Рішення № 141356511, 20.10.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/10502/26

Провадження № 2-о/932/192/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" жовтня 2026року Шевченківський районний суд міста Дніпра

в складі: головуючого-судді: Цитульського В.І.

за участю секретаря: Підопригори Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Мирноградська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2026 року заявник звернувся до суду через свого представника із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту належності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , правовстановлюючого документу Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 , виданого 15 грудня 2006 року Комунальним підприємством «Служба єдиного замовника» на ім`я ОСОБА_1 , що посвідчує його право власності на 1/4 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 14 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Стислий виклад позиції заявника.

У свідоцтві про право власності на житло № НОМЕР_2 , виданому 15.12.2006 року Комунальним підприємством «Служба єдиного замовника», була допущена помилка в частині зазначення імені заявника. У паспорті громадянина України та свідоцтві про народження ім`я зазначене як « ОСОБА_4 », а у свідоцтві про право власності воно записано з помилкою як « ОСОБА_4 ». Помилка в написанні імені виникла через неправильний переклад з російської мови на українську. Таким чином, такі розбіжності позбавляють його права розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, оскільки він не може здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно. Виправити помилку в позасудовому порядку або отримати нове свідоцтво з правильним іменем неможливо.

Заявник, його представник та заінтересована особа у судове засідання не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від кожного надійшли заяви про розгляд справи без участі, щодо задоволення вимог заявника не заперечували.

Фактичні обставини встановлені судом.

ОСОБА_1 належить 1/4 частка квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_2 , виданим 15.12.2006 року Комунальним підприємством «Служба єдиного замовника».

Згідно з копією документації, у свідоцтві про право власності ім`я заявника зазначено як « ОСОБА_4 ». Відповідно до паспорта громадянина України та свідоцтва про народження (серії НОМЕР_3 ), правильне ім`я заявника « ОСОБА_4 ».

Згідно з відповіддю управління надання адміністративних послуг апарату виконавчого комітету Шишацької селищної ради Полтавської області № 01.1-23/1155 від 24.07.2026, державні реєстратори позбавлені можливості здійснити державну реєстрацію права власності на підставі наявних документів. Підставою для відмови стала наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, оскільки у правовстановлюючому документі (свідоцтві) та Витязі про реєстрацію права власності ім`я заявника зазначено як « ОСОБА_4 », а в документі, що посвідчує особу (паспорті громадянина України) як « ОСОБА_4 ».

Норми права застосовані судом.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України та ст. 20 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду з метою захисту своїх цивільних прав, свобод чи інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 2 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Частиною 7 ст. 19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV ЦПК України.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по-батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по-батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Це респондується з відповідною позицією Верховного Суду України, викладеною у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де вказано, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення, а встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, ім`я, по батькові або прізвище якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові чи прізвищем цієї особи за паспортом або свідоцтвом про народження, суд встановлює належність документа заявникові, а не тотожність осіб, які неоднаково іменуються.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У частині 7 ст. 294 ЦПК України передбачено, що при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Висновок суду.

Факт належності заявнику ОСОБА_1 Свідоцтва про право власності на житло знайшов своє підтвердження під час судового розгляду, а тому такий факт має бути встановлений.

Встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, оскільки необхідне для належного розпорядження своїм майном та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Іншого порядку встановлення факту належності свідоцтва про право власності не існує.

Спору про право, який підлягав би вирішенню в порядку позовного провадження, у справі не встановлено: заінтересовані особи заперечень проти заяви не подали, заявлені вимоги стосуються виключно підтвердження належності документа заявнику та не спрямовані на зміну обсягу його майнових прав.

На підставі викладеного суд вважає, що вимоги заявника обґрунтовані, цілком підтверджені та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 293, 294, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Мирноградська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) правовстановлюючого документу Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 , виданого 15 грудня 2006 року Комунальним підприємством «Служба єдиного замовника» на ім`я ОСОБА_1 , що посвідчує його право власності на 1/4 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення складений та проголошений 20 жовтня 2026 року.

Суддя В.І. Цитульський