Рішення № 141307591, 09.11.2026, Господарський суд Чернігівської області

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 рокум. Чернігівсправа № 927/646/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали заяви Приватного акціонерного товариства ЧЕКСІЛ-АВТОСЕРВІС про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом Приватного акціонерного товариства ЧЕКСІЛ-АВТОСЕРВІС (код 14252165) 14014, м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 66до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області (код 04061978) 16000, м. Новгород-Сіверський Чернігівської області, вул. Захисників України, 2про визнання угоди укладеною

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2026 року через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява від 03.07.2026 Приватного акціонерного товариства ЧЕКСІЛ-АВТОСЕРВІС до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про визнання угоди укладеною.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2026 постановлено, зокрема, прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.10.2026 ухвалено позов задовольнити повністю; визнати укладеною між Приватним акціонерним товариством ЧЕКСІЛ-АВТОСЕРВІС та Новгород-Сіверською міською радою Чернігівської області Додаткову угоду до Договору оренди землі № 2 від 12.02.2016 на той самий строк і на тих самих умовах у відповідній редакції.

29.10.2026 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 28.10.2026 позивача про ухвалення додаткового рішення (надалі Заява), якою останній просить стягнути з відповідача понесені товариством витрати на професійну правничу допомогу у сумі 51 300,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.10.2026 постановлено:

заяву від 28.10.2026 Приватного акціонерного товариства ЧЕКСІЛ-АВТОСЕРВІС про ухвалення додаткового рішення прийняти та приєднати до матеріалів справи;

розгляд Заяви здійснити без повідомлення учасників справи;

встановити процесуальний строк для подання відповідачем заперечення на Заяву до 06.11.2026 включно.

Ухвала суду від 30.10.2026 направлена сторонам до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду, доставлена до електронного кабінету 30.10.2026 11:40.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 30.10.2026 є такою, що отримана сторонами 30.10.2026.

05.11.2026 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області від позивача надійшла заява про долучення доказів, в якій зазначив, що 28.10.2026 позивачем здійснено оплату рахунків адвоката №646-2 від 16.10.2026 на суму 5000,00грн та №646-3 від 28.10.2026 на суму 5000,00грн, таким чином витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 51 300 грн сплачені позивачем адвокату у повному обсязі.

09.11.2026 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, в якому він вважає розмір витрат на оплату послуг адвоката неспівмірним із реальною вартістю наданих послуг, складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та просить задовольнити клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 0 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частин 1 3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Разом з тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Така правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідні висновки викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2020 у справі № 922/1001/20, від 17.02.2021 у справі № 922/2875/18 та від 31.03.2021 у справі № 910/9916/17.

За змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.2023 між Приватним акціонерним товариством «Чексіл-Автосервіс» (клієнт) та адвокатом Коленченком О.О. укладено Договір про надання правової допомоги № 22-08-23-у, відповідно до умов якого адвокат зобов`язується надавати правову допомогу клієнту і при виникненні необхідності представляти його інтереси у відносинах із третіми особами, у тому числі у суді, господарському суду, адміністративному суді, усіх інстанцій, у т.ч., але, не виключно, щодо підготовки та подання позову про зобов`язання вчинити певні дії шляхом внесення змін до актів про примусове відчуження або вилучення майна клієнта, а також представляти інтереси клієнта у відносинах з іншими державними органами, підприємствами, установами, організаціями будь-яких форм власності і громадянами, здійснювати захист його законних прав і інтересів і надавати правову допомогу в об`ємі і на умовах, передбачених даним договором, а клієнт зобов`язується прийняти і здійснити оплату послуг адвоката у порядку, визначеному даним договором.

20.05.2026 між Приватним акціонерним товариством «Чексіл-Автосервіс» (клієнт) та адвокатом Коленченком О.О. укладено Додаткову угоду №5 до Договору про надання правової допомоги №22-08-23-у, відповідно до п.1 якої Адвокат зобов`язується підготувати та подати до Господарського суду Чернігівської області позов Клієнта до Новгород-Сіверської міської ради про визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки № 2 від 12.06.2016 року, щодо поновлення договору оренди земельної ділянки №2, а також, при необхідності представляти інтереси Клієнта в судових засіданнях Господарського суду Чернігівської області щодо розгляду вищезазначеного позову.

У п.2 Додаткової угоди сторони зазначили, що з урахуванням Рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області № 142 від 16.05.2025 року, Сторони домовились, що гонорар Адвоката за підготовку та подання до Господарського суду Чернігівської області позову Клієнта до міської ради зазначеному в п. 1 Даної угоди, складає - 36300,00 грн.

Вказану в п. 2 Даної угоди суму Клієнт, сплачує на розрахунковий рахунок Адвоката, протягом 10-ти днів з моменту підписання Даної угоди (п.3 Додаткової угоди).

Клієнт та Адвокат домовилися, що розмір винагороди (гонорару) за надання правової допомоги Клієнту у зв`язку з представництвом Адвокатом інтересів Клієнта у судових засіданнях Господарського суду Чернігівської області, щодо розгляду справи за позовом клієнта до міської ради зазначеному в п. 1 Даної угоди, складає 5000,00 грн за кожне судове засідання по розгляду позову, зазначеному в п. 1 Даної угоди, в якому приймає участь Адвокат. У разі відкладення судового засідання не з ініціативи Адвоката, сума гонорару Адвоката складає 2500,00 грн (п.4 Додаткової угоди).

Відповідно до п.5 Додаткової угоди остаточний розмір винагороди (гонорару) Адвоката за надання правової допомоги Клієнту у зв`язку з розглядом позову зазначеному в п. 1 Даної угоди визначається сторонами в Акті приймання-передачі, та залежить від кількості судових засідань по розгляду справи зазначеної в п. 1 Даної угоди, в яких приймав участь Адвокат.

Акт приймання-передачі виконаних робіт і/чи наданих послуг повинен бути підписаний Сторонами протягом 10-ти днів з дня проголошення судового рішення за наслідками розгляду позову зазначеному в п. 1 Даної угоди.

28.10.2026 Приватним акціонерним товариством «Чексіл-Автосервіс» та адвокатом Коленченком О.О. підписано Акт приймання-передачі виконаних робіт і/чи надання послуг до Додаткової угоди №5 до Договору про надання правової допомоги №22-08-23-у про наступне:

1. Відповідно до умов Додаткової угоди № 5 від 20.05.2026 року до договору про надання правової допомоги № 22-08-23-у Адвокат:

1. Підготував та подав до Господарського суду Чернігівської області позов Клієнта до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки № 2 від 12.06.2016 року, щодо поновлення договору оренди земельної ділянки № 2 (справа № 927/646/26), а також підготував та подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви з урахуванням ухвали Господарського суду Чернігівської області від 08.07.2026 року.

2. Сторони домовились, що гонорар Адвоката за виконання робіт та/чи надання послуг передбачених пунктами 1, 2 Додаткової угоди № 5, складає - 36300,00 гри. Вказана сума сплачена-Клієнтом Адвокату повністю (платіжна інструкція № 1039 від 07.07.2026 року).

3. Також Адвокат представляв інтереси Клієнта в судових засіданнях Господарського суду Чернігівської області щодо розгляду справи № 927/646/26, а саме:

- участь у судовому засіданні ГСЧО 24.09.2026 року по розгляду справи № 927/646/26 (підготовче судове засідання, закриття підготовчого провадження) згідно п. 4 Додаткової угоди № 5 від 20.05.2026 до договору про надання правової допомоги № 22-08-23-у від 22.08.2023p., вартість - 5000,00 грн.

- участь у судовому засіданні ГСЧО 15.10.2026 року по розгляду справи № 927/646/26 (розгляд справи по суті, дослідження матеріалів справи) згідно п. 4 Додаткової угоди № 5 від 20.05.2026 до договору про надання правової допомоги № 22-08-23-у від 22.08.2023р., вартість - 5000,00 грн.

- участь у судовому засіданні ГСЧО 27.10.2026 року по розгляду справи № 927/646/26 (розгляд справи по суті, судові дебати, проголошення судового рішення) згідно п. 4 Додаткової угоди № 5 від 20.05.2026 до договору про надання правової допомоги № 22-08-23-у від 22.08.2023р., вартість 5000,00 грн.

4. Загальна сума гонорару Адвоката за вказаним Актом складає - (36300+5000+5000+5000) = 51300,00 грн. З вказаної суми Клієнтом сплачено Адвокату 41300,00 грн (платіжна інструкція № 1039 від 07.07.2026 року на суму 36300,00 грн та оплата рахунку №646 від 25.09.2026 року на суму 5000,00 грн, зарахована 29.09.2026 року). Решта суми гонорару - 10000,00 грн. (рахунки № 646-2 від 16.10.2026 року та № 646-3 від 28.10.2026 року) підлягає сплаті Клієнтом.

5. Витрачений Адвокатом час - 72 години, без врахування тривалості судових засідань, в яких приймав участь Адвокат щодо розгляду справи № 927/646/26 в ГСЧО.

Згідно платіжної інструкції № 1039 від 07.07.2026 року клієнтом сплачено на рахунок адвоката 36 300,00 грн, згідно інформаційного повідомлення про зарахування коштів №1137 від 29.09.2026 клієнтом сплачено на рахунок адвоката 5 000,00 грн, згідно інформаційного повідомлення про зарахування коштів №1174 від 28.10.2026 клієнтом сплачено на рахунок адвоката 5 000,00 грн, згідно інформаційного повідомлення про зарахування коштів №1176 від 28.10.2026 клієнтом сплачено на рахунок адвоката 5 000,00 грн.

За змістом п.1 частини 2 статті 126 та частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Тобто, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 частини 2 статті 126 ГПК України).

Вказана правова позиція наведена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.12.2019 у справі №903/125/19.

Обґрунтованість та співмірність понесених витрат на професійну правничу допомогу слід досліджувати з урахуванням ч. 3 ст. 13 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідна правова позиція викладена у вказаній вище постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 922/2875/18.

За змістом ст. 13, 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В той же час суд вважає за необхідне зазначити наступне: для включення всієї суми гонорару у відшкодування відповідно до ст. 129 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідний висновок викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 922/2875/18.

Під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Беручи до уваги те, що висновки суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони та суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи; часткова відмова стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Відповідний висновок викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики Європейського суду з прав людини з цього питання. Зокрема, у рішенні від 18.02.2022 у справі Чоліч проти Хорватії суд зазначив (п. 77), що згідно з практикою Європейського суду з прав людини скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто Європейський суд з прав людини підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому Європейський суд з прав людини у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.

Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі Генеральний будівельний менеджмент проти України Європейський суд з прав людини у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладання на відповідача понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 51 300,00 грн, оскільки винагорода адвоката в зазначеному розмірі, на думку суду, є завищеною щодо відповідача та неспівмірною зі складністю справи: остання з урахуванням обсягу та характеру доказів у ній, кількості сторін по своїй суті не є складною, і як наслідок не потребувала пошуку та вивчення адвокатом позивача значної кількості судової практики (наявна стала судова практика щодо такої категорії спорів) та приписів діючого законодавства України зі спірного питання, вивчення та аналізу первинних документів, необхідних для складання даної позовної заяви.

Суд критично ставиться до витрат часу адвоката у кількості 72 години для підготовки та подання до суду позовної заяви і заяви про усунення недоліків. Крім того, подання заяви про усунення недоліків є наслідком невиконання процесуальних вимог щодо подання позовної заяви саме позивачем.

Також суд наголошує на тому, що участь у судовому засіданні оцінена адвокатом у 5000,00 грн є надто завищеною, враховуючи тривалість кожного судового засідання не більше однієї годин та розмір мінімальної заробітної плати в Україні 8 647,00 грн на місяць.

Таким чином, суд вважає судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 51 300,00 грн непропорційними до предмету позову та неспівмірними з ним.

При цьому, суд бере до уваги, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 тощо).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду в постанові від 24.01.2022 року у справі №911/2737/17).

Враховуючи наведене вище, виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає за доцільне покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

За змістом ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

За таких обставин, заява позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 221, 233, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області (16000, м. Новгород-Сіверський Чернігівської області, вул. Захисників України, 2; код 04061978) на користь Приватного акціонерного товариства «ЧЕКСІЛ-АВТОСЕРВІС» (14014, м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 66; код 14252165) 10 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне додаткове рішення складено та підписано 09.11.2026.

Суддя А.С. Сидоренко