Рішення № 141307588, 09.11.2026, Господарський суд Чернігівської області

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 рокум. Чернігівсправа № 927/608/26Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, поданої по справі за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) АДРЕСА_1до Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне науково-виробниче підприємство «Едем» (код 14218056) 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 102про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

26 червня 2026 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява від 25.06.2026 ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне науково-виробниче підприємство «Едем» про зобов`язання вчинити дії.

Звертаючись з даним позовом, позивач, серед іншого, вказав, що «Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи становить витрати по сплаті судового збору, витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції, яка орієнтовно становить 25 000,00 грн.

Звертаючись до суду позивач не надає доказів понесених витрат на правничу допомогу, оскільки такі документи, як акт виконаних робі, розрахунок гонорару будуть складені по фактично виконаним роботам. Тому позивач повідомляє, що такі докази будуть надані в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, а саме протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення».

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.07.2026 постановлено, зокрема, прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.09.2026 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.10.2026 позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне науково-виробниче підприємство «Едем» про зобов`язання вчинити дії задоволено частково; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне науково-виробниче підприємство «Едем» надати ОСОБА_1 належним чином засвідчені копії відповідних документів.

30 жовтня 2026 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 29.10.2026 позивача про ухвалення додаткового рішення (надалі Заява), якою останній просить стягнути з відповідача понесені ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 24 250,00 грн.

Звертаючись з даною заявою ОСОБА_1 зазначає, що визначені ним витрати на професійну правничу допомогу пов`язані з даною справою; їх розмір є співмірним із виконаною роботою, оскільки даний спір стосується реалізації корпоративного права на інформацію, а тому потребував аналізу документів товариства, підготовки позовної заяви та відповіді на відзив.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.11.2026 постановлено:

заяву від 29.10.2026 ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення прийняти та приєднати до матеріалів справи;

розгляд Заяви здійснити без повідомлення учасників справи;

встановити процесуальний строк для подання відповідачем заперечення на Заяву до 06.11.2026 включно.

Сторони належним чином були повідомлені про перебування на розгляді в Господарському суді Чернігівської області Заяви, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа, роздрукованими з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду».

Процесуальним правом на подання заперечення на Заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне науково-виробниче підприємство «Едем» не скористалося.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення Заяви по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Водночас, відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

У ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Однак, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи письмових доказів, 27.04.2026 між ОСОБА_1 (Клієнт) та адвокатом Фесиком Ігорем Анатолійовичем (Адвокат) був укладений Договір про надання правничої допомоги, за умовами якого Клієнт доручив, а Адвокат зобов`язався надавати професійну правничу допомогу у спорі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Багатопрофільне науково-виробниче підприємство «Едем» про зобов`язання надати документи щодо діяльності товариства, а Клієнт зобов`язався оплатити надану допомогу на умовах цього Договору.

Допомога охоплює підготовку документів та представництво в суді першої інстанції.

Обсяг і вартість допомоги в апеляційній та касаційній інстанціях погоджується окремими додатковими угодами.

За вивчення документів, консультації та підготовку процесуальних документів встановлюється погодинна ставка 1 500,00 грн за годину фактично виконаної роботи. Вартість обчислюється пропорційно фактичному часу: кількість хвилин 60*1 500,00 грн. Перелік робіт, фактичний час і вартість визначається в акті.

За представництво інтересів Клієнта в судових засіданнях суду першої інстанції встановлюється фіксований гонорар 10 000,00 грн за стадію розгляду справи в цій інстанції незалежно від кількості та тривалості засідань. Участь у цих засіданнях додатково за погодинною ставкою не оплачується. Послуги за п. 4.1 до фіксованого гонорару не входять.

Надання послуг та їх вартість підтверджується підписаним Сторонами актом або актами. Один і той самий обсяг послуг не включається до оплати повторно. За фіксованим гонораром в акті не зазначаються проведені засідання та обсяг представництва; погодинний розрахунок цієї складової не застосовується.

Гонорар сплачується протягом 20 календарних днів після набрання законної сили рішенням суду першої інстанції, а вразі завершення провадження без рішення по суті відповідною ухвалою. Якщо акт підписано пізніше, строк оплати обчислюється з дня його підписання. Оплата проводиться готівкою з оформленням документа про оплату або безготівково за реквізитами Адвоката.

Обов`язок Клієнта оплатити фактично надану допомогу не залежить від результату справи та від стягнення судом витрат на правничу допомогу з іншої сторони. Підписаний акт підтверджує обсяг і вартість послуг, але сам по собі не підтверджує їх оплату.

Договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами та діє до виконання погодженого доручення, а щодо розрахунків і збереження адвокатської таємниці відповідно до закону та умов Договору.

Договір складено у двох примірниках однакової юридичної сили, по одному для кожної Сторони.

28.10.2026 сторонами був складений та підписаний Акт надання правничої допомоги до Договору про надання правничої допомоги від 27.04.2026, згідно з яким Виконавець (Адвокат) надав, а Замовник (Клієнт) прийняв професійну правничу допомогу за Договором від 27.04.2026 у справі № 927/608/26 Господарського суду Чернігівської області за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Багатопрофільне науково-виробниче підприємство «Едем» про зобов`язання надати документи щодо діяльності товариства.

Перелік, обсяг і вартість наданої правничої допомоги:

усна консультація з вивченням документів: 30 хв, 0,5*1 500,00 грн=750,00 грн;

підготовка позовної заяви з додатками та її оформлення в системі «Електронний суд»: 5 год., 5*1 500,00 грн=7 500,00 грн;

підготовка клопотань та заяв у справі: 1 год., 1*1 500,00 грн=1 500,00 грн;

ознайомлення з відзивом на позовну заяву та доданими до нього документами: 1 год., 1*1 500,00 грн=1 500,00 грн;

підготовка відповіді на відзив: 2 год., 2*1 500,00 грн=3 000,00 грн.

Разом за погодинною оплатою 9 год. 30 хв., 9,5*1 500,00 грн=14 250,00 грн.

Представництво інтересів Замовника в Господарському суді Чернігівської області у справі № 927/608/26: фіксований гонорар за договором 10 000,00 грн.

Загальна вартість: 14 250,00 грн +10 000,00 грн=24 250,00 грн.

Погодинна ставка становить 1 500,00 грн. загальний час послуг, наведений у рядках 1-5: 0,5+5+1+1+2=9,5 год. Фіксований гонорар за представництво обліковується окремо та повторно за погодинною ставкою не нараховується.

Загальна вартість наданої правничої допомоги становить 24 250,00 грн. Оплата здійснюється у порядку та строки, визначені Договором. Цей Акт підтверджує надання й прийняття послуг та їх вартість: факт оплати підтверджується окремим платіжним документом.

Послуги, зазначені в цьому Акті, надано в повному обсязі та прийнято замовником. Претензій щодо їх обсягу, якості та вартості Замовник не має. Акт складено у двох примірниках однакової юридичної сили, по одному для кожної Сторони.

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Наведене вище свідчить про те, що суд не може на власний розсуд зменшити судові витрати без клопотання іншої сторони.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у ч. 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 ст. 129 Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідні висновки місцевого господарського суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики Європейського суду з прав людини з цього питання. Зокрема, у рішенні від 18.02.2022 у справі «Чоліч проти Хорватії» суд зазначив (п. 77), що згідно з практикою Європейського суду з прав людини скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто Європейський суд з прав людини підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому Європейський суд з прав людини у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.

Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі «Генеральний будівельний менеджмент проти України» Європейський суд з прав людини у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

Оцінивши заявлені ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 24 250,00 грн, суд дійшов висновку, що винагорода адвоката в зазначеному розмірі є завищеною щодо відповідача та неспівмірною зі складністю справи: хоча розгляд останньої з урахуванням предмету спору та характеру спірних правовідносин і здійснювався в порядку загального позовного провадження, проте з урахуванням обсягу та характеру доказів у ній, кількості сторін по своїй суті не є складною і як наслідок не потребувала пошуку та вивчення адвокатом позивача значної кількості судової практики та приписів діючого законодавства України зі спірного питання, оскільки право позивача як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне науково-виробниче підприємство «Едем» на отримання інформації про господарську діяльність товариства прямо передбачено ст. 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Також, суд вказує, що до позовної заяви позивачем були додані письмові вимоги та докази їх направлення відповідачеві, а також Статут та Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; з огляду на зміст позову більшість відповідних письмових доказів були наявні безпосередньо у позивача, що, в свою чергу, не потребувало з боку адвоката останнього значного часу на пошук таких доказів.

Крім того, суд критично ставиться і до включення до складу витрат на професійну правничу допомогу підготовку клопотань та заяв у справі, оскільки ОСОБА_1 не вказано підготовку яких саме клопотань та заяв було здійснено його адвокатом: з матеріалів справи вбачається, що позивачем була підготовлена заява про усунення недоліків та заява про зміну предмету позову, однак з огляду на те, що відповідні заяви були складені заявником у зв`язку з виявленням недоліків позовної заяви, суд вважає відповідні дії позивача одним з етапів роботи по складанню вказаної заяви по суті справи.

Іншою заявою, що була складена адвокатом позивача під час розгляду даної справи, є заява від 31.07.2026 про участь останнього у судовому засіданні в режимі відеоконференції, однак суд вважає визначену заявником вартість виконаної відповідної роботи у сумі 1 500,00 грн такою, що не відповідає вимогам щодо реальності та розумності її розміру.

Щодо включення до складу витрат на професійну правничу допомогу ознайомлення з відзивом на позовну заяву та доданими до нього документами, а також підготовка відповіді на відзив суд вказує, що відповідна заява відповідача по суті справи та додані до неї письмові докази за своїм змістом не є складними, а за своїм обсягом не є значними, що потребувало би з боку адвоката позивача значного часу на їх опрацювання, вивчення судової практики та приписів діючого законодавства України з метою підготовки відповіді на відзив.

В свою чергу, відповідь на відзив містить посилання ОСОБА_1 на норми законодавства України та дублює його думку щодо спірних правовідносин, викладену ним у позовній заяві; на думку суду, це також не потребувало з боку позивача значного часу на підготовку відповідної заяви по суті справи.

Ухвалюючи дане рішення суд також вказує, що сторони передбачили у Договорі про надання правничої допомоги від 27.04.2026 (з наступним відображенням в Акті від 28.10.2026 надання правничої допомоги до Договору про надання правничої допомоги від 27.04.2026) фіксований гонорар за представництво інтересів відповідача (Клієнта) в судових засіданнях суду першої інстанції у розмірі 10 000,00 грн.

За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

При цьому, ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає, що інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Не належить до інших видів правничої допомоги лобіювання, що здійснюється відповідно до Закону України "Про лобіювання";

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Отже, з огляду на наведені вище норми Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», надані адвокатом послуги, включені сторонами до відповідного переліку (усна консультація з вивченням документів; підготовка позовної заяви з додатками та її оформлення в системі «Електронний суд»; підготовка клопотань та заяв у справі; ознайомлення з відзивом на позовну заяву та доданими до нього документами; підготовка відповіді на відзив), охоплюються поняттями «представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту», за здійснення яких сторони передбачили винагороду адвокату у формі гонорару (10 000,00 грн).

Таким чином, на думку суду, витрати на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі не відповідають вимогам щодо реальності, розумності їх розміру, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені ст. 126 та ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 стосовно того, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

З огляду на вищенаведене, керуючись принципом розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає за доцільне покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

За змістом ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 221, 233, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву від 29.10.2026 ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне науково-виробниче підприємство «Едем» (14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 102; код 14218056) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн 00 коп.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Додаткове рішення складено та підписано 09.11.2026.

Суддя А.С.Сидоренко