Рішення № 141304986, 21.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2026 р. Справа № 911/2009/26

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянув матеріали справи

за позовом Фастівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі:

1. Державної екологічної інспекції Столичного округу

2. Бишівської сільської ради

до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

про стягнення 76087,84 грн,

за участю представників сторін

від прокуратури: Ламшина О.О.- службове посвідчення № 083713видане 09.12.2025;

від позивача 1: не з`явився;

від позивача 2: не з`явився;

від відповідача: Коляда М.Ю. довіреність від 30.06.2025 (поза межами приміщення суду);

ОБСТАВИНИСПРАВИ:

Фастівська окружна прокуратура Київської області (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу (далі позивач 1) та Бишівської сільської ради (далі позивач 2) звернулася до Господарського суду Київської області через підсистему «Електронний суд» із позовною заявою № 57-3764ВИХ-26 від 02.07.2026 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - відповідач) про стягнення 76087,84 грн шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що під час реалізації представницьких повноважень, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Фастівською окружною прокуратурою виявлено порушення вимог законодавства у сфері охорони захисту та раціонального використання лісових ресурсів, зокрема, встановлено факт неналежного забезпечення ДП «Ліси України» охорони та захисту лісу від незаконних рубок на підвідомчій відповідачу території.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.08.2026.

Через підсистему Електронний суд 21.07.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який судом долучено до матеріалів справи.

В поданому відзиві представник ДП «Ліси України» проти позову заперечує в повному обсязі та просить відмовити в його задоволенні, посилаючи на наступні обставини:

- шкода, заподіяна державі внаслідок незаконної рубки дерев, стягнення якої є предметом розгляду у цій справі, виникла від безпосередніх дій особи, яка незаконно зрубувала дерева, а не від постійного лісокористувача, на якого покладенілише охоронні функції;

- спеціальним органом, яким може бути зафіксоване неналежне виконання обов`язків з охорони лісів від незаконних рубок є Державна екологічна інспекція України Столичного округу, а тому єдиним належним доказом здійснення чи нездійснення лісової охорони, має бути акт за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю). Однак, вказаний акт у матеріалах, доданих до позовної заяви, відсутній;

- в діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення та відсутні підстави для стягнення 76 087, 84 грн шкоди, завданої навколишньому природньому середовищу.

Через підсистему Електронний суд 23.07.2026 від прокуратури надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, яку судом долучено до матеріалів справи. У поданій відповіді представник прокуратури заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві та вказує, що наведені у позові обставини у їх сукупності є належним підтвердженням протиправної поведінки відповідача у формі бездіяльності, яка полягає у незабезпеченні підприємством достатньої, необхідної, належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій території.

Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, спрямованих на ефективне, а не формальне забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконної вирубки невстановленими особами дерев та заподіяння збитків. Отже, саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим і відбулась вирубка дерев невстановленими особами та заподіяна шкода.

Через підсистему Електронний суд 04.08.2026 від представника Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України надійшла заява, за змістом якої останній просить суд забезпечити свою участь у судовому засіданні 10.08.2026 о 10:15 та у всіх наступних судових засіданнях по справі № 911/2009/26 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.08.2026 року було задоволено заяву представника Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України; визначено особу, яка братиме участь у судовому засіданні 10.08.2026 о 10:15 та у всіх наступних судових засіданнях у справі № 911/2009/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду: представника Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України Саносян Інну Миколаївну.

Представники позивачів у судове засідання 10.08.2026 не з`явилися, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені завчасно, про що свідчать Довідки про доставку електронного листа від 07.07.2026, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких клопотань чи заяв до суду не надходило.

Ухвалою суду від 10.08.2026 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.09.2026, про що сторони повідомлені надсиланням ухвал до електронних кабінетів.

В судове засідання 07.09.2026 з`явився прокурор та відповідач (поза межами приміщення суду). Інші учасники провадження не реалізували своє право на участь в судовому засіданні; власних пояснень по суті позовних вимог також на адресу суду не надіслали.

Ухвалою суду від 07.09.2026 було повідомлено сторін про оголошену перерву в судовому засіданні до 21.09.2026 на 12:10.

Через канцелярію суду 15.09.2026 (вх. номер реєстраціїї документа 4759/26) від представника Бишівської сільської ради надійшло клопотання про розгляд справи 21.09.2026 за відсутності його представника. Позовні вимоги позивач 2 підтримав повністю.

21.09.2026 присутній в судовому засіданні прокурор повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позовній заяві та у відповіді на відзив.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Частиною 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що неявка позивачів в судове засідання, які були вчасно та належним чином повідомлені про розгляд справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представників позивачів за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 21.09.2026 в порядку абз. 1 ч. 1 ст. 219 ГПК України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України проголосив скорочене рішення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Фастівською окружною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених ст. 1311Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», установлено, що 17.11.2025 працівниками державної лісової охорони філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України» під час обстеження лісових насаджень виявлено факти здійснення незаконних (самовільних) порубок 13 дерев на території Бишівського лісництва в адміністративних межах Бишівської сільської ради Київської області.

Зокрема, у виділі 12 кварталу 33 Бишівського лісництва Макарівського надлісництва філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України» виявлено незаконну (самовільну) порубку 4 дерев породи «сосна»; у виділі 2 кварталу 46 Бишівського лісництва Макарівського надлісництва філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України» виявлено незаконну (самовільну) порубку 9 дерев породи «сосна».

За результатами виявлення вищевказаних незаконних (самовільних) порубок дерев, представниками державної лісової охорони філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України» 17.11.2025 складено акти огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 обчислено розрахунки розмірів шкоди, заподіяні лісу незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту.

Відповідно до розрахунків розмір шкоди за незаконну (самовільну) порубку дерев в межах виділу 12 кварталу 33 Бишівського лісництва Макарівського надлісництва філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України», який підлягає відшкодуванню становить 16 888, 32 гривень; в межах виділу 2 кварталу 46 Бишівського лісництва Макарівського надлісництва, який підлягає відшкодуванню становить 59 199, 52 гривень.

Отже, загальний розмір шкоди за незаконні (самовільні) порубки дерев, який було нанесено державі становить 76 087, 84 гривень.

Зважаючи на вищезазначені обставини, ДП «Ліси України» скерувала наявні матеріали до Фастівського РУП ГУНП в Київській області щодо фактів порубки невстановленими особами 13 дерев в межах території лісового фонду.

За результатами здійснених слідчих дій, осіб, які здійснювали самовільні порубки дерев у кварталах 33 та 46 Бишівського лісництва Макарівського надлісництва філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України» до цього часу встановити не вдалося. Як наслідок, навколишньому природному середовищу завдано суттєвих збитків, які на даний час залишаються не відшкодованими.

Прокурор вказав, що саме на ДП «Ліси України», як постійного лісокористувача, покладений обов`язок щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок в межах підконтрольної території лісового фонду. Зважаючи, що саме бездіяльність останнього призвела до незаконної рубки дерев, ДП «Ліси України» повинен відшкодувати завдані його протиправними діями збитки.

В свою чергу, згідно доводів відповідача, шкода, заподіяна державі внаслідок незаконної рубки дерев виникла від безпосередніх дій невстановлених осіб, а не від постійного лісокористувача, на якого покладені лише охоронні функції, таким чином, відповідач не є особою, на яку мають бути покладені обов`язки оплати шкоди; до того ж, в діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склались між учасниками провадження, із застосуванням норм права та поданих сторонами доказів, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Статтею 3 Лісового кодексу України визначено, що лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. ст. 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Згідно зі ст. ст. 63, 64 Лісового кодексу України, ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. При цьому, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані зокрема, забезпечувати посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів з метою поліпшення навколишнього природного середовища та охорони здоров`я людей; здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Окрім цього, ст. 86 Лісового кодексу України визначено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 89 Лісового кодексу України, охорону і захист лісів на території України здійснюють державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління. Державна лісова охорона має статус правоохоронного органу. Порядок діяльності державної лісової охорони та лісової охорони визначається положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 90 Лісового кодексу України, основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Окрім цього, посадові особи державної лісової охорони забезпечують здійснення державного контролю у вигляді проведення ревізій, обходів.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 2.7., 3.4., 4.4., 5.3., 6.4. Інструкції про порядок проведення ревізій лісових обходів, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України від 08.02.2010 № 23 (далі Інструкція), державна лісова охорона з метою попередження порушень вимог лісового законодавства здійснює планові, контрольні, раптові, поточні та позапланові ревізії лісових обходів (майстерських дільниць).

За результатами ревізії лісових обходів оформляється відповідний акт з обґрунтованим висновком про стан охорони лісового обходу (майстерської дільниці) та виконання матеріально-відповідальною особою покладених обов`язків.

Так, згідно з п.п. 2.1., 2.4., 2.9., 3.1., 4.1., 5.1., 6.1. Інструкції, планові ревізії проводяться обов`язково двічі на рік, восени до встановлення стійкого снігового покриву (до 1 грудня поточного року) та весною після сходу стійкого снігового покриву (до 1 травня поточного року). Контрольні ревізії здійснюються в місячний термін після завершення планових. Раптові ревізії здійснюються за дорученнями керівництва Держлісагентства, обласних управлінь лісового та мисливського господарства і підприємств при перевірці скарг, або повідомлень про незадовільну роботу посадових осіб державної лісової охорони ревізій. Поточні ревізії здійснюються на підставі розпоряджень лісничого в процесі повсякденної роботи. Позапланові ревізії здійснюються під час передачі лісового обходу, майстерської дільниці, лісництва у зв`язку з відпусткою, звільненням, переміщенням, тривалою хворобою, відстороненням від виконання службових обов`язків матеріально-відповідальних осіб - майстрів лісу (старших майстрів лісу), лісничих, або при поверненні їх на роботу після тимчасової відсутності. При проведенні ревізій перевіряються виконання вказівок і приписів попередніх ревізій та перевірок. Результати розгляду ревізії оформляються протоколом.

З урахуванням вищенаведеного, державна лісова охорона ДП «Ліси України» зобов`язана здійснювати в обов`язковому порядку до 1 грудня та до 1 травня дві планові ревізії лісових обходів (майстерських дільниць), дві контрольні ревізії, які здійснюються в місячний термін після завершення планових, окрім цього на протязі року здійснюються раптові, поточні, позапланові ревізії лісових обходів (майстерських дільниць) з метою здійснення заходів спрямованих на попередження випадків незаконних рубок лісу та забезпечення збереження лісових ресурсів на території лісового фонду.

Стаття 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до положень ст. ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, у тому числі щодо порушень лісового законодавства, мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні землекористувачі (лісокористувачі), вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Згідно зі ст. 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

За змістом п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Положеннями ст. 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, в розмірах і порядку, визначених законодавством України. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений в формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Виходячи зі змісту абз. 2 ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.Частиною 2 вказаної статті встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до п.п. 1 п. 3.1. Статуту ДП «Ліси України», підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Згідно з п.п. 3.2.2., 3.2.3 Статуту ДП «Ліси України», одним з основних напрямків діяльності підприємства є, зокрема, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, а також запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарств.

У порушення зазначених нормативних приписів ДП «Ліси України» не забезпечило охорону і збереження лісу від незаконної рубки 13 дерев в межах території лісового фонду.

Виходячи з системного аналізу положень Лісового кодексу України лісові господарства, як постійні лісокористувачі, мають нести відповідальність за порушення вимог ведення лісового господарства, зокрема, незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчих їм територіях.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08.07.2025 у справі № 925/556/24 (п.п. 65-67) зазначає, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 30.01.2025 у справі № 907/48/24, від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).

Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у даному випадку, здійснення незаконної порубки дерев.

Крім цього, аналогічні висновки про обов`язок щодо відповідальності постійного лісокористувача за незабезпечення охорони лісу від незаконної рубки третіми особами зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2026 у справі № 907/278/25.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає в протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Статтею 1172 ЦК України регламентовано, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ними своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 10.12.2004 № 17 «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» незаконно добута деревина може бути результатом незаконної порубки лісу, за скоєння якої наступає кримінальна відповідальність. Визнається незаконною порубка дерев і чагарників, вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.

Крім того, відповідно до вимог Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших постійних лісокористувачів та власників лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976 (далі Положення), державна лісова охорона (далі - держлісоохорона) діє у складі Держлісагентства, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань лісового і мисливського господарства, обласних управлінь лісового та мисливського господарства і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства.

Метою діяльності держлісоохорони, лісової охорони інших постійних лісокористувачів та власників лісів є здійснення правових, лісоохоронних та інших заходів, спрямованих на збереження, розширене відтворення, невиснажливе використання лісових ресурсів та об`єктів тваринного світу.

Пунктом 4 Положення передбачено основні завдання держлісоохорони, зокрема, здійснення державного контролю за додержанням вимог лісового та мисливського законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового господарства, тощо.

Відповідно до додатку Положення, посадовими особами підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства є: керівник, головний лісничий, головний мисливствознавець, начальник відділу (сектору) лісового господарства та інженери відділу (сектору) всіх категорій, начальник відділу (сектору) охорони і захисту лісу та інженери відділу (сектору) всіх категорій, начальник відділу (сектору), спеціалісти відділу (сектору) мисливського господарства всіх категорій, лісничий, державний районний мисливствознавець, мисливствознавець, помічник лісничого, старший майстер лісу, майстер лісу, начальник лісової пожежної станції, старший єгер та єгер лісогосподарського (лісомисливського) підприємства, державного мисливського господарства.

Згідно з пунктом 7 Положення на посадових осіб держлісоохорони покладені наступні завдання, зокрема, проводити перевірки додержання лісокористувачами, власниками лісів та користувачами мисливських угідь; складати протоколи та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, правопорушення у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; визначати за затвердженими таксами і методиками розмір збитків, завданих лісовому господарству, та шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання.

Внаслідок неналежного виконання державною лісовою охороною ДП «Ліси України» обов`язків по захисту, охороні лісових насаджень від незаконних рубок навколишньому природному середовищу заподіяно збитки у розмірі 76 087, 84 гривень, що підтверджується «Розрахунками розміру шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту в межах вищевказаних кварталів Бишівського лісництва Макарівського надлісництва філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України».

Установлення факту здійснення вирубки лісових насаджень на земельних ділянках, які передані у постійне користування лісогосподарських підприємств, у випадку не встановлення осіб, якими здійснено незаконну вирубку таких насаджень, свідчить про неналежне виконання відповідним суб`єктом господарювання взятих на себе зобов`язань щодо забезпечення охорони лісових насаджень від незаконної їх вирубки, що відповідно, має наслідком стягнення заподіяних збитків з постійного лісокористувача (постанови Верховного Суду від 31.11.2021 у справі № 923/2174/20, та від 26.05.2022 у справі № 922/2317/21, від 12.09.2024 у справі № 914/669/22).

Враховуючи вимоги ст. 1166 Цивільного кодексу України, у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести суду, що у його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

В пункті 88 постанови від 13.05.2020 у справі № 9901/93/19 відображено позицію Великої Палати Верховного Суду, - виходячи з вимог ч. 2 ст. 19, ст.ст. 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17 та від 19.12.2018 у справі 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень, в тому числі на територіях природно-заповідного фонду. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

Відповідно до п. 7 Положення, посадові особи держлісоохорони відповідно до покладених на неї завдань мають право визначати за затвердженими таксами і методиками розмір збитків, завданих лісовому господарству та шкоду, заподіяну лісу внаслідок порушення вимог законодавства.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїх рішеннях від 18.05.2023 у справі № 914/669/22 та від 12.09.2024 у справі № 907/181/22 зауважував, що такий доказ як акт перевірки Державної екологічної інспекції сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження правопорушення природоохоронного законодавства.

Таким чином, акти огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства ДП «Ліси України» та відповідні розрахунки розміру шкоди в сумі 76 087, 84 гривень складено та обраховано уповноваженими особами відповідно до законодавства, а тому є належними та допустимими доказами у спірних правовідносинах відповідно до ст. ст. 76, 79 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак відповідач ДП «Ліси України», як постійний лісокористувач, вина якого полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок в межах підконтрольній йому території лісового фонду, та на виконання вимог чинного законодавства повинно відшкодувати завдані його протиправними діями збитки, що цілком спростовує викладені у відзиві заперечення відповідача стосовно відповідальності третіх осіб та відсутності складу правопорушення.

Стосовно розрахунку матеріальної шкоди в розмірі 76087,84 грн та правильності її застосування, суд зазначає наступне.

Обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев до ступеня припинення росту згідно з Таксами для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, мають право здійснювати уповноважені особи, які уповноважені здійснювати державний контроль у сфері лісового господарства (Держлісагентство, в тому числі державна лісова охорона) та державний нагляд (контроль) за дотримання вимог природоохоронного законодавства (Держекоінспекція та її територіальні органи).

З поданих до позову матеріалів, а саме актів огляду місця вчинення правопорушення, Відомостей обчислення розміру шкоди, вбачається, що при здійсненні розрахунку взяті до уваги наступні показники: діаметр пня в корі, такса з індексацією на 2025 рік, кількість сухостійних пнів.

Відповідно до оцінки збитків та перевірки їх судом, розмір шкоди за незаконну (самовільну) порубку дерев в межах виділу 12 кварталу 33 Бишівського лісництва становить 16 888, 32 гривень; в межах виділу 2 кварталу 46 Бишівського лісництвастановить 59 199, 52 гривень.

Отже, загальний розмір шкоди за незаконні (самовільні) порубки дерев, який було нанесено державі становить 76 087, 84 гривень.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються в тому числі місцеві фонди охорони навколишнього природного середовищавідповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок: а) частини екологічного податку згідно із законом; б) частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством; в) цільових та інших добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян.

Згідно ч. 6 ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи захист від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь, ресурсозберігаючих заходів, у тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров`я населення.

Отже, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, грошові стягнення за шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища зараховуються до спецфондів державного, обласних та місцевих (сільського, селищного, міського) бюджетів за місцем скоєння правопорушення (30 % - державний бюджет України, 50 % - до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, 20 % - обласний бюджет).

При цьому, всі кошти за заподіяну екологічну шкоду стягуються за місцем заподіяння шкоди на один казначейський рахунок спеціального фонду, відкритий на сільську раду, згідно коду бюджетної класифікації, в даному випадку це грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природнього середовища, внаслідок господарської та іншої діяльності.

Відтак, оскільки місце заподіяння екологічної шкоди знаходиться в кварталах Бишівського лісництва та в адміністративних межах Бишівської сільської ради Київської області, то відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» саме на спеціальний рахунок Бишівської сільської ради Київської області у разі задоволення позову повинні надійти грошові стягнення за шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в усій сумі повністю, заявленій до стягнення.

Щодо підстав представництва прокурором держави у суді в інтересах Державної екологічної інспекції Столичного округу та Бишівської сільської ради, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 1311 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненнізагальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Пункт 4 рішення Конституційного Суду України у справі № 3-рп/99 від 08.04.1999 передбачає, що інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в її діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

В даному випадку, обгрунтовуючи подання даного позову, прокурор відзначив, що порушення інтересів держави полягають у ненадходженні протягом тривалого часу до спеціального фонду місцевого бюджету Бишівської сільської ради Київської області грошових стягнень за шкоду, заподіяну державі ДП «Ліси України», внаслідок порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, у тому числі лісів, в результаті незаконних порубок дерев в межах території лісового фонду.

Виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі№ 3-рп/99 від 08.04.1999 поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Таким органом, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу влади.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища тощо.

Відповідно до ст. 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами нерезидентами вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Згідно Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Одними з основних завдань Держекоінспекції є: реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: охорони земель, надр; охорони, раціонального використання та відтворення вод і відтворення водних ресурсів.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 04.12.2025 № 200, повноваження Державної екологічної інспекції Столичного округу розповсюджуються в тому числі на територію Київської області.

Згідно із Положенням про Державну екологічну інспекцію Столичного округу, Державна екологічна інспекція Столичного округу в межах своїх повноважень здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами-нерезидентами вимог законодавства, серед інших про охорону, захист, використання та відтворення лісів зокрема щодо пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, законності вирубування, раціонального та невиснажливого використання лісових ресурсів, здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок.

Пунктом 9 вищевказаного Положення закріплено право Інспекції розраховувати розмір шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, звертатися до суду з відповідними позовами.

Вищевикладені норми законодавчих актів підтверджують, що саме Державна екологічна інспекція Столичного округу уповноважена здійснювати державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, а тому є належним позивачем у даній справі.

Окружною прокуратурою до Державної екологічної інспекції Столичного округу направлено лист № 57-327вих-26 від 09.06.2026 щодо встановленого прокуратурою факту порушення вимог лісового законодавства, що спричинило шкоду інтересам держави.

Водночас, Державною екологічною інспекцією Столичного округу за наявності достатніх підстав не вжито дієвих заходів щодо захисту інтересів держави в частині відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями відповідача, тобто уповноважені органи фактично визнають неможливість самостійного належного захисту майнових інтересів держави, що свідчить про бездіяльність органу, уповноваженого державою та органу місцевого самоврядування.

Даний факт підтверджується відповіддю Державної екологічної інспекції Столичного округу № 9/6/2-21/1946 від 11.06.2026. Поряд з тим, моніторингом Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що Державною екологічною інспекцією Столичного округу до суду не пред`являлися позови щодо стягнення з ДП «Ліси України» шкоди, завданої порубкою дерев.

Відтак, відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу.

Згідно з положеннями ст. 142 Конституції України державною гарантією місцевого самоврядування є участь держави у формуванні доходної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування.

Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.

Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

До делегованих повноважень органів місцевого самоврядування згідно з вимогами п. б, ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Статтею 181 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Статтею 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Разом з цим, внаслідок несплати винними особами шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу, місцевий бюджет Бишівської сільської ради Київської області не отримує відповідні кошти, що не могло залишатися без реагування органів прокуратури.

Окружною прокуратурою на адресу Бишівської сільської ради направлено лист № 57-3704вих-26 від 09.06.2026 щодо встановленого прокуратурою факту порушення вимог лісового законодавства, що спричинило шкоди інтересам держави у сумі 76 087, 84 гривень.

Однак, відповідно до наданої відповіді за вихідним номером № 02-21/749 від 15.06.2026, Бишівською сільською радою заходи щодо стягнення вищевказаної суми не вживались, відповідну позовну заяву до суду не подано.

Також, моніторингом Єдиного державного реєстру судових рішень установлено, що Бишівською сільською радою Київської області до суду не пред`являвся позов щодо стягнення з ДП «Ліси України» шкоди, завданої порубкою дерев на суму 76 087, 84 гривень.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, - не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор, однак, з підстав викладених вище, аби інтереси держави не залишились не захищеними з урахуванням обмежених строків позовної давності, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідних суб`єктів владних повноважень, які всупереч закону не здійснюють захисту інтересів держави.

Аналіз ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Саме така правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17.

Таким чином, Фастівська окружна прокуратура звернулась з даним позовом до суду на захист інтересів держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції держави у спірних правовідносинах в порядку ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку з нездійсненням Бишівською сільською радою та Державною екологічною інспекцією Столичного округу захисту інтересів держави в суді, як суб`єктами, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження.

Також, відповідно до п. 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Зважаючи на викладене, прокуратурою у повній мірі виконано вимоги, передбачені ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, повідомленням прокурора на адресу відповідних суб`єктів владних повноважень про звернення до суду, що свідчить про наявність підстав для відповідного представництва.

З огляду на зазначене, суд дійшов обгрунтованого висновку, що вимога Фастівської окружної прокуратури Київської областів інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу та Бишівської сільської ради про стягнення 76087,84 грн з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу підлягає задоволенню у повному обсязі як така, що доведена прокурором належними та допустимими доказами та не спростована відповідачем у встановленому порядку.

Відповідно до приписів статей 126, 129 ГПК України витрати прокуратури по сплаті судового збору, з урахуванням пониженого коефіцієнту 0,8 з урахуванням ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» та подання позову через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» складає 2662,40 грн та покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 73,74, 76-79, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов повністю.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 9А, код ЄДРПОУ 44768034) на користь держави в особі Бишівської сільської ради Київської області (08072, Київська обл., Фастівський район, с. Бишів, вул. Київська, 48, код ЄДРПОУ 04362214): 76087 (сімдесят шість тисяч вісімдесят сім) грн 84 коп. шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу.

3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 9А, код ЄДРПОУ 44768034) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м.Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 27/2; код ЄДРПОУ 02909996) 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 09.11.2026 року.

Суддя О.В. Щоткін