Рішення № 141326535, 09.11.2026, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №645/2433/26 Провадження № 2/613/923/26 ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі

головуючого судді Харченка С.М.

за участю секретаря Мізяк М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», представник позивача Романенко М.Е. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ « ДІДЖИ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягненння заборгованості за кредитним договором, в якому проситьстягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746) : 1) заборгованість за кредитним договором №2018775183_CARD від 04.05.2018 року у розмірі 25461,73 грн.; 2) судовий збір у розмірі 2662,40 грн.; 3) витрати на професійну правничу допомогу розмірі 7000 грн..

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 04.05.2018 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2018775183_CARD, за умовами якого відповідачці було надано кредитні кошти відповідно до умов та згідно порядку, визначеному кредитним договором. Відповідачкою не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин.

16.12.2022 між АТ «ОТП БАНК» ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладений договір факторингу №16/12/22, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №2018775183_CARD від 04.05.2018 року.

Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою, яка становить 25461,73 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 17100 грн., заборгованість за відсотками становить 8361,73 грн.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 18 червня 2026 року дану справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та визначено розглядати в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 12 серпня 2026 року було закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача до суду не з`явився, у поданій до суду заяві просив судові засідання проводити за його відсутності, позов просив задовольнити в повному обсязі, повідомив, що не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилася, про день та час слухання справи була повідомлена належним чином, відзиву на позов не подала, з будь-якими клопотаннями та заявами до суду не зверталася.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання відповідачки, яка не повідомила про причини неявки та не подала відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд за згодою сторони позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом встановлено, що 04травня 2018 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2018775183. На виконання умов договору Банк надав позичальнику грошові кошти у кредит, а позичальник прийняв на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати визначених договором платежів.

Вказаний договір ОСОБА_1 підписала власноручним підписом.

Факт користування кредитними коштами відповідачкою підтверджується випискою з рахунка приватного клієнта №2018775183_CARD за період з 04.05.2018 по 15.03.2024, з якої вбачається, що відповідачка користувався грошовими коштами (відповідачкою витрачалися кошти з картки та здійснювалось її поповнення).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №2018775183_CARD від 04.05.2019, складеного АТ «ОТП БАНК», станом на 16.12.2022 ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 25461,73 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким,що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або

більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними длядоговорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина перша статті 1048 ЦК України передбачає,що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1077 ЦК України, визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно статті 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Так, 16.12.2022 між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладений договір факторингу №16/12/22, на підставі якого позивач набув права вимоги за кредитним договором №2018775183_CARD від 04.05.2018 року до ОСОБА_2 у розмірі 25461,73 грн. (17100 грн. заборгованість за тілом кредиту, 8361,73 грн. заборгованість за відсотками), що підтверджується Витягом з Реєстру боржників до договору факторингу № 16/12/22 від 16.12.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідачка зі свого боку не виконала умови кредитного договору, у зв`язку з чим у останньої виникла заборгованість перед позивачем.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.Оскільки відповідачка допустила прострочення виконання зобов`язання та доказів погашення боргу не надала, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором №2018775183 від 04.05.2018 в розмірі 25461,73 грн.

В частині заявлених вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат

адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою. (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на надання правової (правничої) допомоги у розмірі 7000,00 грн. позивачем надано договір про надання правової допомоги №42649746 від 01 липня 2025 року, Акт надання послуг №2018775183_CARD на підтвердження факту надання правової допомоги.

Вищенаведені документи судом можуть бути оцінені як належні та достатні у розумінні положень ст.ст.77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем Акціонерним товариством «ДІДЖИ ФІНАНС» витрат на професійну правничу допомогу.

Одночасно з цим, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним зі складністю справи (незначна складність справи та стала судова практика цієї категорії справ, обсяг виконаних адвокатом робіт, що полягав у складенні позовної заяви уніфікованого /шаблонного/ зразка, на підставі поданих позивачем документів, співмірність наданих послуг із складністю справи), а тому виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 3 000 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу у сумі 3000 грн., тим самим частково задовольнивши дану вимогу.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути 2662,40 грн. на оплату судового збору за подачу позову.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», представник позивача Романенко М.Е. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за договором в розмірі 25461(двадцять п`ять тисяч чотириста шістдесят одну) гривню 73 коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп.,витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відповідачем, який не приймав участі у розгляді справи, протягом тридцяти днів з дня отримання копії заочного рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення, відповідно до вимог ст. 285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем, який не приймав участі у розгляді справи, якщо заяву про перегляд заочного рішення не було подано, у разі відсутності апеляційної скарги.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», місцезнаходження: 07406 м. Київська область м.Бровари вул.Симона Петлюри,21/1, код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач ОСОБА_1 ,зареєстрована як ВПО за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП № НОМЕР_1 .

СУДДЯ