Рішення № 141346941, 02.11.2026, Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/1115/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Тітової Т. Л. ,

за участю секретаря Колесникової К. Ю.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду в місті Погребище Вінницького району Вінницької області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У серпні 2026 року представник ТОВ «Споживчий центр» Балюх Є. О. через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24.04.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір (оферти) № 24.04.2024-100001147.

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 3 000 грн строком на 112 днів із дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту 13.08.2024. Комісія, пов`язана з наданням кредиту 10% від суми кредиту та дорівнює 300 грн. Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту, становить 1,24%.

Представник позивача зазначає, що свої зобов`язання позивач виконав у повному обсязі, однак відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на дату подання позову у нього утворилась заборгованість у розмірі 9 840 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3 000 грн, за процентами у розмірі 5 040 грн, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) у розмірі 300 грн, неустойки 1 500 грн.

Ухвалою судді від 24.08.2026 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач, у встановлений ухвалою про відкриття провадження строк, відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з вимогами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку позовного провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки учасники справи не висловили заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд,з урахуванням положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 24.04.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір (кредитної лінії) (оферти) № 24.04.2024-100001147.

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 3 000 грн, що підтверджується квитанцією від 24.04.2024 № 2453787955 про перерахування коштів на суму 3 000 грн на картку 545708*44, призначення платежу: видача за договором кредиту № 24.04.2024-100001147, строком на 112 днів з дати його надання, дата повернення кредиту 13.08.2024.

Процентна ставка є фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 1,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту 10% від суми кредиту та дорівнює 300 грн.

Укладення договору підтверджується наявною у матеріалах справи копією заявки на укладення кредитного договору від 24.04.2024 та копією відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які містять електронний підпис відповідача, який здійснений за допомогою одноразового ідентифікатора Е446.

Згідно з п. 3.1 Договору за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісії.

Пунктом 3.2 встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5457-08ХХ-ХХХХ-8144.

Згідно з п. 4.3. договору днем надання кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця (а. с. 17-23).

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису всіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З матеріалів справи вбачається, що пропозиція про укладення кредитного договору, заявка на отримання кредиту, відповідь позичальника про прийняття пропозиції щодо укладення кредитного договору та паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом така форма для відповідного виду договорів не вимагалася.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що договір, який укладається відповідно до положень Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. При цьому договір, укладений в електронній формі з дотриманням вимог законодавства, вважається таким, що укладений у письмовій формі (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, досліджені судом докази у своїй сукупності підтверджують факт укладення між сторонами кредитного договору № 24.04.2024-100001147 від 24.04.2024 в електронній формі з дотриманням установлених законом вимог щодо його укладення.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 24.04.2024-100001147 від 24.04.2024 заборгованість ОСОБА_2 складає: 3 000 грн основний борг; 5 040 грн проценти; 300 грн комісія; 1 500 грн штраф, а разом 9 840 грн.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки відповідач належним чином не виконав узяті на себе зобов`язання за кредитним договором, отримані від позивача грошові кошти у встановлений договором строк не повернув, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3 000 грн.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як передбачено статтею 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлено розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, положеннями Цивільного кодексу України передбачено обов`язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитними коштами відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору сторони погодили процентну ставку, яка є фіксованою та незмінною, у розмірі 1,5% за 1 день користування кредитом і застосовується протягом усього строку, на який надано кредит.

При цьому суд ураховує, що на момент укладення кредитного договору № 24.04.2024-100001147 від 24.04.2024 діяли положення Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням змін, внесених Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX, якими запроваджено обмеження максимального розміру денної процентної ставки за договорами про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» протягом перехідного періоду, встановленого Законом України № 3498-IX, максимальний розмір денної процентної ставки знижувався поетапно. На час укладення кредитного договору від 24.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки становив 1,5%.

Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка визначається з урахуванням загальних витрат за споживчим кредитом, загального розміру кредиту та строку кредитування у днях.

Таким чином, під час вирішення питання про правомірність нарахування процентів суд ураховує як погоджені сторонами умови кредитного договору, так і встановлені спеціальним законодавством обмеження максимальної денної процентної ставки, чинні на момент його укладення.

Як убачається з розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором № 24.04.2024-100001147 від 24.04.2024, проценти за користування кредитом нараховані відповідачу у розмірі 5 040 грн за період з 24.04.2024 по 14.08.2024, тобто в межах установленого договором строку кредитування.

Нарахування процентів здійснено виходячи з погодженої сторонами процентної ставки у розмірі 1,5% за 1 день користування кредитом.

Отже, зважаючи на встановлені обставини, умови укладеного сторонами кредитного договору та поданий позивачем розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у сумі 5 040 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача комісії у сумі 300 грн суд зазначає таке.

Правовідносини сторін у частині встановлення та стягнення комісій за договором про споживчий кредит регулюються спеціальними положеннями Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, проценти за користування кредитом, комісії кредитодавця та інші обов`язкові платежі, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Разом із тим можливість передбачення кредитним договором комісій не звільняє кредитодавця від обов`язку дотримуватися встановлених законом вимог щодо прав споживача, змісту відповідних платежів та порядку їх нарахування.

Згідно із частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у визначених законом випадках безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає відповідну інформацію щодо погашення заборгованості та інші передбачені законом відомості.

Частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Верховного Суду від 09.02.2024 у справі № 337/3703/22 звернуто увагу на необхідність оцінки правомірності встановлення комісій за обслуговування кредиту з урахуванням змісту відповідних послуг та вимог законодавства про захист прав споживачів.

З огляду на викладене суд виходить із того, що кредит надано відповідачу для задоволення споживчих потреб, а встановлення кредитодавцем додаткових платежів за дії, які здійснюються ним виключно у власних інтересах або які він зобов`язаний вчиняти безоплатно відповідно до закону, не може обмежувати гарантовані законодавством права споживача.

При цьому належних та достатніх доказів на підтвердження того, що заявлена до стягнення комісія у сумі 300 грн є платою за окрему послугу, надання якої відповідачу передбачено законом та умовами кредитного договору, позивачем не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності належних правових підстав для стягнення з відповідача комісії у сумі 300 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 1 500 грн суд зазначає таке.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, дію якого надалі неодноразово продовжено у встановленому законом порядку. Станом на день розгляду справи дію воєнного стану в Україні не скасовано та не припинено.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім того, зазначеною нормою встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, наведеними положеннями цивільного законодавства передбачено звільнення позичальника від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені), нарахованої за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії воєнного стану в Україні.

Оскільки заявлена позивачем до стягнення неустойка у розмірі 1 500 грн нарахована за порушення відповідачем зобов`язань за кредитним договором у період дії воєнного стану в Україні, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її стягнення.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки у розмірі 1 500 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Ураховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, перевіривши доводи та обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3 000 грн та процентів за користування кредитом у сумі 5 040 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення комісії у сумі 300 грн та неустойки у розмірі 1 500 грн слід відмовити.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 183 грн 20 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 27, 10, 133, 141, 258, 259, 263265, 279, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 24.04.2024-100001147 від 24.04.2024 у розмірі 8 040 (вісім тисяч сорок) грн, з яких 3 000 грн основний борг, 5 040 грн проценти.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в сумі 2 183 (дві тисячі сто вісімдесят три)грн 20 коп.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 06.11.2026.

Суддя