Рішення № 141304983, 14.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2026 р. Справа № 911/1800/26

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянувш матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зодчий»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Дірект»

про стягнення 612385,39 грн,

за участі представників учасників провадження

від позивача: Слюсар О.О. адвокат (поза межами приміщення),

від відповідача: Лисенко В.С. керівник (в залі суду);

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зодчий» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області через підсистему «Електронний суд» із позовною заявою від 15.06.2026 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Дірект» (далі - відповідач) про стягнення 612385,39 грн, з яких: 500000,00 грн основний борг; 15000,00 грн неустойка; 23296,87 грн 3% річних; 74088,52 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 22.10.2024 № 22/10/01.

Господарський суд Київської області ухвалою від 22.06.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 20.07.2026.

Через підсистему Електронний суд 26.06.2026 від представниці Товариства з обмеженою відповідальністю Зодчий Слюсар Ольги Олександрівни надійшла заява, за змістом якої остання просить суд забезпечити свою участь у судовому засіданні 20.07.2026 об 11:00 та у всіх наступних судових засіданнях по справі № 911/1800/26 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.06.2026 року було задоволено заяву заяву представниці Товариства з обмеженою відповідальністю Зодчий та визначено особу, яка братиме участь у судовому засіданні 20.07.2026 об 11:00 та у всіх наступних судових засіданнях у справі № 911/1800/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду: представниця Товариства з обмеженою відповідальністю Зодчий адвокатка Слюсар Ольга Олександрівна.

В судовому засіданні 20.07.2026 представниця позивача обґрунтувала позовні вимоги та підстави звернення до суду, позов просила задовольнити.

Присутній у судовому засіданні 20.07.2026 керівник ТОВ Будівельна компанія Дірект Лисенко В.С. усно визнав позовні вимоги.

Суд з`ясував думку присутніх у судовому засіданні 20.07.2026 учасників справи про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, проти чого представники сторін не заперечили.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.07.2026 було постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 17.08.2026.

В судове засідання 17.08.2026 з`явилась представниця позивача, відповідач належної участі у судовому засіданні не забезпечив.

Суд, не оголошуючи про початок розгляду справи по суті, в судовому засіданні 17.08.2026 вирішив оголосити перерву до 14.09.2026 для вирішення питання про перехід у наступному судовому засіданні до розгляду справи по суті, відповідно до вимог ч. 3 ст. 201 ГПК України.

Ухвалою суду від 17.08.2026 було повідомлено відповідача про час та місце наступного судового засідання, шляхом направлення процесуального документа до Електронного кабінету ТОВ «БК «Дірект».

В судовому засіданні 14.09.2026 відповідач усно підтвердив факт отримання грошової допомоги від ТОВ «Зодчий», отриману в рамках Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 22.10.2024 № 22/10/01 в сумі 500000,00 грн, яку вчасно не повернув; позовні вимоги визнав.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

У судовому засіданні 14.09.2026 в порядку абз. 1 ч. 1 ст. 219 ГПК України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України проголосив скорочене рішення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

22 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Зодчий» (далі-позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія «Дірект» (надалі-позичальник) було укладено Договір №22/10/01 про надання поворотної фінансової допомоги (далі-Договір), відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику грошові кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги у розмірі передбаченому п.2.1. цього Договору, а позичальник зобов`язується повернути надану поворотну фінансову допомогу в порядку та на умовах, передбачених даним Договором (п.1.1. Договору).

За умовами п. 2.1 розділу 2 Договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України у розмірі 500 000,00 грн (п`ятсот тисяч гривень).

Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується (п. 2.2).

Відповідно до п. 2.4 Договору, перерахування грошових коштів здійснюється позикодавцем на поточний рахунок позичальника. Поворотна фінансова допомога використовується для потреб позичальника відповідно до визначених цілей (п.2.4. Договору).

Згідно з п.2.5 Договору, поворотна фінансова допомога вважається наданою позикодавцем позичальнику з моменту перерахування коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджує виписка з банку.

Пунктом 2.6 Договору встановлено, що поворотна фінансова допомога надається позичальнику на строк не більший ніж 30 (тридцять) календарних днів з моменту виконання п.2.5. цього Договору.

Відповідно до п.3.1. Договору, поворотна фінансова допомога підлягає поверненню не пізніше сплину останнього дня строку визначеного п.2.6 цього Договору.

Пунктом 3.4 Договору визначено, що повернення грошових коштів проводиться, шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок позикодавця в установі банку.

Сторонами погоджено, що даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами їх зобов`язань за Договором. Договір може бути розірвано за домовленістю сторін або за рішенням суду (п. 8.1 Договору).

До матеріалів справи позивачем надано платіжну інструкцію № 1243 від 22.10.2024, якою підтверджено факт перерахування грошових коштів на рахунок отримувача - ТОВ «Будівельна компанія «Дірект» в розмірі 500000,00 грн з призначенням платежу «поворотна фінансова допомога зг Договору № 22/10/01 від 22.10.2024».

Однак, як стверджує позивач, вказані кошти відповідач не повернув, у зв`язку з чим ТОВ «Зодчий» звернувся до відповідача з вимогою від 11.03.2026 за вих. №1103/1 про повернення поворотної фінансової допомоги за договором №22/10/01 від 22.10.2024р. в сумі 500 000,00 грн протягом 7 календарних днів з дати її отримання.

Докази відправлення вказаної вимоги, а саме опис вкладення у цінний лист від 11.03.2026, накладна № 2370000320675 від 11.03.2026, а також роздруківка з сайту АТ «Укрпошта» щодо статусу відстеження рекомендованого відправлення 2370000320675 долучено до матеріалів позовної заяви.

Разом з тим, як вказав позивач, ані в термін визначений в Договорі, ані в строк встановлений в претензії, грошові кошти не повернуті, у зв`язку з чим ТОВ «Зодчий» змушений був звернутись до суду за захистом своїх прав та стягнення суми боргу в розмірі 500000,00 грн в судовому порядку.

Поряд із зазначеною сумою позивачем заявлені до стягнення 15 000 грн 00 коп неустойки, 23296 грн 87 коп. 3% річних, 74 088 грн 52 коп. інфляційних втрат.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, однак, як зазначалось вище, не заперечив факту отримання позики та її неповернення позивачеві; позов визнав.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склались між сторонами із застосуванням норм права суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На підставі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із визначенням, наведеним в абзаці 8 підпункту 14.1.257 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

У постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що поворотна фінансова допомога надається на підставі договорів, що передбачають передачу підприємству у користування на певний строк суми грошових коштів без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плату за користування такими грошовими коштами.

Так, за своєю цивільно-правовою природою поворотна фінансова допомога є позикою.

Операції з позики грошових коштів оформлюються згідно з вимогами статті 1046 глави 71 Цивільного кодексу України.

Так, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості. З моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, договір позики вважається укладеним.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст. 1047 ЦК України).

Судом встановлено факт надання ТОВ «БК «Дірект» позики в суму 500000,00 грн на виконання умов Договору №22/10/01 від 22.10.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №1243 від 22.10.2024 з призначенням платежу «поворотна фінансова допомога зг Договору №22/10/01 від 22.10.2024».

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в Договорі № 22/10/01 погодили в п. 2.6, що поворотна фінансова допомога надається позичальнику на строк не більший ніж 30 (тридцять) календарних днів з моменту виконання п.2.5. цього Договору.

При цьому, п. 2.5 Договору визначено, що поворотна фінансова допомога вважається наданою позикодавцем позичальнику з моменту перерахування коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджує виписка з банку.

Зважаючи на наявні в матеріалах докази перерахування грошових коштів 22.10.2024, строк повернення фінансової допомоги сплив 21.11.2024.

Відтак, починаючи з 22.11.2024 відповідач є таким, що порушив договірні грошові зобов`язання з повернення коштів.

Беручи до уваги, що відповідач не повернув у встановлений Договором строк поворотну фінансову допомогу у повному обсязі, доказів повернення коштів не надав, при цьому, факту неповернення грошових коштів не заперечив та позов визнав, вимогу позивача про стягнення 500000,00 грн поворотної фінансової допомоги суд вважає правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до прохальної частини позову, позивач просив стягнути з відповідача також 15000,00 грн неустойки.

Оскільки судом, на підставі поданих до матеріалів справи доказів, встановлено існування простроченої заборгованості відповідача, - починаючи з 22.11.2024 відповідач є таким, що порушив виконання зобов`язання, що є підставою для застосування до нього передбаченої Договором та законом відповідальності.

Сторони в п.5.2. Договору узгодили, що при порушенні позичальником строку повернення поворотної фінансової допомоги передбаченого п.2.6. цього Договору чи невиконання п.3.3. цього Договору позичальник повинен сплатити на користь позикодавця неустойку у розмірі 3% від розміру поворотної фінансової допомоги, що є неповернутою на момент отримання вимоги про повернення або на момент сплину строку визначеного у п.2.6. цього Договору.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Як зазначено в ст. 551 ЦК України, штраф це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

За своєю правовою природою неустойка, вказана в п. 5.2 Договору № 22/10/01, є штрафом.

Перевіривши правильність наданого розрахунку, а також застосовуючи відсотки штрафу, визначені сторонами Договору, суд встановив, що заявлений до стягнення розрахунок штрафу є арифметично вірним, відтак підлягає задоволенню в повному обсязі в розмірі 15 000,00 грн (500000,00*3%).

Крім того, позивачем заявлені до стягнення 23 296,87 грн 3% річних за загальний період прострочення з 22.11.2024 по 11.06.2026 та 74 088,52 грн інфляційних втрат з грудня 2024 по квітень 2026.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Такий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Суд здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за допомогою системи «Ліга:Закон» і періодів їх проведення та встановив, що надані позивачем розрахунки є арифметично правильними та правомірними, у зв`язку з чим заявлені до стягнення 23296,87 грн 3% річні та 74088,52 грн інфляційні втрати підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1,4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Процесуальне законодавство встановлює критерії, відповідність яким визначає здатність того чи іншого доказу мати доказову силу. Такими критеріями є належність, допустимість, достовірність та достатність доказів.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи позиції сторін, враховуючи підтверджений у ході розгляду справи факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань з неповернення фінансової допомоги, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 500000,00 грн боргу, 15000,00 грн неустойки, 23296,87 грн 3% річних, 74088,52 грн інфляційних втрат є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, слід зазначити, що судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Відтак, з відповідача підлягає до стягнення 7 348,62 грн судового збору, розрахованого від суми основного боргу, з урахуванням ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» та пониженного коефіцієнту 0,8 (612385,39*1,5%*коефіцієнт 0,8).

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Дірект» (08600, Київська обл., м. Васильків, пров. Кармелюка, буд. 11, код ЄДРПОУ 41275170) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зодчий» (23700, Вінницька обл., Гайсинський р-н, м. Гайсин, вул. Січових Стрільців, буд. 9, код ЄДРПОУ 13331945): 500000 (п`ятсот тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп. неустойки, 23296 (двадцять три тисячі двісті дев`яносто шість) грн 87 коп. 3% річних, 74088 (сімдесят чотири тисячі вісімдесят вісім) грн 52 коп. інфляційних втрат, 7 348 (сім тисяч триста сорок вісім) грн 62 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 09.11.2026 року

Суддя О.В. Щоткін