Рішення № 141346942, 02.11.2026, Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/835/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Тітової Т. Л.,

за участю секретаря Колесникової К. Ю.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду в місті Погребище Вінницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У червні 2026 року представник ТОВ «Таліон плюс» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 02.04.2025 № 530706547 в розмірі 67 021 грн 64 коп.; судовий збір у сумі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 02.04.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено в електронній формі договір кредитної лінії № 530706547, відповідно до умов якого, відповідачу були надані кредитні кошти в розмірі 40 000 грн з кінцевою датою повернення кредиту 02.05.2023, а останній зобов`язався повернути кредит, у тому числі сплатити проценти та інші платежі в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.

04.11.2025 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/64, відповідно до якого фактор зобов`язався сплатити клієнту суму фінансування відповідно до реєстру переданих прав грошової вимоги.

Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим відповідно до умов кредитного договору позивачем було достроково розірвано договір шляхом направлення відповідачу відповідного повідомлення. З 28.03.2026 припинилося право позивача щодо нарахування процентів за користування кредитом, передбачених договором.

Внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору відповідач допустив заборгованість, яка станом на дату подачі позову складає 67 021 грн 64 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту 21 199 грн 80 коп., заборгованість за процентами 43 421 грн 84 коп., заборгованість за комісією 2 400 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором ТОВ «Таліон плюс» звернулося до суду з цим позовом про стягнення заборгованості з метою захисту свого порушеного права та повернення кредитних коштів.

Ухвалою судді від 02.07.2026 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано від АТ «Акцент-банк» письмові докази, які становлять банківську таємницю.

Відповідач, у встановлений ухвалою про відкриття провадження строк, відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки від учасників справи не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд, керуючись положеннями частини п`ятої статті 279 ЦПК України, здійснив розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, та визначивши норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 02 квітня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 530706547.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у формі кредитної лінії на умовах строковості, повернення та платності, а позичальник зобов`язується повернути отримані кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом і комісію за надання кредиту відповідно до умов договору, додатків до нього та Правил надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Загальний розмір кредиту за договором становить 40 000 грн. Разом із тим позичальнику на умовах та у порядку, що передбачені цим договором, можуть бути надані додаткові грошові кошти у кредит шляхом надання додаткових траншів (п. 2.2 договору).

Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 02.04.2025 (що є датою надання кредиту) (п. 2.3 договору).

Другий та решта траншів за договором можуть бути надані позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим договором. Надання кожного додаткового траншу за договором збільшує загальний розмір кредиту на суму такого траншу (п. 2.4 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 5169-15XX-XXXX-8322, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.

Згідно з п. 7.1 договору рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування 02.05.2025, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого траншу позичальником.

Відповідно до п. 7.2. договору в обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: - закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору (п. 7.2.1. договору); - ініціювання кредитодавцем дострокового припинення дії договору, в порядку передбаченому п. 9.1.1.2, або п. 9.1.1.7 договору (п. 7.2.2 договору).

Згідно з п. 7.3 договору кінцева дата повернення кредиту 02.05.2030.

Відповідно до 7.4 договору проценти за договором сплачуються в наступному порядку:

протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування чи поновлення дисконтного періоду, Позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього договору (п. 7.4.1. договору);

після закінчення дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно (п. 7.4.2 договору).

Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних. Розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим договором становить 2 400 грн (п. 8.3, п. 8.5 договору).

Відповідно до п. 9.1.1.5 договору кредитодавець має право в будь-який час, в тому числі після закінчення дисконтного періоду, без згоди позичальника відступити права грошової вимоги за договором будь-якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти та банківські метали у кредит, та/або послуги з факторингу, шляхом укладення будь-якого не забороненого законом правочину, зокрема договору факторингу.

Підпунктом 9.2.1.5 встановлено, що позичальник має право відмовитися або припинити за його вимогою (в односторонньому порядку) подачу товариством та/або виконання надавачем платіжних послуг платіжних інструкцій з метою виконання дебетових переказів із рахунку позичальника на користь кредитодавця у порядку, що передбачений даним договором, уключаючи дистанційний з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем спосіб реалізації такого права.

Згідно з п.11.1 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання/припинення його дії, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

Відповідно до п. 12.8 договору закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, яке мало місце під час дії договору.

02.04.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору від 02.04.2025 № 530706547, яким також погоджено всі умови кредитування.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 виконало та надало останньому кредит, в тому числі шляхом зарахування кредитних коштів в сумі 40 000 грн на його платіжну карту № НОМЕР_1 , що довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 15.06.2026 та відповіддю АТ «Акцент-банк» від 09.07.2026 № 4825221/47-260708/434-БТ, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 , на яку 02.04.2025 зараховано кошти у сумі 40 000 грн.

04.11.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали договір факторингу № МВ-ТП/64, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон плюс» за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі за договором кредитної лінії від 02.04.2025 № 53070654, що укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 04.11.2025 до договору факторингу від 04.01.2025 № МВ-ТП/64 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором від 02.04.2025 № 530706547 на загальну суму 47 911 грн 86 коп.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за період користування кредитом з дати укладення договору 02.04.2025 до дати відступлення права вимоги 04.11.2025 позичальнику станом на 03.11.2025 було нараховано до сплати 47 704 грн 10 коп. При цьому відповідачем здійснено платежі на загальну суму 40 861 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон плюс», заборгованість відповідача за кредитним договором становить 77 621 грн 54 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 21 199 грн 80 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом 43 421 грн 84 коп., заборгованість за комісією 2 400 грн, заборгованість за неустойкою 10 599 грн 90 коп.

Водночас позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 67 021 грн 64 коп., оскільки вимоги про стягнення неустойки в межах цього позову ним не заявлені.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України в редакції, чинній на момент відступлення права вимоги, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом наведених положень законодавства, заміна кредитора у зобов`язанні не змінює змісту самого зобов`язання, а новий кредитор набуває права вимоги до боржника в тому обсязі та на тих умовах, які належали первісному кредитору на момент їх переходу, якщо інше не передбачено договором або законом.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується перехід до позивача права грошової вимоги за договором кредитної лінії від 02.04.2025 № 530706547, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, а боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем 02.04.2025 укладено договір кредитної лінії № 530706547, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти, а позичальник повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування ним та передбачену договором комісію.

Зазначений кредитний договір укладено в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо він підписаний його стороною (сторонами) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» підписання електронного правочину може здійснюватися, зокрема, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, укладення кредитного договору в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідає передбаченому законом способу укладення електронного договору за умови підтвердження належними доказами вчинення відповідних дій саме відповідачем.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, за умови дотримання вимог законодавства щодо форми та порядку укладення кредитного договору такий договір породжує для його сторін відповідні цивільні права й обов`язки та є обов`язковим до виконання.

Дослідивши наявні у матеріалах справи повідомлення банку, кредитний договір та розрахунки заборгованості, суд встановив факт надання відповідачу кредитних коштів і здійснення ним часткового погашення заборгованості.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за період користування кредитом з дати укладення договору 02.04.2025 до дати відступлення права вимоги 04.11.2025 позичальнику станом на 03.11.2025 було нараховано до сплати 47 704 грн 10 коп. При цьому відповідачем здійснено платежі на загальну суму 40 861 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон плюс», загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 77 621 грн 54 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 21 199 грн 80 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом 43 421 грн 84 коп., заборгованість за комісією 2 400 грн, заборгованість за неустойкою 10 599 грн 90 коп.

Водночас позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 67 021 грн 64 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту, процентами за користування кредитом та комісією, оскільки вимоги про стягнення неустойки в межах цього позову ним не заявлені.

За змістом статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

При цьому суд враховує, що сам по собі розрахунок заборгованості, складений кредитором, підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами, які підтверджують фактичне надання кредитних коштів, погоджені сторонами умови кредитування, розмір процентної ставки, порядок нарахування платежів, строки виконання зобов`язань та суми здійснених позичальником платежів.

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву та доказів на спростування обставин, на які посилається позивач. Водночас неподання відповідачем відзиву не звільняє позивача від обов`язку доведення заявлених позовних вимог належними, допустимими та достатніми доказами.

З огляду на наведене, вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог, суд виходить із необхідності встановлення не лише факту укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів, а й правомірності нарахування кожної зі складових заявленої до стягнення заборгованості, з урахуванням умов договору та вимог законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, перевіривши обґрунтованість розрахунку заборгованості, правомірність нарахування процентів та комісії відповідно до умов кредитного договору і вимог законодавства, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено факт укладення кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів, неналежного виконання ним узятих на себе договірних зобов`язань, наявність непогашеної заборгованості та перехід до позивача права вимоги за цим договором.

Зважаючи на встановлені обставини справи, положення статей 525, 526, 530, 610, 612, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором кредитної лінії від 02.04.2025 № 530706547 у загальному розмірі 67 021 грн 64 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 21 199 грн 80 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом 43 421 грн 84 коп., заборгованість за комісією 2 400 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог у повному обсязі, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь ТОВ «Таліон плюс» підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 622 грн 40 коп.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн суд зазначає таке.

Інтереси позивача у справі представляло Адвокатське об`єднання «Ліга юридичних технологій та інновацій» в особі представника Томилко О. Б. на підставі договору про надання правничої допомоги від 02.12.2024 № 5 та додаткової угоди від 19.05.2026 № 3472 до зазначеного договору, укладених між ТОВ «Таліон плюс» та Адвокатським об`єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій».

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 19.05.2026, складеним між Адвокатським об`єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій» та ТОВ «Таліон плюс», адвокатським об`єднанням надано такі послуги: підготовка до розгляду справи (4 години витраченого часу) вартістю 1 000 грн; підготовка та направлення повідомлення про оплату заборгованості (досудової вимоги) (2 години витраченого часу) вартістю 500 грн; підготовка позовної заяви, що включає збирання доказів, перевірку, друк та належне засвідчення копій письмових і електронних доказів у справі, а також направлення позовної заяви з доданими до неї документами до суду (10 годин витраченого часу) вартістю 3 500 грн. Загальна вартість наданих послуг становить 5 000 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що в разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, а також інші обставини, визначені цією нормою.

Отже, вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критеріїв їх дійсності, необхідності, розумності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.

Аналогічний підхід викладено у пункті 268 рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04), відповідно до якого заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише за умови доведення того, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У постановах Верховного Суду від 19 лютого 2024 року у справі № 490/7096/21 та від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц зазначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечень іншої сторони або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними процесуальним законом, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі заявлені нею витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому суд повинен навести мотиви такого рішення, зазначити правові підстави та обґрунтувати, які саме витрати не підлягають відшкодуванню повністю або частково.

У постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц також звернуто увагу на відповідні висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21 та від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, щодо застосування критеріїв розумності та пропорційності під час розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, розмір витрат на професійну правничу допомогу, погоджений між адвокатом та клієнтом, не є безумовною підставою для покладення всієї відповідної суми на іншу сторону спору. Суд має оцінити обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат з урахуванням конкретних обставин справи, фактичного обсягу наданих послуг, їх необхідності та пропорційності до предмета спору.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, суд бере до уваги характер спірних правовідносин, предмет та ціну позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, час, зазначений в акті приймання-передачі наданих послуг, а також фактичну необхідність виконання відповідних робіт.

Суд враховує, що предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначена категорія спорів є поширеною у судовій практиці, а правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами цивільного законодавства, застосування яких має усталений характер.

Справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, без проведення судових засідань, що не потребувало участі представника позивача в судових засіданнях та здійснення додаткових процесуальних дій, пов`язаних із такою участю.

При цьому зміст позовної заяви значною мірою складається з викладення обставин укладення та виконання кредитного договору, розрахунку заборгованості й посилань на норми законодавства, які є типовими для цієї категорії спорів.

Додані до позовної заяви документи переважно стосуються договірних правовідносин між сторонами та перебували у розпорядженні позивача або його правопопередників. Матеріали справи не містять відомостей про необхідність здійснення представником позивача складних чи значних за обсягом дій щодо витребування доказів або проведення додаткових досліджень, які б об`єктивно зумовлювали заявлений обсяг витраченого часу.

Оцінюючи зазначений в акті приймання-передачі наданих послуг обсяг робіт, суд вважає, що витрачання 4 годин на підготовку до розгляду справи та 10 годин на підготовку позовної заяви з додатками не повною мірою відповідає характеру та складності цього спору, з огляду на типовість заявлених вимог, обсяг матеріалів справи та відсутність необхідності участі представника позивача в судових засіданнях.

Крім того, підготовка та направлення досудової вимоги про оплату заборгованості вартістю 500 грн не можуть розглядатися як необхідні судові витрати виключно з огляду на факт виконання такої роботи. Суд враховує, що обов`язковий досудовий порядок врегулювання спорів цієї категорії законом не встановлений, а матеріали справи не підтверджують необхідності віднесення зазначеної суми до витрат, пов`язаних саме із судовим розглядом справи.

Отже, оцінюючи заявлені витрати в сукупності, суд вважає, що їх відшкодування в повному обсязі не відповідатиме критеріям розумності, необхідності та пропорційності, визначеним частиною третьою статті 141 ЦПК України.

Водночас суд враховує, що представником позивача фактично здійснювалися дії, пов`язані з підготовкою матеріалів справи та зверненням до суду, а тому витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню в межах розумного та обґрунтованого розміру.

З урахуванням характеру спірних правовідносин, складності справи, обсягу фактично наданих адвокатом послуг, часу, об`єктивно необхідного для їх виконання, ціни позову та значення справи для сторін, суд дійшов висновку, що обґрунтованим і пропорційним розміром витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, є 2 000 грн.

Саме такий розмір відшкодування, на переконання суду, відповідає критеріям справедливості, розумності та пропорційності, забезпечує належний баланс інтересів сторін і не покладає на відповідача надмірного фінансового тягаря.

Таким чином, з відповідача на користь ТОВ «Таліон плюс» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

Керуючись статтями 27, 10, 133, 137, 141, 258, 259, 263265, 279, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» заборгованість за договором кредитної лінії від 02.04.2025 № 530706547 у розмірі 67 021 (шістдесят сім тисяч двадцять одна) грн 64 коп., з яких: 21 199 грн 80 коп. заборгованість за тілом кредиту, 43 421 грн 84 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом, 2 400 грн заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» судовий збір в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» 2 000 (дві тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс», код ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: вул. Жабинського, буд. 13, м. Чернігів Чернігівської області, 14017.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09.11.2026.

Суддя