладу до вступу до аспірантури враховується лише у разі одержання вступниками однакових оцінок на іспитах і надає переважне право при зарахуванні до аспірантури.

Отже, отримана ОСОБА_2 при здачі державних іспитів 27 лютого 2008 року рекомендація державної екзаменаційної комісії, фактично являлась лише оцінкою рівня знань даного студента і взагалі не мала значення для вступу до аспірантури, а рекомендація вченої ради інституту від 17 червня 2008 року також не мала визначального характеру для її вступу до аспірантури, доля якого вирішувалась за результатами вступних іспитів.

Тому, в будь-якому випадку з 31 березня по 04 листопада 2008 року позивач повинна була відповідно до вищезгаданого законодавства і укладеної з навчальним закладом угоди працювати за призначенням.

Виходячи з того факту, що ОСОБА_2 була зарахована до аспірантури вже через 8 місяців після закінчення ВУЗу та положень вищеназваного пункту 2.4 Порядку працевлаштування випускників аграрних вищих навчальних закладів…, затвердженого наказом Мінагрополітики України від 06 червня 2005 року №248, який покладає на молодого спеціаліста, до вступу в аспірантуру з відривом від виробництва, обовязок відпрацювати не менше року за направленням, непереконливими є її доводи і щодо періоду навчання в аспірантурі взагалі, як підстави для звільнення від відшкодування коштів за навчання.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що після закінчення СНАУ, позивачка без поважних причин до роботи за направленням не приступила, а тому повинна в повному обсязі відшкодувати витрати на її навчання, які понесені цим вищим навчальним закладом за рахунок коштів Державного бюджету.

За таких порушень рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави потрібно стягнути судові витрати у розмірах передбачених підпунктами «а», «з» п.1 ст.3 Декрету КМУ «Про державне мито» та постановою КМУ від 21 грудня 2005 року №1258 (в редакції від 05 серпня 2009 року) за ставками для майнових спорів.

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.3, 4 ч.1 ст.309, ст.ст.314, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Кролевецького району Сумської області в інтересах держави в особі Сумського Національного аграрного університету задовольнити.

Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 19 січня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_2 понесені витрати на її навчання за кошти державного бюджету на користь Сумського Національного аграрного університету на розрахунковий рахунок 35218019000019 в ГУДКУ у Сумській області МФО 83013 код 04718013 у розмірі 26639 (двадцять шість тисяч шістсот тридцять девять) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 266 грн. 39 коп. судового збору і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення за розгляд справи у суді першої інстанції та 133 грн. 20 коп. судового збору і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Рішення набрало законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -